Де розташовані черкаські узвози та які вони назви мають
Узвози — це вулиці на схилах. Зазвичай вони сполучають верхню та нижню частини міста. Тобто вони властиві тим містам, де є значні перепади висот. Узвози могли виникати природно — у ярах, або їх створювали штучно, коли потрібно було облаштувати зручний спуск зі схилу.
«Із часу заснування Черкаси були природно поділені на дві частини: верхню — замок — та нижню — поділ. Згодом основна частина міста перемістилася нагору, хоча на подолі також вирувало життя й жили люди. На картах XVIII століття видно, що місто було витягнуте вузькою смугою вздовж Дніпра по височині. А вже у XIX столітті почала активно заселятися Митниця», — розповідає археолог Михайло Сиволап.
Детальніше про черкаські узвози та їхню історію — у статті «18000».
Історія Замкового узвозу
Замковий узвіз у Черкасах
— З огляду на те, що узвози часто є природно утвореними ярами, Замковий узвіз, імовірно, є найдавнішим у місті. Він — найширший, найглибший та найдовший з усіх. Цей узвіз міг почати формуватися ще за часів палеоліту. Спочатку це був невеличкий ярок, який протягом тисячоліть поступово розростався. Свого часу по ньому протікав струмок, що брав початок із провулка Ручай», — пояснює Михайло Сиволап.
Замковий узвіз простягається між місцями, де стояли два черкаські замки. Це литовський на Дзеленьгорі та польський — останній черкаський замок, який стояв на сучасному пагорбі Слави (раніше — Замкова гора, – ред.).
— Узвіз використовують вже дуже довго. За нашими припущеннями, заснованими на археологічних матеріалах, ще в середині XVI століття він був північною межею нашого міста. Першою спорудою, зведеною північніше узвозу, став польський замок, — додає пан Михайло.
Він функціонував з 1637 року, коли литовський замок на Дзеленьгорі спалили поляки під час придушення козацького повстання, і проіснував до кінця XVIII століття. Однак його залишки проіснували, як мінімум до середини XIX століття, поки їх остаточно не усунули у 1864 році перед будівництвом Троїцької церкви.
Замковий узвіз на мапі Черкас
— А ще сто років тому Замковий узвіз називали Старобазарною вулицею, бо вів до старого базару на місці нинішньої долини Троянд, — зазначає археолог.
На Старобазарній мешкали купці, підприємці, лікарі та грабарі. Так Будинок з грифонами (Замковий узвіз, 1) побудував швейний підприємець Лев Куперштейн, а будинок за адресою Замковий узвіз, 9 побудував купець Школьніков.
До створення водосховища у 1950‐х роках Замковий узвіз був важливою вулицею, яка сполучала нижню та верхню частини міста. Письменник Олександр Лебеденко на початку ХХ століття навчався у Першій міністерській гімназії, у будівлі, де нині музичний коледж імені Гулака‐Артемовського. Він описував Замковий узвіз так: «Дві зелені стіни, сплетені гіллям сріблястих тополь, кленів і ясенів, тягнулися одна до одної. Між ними, вимощена кострубатим бруків’ям, мов ущелина, спускалася до річки широка вулиця. З вокзалу на пристань і з пристані на вокзал удень і вночі гуркотіли незграбні гарбарки, навантажені лісом, борошном, шкірою та цвяхами. Внизу, під підніжжям трьох пагорбів, розкинулося Старе місто…»
Вулиця Старобазарна (нині Замковий узвіз) і Троїцька церква на Замковій горі (1864–1917рр). Фото поширив Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини
У 1935 році вулицю Старобазарну перейменували на вулицю Куйбишева. А у 1992 році — на Замковий узвіз.
Читайте також розслідування «18000»: Замковий узвіз у Черкасах: хто і як відкрив портал до забудови.
Узвіз із малюнку Шевченка
Окрім Замкового, з історією польської фортеці пов’язаний і Остріжний узвіз. Навколо останнього черкаського замку — польського — колись розташовувався укріплений район, який називався Остріг. Він прилягав до замку і, ймовірно, слугував додатковим захистом — укріпленою частиною навколо фортеці. Ця давня назва з часом забулася, а сама територія зараз затоплена. Саме для збереження пам’яті про цей топонім у 2016 році Клубний узвіз перейменували на Остріжний.
