Як Ігор Назаров доглядає за голубами в Черкасах
У спальному районі Черкас з‐поміж сірих дев’ятиповерхових «панельок» розташувався коричнево‐блакитний будиночок. Він тут з минулого року. Дерев’яний, зо два метри у висоту, з прибудовою, обтягнутою металевою сіткою. Крізь неї видно годівнички, наповнені зерном, підвішені металеві «дашки», кілька стільчиків і білі мішки, віник і шпатель. Лише малюнки на стінах будиночка підказують, хто в ньому живе. Білою та коричневою фарбою виведені голуби у польоті.
Біля голубника щодня можна побачити пана Ігоря та його тезку. Чоловіки доглядають за птахами удвох. Вони познайомилися у Черкасах, хоча обидва зі Слов’янська. «18000» розпитали в Ігоря Назарова, як доглядати за голубами, як відрізнити породистих від вуличних, де хлопчик, а де дівчинка, і роздивилися малечу, ще вкриту жовтим пушком.
Голуби замість рибок і собак: історія хобі довжиною в життя
Ігор Назаров родом із Харкова, проте згодом його сім’я переїхала у Слов’янськ на Донеччину. Сорок років він працював на залізниці й вже понад п’ятдесят – займається голубами. Пан Ігор захопився птахами у другому чи третьому класі, а в шостому вже мав власний голубник.
- Це моє хобі на все життя. Хтось має песика, інший – рибок, ще хтось – пташок. Мені подобаються «Миколаївські» голуби. Вони дуже високо літають і повертаються додому, – розповідає пан Ігор.
Миколаївські голуби в Черкасах
Перший голубник ще підлітком Ігор змайстрував сам – невеликий, півтора на півтора метра. Він був домом для десятка голубів. Як доглядати за птахами, дізнавався у досвідчених голубоводів. У них же і купував голубів за гроші, що накопичував, інколи отримував птахів у подарунок.
У дорослому житті сталося чимало подій: армія, переїзди – своїх голубів доводилося залишати знайомим людям, а на новому місці починати все спочатку. Так сталося й у 2022 році, коли Ігор Назаров із сім’єю переїхав у Черкаси: війна змусила.
- Усе залишилося там. Тільки картка з пенсією в кишені. Сумка, дружина і я – ось ми тут, – додає пан Ігор. – Маємо в Черкасах родичів.
Голубник у Черкасах: як доглядають за птахами
У Черкасах є клуб голубівників. Він об’єднує близько 30 осіб, та кажуть, що раніше охочих було набагато більше. Пан Ігор із членами клубу – знайомий. Коли облаштовувався на новому місці, познайомився зі своїм тезкою – Ігорем, який теж займається голубами. Разом вони знайшли чоловіка, який довірив їм свій голубник. Так будиночок із «Митниці» переїхав у «Південно‐Західний» мікрорайон.
Минулої осені іржавий, занедбаний голубник привели до ладу: пофарбували, прилаштували до нього невеликий вольєр. Як каже пан Ігор, «щоб не соромно було й нікому очі не муляло».
- Хтось із місцевих пожалівся – до нас прийшов інспектор. Запитав, що тут і як, побачив, що ми нікому не заважаємо, чистота й порядок. Тому пішов, а в нас усе залишилося, як було, – каже Ігор Назаров.
Голубник у Черкасах
Коли ж люди дізналися, що будиночок для голубів, напруга спала. Тепер навіть приходять на екскурсію – цікаво і дітям, і дорослим.
Пан Ігор зізнається, що нині утримувати голубів важче, ніж раніше – все дорожчає. За місяць птахи з’їдають приблизно 112,5 кілограма зерна, а це близько 1 125 гривень. І це лише їжа.
- Голуби нині дорогі, не кожний хлопець, як я у юності, зможе їх завести й утримувати. Зерно теж грошей коштує: насіння, просо, ячмінь і решта. А ще треба голубник придбати й облаштувати його, щоб протягів і вологи не було – цього голуби бояться, – розповідає пан Ігор. – Крім цього, потрібно слідкувати за чистотою, прибирати в будиночку, доглядати за голубами: вакцинувати, годувати вітамінами й мінералами.
Читайте також. Нарциси, лоза і глина: у селі на Черкащині відроджують хату і народні ремесла.
Як літають «Миколаївські» голуби?
Голубник панів Ігорів розташований біля невеликого саду плодових дерев. Аромат білого цвіту вишень і яблунь вабить комах. Між яскраво‐зеленим листям ховаються пташки, які виспівують весняну мелодію. Ігор Назаров зникає у будиночку й за мить повертається з голубом у руках – «кримський». Птах – білий із чорними дрібними «плямами» на грудині та по краю пір’я.
- Це хлопчик, – каже Ігор Назаров. – Щоб розрізняти голубів, потрібний досвід. По голівці можна. Воркочуть зазвичай голуби, а не голубки. Хлопчик ще мете хвостом. А взагалі – це ціла наука, буває, що й голубка воркоче.
