Фото: DW
На початку повномасштабної війни черкаські ЗМІ були змушені переформатувати роботу, скорочувати зарплатні фонди і переходити на дистанційний режим роботи. В умовах спаду попиту на рекламу, нестабільної фінансової ситуації, відключень електрики та загального психологічного напруження усі провідні видання регіону продовжують наповнювати свої стрічки, долучатися до волонтерства та навіть розвиватись.
Робота журналістів
Місцеві онлайн-видання та телеканали з напругою, та все ж подолали найважчі часи. Найболючіше ж проблеми торкнулись друкованої преси, що й так переживала не найкращі часи, особливо районні видання. На початках не раз йшлося і про вимушені відпустки працівників та скорочення працівників, про скорочення обсягів, чи призупинення, чи й зупинку друку. Однак наразі ситуація стабілізувалась. Скрута й проблеми нікуди не поділись, однак журналісти адаптуються і до таких умов. Основні редакції регіону (онлайн-ЗМІ, телеканали, газети) наразі продовжують свою роботу в штатному режимі.
У деяких стрічках дещо збільшилась у порівнянні з минулим роком кількість комерційної та політичної джинси, т. зв. “паркету”, що не є позитивною практикою й цілком імовірно почасти може бути вимушеним, зумовленим скрутою, кроком. Але може свідчити про поліпшення і фінансової ситуації. Подекуди на сторінки навіть повертаються рекламні банери. Все частіше під матеріалами з’являються дисклеймери про те, що їх надруковано за підтримки вітчизняних та міжнародних організацій.
“Якщо активно працювати на краудфандинг та на пошук можливостей допомоги самим медіа, а не чекати, що ситуація налагодиться сама по собі, або чекати подачок від влади, то це дає результат”, – говорить журналіст та співзасновник сайту “18000” Сергій Макаренко, додаючи, що без такої допомоги, напевно б, “не вигребли”. Як ілюстрація цих слів, видання нещодавно навіть розширило творчий колектив, пропонуючи дещо вищу середньої в Черкасах зарплату.
Грантових можливостей чи можливостей прямої допомоги, наприклад, обладнанням суттєво побільшало. Проте нерідко журналісти, підкреслено з розумінням, відзначають те, що абсолютна їх більшість в результаті йде на підтримку релокованих із тимчасово окупованих чи прифронтових територій медіа, журналістам та медіа постраждалим унаслідок бойових дій, або ж великим медіа, що мають спеціальні краудфандингові відділи, репутацію та більшу впізнаваність. Регіональні ж колективи віддалених від бойових дій областей таку допомогу отримують набагато рідше. Зазвичай у таких колективах немає у штаті не те що окремої людини для пошуку додаткових можливостей та коштів, а часто й відповідних знань, умінь та навичок у редакторів, які беруть на себе такі функції.
Загалом же активність місцевої медіаспільноти у висвітленні подій в обласному центрі, меншою мірою в регіоні та, почасти, у державі упевнено можна вважати задовільною. Попри те, що більша частина стрічок – це релізи пресслужб поліції, прокуратури ДСНС, тощо. Зрештою, така ж тенденція була і до повномасштабного вторгнення. Однак окремі видання, або й окремі журналісти беруть на себе ініціативу і резонансних розслідувань, і ґрунтовних інтерв’ю, і розширення форматів, складаючи конкуренцію телеграм-каналам, кілька з яких набрали популярності й у нашому регіоні.
Порушення прав журналістів
Завдяки героїчним зусиллям Збройних сил України та всіх свідомих українців Черкащина – це наразі глибокий тил. І попри загрозу ракетних обстрілів та, на превеликий жаль, кілька недавніх прильотів, журналісти принаймні фізично можуть почуватися більш-менш у безпеці. Редакції залишились на своїх місцях, більшість колективів збережено. Журналісти мають, або мають можливість взяти в користування засоби індивідуального захисту, стало більше можливостей актуалізувати свої знання в сфері професійної безпеки, тактичної медицини, тощо.
Цьогоріч ІМІ зафіксовано лише два випадки порушення прав журналістів у регіоні. Примітно, що обидва вони опосередковано пов’язані з УПЦ МП.
