Лише на Черкащині: дві страви, які визнали спадщиною України
Міністерство культури України додало «Традицію приготування шпачків на Городищині» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України у березні 2026 року. Шпачки — це давня обрядова страва Черкащини: смажені пиріжечки з картоплею, залиті часниковою підливою.
Чим такі особливі шпачки? Яка ще страва з Черкащини визнана культурною спадщиною України? І як узагалі традиції отримують такий статус? Про це — у матеріалі «18000».
Нематеріальна культурна спадщина Черкащини: що увійшло до переліку
У національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України — 120 елементів. Три елементи пов’язані з традиціями, які побутують як на Черкащині, так і в інших регіонах України. Це «Культура приготування українського борщу», «Кобзарство» та «Українська писанка: традиція і мистецтво». «Бузинник — десертна страва з бузини, традиції приготування та споживання» й «Традиція приготування «шпачків» на Городищині» — елементи нематеріальної культурної спадщини України, які практикують лише на Черкащині.
Традиція приготування «шпачків» з Городищини
— Вони смачніші, ніж просто пиріжки з картоплею, бо заливка з часничком додає смаку, — описує пані Тетяна. Вона живе у селі Валява на Городищині. Саме Городищенська територіальна громада і є місцем поширення традиції приготування шпачків.
У родині пані Тетяни шпачки готували з її дитинства. Тепер вона готує їх сама і ділиться рецептом:
— Готую найчастіше, коли залишається пюре. Буває додаю до картоплі підсмажену цибульку, щоб було смачніше. Тісто можна робити на кислому молоці. Туди додати соду і сіль. Далі борошно. Коли замісили, то нехай тісто ще полежить накритим. Так воно стане м’якшим і з ним краще буде працювати. Тоді й пиріжечок, коли посмажиться, буде ніжнішим. Ліпляться шпачки майже як маленькі варенички, тільки треба трішки інакше притиснути. Смажити шпачки треба на невеликому вогні, щоб вони робилися пухкішими.
Шпачки. Фото: Міністерство культури України
Шпачки виліплюють розміром до п’яти сантиметрів. Коли вони вже посмажені й у мисці, їх заливають водою з часником або ще з олією. Дехто робить по‐новому і замість цього додає майонез із часником.
Шпачки — обрядова страва. У Валяві, селі, де живе пані Тетяна, їх готують на поминки. Натомість на весілля таке — недоречно. Раніше шпачки готували весною, коли проводжали молодих хлопців у армію. Люди вірили: як птахи повертаються додому, так повернуться і хлопці.
Пані Тетяна рада, що про шпачки пам’ятають і знатимуть про них не лише на Городищині.
— Нехай не переводяться ці традиції. Є багато таких страв, що готували колись, а тепер їх забули. А шпачки внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини, і, можливо, хтось спробує їх приготувати, тож про цю страву не забудуть.
Шпачки з Городищини. Фото: Міністерство культури України
Бузинник — десертна страва з бузини, традиції приготування та споживання
Ще одна страва з Черкащини, яка є у національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України — це Бузинник із Золотоніщини.
— Готувати бузинник мене навчила свекруха, бо я в цьому селі в невістках, — розповідає пані Олеся. Вона — староста села Плешкані. Саме тут, а також у Ковраї, Ковраї Другому й інших селах Гельмязівської громади Золотоніського району люди готують бузинник століттями. Його внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини України у липні 2022 року. Та роботу над визнанням бузинника розпочали ще за три роки до того. Тоді у село приїхали журналісти. Вони знімали матеріал про місцеві вишиті сорочки.
— Якось ми збалакалися й дівчата згадали за той бузинник. Виявилося, про нього мало хто знав, — пригадує пані Олеся. Дівчата, про яких говорить вона, — це фольклорний гурт Плешканівські молодички, які й займалися дослідженням бузинника. Пані Олеся — учасниця гурту.
Гурт Плешканівські молодички. Фото надала Олеся Семенець
— Нам треба було довести, що ми його не придумали, що він у нас є давно. Тож ми пішли до місцевих старожилів. Найстаршій в селі жінці на той момент було 102 роки. Коли ми запитали, хто навчив її варити бузинник, то вона нам сказала, що і її мама варила, і бабуся варила.
Дівчата взялися досліджувати місцевий десерт вчасно, адже найстарші носійки традиції приготування бузинника, з якими вони встигли поспілкуватися, уже померли.
Плешканівські молодички з бузинником. Фото надала Олеся Семенець
Хоча у селі Плешкані бузинник готували здавна, страва почала забуватися. Проте зараз, відколи Плешканівські молодички зайнялися дослідженням, бузинник готують значно частіше.