«Каплиця» Тараса Шевченка та Остріжний узвіз. Ілюстрація Дмитра Куштана
Окрім цього, Остріжний узвіз має історію, пов’язану із візитом Тараса Шевченка до Черкас. У 2020 році у науковому журналі «Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтва» історики Валерій Ластовський та Дмитро Куштан опублікували статтю «Капличка» Тараса Шевченка (1845): атрибування історичного прототипу». У цій статті історики спробували довести: у 1845 році Шевченко перебував у Черкасах, а каплиця, яку він зобразив — ніщо інше як католицька каплиця на Замковій горі в Черкасах.
У 1845 році Шевченко як співробітник Археографічної комісії приїздив на Чигиринщину. Історики проаналізували маршрути Шевченка й інших тогочасних мандрівників, щоб довести, що художник мусив заїжджати в Черкаси, якщо обрав найоптимальніший маршрут. Ластовський і Куштан також порівняли намальовану каплицю із записами в історичних джерелах про каплицю на місці польського замчища у Черкасах, і так дійшли висновку, що Шевченко зобразив саме її. Тож якщо це вона, то Шевченко мусив малювати її, будучи на сучасному Остріжному узвозі, і в такому випадку саме його видно на малюнку Шевченка.
Узвози‐рови литовського замку
Замковий та Остріжний узвози — не єдині в Черкасах, які пов’язані з історією черкаських замків. На місці ще двох узвозів раніше були рови найпершого черкаського замку — фортеці «литовського» періоду (кінця XIV — початку XVII стліть), що стояла на Дзеленьгорі. Це місце між вулицею Розкопною та Мисливським узвозом зараз забудоване приватними будинками.
Черкаські археологи переконані: Дзеленьгора була ідеальним місцем для спорудження фортифікацій. Адже це мис, найбільш висунутий у бік заплави Дніпра й обмежений з трьох боків стрімкими природними схилами. Залишками рову «старого» замку, що стояв на Дзеленьгорі, є Старособорний узвіз. У 1549 році замок перебудували й спорудили новий рів. Залишками рову «нового» замку є Мисливський узвіз, а «старий» рів опинився після перебудови всередині фортеці.
Старособорний та Мисливський узвози на мапі Черкас
Між двома узвозами‐ровами — Старособорним і Мисливським — розташований Будинок природи. Приблизно там до початку 1860‐х років стояла соборна церква Миколая Чудотворця. Цю церкву згадують ще в «Описі черкаського замку» 1552 року. Про цю згадку йдеться у статті археолога Дмитра Куштана «Археологічні дослідження в Черкасах у контексті дискусій про час заснування міста». Саме через те, що поблизу узвозу була церква, його й назвали Старособорним. Під час радянської окупації узвіз перейменували на вулицю Островського. Історичну назву — Старособорний, узвозові повернули у 2016 році.
Дзеленьгора на плані міста початку 1800‐х років. Зображення: Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини
Мисливський узвіз має новішу назву. Про її походження розповів археолог та член топонімічної комісії Черкас Михайло Сиволап:
- Раніше на місці Будинку природи стояв одноповерховий особняк, у якому за радянських часів діяло обласне товариство мисливців і рибалок. Звідси і назва — Мисливський.
Читайте також: Астрономічне святилище, труни‐човни та інші історії курганів Черкащини.
Узвіз Князів Коріятовичів
Той же литовський замок, залишками ровів якого є Мисливський та Старособорний узвози, збудували за часів правління подільських князів — братів Коріатовичів.
«Саме із діяльністю Коріатовичів пов’язують будівництво ланцюжка прикордонних замків на південних рубежах Поділля (Кам’янець, Скала, Вінниця, Брацлав, Сокілець, Звенигород), де Черкаси були крайнім східним форпостом», — пише археолог Дмитро Куштан.
Мисливський узвіз. Фото: Wikimapia
Оскільки заснування Черкас пов’язують із братами Коріатовичами, на їхню честь і перейменували узвіз, поблизу замчища.
Раніше, до грудня 2022 року, цей узвіз називався Парковим.
