Доля Іркліївського риборозплідника
У 1991 році сталася одна з найвизначніших подій в історії України – здобуття незалежності. Разом з отриманням самостійності в державі запустили різні процеси, які мали на меті позбутися рудиментів Радянського Союзу, зокрема її планової економіки. Один з важливих етапів на цьому шляху – приватизація державного майна.
Ця процедура має на меті передати як дрібні, так і великі підприємства у приватну власність, аби країна не витрачала кошти на їхнє утримання. З одного боку є користь, коли йдеться про давно закинуті заводи або ті, що занепадають. У цьому випадку з’являється можливість дати їм друге дихання або перепрофілювати, щоб принести більше користі громаді та державі.
Утім приватизація стосується й підприємств, які продовжують працювати. Тоді доцільність приватизації викликає більше запитань, які потребують публічних відповідей. Так сталося з Іркліївським риборозплідником – унікальним підприємством у сфері рибного господарства Черкащини.
У цьому матеріалі «18000» розповідає про роботу підприємства в умовах великої війни, чому його прагнуть приватизувати та які ризики можуть бути внаслідок цього рішення.
Унікальне підприємство в рибному господарстві Черкащини
Риборозплідник в Ірклієві почали проєктувати ще за часів СРСР, у 1970‐ті роки, а будівництво розпочали у 80‐ті. Через аварію на атомній станції в Чорнобилі процес довелося призупинити, тож повністю роботи завершили вже за часів незалежної України. Основне призначення підприємства – зариблення Кременчуцького водосховища, зокрема білим та строкатим товстолобами й білим амуром.
Головна будівля Іркліївського риборозплідника
Масштаби підприємства – орієнтовно 1 250 гектарів землі розплідника, з яких 1 115 га – це водне плесо. Іркліївський риборозплідник використовує 55 ставків різного призначення.
Додамо, що лише протягом останніх двох років завдяки підприємству вдалося випустити в Кременчуцьке водосховище понад 127 тонн малька.
Усі ці факти підтверджують, що Іркліївський риборозплідник є ключовим у галузі рибного господарства Черкащини й України загалом. Він лишається єдиним державним підприємством в регіоні у цій сфері, через що його можна назвати унікальним.
Приватизація державного майна. Думка директора підприємства
Підприємство в Ірклієві потрапило до переліку товариств у Фонді державного майна, яке необхідно приватизувати. Цей список часом змінюється і риборозплідник зарахували до нього у 2023 році.
Рішення із сайту Фонду державного майна
Водночас нині підприємство перебуває у власності держави й, відповідно, саме вона забезпечує його обслуговування й функціонування. Після передачі об’єкта у приватну власність країна позбудеться цих обов’язків.
Директор Іркліївського риборозплідника Олександр Тіхонов у коментарі «18000» розповідає, що необхідність приватизації йому пояснили збитковістю підприємства. Сам же керівник виступає проти приватизації.
- Підприємство дуже важливе в галузі рибного господарства. Допомагає екології, продовольчій безпеці. Зариблюємо Дніпро, а підприємці виловлюють, переробляють і продають. Це набагато більший дохід для держави, аніж зараз його продати у приватну власність, – розповідає Олександр Тіхонов.
Процес зариблення Кременчуцького водосховища. Фото: Черкаська ОВА
Директор зазначає, що нині стан підприємства дійсно нелегкий, витрати переважають дохід. Це пов’язано насамперед зі здорожчанням цін на електроенергію. На неї витрачають 15 мільйонів гривень на рік. Крім цього, зросла вартість кормів для риб та паливно‐мастильних матеріалів. Через це низку процесів на підприємстві доводиться скорочувати. Водночас директор говорить, що позитивних прикладів від передачі держмайна у приватну власність він не знає.
Також Олександр Тіхонов додає, що надсилав листа у Фонд державного майна з проханням не приватизувати підприємство. Якою була відповідь – розумієте. Повторного звернення він ще не відправляв, проте це є в планах.
Проти приватизації Іркліївського риборозплідника виступає і начальник Управління держагентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області Віктор Іванько.
- За останні десятиліття на каскаді Кременчуцького водосховища зберігся лише один державний риборозплідник – Іркліївський. Зараз таких немає. Інші приватизували, продали і розведенням риби вони вже не займаються, – наголошує Віктор Іванько у коментарі «18000».
Управління держагентства з розвитку меліорації роками співпрацює з підприємством над зарибленням водосховища. Зокрема, запускали товстолоба і білого амура, які боролися із водоростями.
У галузі побоюються, що приватний власник може розводити рибу, яка буде йому економічно вигідна і на це ніхто не вплине. У цьому випадку водосховище може втратити потрібні види, які позитивно впливають на екологічний стан водойми.
Ще одним ризиком, на думку Віктора Іванька, – є використання підприємства не за профілем. Він навів у приклад колишній Сулинський риборозплідник, який перепрофілювали під вирощування кукурудзи.
Читайте також. Як рибалити в Черкаській області без штрафів: правила, місця і заборони.
Як покращити роботу риборозплідника?
