Історія захисниці з Черкащини Аліни «Фреї» Пащенко, яка віддала життя за Україну
«Вона планує служити в армії до кінця цієї війни. «Я ще не знаю, які в мене здібності, – пояснювала «Фрея». – Зараз моя робота – вчитися і робити, вчитися і робити. Я тут, щоб розвиватися і виконувати роботу»», – це уривок зі статті американського онлайн‐видання «Inkstick Media».
У публікації йдеться про 22‐річну черкащанку Аліну Пащенко з позивним «Фрея». Вона – військова 60 інгулецької бригади у складі Третього армійського корпусу. Дівчина служить на посаді операторки безпілотників. Доєдналася до війська у січні цього ж року. До війська вона прийшла не випадково. До цього очолювала черкаський осередок всеукраїнської громадської організації «Сокіл», проходила вишколи, тренування та стрільби, готуючись до служби.
Статтю американських журналістів опублікували 29 червня. Уже за два дні Аліна Пащенко загине. Їй назавжди буде 22 роки. Згодом у Черкасах зберуться люди на Соборній площі, аби вшанувати захисницю хвилиною мовчання.
- До акції на честь «Фреї» я спеціально зробила кольорові плакати, а не чорно‐білі. Якщо людина в житті була щаслива, життєрадісна та душевна, то її мають такою пам’ятати, а не просто – сіре фото, – каже теперішня керівниця черкаського осередку «Сокіл» Вікторія Самойлюк.
«18000» розповідає, якою Аліну «Фрею» Пащенко пам’ятають її рідний брат, подруга та колега по духу із «Сокола», якому вона присвятила близько восьми років свого життя.
«Мріяла стати військовою»: якою Фрею пам’ятає її брат
Рідний брат Аліни Максим згадує сестру допитливою, доброю та кмітливою, а також – трішки сором’язливою. Дівчина обожнювала спорт, туризм, робила макіяжі та зачіски, фотографувала природу та звірів.
Дитяча світлина Максима та Аліни. Фото з архіву Максима Пащенка
- Алінка захоплювалася малюванням, читанням, подорожами. Любила домашніх тварин, проводити час з друзями, світанки й заходи сонця та взагалі природу. Також їй подобалося робити неочікувані сюрпризи рідним, – розповідає Максим Пащенко.
Максим говорить, що «Фрея» мріяла про власні автомобіль і житло, хотіла об’їхати світ. Утім була ще одна мрія, якої Аліна прагнула – стати військовою.
«Фрея» та її рідний брат Максим. Фото з архіву Максима Пащенка
- Вона мала багато цілей та мрій. Хотіла самореалізуватися. Серед її останніх планів – поїхати з подругами в Одесу на море під час відпустки, – пригадує брат «Фреї».
Аліна Пащенко нікому не сказала, що вже підписала контракт. Проте цим рішенням не здивувала брата. Дівчина багато про це говорила й завершила чимало вишколів. Утім тривога за сестру все одно лишалася.
Про свою службу вона розповідала поверхнево. Говорила про те, як виходили чи заходили на позиції. Максим зауважує, що «Фрея» ніколи не скаржилася на труднощі й не шкодувала про свій вибір мобілізуватися.
Аліна Пащенко «Фрея». Фото з архіву Максима Пащенка
Аліна «Фрея» Пащенко загинула 1 липня 2026 року. Максим говорить, що востаннє говорив із сестрою по відеозв’язку 28 червня.
- Вона була у квартирі в Слов’янську. Розповідала, що ходила по магазинах, скуплялася, а також готувалася до виїзду на позицію, – каже Максим Пащенко.
Як «Сокіл» став важливою частиною життя Аліни «Фреї» Пащенко
Вікторія Самойлюк тепер очолює черкаський осередок всеукраїнської громадської організації «Сокіл». З Фреєю вони знайомі ще з 2021 року, адже разом перебували у «Гайдамацькому Колі» – вишкільно‐патріотичному таборі.
