Кілька думок про контексти війни

Фото Дмитра Кухарчука

Кілька думок.

Війну необхідно сприймати, як соціально-політичний процес, який лежить не в одній площині, а в декількох контекстах, які нашаровуються один на один, і формують мотиваційну складову воїна, підрозділу, Збройних Сил, Держави і умовну світову арену, яка так чи так бере участь в протистоянні сторін.

Саме дух насамперед став тим фактором, який в перші дні й тижні змінив контекст з “протриматись декілька днів” на контрнаступальні дії і впевненість у перемозі. Звісно, професіоналізм і засоби відіграють в цьому процесі величезну роль, але феномен нашого поки що умовного успіху полягає в першу чергу в духовній складовій.

Втім контексти війни різні:

Перший контекст на рівні територій і ресурсів. На банальному прикладі до вас додому приходять чорні ріелтори і, спираючись на підроблені нормативно-правові документи, спочатку юридично, а якщо не виходить – фізично віджимають у вас кімнату, а потім виганяють з власного житла.

Другий контекст на рівні історії і культури. Дикі племена мокші і чуді, видаючи себе за слов’ян, намагаються вкрасти історію Русі, привласнити слобожанську говірку, видаючи її за свій “руський язик” і нав’язати своє історичне бачення, одночасно привласнюючи наші території і наші ресурси.

Третій контекст на рівні ідеологій. Пам’ятаю, як місцеві політики, які лупились в десна з опзж розповідали мені про те, що час ідеологічних партій минув. Насправді ж ідеологія це явище, носієм якої є кожна людина, спираючись на моральні і світоглядні засади. У нас не просто хочуть вкрасти землю, ресурси, історію, мову і культуру – вони прагнуть нам нав’язати своє бачення світу, яке абсолютно не відповідає уявленням українців про свободу, честь і гідність, оскільки по своїй суті є антилюдським.

І ця антилюдська ідеологія є лише ширмою для прикриття головного, четвертого контексту – війни добра зі злом.

Зло має безумовну сутність. На відміну від добра, яке інколи має суб’єктивний характер, зло завжди об’єктивне. Ґвалтування маленьких дівчаток, вбивство дітей, знищення міст з лиця Землі – це зло, яке не може бути виправдане жодним чином.

І злу потрібно протистояти. Саме тому сьогодні ми – армія сил світла і добра. І саме тому ця війна має не територіальний, культурний, чи ідеологічний характер, а має саме духовний.

І саме тому не слід сподіватись на її найближче закінчення, а взявши всю волю в кулак, просто виконувати свою справу, адже зіштовхнулися не Україна з мордвою за Крим, Донбас чи Херсонщину, зіштовхнулися сили добра і зла за те, чий дух світитиме над горизонтом і за принципи, за яким житиме Європа, а може і весь світ в найближче століття.

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.