Зарубинецький узвіз
Ще один узвіз, який перейменували у грудні 2022 року, це Зарубинецький узвіз. Раніше його називали узвозом Івана Франка. Перейменували його з двох причин. По‐перше, це зробили для того, щоб уникнути повторів, адже вулиця Франка вже і так є в Черкасах. По‐друге, нова назва, Зарубинецький узвіз, увічнює пам’ять про стародавнє городище Зарубинецької культури, що височіє над ним.
Зарубинецький узвіз (узвіз Івана Франка) на мапі Черкас
Узвіз Затон
Зарубинецький узвіз та вулицю Кавказьку сполучає узвіз Затон. Раніше, до липня 2023 року, він називався Дачним. Затон — це затока річки, яку пристосували для ремонту та стоянки кораблів. Те, чому так назвали узвіз, пояснює Михайло Сиволап:
- Рідко хтось із черкасців тепер знає, де була місцевість, яку в Черкасах колись називали затоном. Це була територія нижче Казбету, під горою, між яхт‐клубом та рестораном «Бочка», де причалювали та ремонтували кораблі, і де працювала значна частина жителів району. Сьогодні від затону не залишилося й сліду. Щоб зберегти цей давній черкаський топонім від повного зникнення, його вирішили присвоїти одному з узвозів, неподалік від колишнього затону.
Усі інші узвози Черкас
Усього в Черкасах — 16 узвозів. Три з них — Пожежний, Стрілецький та Удода — мають незмінні назви вже багато років. А от у 2016 році, крім Старособоного та Остріжного узвозів, перейменували ще два. Узвозові Дзержинського повернули назву Білоцерківський. А узвіз Котовського назвали Грецьким, оскільки він простягається попід Грецькою горою.
- Це такий невеликий виступ Дніпровської тераси. Саме тут у XVII столітті було найпівнічніше укріплення Черкас. Узвіз назвали так, щоб зберегти один із найдавніших топонімів міста, який, на жаль, почали забувати, сприймаючи цю ділянку як безіменний проїзд, — пояснює Михайло Сиволап.
Грецький та Пожежний узвози на мапі Черкас
Шістьом узвозам, зокрема Зарубинецький та Князів Коріятовичів, повернули або отримали свої назви 22 грудня 2022 року. Так провулкам Бєлінського та Юнацькому повернули їхні історичні назви: вони знову стали Кузубівським та Заячим узвозами. А узвіз Пушкіна того ж року перейменували на Дубіївський.
Пастерівському узвозу також повернули історичну назву — Єрмилівський. За словами Михайла Сиволапа цей узвіз назвали так через прізвище купця Єрмілова:
- Ймовірно, він був серед тих старообрядців, які оселилися тут у середині XVIII століття, тікаючи з російської імперії. Цей період збігся з черговими гоніннями на старообрядців з боку Катерини II.
Для чого перейменували узвози Черкас?
Нові та відновлені назви повертають у міський простір пам’ять про купців, князів, історичну місцевість та культуру.
- У 1923 році більшовики за раз перейменували майже всі вулиці Черкас. Назви обирали за ідеологічним принципом без жодного зв’язку з історією міста і без найменшої фантазії. На момент, коли вже ми взялися за перейменування, 85 % нашого міста мали суто радянські назви вулиць. А деякі комуністичні «герої», на честь яких називали деякі вулиці, – це, по суті, ДНРівці столітньої давнини, – вважає Михайло Сиволап.
Хоча деякі вулиці й мали проукраїнські назви, як‐от вулиця Лесі Українки, вони часто розташовувалися далеко від центру, тоді як у центрі панували комуністичні назви. Назви, пов’язані з історією Черкас, як от вулиця, названа на честь першопоселенця Гуржія, були знищені. Сьогоднішнє перейменування узвозів або повернення їм історичних назв є частиною процесу збереження черкаської ідентичності (як от назва узвозу Затон, – ред.). Ці перейменування не просто замінюють радянські назви, вони повертають місто у контекст його історії.
Ірина Ямборська
Читайте також: Десять архітектурних пам’яток Черкас, які варто відвідати.
Ви або ваші знайомі творите сьогодення Черкащини, волонтерите, впроваджуєте круті проєкти й розвиваєте наш регіон. Надішліть інформацію про це «18000».