Вдень 10 грудня в ресторані «Рушничок», що належить депутату-батьківщинівцю Валерію Міняйлу, було особливо людно і весело. Ті, хто зібрався там святкувати, відзначали подію, масштабнішу ніж Святий Миколай, Різдво та Новий рік разом взяті. Там «обмивали» новий «червоний день календаря» для переобраної владної верхівки міста.
А ще трохи більше трьох тижнів ситуація мала вигляд діаметрально протилежної.
Мерський бліцкриг: з ніг на голову за кілька тижнів
Анатолій Бондаренко із серйозними проблемами таки отримав другий термін міського голови, хоч і великою ціною.
Замість анонсованих 74% підтримки і легкої перемоги головний черкаський «господарник» за підсумками першого туру отримав всього 24 тисячі голосів та серйозний нервовий зрив. Таким чином старанне «вкатування» міста в коштовний асфальт та плитку оцінили всього 10% від загальної кількості виборців у Черкасах.
У другому турі політичний досвід Бондаренка та медійний ресурс Ігоря Коломойського, консультанти якого вчасно втрутилися у кампанію Анатолія Васильовича, все ж посприяли переобранню.
Бондаренко до першої перемоги на виборах мера (фото з його Фейсбуку)
Порівняно з 2015 роком Бондаренка підтримали всього на тисячу виборців більше. Таким чином «вихлоп» від 2 мільярдів децентралізаційного бюджету, що був освоєний Бондаренком і Ко протягом 5 років каденції, вдалося конвертувати в доволі «слизьку» перемогу.
Тим не менше навіть після цієї перемоги позиції мера мали досить хиткий вигляд. Строката міська рада, міжпартійні домовленості ЄС, СН та «Голосу» на всеукраїнському рівні і всього 12 вірних депутатів, – Бондаренко заходив у цю гру з доволі скромними можливостями. Але всього за кілька тижнів зумів перевернути ситуацію з ніг на голову і витиснути з неї абсолютний максимум. Такий максимум, про який не міг навіть мріяти ні протягом минулої каденції, ні тим більше під час складних виборчих перегонів.
Які передумови цьому? Їх можна виокремити кілька: відсутність політичного досвіду та наївність опонентів і відсутність потужного антагоніста серед депутатів калібру Олександра Радуцького – з одного боку; наявність потужного «мотивуючого» ресурсу (посади, потенційні бюджетні преференції, підкріплені високою договороспроможністю) – з іншого.
Як би там не було, виграшна партія, розіграна Бондаренком за короткий проміжок часу, змушує зняти капелюха перед його у всіх сенсах світлою головою.
Спробуємо розібрати переможців та тих, хто програв, на старті політичного сезону. При цьому Бондаренка окремо навіть не згадуємо, адже він на сьогодні абсолютний тріумфатор.
Хто виграв і програв у місті
Переможці: «За майбутнє», «Батьківщина», «Черкащани», «Європейська Солідарність», «відповідальні підрядники», плитка, асфальт, утеплення шкіл, картопля і молокопродукти.
Фото зі сторінки Сергія Тищенка
Вказані політичні сили отримали заступників, секретаря, більшість у виконавчому комітеті, земельну та бюджетну комісії, а разом з тим не об’ємний спектр можливостей для досягнення поставлених цілей. Насамперед щодо освоєння бюджетних коштів та курування ключових напрямків життєдіяльності міста.
Якщо тріо «За майбутнє», «Батьківщина», «Черкащани» не приховувало своїх про-Бондаренківських поглядів ще до другого туру виборів, то хід «Європейської Солідарності» став новиною. Принаймні для тих, хто не особливо слідкує для локальним політичним життям. Адже поки у виборчий період партія (принаймні її столичне керівництво) візуально гнула анти-Бондаренківську лінію, лідери місцевого осередку завбачливо протоптували стежки у кабінет на другому поверсі Байди Вишневецького.
Ще зранку перед голосуванням колишній нардеп від БПП у кулуарах впевнено розповідав про особистий дзвінок від Порошенка нібито із прямою вказівкою не голосувати за будь-які проекти, які збирається підтримувати ОПЗЖ. Новоспечений керівник осередку Роман Сущенко натомість начебто мав забезпечити реалізацію волі верхівки партії на локальному рівні.