«Фрея» в громадській організації «Сокіл». Фото з архіву Вікторії Самойлюк
Більш тісно дівчата почали спілкуватися саме у «Соколі». В організації навчають молодь основам націоналістичної ідеології: чому важливо захищати Україну, як користуватися зброєю, домедичної медицини тощо.
Коли Вікторія Самойлюк приєдналася до «Соколу», то «Фрея» вже очолювала громадську організацію. Там Аліну Пащенко називали «Журба», бо вона була сором’язливою, але мала лідерські навички.
Аліна «Фрея» Пащенко, попри сором’язливість, мала лідерські якості. Фото з архіву Вікторії Самойлюк
- У «Фреї» були якості націоналіста. Це людина, яка знала, що робить і для чого. Аліна була у міру суворою. Коли щось робиш неправильно, то скаже. Вона була наставницею чи порадницею. Не злилася, не кричала, хоча провчити могла. Вміла об’єднувати людей, – розповідає Вікторія Самойлюк.
Дівчина говорить, що завдання голови не лише виховувати, а й консолідувати молодь навколо себе. У вишкільних таборах «Фрея» гуртувала людей за допомогою пошти. Це один зі способів спілкування, адже учасники більшість часу були без телефонів, отримували їх лише увечері на певний час.
Аліна Пащенко разом з іншими членами «Соколу». Фото з архіву Вікторії Самойлюк
- Аби молодь краще комунікувала між собою, то робили коробку. Туди можна було написати лист або анонімно, або із зазначенням адресата. Потім увечері біля багаття зачитували листи. «Фрея» це дуже добре підхопила від попередніх лідерів та продовжила цю традицію, – розповідає Вікторія Самойлюк.
«Фрея» як лідерка організації навчала молодь, як вижити й захистити країну. Зокрема, акцентувала на навчанні тактичної медицини, адже ці знання можуть врятувати людину і в тилу, і на фронті. Ці навички корисні для молоді, яка хоче приєднатися до війська, прийти вже з певними навичками й розвивати їх далі, а не вчити з нуля. Крім цього, організувала й сама брала участь у різних турнірах, зокрема зі стрільби, що стосувалися молоді та патріотичного виховання.
Аліна Пащенко на стрільбі. Фото з архіву Вікторії Самойлюк
Рішення «Фреї» мобілізуватися здивувало її оточення. Хоча Вікторія Самойлюк зізнається, що це було логічно і до того йшло, адже багато членів «Соколу» є чинними військовими або ветеранами.
- Вона цього прагнула. Часто перебувала на прифронтових територіях. Визначилась, чим саме хоче займатися – безпілотниками. «Фрея» хотіла бути в цьому професіоналом, і йшла до своєї мети, – каже Вікторія.
У «Соколі» «Фрею» згадують насамперед як людину, яка вміла об’єднувати, вислухати, підказати.
Нині під час підготовки до різних таборів не обходиться без згадки про Аліну Пащенко. Зокрема, планують організувати табір «Гайдамацьке коло» у Холодному Яру, присвячений «Фреї».
- Люди повинні знати, що вона боролась за Українську Державу. «Фрея» прагнула жити. Вона хотіла жити й боролася за те, щоб ми були вільні, – наголошує Вікторія.
Читайте також: «Я подумав, що загинув», – розповідь черкащанина «Філа» про кохання на війні, бойові завдання та службу в Третій штурмовій.
«Ми обов’язково зустрінемось»: останнє листування «Фреї» з подругою
Анастасія Раковська знайома з «Фреєю» з 2020 року, але зізнається, що взагалі не пам’ятає обставин, за яких вони познайомилися. Дівчата жили в сусідніх селах на Чорнобаївщині.