Одна з проблем збитковості підприємства – суттєве зростання цін, особливо на електроенергію. Директор риборозплідника Олександр Тіхонов пропонує свої варіанти вирішення цієї проблеми без приватизації. Зокрема йдеться про залучення коштів інвесторів, аби працювали сонячні батареї.
- Альтернативні джерела електроенергії дуже потрібні. Вбачаю можливість встановлення сонячних батарей. Територію маємо доволі велику. Безпроблемно можемо облаштувати станції до 2 тисяч МВт, – зазначає Олександр Тіхонов.
Директор риборозплідника каже, що звертався з цим до агентства розвитку Черкаської ОВА. Втім ризик приватизації стоїть на заваді цього, адже не видно перспективи вкладення коштів у підприємство.
Процес зариблення, яке здійснює риборозплідник. Фото: Черкаська ОВА
Ще один варіант покращення справ – повернення до витоків, тобто більше акцентувати саме на вирощуванні зарибка, аби потім забезпечувати ним водосховища й приватні підприємства. Шляхом збільшення продажів підняти фінансове становище риборозплідника.
- Коли займаємось тільки цим, то зменшуємо витрати на рік. Ціна ж зарибка на продаж навіть вища, ніж за товарну рибу. Є постійні запити. Тому потрібно працювати в цьому напрямі, – наголошує Олександр Тіхонов.
Ми не Радянський союз: думка нардепа і приватного підприємця
Заступник голови комітету з питань економічного розвитку, нардеп Олексій Мовчан у коментарі «18000» зазначив, що з 90‐х років лишилося багато різних підприємств, на які державі невигідно витрачати кошти.
- Ми живемо не в Радянському Союзі. Це нормально, коли продають неконкурентний об’єкт, який жив за державні дотації. Тобто наші з вами податки йдуть не на фінансування освіти чи медицини, а на нікому не потрібні підприємства, – зазначає Олексій Мовчан.
Нардеп говорить, що підприємства, які виставили на продаж, зазвичай давно мають купу аналогів і не можуть з ними конкурувати. Олексій Мовчан наголошує, що у власності держави варто залишати ті об’єкти, які стратегічно важливі для країни, наприклад – Укрзалізниця, адміністрація морських портів чи Енергоатом.
У приклад позитивної приватизації нардеп називає протезні заводи. З’ясувалося, що таких у країні було близько 30, де виготовляли протези – лише шість. Втім на них держава витрачала певні кошти. Нині більшість цих об’єктів уже продані, але процес ще триває.
У випадку Іркліївського риборозплідника Олексій Мовчан зазначає, що після купівлі навряд щось зміниться в поганий бік. На думку нардепа, підприємство, можливо, вдасться продати за достойні гроші.
- Приватний власник буде зобов’язаний оформити землю на право оренди. І це будуть хороші суми в місцевий бюджет громади. Зараз же територія майже безоплатна, – каже нардеп.
Утім Олексій Мовчан додає, що дійсно були випадки, коли купували завод, а потім консервували і закривали. Тобто варіантів розвитку може бути багато і не всі вони позитивні.
«18000» також звернувся за коментарем до підприємця Руслана Мельника, який є власником приватної компанії «Рибтрейд» із Черкащини. Вона працює у сфері рибного господарства. Він ставиться до приватизації Іркліївського риборозплідника позитивно і не вбачає у цьому жодних небезпек для функціонування підприємства.
На думку приватного підприємця, приватизація дозволить риборозпліднику підвищити прибуток до близько 10–20 мільйонів гривень, а також збільшити кількість робочих місць.
- Думаю, що для нашого регіону і для інвесторів це дуже добра історія. Є куди розвиватися, створювати робочі місця і наповнювати міські бюджети, – говорить Руслан Мельник.
Підприємець також наголошує на важливості підприємства для рибної галузі Черкащини. Адже нині, за його словами, в Україні працюють над заміщенням імпортної риби – власною. Цим він аргументує потребу в розвитку Іркліївського риборозплідника.
Приватизація, як «Лото‐Забава»: доля Іркліївського риборозплідника
Риборозплідник в Ірклієві виставили на аукціон, щоб продати приватній особі. Точної дати початку торгів ще не називають. Чи можливий варіант, що його передумають приватизувати – так, але, мабуть, він малоймовірний.
Підсумовуючи, достеменно невідомо, чи приватизація зіграє на користь підприємству в Ірклієві. риборозплідник може отримати нове дихання, більше інвестицій, а громада – більше коштів у місцевий бюджет. З іншого боку Черкащина ризикує втратити наймасштабніший об’єкт у сфері рибного господарства області.
Тож приватизація Іркліївського риборозплідника нагадує «лото‐забаву», в якій громада й держава або переможе, або втратить частину чи програє все.
Читайте також: Черкаські прокурори скасували «туалетну схему» із землею колишньої військової частини.
Читайте на сайті 18000: «Новини Черкаси» — що відбувається в місті та області. Без маніпуляцій та неперевіреної інформації. Підписуйся на телеграм‐канал 18000 | «Шо там у Черкасах?»