— Його не можна ні з чим порівняти. Він і не як вишня, і не як смородина: має особливий смак. Солодкий такий і кісточки хрустять, — описує пані Олеся. — І не мармелад, не кисіль і не желе.
Бузинник. Фото надала Олеся Семенець
Вона каже, що бузину для десерту збирають восени, починаючи з кінця вересня. Ягоди можна заморозити, щоб готувати протягом року.
Коли варять бузинник, то додають ще борошно, цукор, яблука, груші й сливи.
— Але я сливи не додаю. А борошна дає кожна господиня по‐різному. Дивлячись чи хочеться, щоб він був дуже густим.
Зараз Плешканівські молодички готують бузинник на фестивалях, з учнями у школах, для військових і для внутрішньо переміщених осіб.
— Вони дивуються: «Як? Оце з цієї чорної бузини?». А ми: «Так, оце з цієї чорної». Це дивна страва і тому ми хотіли її показати.
Ягоди бузини, з яких готують бузинник. Фото надала Олеся Семенець
Читайте також: Де поїсти в Черкасах: нові заклади з чебуреками, раками, пловом і коктейлем «Поплавського» у меню.
Хто і як може подати елемент до переліку спадщини
Крім національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, в Україні існують ще регіональні переліки. Щоб елемент туди потрапив — хтось мусить ініціювати його розгляд. В Управлінні культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА розповіли, що ініціювати це можуть як комісія із виявлення та ідентифікації елементів, так і окремі громадяни або ініціативні групи (як‐от творчі колективи, об’єднання національних чи релігійних спільнот тощо). Ініціатори повинні мати довідку від відділу культури про унікальність елемента, облікову картку на елемент, відео та світлини.
Матеріали спершу розглядають в обласному центрі народної творчості та культурно‐освітньої роботи, після їх передають на розгляд обласної комісії.
Регіональний перелік нематеріальної культурної спадщини Черкащини вперше сформували у листопаді 2020 року. Нині у ньому є такі елементи:
- «Весільний обряд по‐старосільськи» Мліївської територіальної громади;
- традиція обряду «Випікання весільного короваю» в селі Осітна Христинівської територіальної громади;
- традиція обряду «Розплітання коси» в селі Осітна Христинівської територіальної громади;
- «Протяжний спів села Кантакузівка» Драбівського району (нині село Мировичі Шрамківської територіальної громади);
- фрагмент обряду «Виряджання молодого до молодої» с. Кантакузівка Драбівського району (нині селі Мировичі, Шрамківської територіальної громади);
- «Технологія виготовлення обрядової страви «Шпачки» Городищенської територіальної громади.
Пропонувати елемент Міністерству культури для національного переліку також можуть ініціативні спільноти. До переліків додають лише елементи, що передають від покоління до покоління та постійно відтворюють носії: як‐от бузинник, який готували сто років тому і готують тепер.
Як світ почав захищати нематеріальну спадщину
Головною підставою для створення таких переліків стала Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. Її ухвалила Генеральна асамблея ЮНЕСКО 17 жовтня 2003 року. До того, ще з 1972 року, вже існувала Конвенція ЮНЕСКО, яка була покликана захищати пам’ятки та природні об’єкти. На противагу їй Конвенція 2003 року зосереджувалася на нематеріальній спадщині народів: традиціях, обрядах, ремеслах тощо.
Алжирський суддя Мохаммед Беджауї, який очолював засідання міжурядових експертів з підготовки тексту Конвенції, у 2003 році писав таке:
«Кожне слово цієї Конвенції вшановує авторів, хранителів традицій і знань народів світу — тих, хто зберігає та передає та передає їх наступним поколінням».
Президент України Віктор Ющенко підписав закон «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини» 6 березня 2008 року. Так ми зобов’язалися документувати, охороняти та популяризувати нематеріальну культурну спадщину України.
Завдяки цим рішенням черкащанам вдається зберегти традиції не лише як спогади, а й у повсякденній культурі громад.
— Коли ми тільки почали опитувати людей, багато хто казав, що колись варив бузинник, а тепер уже ні, — пригадує пані Олеся. — А ми повернули його людям. Багато родин згадали про цю страву. Ягоди чорніють — то чому б не зібрати їх, не заморозити й не варити бузинник протягом року?
Ірина Ямборська
Читайте також: Різдвяні страви, які пам’ятають на Черкащині з 19–20 століття. Якими їх бачить ШІ.
Читайте новини Черкас та області – актуальна інформація щодня. Цікаві та інформативні новини знаходьте у вайбері «18000»