Будинки – історія Черкас. Де вони та що про них відомо?
У Черкасах донині збереглося чимало будівель кінця 19 — початку 20 століття. В них жили і працювали заможні черкасці того часу: купці, власники цегельних заводів, грабарі та інші підприємці. Згодом в будинках відкрили крамниці, кав’ярні, банки, школи. А за радянських часів у цих будівлях були установи на кшталт палацу піонерів або КДБ.
До Дня архітектора «18000» публікує історії десяти історичних будівель Черкас.
Готель «Слов’янський»
Колишню будівлю готелю «Слов’янський», що по вулиці Хрещатик, 229/20, ще декілька років тому називали блакитним палацом — до зміни кольору на жовтий. Це — будинок грабаря, інженера та члена міської думи Щербини. Точна дата побудови, як і ім’я архітектора, невідомі, хоча іноді краєзнавці припускають, що автором проєкту міг бути Владислав Городецький. Будинок збудували наприкінці 19 — на початку 20 століття. Власник будинку здав його орендареві Скорині, який відкрив на другому поверсі готель «Слов’янський». На першому поверсі розміщувались магазин годинників Зейгера та кондитерська «Константинополь».
Готель «Слов’янський» після реставрації. Фото: Ірина Ямборська
Після 1917 року готель «Слов’янський» перейменували на «Дніпро». Тут була ще кав’ярня, приймальня нотаріуса і держустанови. Згодом відкрився банк.
Готель «Слов’янський», Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Влітку 2024 року будівлю відкрили після реставрації. Її колір змінили на жовтий.
Будинок Щербини
Вулицю Хрещатик замикає ще один будинок Щербини. Нині на вулиці Небесної Сотні, 3 – Палац одружень.
Палац одружень або будинок Щербини, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Цю будівлю збудували у 1892 році. Біля маєтку Щербини був фонтан, зимовий сад, будинок для прислуги та конюшня.
«З 1907 до 1912 років був наданий в оренду повітовому земському управлінню. Він став одним із найпримітніших у дореволюційному містечку», — пише завідувачка відділу науково‐методичної та пам’яткоохоронної роботи Черкаського обласного краєзнавчого музею Лілія Чиж у статті для часопису Черкаського обласного краєзнавчого музею.
Палац одружень, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
З 1919 року тут розміщувались офіційні установи та партійні органи. У 1930‐х роках тут був Будинок піонерів, а під час німецької окупації — поліція та жандармерія. Після Другої світової війни – партійні та комсомольські органи й знову Будинок піонерів. Тоді біля входу стояли статуї піонерів. З 1970‐х років у будинку Щербини діє Палац одружень.
Палац одружень, вхід. Фото: Ірина Ямборська
Будинок Щербини перебудовували в різні часи й під різні потреби: тут зробили широкі сходи на вході та великі двері. Зруйнували фонтан, зимовий сад, паркан, прибудинкові споруди, добудували круглу прибудову. У 2010–2011 роках будинок реставрували. Зокрема, тоді додали вечірню підсвітку та перефарбували будинок з білого у жовтий.
Будинок лісничого
Навпроти Палацу одружень, з лівого боку, зараз театр ляльок. Театр розміщується у цегляному будинку лісничого, збудованого у 1870‐х роках. Спроєктував будинок італійський архітектор Луїджі Руска. Такого типу його проєкти мали назву «Зразкові фасади». Хоча цей будинок — один із найстаріших у місті, він чудово зберігся. У будівлі досі оригінальні вхідні двері та ручки, збереглися також різні дерев’яні елементи. Зараз будівля має вигляд одноповерхової, хоча насправді вона двоповерхова — перший поверх нібито «просів» у землю.
Театр ляльок або будинок лісничого, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Раніше на подвір’ї був будинок прислуги, конюшня та великий сад, що простягався аж до нинішнього бульвару Шевченка. Донині він не зберігся.
Ляльковий театр, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Після Жовтневого перевороту 1917 року в будівлі розміщувалася міліція. Згодом — дитсадок, Будинок піонерів, бібліотека. У 1973 році тут почав діяти Черкаський академічний обласний театр ляльок. Його адреса – вулиця Небесної Сотні, 4.
Будинок Майбороди
Ще одним заможним черкаським грабарем і підприємцем на початку 20 століття був Антон Майборода. Його цегляний будинок зводили протягом 1905–1910 років, а спроєктував його черкаський архітектор Георгій Філоферо. Він стоїть по бульвару Шевченка, 287.
Санепідемстанція або будинок Майбороди, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
За життя власника там було три великі кімнати й сім менших. На подвір’ї – будинок для прислуги та стайні, що збереглися й донині. Фасад головної будівлі прикрашають напівколони та пілястри, а над входом до будівлі — барельєфи крилатих левів. По центру над входом — голова лева з відкритою пащею.
Санепідемстанція, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Барельєфи будинок Майбороди, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
У статті «Історико‐архітектурна спадщина будівель Черкас XIX – початку XX століть» Лілія Чиж пише:
«Будинок був відданий в оренду Другому чотирикласному училищу для міщан. Після подій 1917 року (Жовтневого перевороту, ред.) Майборода разом із сім’єю емігрував до Франції, але згодом вирішив повернутися».
