Ми, українці, не вміємо спілкуватися. Я зараз не про застілля і п’яні душевні розмови, а про здатність знаходити порозуміння один з одним у важливих питаннях. Мабуть, ця деструктивна риса у нас в крові. Це щось ментальне. Ми добре боремося проти когось, а об’єднуватися заради чогось не вміємо. Про це вже писало багато світлих голів і до мене. Я просто повторю: прийшов час навчитися цивілізовано спілкуватися. І цього часу дуже мало.
До чого тут ліричний відступ про ментальність українців у блозі про бізнес?
До того, що вміння спілкуватися – це основа бізнесу. Покупці, партнери, постачальники, посередники – з усіма потрібно ефективно комунікувати. Я вже мовчу про вихід на зовнішні ринки. Ми, у порівнянні з європейцями, ще у середньовіччі знаходимося за рівнем комунікацій. Нікому не віримо, чекаємо “підстави” і постійно хочемо підписувати якість бумажки (читай – договори, акти). “Перелякані якісь” – про себе думають іноземці 🙂 і виховано мовчать.
Тому ось декілька причин, для чого потрібно бізнесу – різному бізнесу – спілкуватися:
1. Для створення підтримуючого середовища. Оточення на 50% формує людину. Це не я придумала, а різні психологи та бізнес-гуру. Якщо поряд з вами успішні бізнесмени – ви на них рівняєтесь, ви у них вчитеся, ви з ними радитеся. Якщо ви успішний бізнесмен – вас надихає “молода кров” і усвідомлення того, що ви “не один у полі воїн”. Це взаємна мотивація до комунікації.
Бізнес-форуми – класна штука, але вони проводяться раз-два на рік, збирають купу крутих спікерів і цілий натовп людей, а хочеться ж і чогось більш душевного (українці ж ми, чи як?). Для більш тісного, предметного і душевного спілкування вигадали бізнес-клуби. Бізнес-клуби – це не просто проведення серії мотивуючих/фахових лекцій, а постійні зустрічі впродовж багатьох років. В цьому одна з їх цінностей – постійно знати, чим живе бізнес-середовище у рідному місті, регіоні. В Україні бізнес почав об’єднуватися вже давно. Ось, до прикладу, декілька бізнес-клубів:
У Черкасах поки немає відкритого та постійно діючого бізнес-клубу (або я не знаю про це, тому, якщо ви знаєте, то кидайте їх назви у коментарях). Але є прекрасна ініціатива Олени Литвинової по проведенню бізнес-сніданків, яка має перспективу перерости у справжній бізнес-клуб. Дізнатися про наступну зустріч бізнесменів можна тут.
2. Щоб убезпечити себе від шахраїв. Є таке золоте правило “Не працюйте з мудаками”. А як ти будеш знати, хто мудак, якщо не будеш спілкуватися з іншими підприємцями? У цьому випадку діє порада “вчитися на чужих помилках”. Хто вже обпікся на недобросовісному партнерстві із задоволенням розкаже, з ким не варто мати справу . Але є одне “але”. Ми, українці, занадто емоційні і часто власні образи чи упередження проти людини, керують нами в прийнятті бізнесових рішень. Тому варто дослухатися до фактів, а не чуток. І користуватися журналістським правилом: інформація повинна бути підтверджена як мінімум з двох джерел.
3. Щоб отримувати клієнтів. Так, КЛІЄНТІВ. Уявіть, що вас рекомендують в якості партнера при нагоді усі члени бізнес-клубу. А це 20-30 людей, які мають безліч ділових контактів щомісяця. Але і тут є також своє “але” – ваш бізнес дійсно повинен створювати якісний продукт/послугу. Часто при укладанні контракту про співробітництво хороші рекомендації та висока якість товару ціняться вище, ніж низька ціна пропозиції. Тож не бійтеся розповідати про свій бізнес, його розвиток, досягнення і, звичайно, про себе.
Уявіть ситуацію навпаки. До вас приїжджає бізнес-партнер з країни ЄС і вам потрібно його десь розмістити, нагодувати, розважити в Черкасах. І ви вибираєте не великі національні мережі готелів/ресторанів, а місцеві, власників, яких добре знаєте. Знаєте, що ті вкладають душу в бізнес і якість послуг у них на найвищому рівні.