Давня світлина подруг. Фото з архіву Анастасії Раковської
- Ми спіймали спільну атмосферу. Хвиля постійної життєрадісності. Могли просто сидіти на березі ставка, лузати насіння, пити пивко, говорити ні про що, сміятися й веселитися. Тоді були юні, в думках – гульки та хлопці, це були щирі юнацькі діалоги, нічого дорослого, – каже Анастасія.
Бачилися дівчата нечасто. На це впливав спершу COVID‐19, а потім розпочалося повномасштабне вторгнення. Анастасія Раковська згадує, що влітку всі, як правило, збиралися в селах гуляти. У цей момент Аліна – у таборі на вишколах та стрільбах.
- Вона горіла цим. У неї сяяли очі, коли розповідала про «Сокіл». Коли їй не напишеш – в Аліни все добре. Ніколи не казала, що погано чи складно. Справлялася з проблемами сама й рідко ними ділилася. Завжди була весела, – розповідає дівчина. – Аліна була «вибухівкою». Ніби тиха, спокійна й сором’язлива, а потім різко – як зла пантера, багатоемоційна. У складні моменти Аліні завжди можна було написати й вона обов’язково підставить плече.
«Аліна була «вибухівкою»». Фото з архіву Вікторії Самойлюк
«Фрея» не була конфліктною, але завжди відстоювала справедливість. Дівчина ненавиділа обман та зраду. За словами Анастасії, «Фрею» найбільше дратувала тема ухилення від військової служби. Втім, попри це, її погляд на життя залишався позитивним. На часті запитання подруги, чому юним дівчатам доводиться приєднуватися до війська, «Фрея» відповідала: «Потрібно ж якось балансувати ситуацію. Хто, якщо не я».
Подруга очікувала, що Аліна долучиться до війська – на це мала чіткі патріотичні погляди.
Аліна «Фрея» Пащенко після мобілізації. Фото: Inkstik Media
- Я її підтримувала у цьому рішенні, хоча й хвилювалася. Розуміла, що вона не зможе по‐іншому. Її не зупинили ні батьки, ніхто. «Фрея» була впевнена, що з нею все буде добре, – каже Анастасія Раковська.
До мобілізації «Фреї» й після подругам було складно підібрати час для зустрічі, адже, розповідає Анастасія, «були вже дорослі й постійно мали справи».
Дівчата таки змогли домовитися, що під час липневої відпустки «Фреї» обов’язково зустрінуться. Планували гуляти містом і спілкуватися.
- Якось спало на думку, що потрібно їй написати. «Фрея» відповіла, що все добре і вони просуваються вперед. Вона сказала: «Вийду з позиції й обов’язково зустрінемось».
Одне з останніх листувань подруг. Фото надала Анастасія Раковська
Це було останнє листування дівчат. Коли Анастасія побачила новину про загибель Аліни, то одразу написала їй, чи з нею все гаразд, адже не могла повірити в її смерть. Це повідомлення так і залишилося непрочитаним.
- Я хочу, щоб її завжди пам’ятали такою, якою її пам’ятаємо ми – життєрадісною, войовничою та щирою. Вона зробила великий внесок в історію України. Аліна має бути на сторінках підручників, а мої діти й внуки дивитимуться й знатимуть, що була така «Фрея», – каже Анастасія Раковська.
Аліна «Фрея» Пащенко – 22‐річна захисниця. Фото: Inkstick Media
Аліна «Фрея» Пащенко не встигла здійснити багато своїх мрій – побачити море під час відпустки, купити власне авто, подорожувати й продовжити службу. Проте вона встигла залишити після себе значно більше — спогади в людей, яких навчала, підтримувала й надихала.
Світла пам’ять.
Денис Непогодьєв
Читайте також. «Двіжовий і на крок попереду»: яким був громадський діяч і військовий Мірош та як пам’ять про нього залишиться у Черкасах.
Читайте на сайті 18000: «Новини Черкаси» — що відбувається в місті та області. Без маніпуляцій та неперевіреної інформації. Підписуйся на телеграм‐канал 18000 | «Шо там у Черкасах?»