Родина жила тут до 1921 року, доки Антона Майбороду та його дружину не вбили грабіжники. Згодом у будівлі відкрили школу, потім дитсадок, а зараз тут — міська санепідемстанція.
Жіноча гімназія
Нинішня будівля Центру дитячої та юнацької творчості збудована за проєктом архітектора Владислава Городецького. Це — перша будівля у стилі модерн у Черкасах. Будівництво завершили у грудні 1905 року. Будівля призначалася для жіночої гімназії. Віддати доньок на навчання сюди могли дозволити собі лише заможні міщани.
ЦДЮТ або жіноча гімназія, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
У 1935 році тут відкрили Палац піонерів, а в час німецької окупації Черкас будівлю жіночої гімназії зайняли нацисти. Згодом, після відновлення радянської окупації, в будівлі відкрили школу №4. Заклад працював тут до 1966 року. Потім будівля жіночої гімназії знову стала Палацом піонерів. А після відновлення незалежності України по вулиці Смілянській, 33 діє Центр дитячої та юнацької творчості.
Меморіальна дошка архітекторові Владиславові Городецькому. Фото: Ірина Ямборська
Чоловіча гімназія
Старий корпус Черкаського музичного фахового коледжу імені Гулака‐Артемовського — це також будівля авторства архітектора Владислава Городецького. Чоловічу міністерську гімназію збудували у 1891 році. Нині вона розміщена по вулиці Байди Вишневецького, 6.
Черкаський музичний фаховий коледж імені Гулака‐Артемовського або чоловіча гімназія. Фото: Ірина Ямборська
Серед відомих випускників гімназії — Марко Кушнір, який був головним суддею організаційного суду ОУН. Тут викладав також перший митрополит Київський і всієї України відродженої Української Автокефальної Православної Церкви Василь Липківський.
Меморіальна дошка Макарові Кушніру. Фото: Ірина Ямборська
З 1918 року тут відкрили школу №1, а в 1968 році будівлю добудували і віддали музучилищу.
Черкаський музичний фаховий коледж імені Гулака‐Артемовського. Фото: Ірина Ямборська
Громадський банк
Будівлю по Хрещатику, 251, де нині – редакція газети «Черкаський край», також пов’язують із Городецьким. Попри це, наразі його авторство не підтверджене.
Будівля громадського банку в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
На фасаді видно дати, які свідчать про роки будівництва 1864–1914.
«Черкаський край», Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Будівлю звели для громадського банку — одного з перших у місті. За радянської влади на першому поверсі була друкарня. А ще тут працювала редакція газети «Черкаська правда», де працював Василь Симоненко. Зараз у його колишньому кабінеті – музей.
Музей Василя Симоненка в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Читайте також. Фотоісторія століття: до Дня міста пригадуємо, як змінювалися Черкаси.
Будинок Цибульських
Будинок купців Цибульських — один із найстаріших у Черкасах. Він – по вулиці Байди Вишневецького, 37. Його брати Андрій та Юхим Цибульські звели ще у 50‐х роках 19 століття. Тоді це був півтораповерховий напівдерев’яний будинок.
«То були заможні освічені міщани. Вони тримали свою чималу крамницю заморських товарів, здебільшого елітних вин, і, як купці, славилися не лише у Черкасах, а й по всій окрузі. Саме Цибульські постачали вина графам Бобринським, князям Лопухіним, в маєток Воронцова у Мошнах», — розповідає директорка музею «Кобзаря» Ольга Шарапа у статті «Тарас Шевченко у Черкасах».
Музей «Кобзаря» або будинок Цибульський, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
Тож у 1859 році, коли Тараса Шевченка заарештували і привезли до Черкас, родина Цибульських прийшла йому на допомогу. Брати Андрій та Юхим підкупили справника Табачникова – наглядача Тараса Шевченка, дали йому 500 рублів і золотого годинника. В обмін на це Тараса Шевченка відпустили з поліцейської управи до будинку Цибульських, де поет оселився в кімнаті одного з братів.
Тарас Шевченко в 1859 році перебував у будинку Цибульських. Фото: Ірина Ямборська
На початку 20 століття будівлю перебудували. Відтоді це – кам’яний триповерховий будинок, який залишався найвищим у Черкасах до 1917 року. Другий і третій поверхи будівлі займали приміщення Санкт‐Петербурзького банку. На першому поверсі були магазини, зброярня та перукарня.
«До речі, подібне розташування витримувалося і за радянських часів, коли нагорі був міський банк, а внизу – магазин і перукарня», – з допису краєзнавця Бориса Юхна.
У 1919 – 1922 роках у будинку розташовувався повітовий комсомольський осередок та інші радянські партійні організації, а з кінця 1920‐х тут був банк.