Так ви створюєте імідж знавця місцевого бізнес-середовища: до вас будуть звертатися порадити найкращого партнера, надати контакти або влаштувати ділову зустріч. Це додасть кілька балів у вашу бізнесову карму та може принести непередбачувані дивіденди у вигляді можливостей для розвитку власного бізнесу.
4. Щоб знаходити інвесторів. Інвестори бувають не тільки закордонні з купою бабла. Але і внутрішні. Україна багата на багатих людей 🙂 То нам тільки здається що у нас тільки олігархи та зубожіння. Насправді, все трохи не так. Середній клас є. Його мало, але він є, і швидко зростає. І наші люди також шукають варіанти куди вкласти гроші. Як говориться, не депозитами єдиними 🙂
5. Щоб отримувати конкурентні переваги на світовому ринку. Це круто, коли бізнеса об’єднуються для експорту. Так роблять у Словенії. Тамтешні бізнесмени мають гасло “Спочатку об’єднуємося, а вже потім будемо конкурувати”. Вони вважають своїм ринком весь Європейський Союз із 500 млн.жителями. Ще далі пішла бізнес-спільнота маленького австрійського містечка Граці, де переконані, хто що їх ринок, то весь світ із 7,5 млрд. людей. От би нам так! Вважаю, прекрасною ідею не замикатися лише на черкаському/українському ринку, а мислити масштабно. А для цього потрібно мати великі партії для експорту. Це той випадок, коли конкуренти на місцевому ринку можуть посилити один одного на світовому.
6. Щоб отримувати поради, як розвивати свій бізнес, або тестувати нові бізнес-ідеї. На жаль, у нас немає звички ділитися успіхом з іншими. Українські бізнесмени до сих пір живуть у світі обмежених можливостей, сприймаючи бізнесове середовище, як запеклих конкурентів у боротьбі за ресурси. Під ресурсами часто розуміється інформація, корисні знайомства, знання певних нелегальних схем. Таким дійсно небезпечно ділитися. Це наслідки (передусім ментальні) радянської деформації та “лихих” дев’яностих. А тим часом решта світу живе у реальності, де можливості необмежені. Усі конкурують за клієнта, а не вигоди для бізнесу. Справжні підприємці, бізнес яких побудований завдяки таланту та великій роботі, із задоволенням діляться власним досвідом. Вони знають – їх успіх важко повторити, бо все змінюється постійно.
Часто наші підприємці бояться, що у них вкрадуть їх бізнес-ідею (не плутайте ідею з науковою/технологічною розробкою, бо то вже карається законом). Ну вкрали у вас ідею – хтось почав виробляти продукцію/ надавати послуги першим (варіант купи-продай, я не сприймаю як бізнес-ідею). Що вам заважає реалізувати свою ідею і у конкурентній боротьбі перемогти крадія? Перемагає той, хто найкраще задовольняє потреби клієнтів, а не той, хто першим вийшов на ринок. І взагалі, ідея і реалізація ідеї, то “большая разница”, як говорять в Одесі.
7. Щоб бути постійно в курсі розвитку міста/регіону. Для чого це потрібно – дивись пункт вище.
8. Щоб разом відстоювати інтереси перед владою. Тут все просто – разом і батька легше бити. Сформувати якісну пропозицію до законодавства чи провести перемовини з чиновниками, донести їм свою точку зору краще в об’єднанні з такими ж підприємцями, що і ви.
9. Отримати кошти на розвиток свого об’єднання (кластеру) від міжнародних чи українських донорів. Європейські фонди таке підтримують точно.
Ці переваги від об’єднання діють в одному випадку – коли бізнесмени націлені на розвиток, а не виживання. Коли немає страху перед “голодною смертю”, а є амбітні цілі на майбутнє.
Я вважаю, що українці живуть у двух реальностях. Це я про мислення і світогляд. Одна частина людей вже живе у майбутньому, інша – досі залишається у минулому. Серед останніх є ті, хто вже ніколи не побачить нову реальність і помре ниючи “держава нічого не робить”, але є й ті, хто вагається: чи йти у невідоме чи залишитися у старій системі координат. Цей пост саме для них. Бо для людей з прогресивним мисленням, моя писанина буде дитячим лєпєтом (банальщиною про очивидні речі), а люди з радянським світоглядом знайдуть безліч причин, чому у нас не діють викладені вище переваги від взаємодії бізнесу.
Тож нумо комунікувати і об’єднуватися!