Політ «Миколаївського» голуба
У пана Ігоря «Миколаївські» голуби донецького напрямку різної масті, як‐от «кримські», «молочні», «сірі». Їх не сплутати з вуличними: ці більші й літають лише вгору – така їхня особливість. Вони можуть піднятися так високо, що зникають з поля зору. Ігор Назаров каже, що метрів на 300. Чоловік підкидає голуба у повітря, птах здіймається і підіймається все вище:
- Він то з’являється у блакиті, то зникає. Буває, тримаються по кілька годин у повітрі. Вітерець має бути їхній, ледь‐ледь, – каже пан Ігор.
У чоловіка є улюблений птах, точніше, це голубка, їй близько року. Своїм коричнево‐білим забарвленням відрізняється від решти.
- Так, це моя улюблена. Подобається її зовнішній вигляд і те, як красиво літає, – додає, милуючись птахою Ігор Назаров.
Улюблена голубка пана Ігоря
Дах голубника намагаються фарбувати у яскравий колір, щоб птахи у повітрі мали орієнтир. Хоча це їх не рятує від місцевих хижаків.
- Губляться. Буває, сокіл заганяє – це їхній ворог. Чотирьох з’їв за зиму, – каже пан Ігор.
Тим часом голуб, не вловивши вітру, повернувся на галявину. Сьогодні майже безвітряно. Він не намагається злетіти знову, ніби покірно чекає на свого господаря.
- Скажеш «гу‐лю‐лю», вони виходять. Насипав корму – «гу‐лю‐лю» – кличу їх і вони заходять назад, – пояснює пан Ігор.
Голубник ізсередини: гнізда, зерно й власні правила
Зазвичай ближче до літа Ігор не турбує голубів польотами. Їхня пора – з осені до весни. В інший час – вирощують голуб’ят. Йдемо розглядати малечу. Пан Ігор заходить до птахів – вони його знають, зокрема за голосом. Помітивши мене, голуби здається, запанікували: завовтузилися у гніздах, перелітають з місця на місце. Щоб не лякати місцевих жителів, залишаюся при вході.
Усередині будиночка на стінах розміщені дерев’яні полиці у кілька ярусів. На деяких із них – дерев’яні коробочки для гнізд, подекуди – відділений простір перпендикулярно меншими дошками, над іншими – металеві дашки. Тут живуть близько п’ятдесяти птахів. Найстаршому – дев’ять років, молодшим – понад місяць.
Який голубник ізсередини
- У кожного свій характер. Можуть і побитися, залазять у чужі гнізда, клюють одне одного. Хоча в кожного є гніздо, вони хочуть відвоювати ще більше. Це певна боротьба за територію, – розповідає власник голубів.
На підлозі – коритце, наповнене зерном, і напувалка. До голубів пан Ігор навідується щодня двічі: погодувати, напоїти, випустити птахів пощипати траву, поприбирати у їхньому будиночку.
Коритце з їжею для голубів
- Я для них кульбабу нарізаю, щоб вітамінів набиралися. А взагалі їдять пшеницю, ячмінь, просо, соняшникове насіння, – розповідає чоловік. – Біля голубника теж прибираю, щоб тут навіть крихти не було і прошу людей не кидати того, що може нашкодити. Їм не можна овочі чи готові страви – тільки зерно. Все є на гуртовому ринку.
«Голубине молоко»: як птахи вигодовують малят
З‐поміж дорослих голубів на мене з гнізд дивляться менші. Вони тільки вкриваються пір’ям, з‐під якого де‐не‐де стирчить жовтий тоненький пушок. Їхнє туркотіння ще нагадує пищання курчат.
- Голуби орієнтовно 20 днів висиджують яйця. Коли з’являються малята, годують їх із місяць, поки ті не стануть самостійними. Перші кілька днів – молочком, потім «кашкою», а після переходять на зерно, – розповідає Ігор Назаров.
Голуб’ята
Нині голубівники мають близько двадцять молодих птахів. Віддавати їх не планують, навпаки – приділятимуть їм час, аби приносили радість. Згодом на лапках кожного з них з’являться спеціальні кільця. Вони міститимуть інформацію про рік народження птахи, телефон та ім’я їхнього власника.
- Це справа всього мого життя. Голуби допомагають відпочити душею. Слідкую за ними, прибираю у них – це релакс, – додає пан Ігор.
Будиночок для голубів у «Південно‐Західному» мікрорайоні
Побачити Ігоря Назарова біля голубника зазвичай можна близько 14:00 та 19:00 години. Тоді тут лунає тихе «гу‐лю‐лю». Так переселенець зі Слов’янська кличе своїх голубів — птахів, у яких після втрати дому знайшов розраду.
Вікторія Нянько
Читайте також: Коти їх познайомили, а Черкаси об’єднали: бельгієць будує життя в Україні.
Читайте новини Черкас та Черкаської області – усе найважливіше в одному місці. Також підписуйся на вайбер‐канал «18000»