Роман Сущенко (фото – обласна рада)
Проте подібна історія лишилася виключно в площині мовленнєвої діяльності. Черкаські «порошенківці» підтримали кандидатуру Юрія Тренкіна (пліч-о-пліч з ОПЗЖ) на посаду секретаря, а взамін отримали заступницю міського голови Марину Гаркаву та напрямок соціальної політики. А разом з ним і, можливо, бажану міську освіту.
Ті, хто програв: «Голос», ОПЗЖ, «Слуга народу», регламент міськради.
У пасиві «Голосу» – найбільш вагома поразка цього дня. 6 депутатських мандатів і 24 тисячі підтримки у другому турі мерських виборів партія трансформувала лише у мало кому цікаву комісію з питань гуманітарної та соціальної політики. Доволі сумнівний капітал на фоні амбіцій щодо посад секретаря та голови бюджетної комісії.
Фото – “Che24Online”
На сьогодні партія виглядає головним кандидатом для опозиційної ніші у міській раді. Роль – не з простих через елементарну відсутність союзників. З ОПЗЖ партії не по дорозі, а «Слуги» зараз мають вигляд ситуативних опозиціонерів. Чи ж потягне на своїх плечах таку тяжку ношу молода команда «Голосу»? Чи не маргіналізується в глухій опозиції? Чи не розсиплеться під тиском більш досвідчених колег по сесійній залі? Питань наразі більше, ніж відповідей.
Історія навколо ОПЗЖ – це сміх, гріх, і, мабуть, трохи карма. Партія дала потрібні голоси за Тренкіна, Беззубенка та Тищенка. Натомість обіцяного заступника Олега Кашка так і не отримала. Не вистачило всього 2 голоси: утрималися Майборода та «черкащанка» Буряк. Щодо останньої – є інформація, що це сталося випадково. Але, як казав класик, гра забувається, результат залишається. Переглянути, хто підтримав черкаську команду Медведчука, можна ТУТ.
Ще кілька днів тому партія хотіла взамін за лояльність до кандидатури Тренкіна і заступника, і департамент освіти, який міг очолити директор хлібзаводу Ярослав Левицький. Але хід ЄС фактично помножив на нуль перспективи ОПЗЖ і залишив партію з носом. Можливо, це патріотичний удар по обеззброєнню “кремлівських рук” від черкаських «порошенківців»? Тоді, звісно, браво!
Дати оцінку результатам партії влади (тобто «Слуг народу») за підсумками останньої сесії – завдання не з простих.
Так, з одного боку «Слуги» отримали посаду заступниці. Але з іншого – це на сьогодні єдине, у що вдалося конвертувати партії президента цілих 8 мандатів, здобутих на виборах. І це при амбіціях на посаду секретаря, які були цілком реальними. Порівняйте з цим надбання «За майбутнього» і відчуйте різницю. Безсумнівно, «Слуги» могли отримати додаткові непублічні преференції, але про них поки невідомо. Тож констатуємо, що внутрішньопартійний безлад як на найвищому, так і на регіональному рівні в черговий раз дає про себе знати. Далі буде.
Мабуть, чи не найбільше після “Голосу” на останній сесії постраждав регламент міськради. Звісно, після “Канівської сесії” навряд його щось здатне здивувати. Проте останнє засідання лиш вкотре доводить, що цей документ у Черкасах не вартий навіть паперу, на якому написаний.
Фото зі сторінки Юрія Тренкіна
Чутки про те, що виконавчий комітет формуватиметься уже на сесії 10 грудня, ширилися кілька днів тому, попри відсутність цього питання у порядку денному. Тим не менш саме фактор регламенту мав вигляд потенційного стопера, який мав би завадити обранню секретаря та заступників уже на цій сесії.
“Ну, не можуть же вони порушити регламент фактично із першого засідання”, – наївно зверталися самі до себе недосвідчені представники черкаського політикуму.
“П’ять хвилин позору, п’ять років успіху”, – резюмують досвідчені черкаські політики.
Хто виграв і програв в області
Сесія обласної ради вже традиційно опинилися в тіні міських зборів. Проте 10 грудня там також було цікаво. Були свої переможці і ті, хто програв.
Переможці: МХП, “Черкащани”, “Батьківщина”, “За майбутнє”, Михайло Мушієк, “Європейська Солідарність”.
Михайло Мушієк (фото – Фейсбук)
Ситуативна більшість у обласній раді, що сформована навколо групи партій, підконтрольних МХП, відстояла свої позиції. Анатолій Підгорний лишився в комфортному кріслі голови обласної ради. Представник ще однієї лояльної до Миронівської компанії партії Михайло Мушієк переобрався на посаду заступника. Останній факт додає потенційних бонусів близької за духом до Мушієка партії “За майбутнє”, представники якої до більшості поки не входять. “Європейська Солідарність” має першого заступника, а на минулій сесії із чистою совістю пліч-о-пліч з ОПЗЖ підтримала Мушієка. Жодних проблем, все в шоколаді.
