Черкаська родина 17 років колекціонує котів

Фото: gazeta.ua

За своє життя черкащани Ольга та Вадим Васильєві побували у понад 40 країнах, з яких уже 17 років поспіль привозять вироби у вигляді котів. У своїй колекції родина має майже 140 сувенірів.

Про це пише “gazeta.ua“.

— У подорожах не хочеться витрачати багато часу на вибір сувенірів. Тому купуємо котів, — каже 48-річна Ольга Василєва.

Жінка раніше працювала банкіром. Зараз займається ландшафтним дизайном. Із фінансовим директором Вадимом Васильєвим побралася 1994-го. Мають доньку — 22-річну Анну. Вона навчається у британському Оксфорді на факультеті держуправління.

—  Збирати котів почали 2002-го після відпочинку в Криму, — розповідає Ольга. — У Ялті на набережній купили картину із сумним котиком. Відтоді вирішили, що з кожної поїздки привозитимемо фігурки цих тварин. Малайзія асоціюється з видобутком олова, тому купили там кота з цього металу. Також придбали набір із шести майже однакових тварин ручної роботи. Не могли пояснити продавцю, що нам потрібен один, бо він не знав англійської. Берберського кота з глини взяли в Тунісі. Виглядає трохи примітивно, але колоритно. У Єгипті купили три сувеніри. Там котів вважають божественними створіннями, наділеними містичною силою. Взяли дві класичні фігурки й папірус із зображенням кота. На ньому написали ім’я нашої дочки єгипетським ієро­гліфом.

Маршрути подорожей складають самі. Послугами туристичних компаній не користуються.

— Відпочинок плануємо самі, на екскурсії їздимо рідко, — розповідає Ольга Васильєва. — Більше шансів знайти щось цікаве є там, де менше людей. Самостійно поїхали в соляну копальню в польському місті Величко. Придбали там кота, зробленого із солі. Стояв на стелажі. З часом почав псуватися, тому поставили в колбу. Містичного кота, що моторошно виглядає, купили в Лаосі. Вирізаний зі слонової кістки, нагадує ідола. Хотіли побачити Азію. Щоб поїхати туди, чоловік продав колекцію значків вищих навчальних закладів.

— Збирав її 12 років, — додає Вадим Васильєв. — Попрощався з нею легко. Задоволення важливіше за колекцію, що лежить у засіку. Із 5 років мені подобається щось збирати. Колекціонував монети, листівки, кокарди, значки. Багато разів намагався покинути це хобі, та через деякий час починаю знову.

— Торік у Римі на барахолці купили двох котів: із муранського скла й у формі люльки. З останнім пішли у Ватикан на проповідь Папи Римського. На вході до храму перевіряли гвардійці. Знайшли люльку і відвели вбік. Сміялися, коли побачили, що то сувенір. Із Ватикану хотів привезти кота у вигляді Папи Римського, але не знайшов. У Чорногорії не натрапили на жодну фігурку, але у вітрині магазину побачили страшного кота з пап’є-маше. Коштував копійки, тому придбали.

Котів купують переважно на базарах.

— Магазини відвідуємо рідко. Більше любимо ринки, бо там можна побачити справжнє життя, — каже Вадим Васильєв.

— На голландських барахолках люди часто залишають ящики з непотрібними речами, — додає Ольга Васильєва. — Якось побачили там енциклопедію про котів. Отримали безкоштовний сувенір.

Фігури котів родина Васильєвих зберігає у вітальні на поличках.

–  Гості часто їх розглядають, — говорить Ольга. — Намагалися відвести їх подалі, бо набридає розповідати одне і те ж. Тепер питають тільки, що нового з’явилося.

Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі

коментарі
1 Коментар
  1. У меня учительница кошек тоже коллекционировала. С заграницы привозила разную “кошачью” символику, потом на Виолити, помню, монеты заказывала, мы еще ей с сайтом разобраться помогали, и в конце концов коллекцию дополнили две живых котейки

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *