Франкенштейн Бондаренка або кому міський голова подарував політичне майбутнє?

У політиці немає друзів чи ворогів, є лише вічні інтереси. Це аксіома, яку не варто доводити, але яка знаходить своє підтвердження напередодні будь-яких виборів. Міський голова Анатолій Бондаренко як досвідчений політик добре знає це правило і вміло його використовує. Своїм особистим рейтингом він намагається подарувати політичне майбутнє цілій когорті персон, давно і міцно пов’язаних із містом, його бюджетом та іншими ресурсами, які дарує публічна влада.  Кого Бондаренко взяв у свій човен і чи дійсно вони є тими ефективними господарниками, як це заявлялося – розбиремося далі.

Якщо ти довго дивишся у майбутнє, “Майбутнє” починає дивитись у тебе

17 вересня у сквері імені Богдана Хмельницького поряд із відомим у Черкасах рестораном “Чайка” відбулася партійна конференція місцевого осередку партії “За майбутнє”. Саме цій політичній “франшизі” напередодні місцевих виборів віддав перевагу міський голова.

Його особистий політичний рейтинг та амбіції явно переросли партію ВО “Батьківщина”, членом якої він був протягом багатьох років. Залишаючись в обоймі червоно-сердечних, він навряд чи міг розраховувати на те представництво у майбутній раді, яке малювало йому власне бачення реальності.

Попри попередні домовленості із Борисом Філатовим щодо приєднання до його партії “Пропозиція”, Анатолій Васильович обрав інший шлях. Очевидно, що основного ресурсу будь яких виборів – фінансів і медіа у руках Ігоря Палиці та Ігоря Коломойського значно більше. Тому вибір Бондаренка є очевидним і логічним. 

Основним локомотивом та обличчям партії “За майбутнє” на Черкащині в цілому та Черкасах зокрема є сам Бондаренко. Лише його прізвище у партійному списку дозволяє партії претендувати на лідируючі позиції на виборах у Черкаську міську раду майбутнього скликання. У такій ситуації персони тих, хто йде нижче у цьому ж списку, не мають особливо ніякого впливу на кінцевий результат волевиявлення 25 жовтня. Користуючись цим моментом, міський голова був і є вільний у виборі пасажирів для свого човна. Він зміг обрати максимально комфортних і підконтрольних собі та своїй волі людей, втім не позбавлених власних інтересів. Яка ціна реалізації цих інтересів у “майбутньому”, сформованому Бондаренком – питання риторичне. Отже, хто ж ці “пасажири” політичного автобуса, де і водій, і кондуктор – Анатолій Бондаренко?

У першу п’ятірку політичного списку потрапив син давнього політичного соратника Бондаренка Михайла Мушієка – Андрій. Мушієк-молодший встиг запам’ятатися своїм членством у виконавчому комітеті Черкаської міської ради. Малослівний та інертний під час засідань Мушієк у власних голосуваннях завжди орієнтувався на старших колег та безпосередньо на самого міського голову. Крім того, Андрій Мушієк певний час був власником міноритарного пакету акцій ПАТ “Черкаський асфальтобетонний завод”, втім після невдалої спроби взяти під контроль це підприємство з боку Мушієка-старшого та самого міського голови акції були продані. Очевидно, поява прізвища Мушієка у партійному списку – це шматок новоспеченого політичного пирога, який відходить Михайлу Мушієку. Сам Михайло Григорович залишився у ВО “Батьківщина” та знову намагатиметься поновити свій мандат в обласній раді. Така ціна політичного розлучення Бондаренка та “Батьківщини”.

Далі у списку ще один давній соротник Бондаренка – Геннадій Шевченко. Він також був певний час членом виконавчого комітету та заступником і радником міського голови, очолював комунальне підприємство “Черкасиінвестбуд”. Шевченка важко назвати вправним господарником чи управлінцем, основна його регалія – це беззаперечна вірність, яка і дозволила йому бути там, де він зараз є. 

Жіночу квоту у першій п’ятірці “За майбутнє” реалізовують Олена Шевченко та Альона Агапова. Фактично це представниці депутатської групи імені Сергія Тищенка та Володимира Бурячинського, яка сформувалася під кінець теперішньої каденції міської ради. Сама Агапова не є нині депутатом, втім вона та її чоловік є давніми бізнес-партнерами Володимира Бурячинського, група компаній яких за останні роки освоїла більше сотні мільйонів гривень місцевого бюджету на різні капітальні видатки, переважно пов’язані із зовнішнім освітленням міста. Звичайно, такий рівень доходу, пов’язаного із місцевим бюджетом, можна отримати виключно будучи дотичним до формування цього самого бюджету, шляхом його розподілу та ухвалення.

Бурячинський – один із найбільш пасивних депутатів місцевої ради теперішнього скликання. Фактично не відвідуючи постійних комісій і лише зрідка з’являючись на сесіях, він явно втратив інтерес до мандата, втім передав цю “представницьку” естафету своїй бізнесовій партнерці. 

Олена Шевченко – чиновниця міської ради та паралельно депутатка, що обиралася у свій час від “Самопомочі”, проте швидко покинула ряди цієї партії і завжди тяжіла до промерської більшості. Результат такого “тяжіння” не забарився – і з начальника відділу депутатка-чиновниця швидко “переросла” у заступника директора департаменту фінансів. 

Наступну п’ятірку списку “За майбутнє” відкриває добревідомий більшості черкащан Павло Карась, очільник комунального підприємства “Черкаситеплокомуненерго”. Зміна партійних кольорів для Карася напередодні виборів справа звична як відсутність гарячої води для містян. Після Помаранчевої революції Карась втрапив до лав амбітної тоді партії “ПОРА-ПРП”, далі його пристанком стали “Вільні демократи” тодішнього мера Сергія Одарича, потім був політичний проєкт “Черкащани”, від яких він і втрапив до чинної каденції місцевої ради. Та у 2020 році впевнений у собі та не зовсім впевнений у “Черкащанах” Карась обрав новий човен на шляху у своє політичне майбутнє.

Звичайно, посада очільника одного з ключових місцевих підприємств зобов’язує його думати про те, як цю посаду, отриману в результаті реалізації політичної квоти, вберегти, а з нею і прекрасний службовий автомобіль, персональний сайт та швейну фабрику, облаштовану в стінах “Черкаситеплокомуненерго”.

За Карасем у списку опинився Сергій Колесніченко – ще один потужний місцевий підрядник, що, не покладаючи рук та сил, вкатав сотню мільйонів гривень місцевого бюджету в асфальт та плитку, встигнувши отримати підозру за розкрадання коштів цього самого бюджету. Зараз він разом із посадовцями місцевої ради перебуває під слідством. Очевидно, що мандат дозволить йому не лише продовжити бізнесові успіхи, а і отримати певні преференції під час розгляду власної справи в суді. У всіх неприємних житейських ситуаціях можна говорити про політичний тиск, особливо, якщо маєш у кишені посвідчення депутата.  

Далі у списку Ірина Моложава. Якщо саме прізвище мало що говорить пересічному громадянину, то її посада проливає світло на причини появи у партійному топові – креативна директорка банно-оздоровчого комплексу “Банбас”. Моложаву пов’язують із директором департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради Артура Савіна, ще одного давнього соратника міського голови.
Банний комплекс належить родині Савіна і саме на його території у свій час затримали посередника, що мав передати хабар від одного з місцевих проєктантів самому Савіну. Савін за цим прикрим епізодом нині також перебуває під слідством. Його справу слухають в одному з місцевих судів.  