Ті, хто програв. ОПЗЖ, Черкаська ОДА, “Слуги народу”, обласний бюджет.
Ситуація з ОПЗЖ у облраді ще більш комічна, ніж в міській, і робить партію головним номінантом на роль “невдаха дня”.
Доманський – праворуч (Фото – Нова доба)
У межах міжпартійних домовленостей партія дала по суті ключові голоси для обрання Мушієка заступником (загалом – 34 “за”). Опісля, взамін за це, присутні в сесійні залі мали підтримати кандидатуру Володимира Доманського на посаду іншого заступника. Звісно, цього не сталося: лише 28 “за”.
Ще до голосування ця ситуація мала вигляд абсолютно очевидної. Навряд депутати від того ж таки ЄС чи “Черкащан” хотіли би бачити в президії облради представника найбільш токсичної партії цього сезону. Присутність там Доманського могла суттєво вплинути на конструктив сесійної роботи через часті візити патріотичних сил. Оцінивши очевидні ризики і вже маючи в кишені необхідний результат, представники більшості “кинули” ОПЗЖ.
Наразі є лише одне питання: чому домовляючись про голосування за Мушієка, представники ОПЗЖ не вимагали спочатку голосувати за їхнього заступника? Мали ж на це право, адже саме їхні голоси стали ключовими для переобрання Михайла Григоровича.
Ще до сесії “Слуги народу” організовували “бурю в стакані”. Ширилися чутки, що партія готова долучатися до більшості, адже сидіти в опозиції якось не личить президентській політсилі. “Слуги” навіть розраховували на свого заступника. Не отримавши цього, в партії вирішили “розхитувати” ситуацію в облраді: спочатку інформувалося, мовляв, “Слуги” готові збирати голоси за відставку Підгорного, потім цю тему вже намагалися розігнати за рахунок провального голосування за Доманського. Проте, і одне, й інше має вигляд вкрай слабких аргументів у боротьбі за хоч якісь посади в облраді. Принаймні поки що.
Разом зі “Слугами” програє і облдержадміністрація, що існує в президентській вертикалі. Фракція, яка мала стати опорою для глави області, поки лише “жевріє” в сесійній залі на фоні більш маститих і досвідчених бійців місцевого політичного фронту. Поки ситуація із боєздатністю і вагою “Слуг” в облраді не зміниться, саме рада диктуватиме свої умови адміністрації, а не навпаки. А поки Сергійчуку і Ко буде тяжко.
Ну, і звісно, серед тих, хто програє, обласний бюджет. Свого часу Михайло Григорович Мушієк обіцяв врятувати його за рахунок відмови від премії. Слова не дотримав. Цього про подібні речі навіть не говори. “Бойова машина піхоти” їздить не на повітрі.
Замість епілогу
Констатуємо: у Черкасах серйозно зацементувалися позиції одних і фактично обнулилися перспективи інших.
Звісно, в політичній історії на цьому не варто ставити крапку. Свого часу і дует Бондаренко-Радуцький мав ознаки монолітності. Проте час доволі швидко розставив все по своїх місцях. Гроші, можливості, вплив та амбіції – чотири речі, які здатні розточити будь-який моноліт на своєму шляху. Ці інгредієнти, помножені на українську ментальність і природну схильність до відцентровості, вказують на те, що розслаблятися зарано. Тож переможцям не варто занадто довго купатися в шампанському, а тим, хто програв, довго посипати голову попелом. Боротьба – перманентна річ. І вона буде тривати.
Щодо області. Все ж ситуація там дещо інша. Обласна рада в цілому втрачає вплив та повноваження, і з часом дедалі більше перетворюється скоріше на “статусний клуб” ніж реальний орган влади.
Від того більшість процесів, які в ній нині відбуваються, на сьогодні мають більше декларативний характер. Серед реально важливих речей – розподіл посад та взаємини з обласною адміністрацією. На сьогодні тут окреслилася певна конкретика, і владу у своїх руках зосередила певна група політсил. Проте ситуація аналогічна з містом: чи надовго?
Новий політичний сезон на Черкащині офіційно стартував саме 10 грудня.
Підготував Сергій Макаренко