Будинок Цибульських в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
4 грудня 1986 року вийшов указ Ради Міністрів УРСР та рішення Черкаського облвиконкому «Про створення музею «Кобзаря» у Черкасах» у будинку Цибульських на місці крамниць та перукарні. Ніхто з них не поспішав покидати приміщення. І щоб встигнути підготувати музей до 175‐річчя Шевченка, 1989 року, ремонт робили «усі, кому дорогі національні святині, шанувальники рідної мови та культури». Плакати із закликами допомогти висіли тоді на вулицях Черкас. Зрештою, музей «Кобзаря» в будинку Цибульських відкрили вчасно — в березні 1989 року.
Музей «Кобзаря» в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Будинок Лисака й Гаркавенка
Сьогодні у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України місцевого значення всього чотири будівлі з Черкас. Три з них — це корпуси Черкаської музичної школи №1 імені Миколи Лисенка. Ці будинки збудували заможні черкасці Федір Лисак і Михайло Гаркавенко наприкінці 19 століття. Вони розташовані на вулиці Байди Вишневецького, 31, 33 та 35.
Будинок Лисака й Гаркавенка в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Федір Лисак був грабарем та власником цегельного заводу. Крім того, йому належав будинок, де раніше був черкаський планетарій.
Про Михайла Гаркавенка відомо більше. Він народився у 1863 році, закінчив міське училище, був власником цегляного і лісопильного заводу. А з 1906 року став міським головою. Його доля після Жовтневого перевороту 1917 року невідома.
Портрет Михайла Гаркавенка
В особняку Лисака‐Гаркавенка, що під 33 номером, до Жовтневого перевороту був готель, фінансова установа, ймовірно, було казино. Близько пів року, з 1919 до 1920 року, в особняку діяв Черкаський історико‐педагогічний музей ім. Т.Г. Шевченка. У 20–30-х роках тут були військові навчальні заклади, а під час та деякий період після Другої світової — шпиталь для військових. У 50‐х в особняку Лисака‐Гаркавенка було обласне фінансове управління, обласний радіокомітет і редакція черкаської районної газети «Серп і молот». У 60‐х роках тут відкрили музучилище, а з 1964‐го — музичну школу.
Музична школа або будинок Лисака й Гаркавенка, Черкаси. Фото: Ірина Ямборська
На бічній стіні будинку збереглися сліди від снарядів, що залишила по собі Друга світова війна. На цьому місці встановили пам’ятну дошку.
Попри гарний вигляд фасаду, позаду будинку є значні руйнування.
Руйнація корпусу музичної школи імені Лисенка в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Оголошення про руйнацію. Фото: Ірина Ямборська
Будинок Кринського
Одна з чотирьох будівель, що є у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України місцевого значення, — це будинок юрисконсульта Вацлава Кринського. Будинок збудували у 1907 році. Згодом тут відкрили банк, з 1922‐го — дитячий притулок, а за нацистів — окупаційну установу, після війни — КДБ, конструкторське бюро та магазини. Зараз будівля пустує.
Будинок Кринського в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Попри статус пам’ятки, будівельна компанія «Надія» проводила підготовку до зведення багатоповерхівки на місці особняка. Нині тривають суди задля захисту будинку Кринського, що на вулиці Байди Вишневецького, 2. Власник не дбає про збереження будівлі: тут немає вікон, у даху — дірки. Щоб захистити пам’ятку, у серпні цього року черкаські волонтери прибирали в особняку: зібрали та винесли сміття, затулили отвори, щоб захистити будівлю від дощів, повісили на фасаді інформаційну табличку і прапор.
Будинок-пам’ятка в Черкасах. Фото: Ірина Ямборська
Збереження історичних будівель Черкас
Ольга Клейтман — харківська архітекторка, яка створила план реконструкції частини черкаської набережної. На думку пані Ольги, архітектурні пам’ятки Черкас вразливі через відсутність історико‐архітектурного плану, який би визначав перелік пам’яток та зони їхнього захисту. Саме ця прогалина дозволяє безкарно руйнувати будівлі, не визнаючи їхньої культурної цінності.
- Мені болить, тому що ви маєте справжню перлину, і ви її не захищаєте, — каже Ольга Клейтман.
За цих обставин, переконана архітекторка, захист пам’яток має ініціювати громада:
- Дуже часто невелика групка активних людей може зробити дуже багато. Але їх треба об’єднати — об’єднати ідеєю збереження, ідеєю майбутнього Черкас..
Пані Ольга впевнена, що Черкаси мають потенціал туристичного міста:
- У Черкасах такий чудовий клімат! Це можна монетизувати, але не так, як зараз — через забудову набережної. Потрібно створювати простори для життя і відпочинку, які приваблюватимуть людей. У вас чудова історія, цікава архітектура і природа. Все це може стати основою, щоб привабити туристів, але зараз воно знищується, і на заміну приходять другорядні багатоповерхівки.
Ірина Ямборська
Читайте також. Рош га‐Шана: чому Умань стала паломницьким центром хасидизму.
Усі актуальні новини Черкас та області за сьогодні – у вайбер‐каналі «18000». Підписуйся, аби не пропустити!