Ще одною представницею “жіночої” квоти у другій п’ятірці “За майбутнє” є Тетяна Чорнобіль – депутатка із все тієї ж групи “Тищенка-Бурячинського”. Свій мандат у 2015 році вона отримала, будучи у списках Партії вільних демократів, втім також оперативно покинула лави опозиційної сили та переорієнтувалася на міського голову та його рішення. Чорнобіль є очільниецею одного із комітетів самоорганізації населення. Депутатка комічно перетворила свою власну сторінку у соціальних мережах в добірник інформації про партію “За майбутнє”. Роблячи десятки перепостів із сторінки Бондаренка та партії у день і голосуючи протягом років в унісон з мером та його більшістю депутатка “нарепостила” та наголосувала собі дев’яте місце у списку.

Замикає першу десятку ще один теперішній депутат, ексчлен фракції “Самопоміч” Олександр Дишлюк. Він також входить до все тієї ж групи депутатів, що і його попередня колега. Дишлюк хоч і є незмінно директором однієї з місцевих філій національної страхової компанії, має інтереси зокрема і в комунальному підприємстві “Черкаські ринки”. Саме тут він зміг цілком і повністю реалізувати свою політичну квоту і, скоріш за все, планує це робити і у майбутньому в “За майбутнє”. 

Далі своє місце у списку партії віднайшов ще один депутат Артур Акопян, що попри молодий вік довго поневірявся по різних політичних проєктах. Також у списках директори комунальних установ і закладів. Зокрема директор  “Черкасиінвестбуд” Іван Будяк, що міг запам’ятатися пошуком забудовників Митниці оголошенням у газеті, і керманич Першої міської лікарні Тимофій Тронц. У списку й очільник КП “Міськсвітло” Віталій Тєрьохін, наближений до вже неодноразово згаданого вище Володимира Бурячинського. Також тут і Роман Моторний – директор Соснівського СУБу, комунального підприємства, що провалило конкурс управителів та доживає останні дні.

Знайшлося місце у списку і ще одному небезвідомому підряднику Ігорю Прокубовському, якого підозрюють у заволодінні бюджетними коштами при ремонті дошкільних навчальних закладів. Крім них, є також журналістка дружнього міському голові телеканалу “Антенна” Оксана Горецька, що за роки каденції Бондаренка отримав з місцевого бюджету на висвітлення діяльності міської ради понад пів мільйона гривень. Є у списку й активістка та “антиковідниця” Ірина Ткаченко, директорка “Делікату” Ольга Пасинчук, волонтер та соратник Бондаренка ще по ВО “Батьківщина” Микола Добровольський та інші персони, потрапляння яких до майбутньої ради викликає сумнів. 

На відміну від них має високі шанси потрапити до майбутньої ради підприємець Юрій Єфремов, що у минулому році балотувався до Верховної Ради під стягами проросійського “Опозиційного блоку”, а зараз став поряд із патріотами із “За майбутнє”. 

Окремо варто виділити появу у списку вічного ренегата місцевої політики Любові Майбороди, що як вправний серфер від виборів до виборів шукає собі вдалу політичну хвилю і от тепер пробує піднятися на гребен хвилі “За майбутнє”.

Довга дорога до майбутнього (замість висновку)

Як бачимо, левову частину прохідного списку партії Бондаренка формують фігури, що змушені постійно побиватися у пошуках політичного притулку, аби реалізувати власні приватні інтереси. Політичні проєкти цих персон стабільно втрачають рейтинги і не дозволяють претендувати на оновлення мандата. Або ж їх як деструктивні елементи успішні проєкти відштовхують.

“Батьківщина”, “Європейська солідарність”, “Укроп”, “Радикальна партія Олега Ляшка, “Громадянська позиція”, “Самопоміч”, “Черкащани”, “Партія вільних демократів”, “Опозиційний блок”, “Наша Україна”, “Пора-ПРП” – це далеко не повний перелік політичних партій, у яких вже встигли побувати члени нової команди міського голови.

Очевидно, інтерес усієї цієї плеяди опортуністів вічний, от тільки чи справді він відповідає інтересам всієї громади? Питання риторичне, хоча відповідь напрошується – “ні”. Перефразовуючи відомий вислів, можна резюмувати, що, на жаль, усе політичне “За майбутнє” – це лише трохи призабуте виборцем минуле.