Поки українські військові тримають фронт, постає головне питання: якою вони побачать Україну, коли повернуться з поля бою
Права та обов’язки. Для більшості українців День Незалежності — це, безумовно, символ державності та можливість жити у власній країні, в якій кожен громадянин знає свої права і вміє їх відстоювати. Для військових, які з 2014‐го та з 2022‐го перебувають на передовій, це поняття має дещо інший вимір. Незалежність для них — конкретна ціна, яку вони бачили на власні очі: втрата побратимів, власне здоров’я, зруйновані міста та роки життя далеко від родини.
Саме ці люди після завершення війни стануть одним із головних факторів, які визначатимуть майбутнє України. І головне питання — чи буде тоді держава такою, за яку військові сьогодні йдуть в бій. Ветерани чудово знають свої обов’язки перед державою. Та чи забезпечить держава відповідні права для них?
Україна стане країною ветеранів
Точна кількість військовослужбовців у Силах оборони залишається закритою інформацією. Втім, у січні 2025 року президент Володимир Зеленський повідомляв, що чисельність Збройних сил України становить близько 880 тисяч військових.
Це не просто цифра. За роки повномасштабного вторгнення через військо пройшли сотні тисяч українців. Частина продовжує службу, частина повернулася до цивільного життя через поранення, стан здоров’я або інші законні підстави.
Військова служба не повинна сприйматися як перерва у кар’єрі
За даними Міністерства у справах ветеранів, станом на 1 травня 2026 року статус ветерана мають понад 2 млн осіб. Водночас, дивлячись на цю статистику, варто обережно ставитися до порівняння кількості ветеранів у різних областях. Адже чисельність населення в регіонах суттєво відрізняється. Тому подібні показники не можуть свідчити про те, що в одній області за Україну воювало більше чи менше мотивованих людей, ніж в іншій. Втім, маємо приблизну кількість по регіонах.
Скрин Міністерства у справах ветеранів
Після завершення війни ця цифра буде ще більшою. Разом із родинами ветеранів, які повернуться до цивільного життя, вони стануть однією з найбільших соціальних груп в Україні. Тому питання ветеранів після війни — це не вузька соціальна тема.
Це питання майбутнього всієї держави.
Незалежність починається з власного дому
Це, мабуть, найболючіший момент. Для частини ветеранів повернення додому буде буквально поверненням у нову реальність. Одним із найбільших викликів стане житло. Хтось його втратив через бойові дії. Хтось роками не жив у власній квартирі. Хтось повернеться у місто, яке змінилося через війну. Для ветерана житло — це не лише квадратні метри, а можливість почати новий етап життя після фронту.
Держава вже створює програми підтримки ветеранів, зокрема, компенсації оренди для окремих категорій та житлові програми. Але головне питання полягає у тому, чи зможе ця система стати довгостроковим рішенням. Адже людина, яка повернулася з війни, не повинна роками доводити, що вона має право на нормальні умови життя. Потрібна фундаментальна програма із будівництва житлових кварталів для ветеранів вже зараз.
Фінансова та професійна незалежність
Після війни Україна отримає сотні тисяч людей із досвідом, якого немає у більшості цивільних. Ветерани вміють працювати у кризових умовах, приймати рішення під тиском, керувати людьми та відповідати за результат.
Але цивільний ринок праці часто не знає, як оцінювати цей досвід. Людина могла командувати підрозділом, працювати із сучасною технікою, відповідати за складні операції. Але після повернення може почути: «А який у вас цивільний досвід роботи?»
Статистика говорить сама за себе. Мінветеранів заявляє, що на платформі «Кар’єра ветерана» вже майже 150 тисяч актуальних вакансій. Для порівняння: у лютому йшлося про близько 65 тисяч пропозицій роботи.
Водночас кількість зареєстрованих кандидатів за цей час суттєво не змінилася.
На початку року повідомляли про понад 3 тисячі ветеранів, бажаючих знайти нову роботу. Наприкінці травня ця кількість не зросла. Вакансій все більше, але зацікавлених ветеранів більше не стає.
Україні доведеться змінити цей підхід. Військова служба не повинна сприйматися як перерва у кар’єрі. Навпаки, це досвід, який може стати перевагою для розвитку держави.
До прикладу, MilTech та оборонна промисловість. Україні потрібні інженери, технічні спеціалісти, оператори виробничих процесів. А ветерани мають унікальну перевагу — вони знають війну не з теорії. Вони розуміють, як техніка працює на полі бою, які рішення реально потрібні військовим і де є проблеми, які треба виправляти.
Це могло б одночасно вирішити два завдання: дати ветеранам стабільну професію з гідною оплатою і посилити український оборонний сектор. Зараз багато ветеранів змушені самостійно шукати такі можливості. І частина з них їх знаходить.
Незалежність без бар’єрів
Це окремий виклик для тисяч ветеранів, які повернулись з важкими травмами. Ампутації, поранення, наслідки бойового стресу — це реальність, із якою Україна житиме десятиліттями.
Для таких людей незалежність буде вимірюватися не лише політичними рішеннями. Вона буде вимірюватися простими речами: чи може людина самостійно пересуватися, працювати, забезпечувати сім’ю і повертатися до активного життя.
Наприклад, ветеран досі не має права один раз ввезти собі авто без розмитнення. Війна триває з 2014‐го, а можливості досі немає.
У Раді вже є законопроєкт, який мав би це змінити — № 15194−2 від 11 травня 2026 року про безмитне ввезення транспортних засобів для ветеранів війни. Але станом на зараз він так і не ухвалений. Автомобіль для ветерана після важкого поранення — це не просто транспорт. Його часто потрібно адаптувати під конкретну людину: встановити ручне керування, спеціальне обладнання або інші технічні рішення.
Сьогодні держава вже компенсує до 70 тисяч гривень на переобладнання автомобілів для ветеранів. Це важливий крок. Але на практиці пораненій людині все одно доводиться самостійно шукати майстерню, збирати необхідні документи, проходити сертифікацію та організовувати весь процес адаптації авто.
Водночас, якщо право на безмитне ввезення автомобілів для ветеранів буде запроваджене, держава має одразу передбачити чіткі запобіжники. Адже важливо, щоб ця пільга працювала саме для ветеранів, а не стала схемою, за якою їх використовуватимуть як формальних власників для ввезення чужих авто.
Так само важливими залишаються питання протезування, психологічної допомоги та реабілітації. Система має працювати так, щоб ветеран не витрачав місяці на пошук інформації та боротьбу з бюрократією.
Держава і ветеран
Підсумовуючи, після повернення із фронту у ветерана повинна бути довіра до державних інституцій. Це про Україну, де після повернення не потрібно знову боротися за елементарні речі. Це країна, де поранений військовий отримує допомогу без принижень. Це країна, де ветеран має можливості. А його бойовий досвід — перевага, а не проблема. Такою є його незалежність.
За роки повномасштабної війни Україна не уникнула політичних криз і корупційних скандалів. Для людей у тилу це часто питання політики, суспільного невдоволення та протестів. Для військових на фронті — питання мотивації та сенсу.
Людина, яка ризикує життям, хоче бачити, що після її повернення країна буде справедливою. Що правила працюють однаково для всіх. Що ресурси використовуються ефективно. Що корупція не перекреслить ціну, яку заплатили мільйони людей.
Саме тому ветерани можуть стати одним із найвпливовіших голосів майбутньої України. Не лише тому, що вони мають бойовий досвід. А тому, що вони бачили ціну державності.
Думку Ігоря Зайчука опублікували на сайті NV