20 лютого в Черкасах адвокат Ігор Голубчик перешкоджав журналістам місцевого видання “18000” висвітлювати публічне зібрання прихильників митрополита УПЦ МП Феодосія (Дениса Снігірьова) біля Черкаської окружної прокуратури. Сам священнослужитель у цей момент перебував у будівлі прокуратури, де його допитували в межах кримінального провадження у справі про розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Голубчик разом з іншими представниками групи підтримки церковника намагався перешкодити законній діяльності журналістів Єлєни Щепак та Артура Чемириса, врешті навіть написавши заяву на них до поліції.
За його версією, журналісти нібито втручалися в його приватне життя, фільмуючи та фотографуючи події в публічному місці, яким є прилегла територія Черкаської окружної прокуратури. Ігор Голубчик разом з іншими невстановленими особами спочатку просто закривав камери, якими велася відеозйомка, а потім почав відтісняти журналістів від Феодосія, який у цей момент залишив стіни прокуратури.
Конфлікт не мав продовження. А Феодосію, якого підозрюють у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі, 12 квітня вдруге обрали запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт на 60 діб.
На початку квітня редакторка тальнівської газети “Колос” Ірина Рогова заявила, що заступник голови Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області Олександр Дубовий забороняє місцевим газетам будь-які критичні статті про Українську православну церкву (пов’язану з РПЦ).
“Під час дії воєнного стану макет газети відправляємо на вичитку у Звенигородську військову адміністрацію. Однак заступник начальника Звенигородської РВА Олександр Дубовий регулярно знімає матеріали з критикою московської церкви. Так було минулого року, коли ми передали на вичитку замітку про перехід Веселокутської церковної громади з підпорядкування УПЦ МП до лав ПЦУ. Так було і вчора, коли наш читач прислав нам листа з критикою дій керівників УПЦ МП митрополитів Онуфрія та Павла. Обидва рази пан Дубовий сказав, що статті розпалюють релігійну ворожнечу в країні”, – розповіла Рогова.
Вичитування макетів газет передбачене Законом “Про правовий режим воєнного стану”.
“Редакції надсилають нам макети газет, а ми їх погоджуємо в контексті дотримання безпекових обмежень. Це передбачено Законом України “Про правовий режим воєнного стану” – п. 11 ч. 1 ст. 8, щоби не було витоку інформації, що може завдати шкоди безпеці області та держави в цілому. Обласні газети шлють макети у Черкаську ОВА, районні – до РВА”, – розповіла начальниця пресслужби Черкаської ОВА Вікторія Курченко.
Сам же Олександр Дубовий вважав, що діє в межах чинного законодавства:
“Під час ухвалення рішень я завжди керуюся законом і інтересами громади та займаю неупереджену позицію. Названі вами матеріали, на мою думку, порушували закон, тому пропозиції про їх друк були відхилені”.
Після надання публічності цьому прецеденту на нього звернули увагу медіа, керівництво області та району, однак з власних джерел ІМІ відомо, що ніяких санкцій до заступника начальника Звенигородської РВА Олександра Дубового застосовано не було. Але й матеріалів з друку він більше не знімав.
Журналісти на війні
Медійники не тільки тримають інформаційний фронт. Представники регіональної медіаспільноти також поповнили ряди Збройних сил України. Зокрема, спортивний журналіст із Черкас Максим Гаптар, журналіст сайту “Провсе” Олександр Носенко, журналіст Нового, Четвертого та ще кількох каналів, творець низки авторських проектів Валентин Чернявський, відомий черкаський журналіст, Сергій Халупінський, який був редактором газети “Черкаський край”, працював у “Вечірніх Черкасах”, “Акценті”, на УНІАН. Ведуча Нінель Власенко і взагалі пішла із журналістики, пройшла сертифікацію з тактичної медицини та підписала контракт з ДПСУ.
Не обійшлося, на жаль, і без втрат. 5 лютого 2023 року біля Вугледара (Донецька область) загинув телеоператор черкаського корпункту телеканалу “Інтер” Павло Тимошенко, який з початком повномасштабної війні став на захист України. Останні 12 років пропрацював на каналі “Інтер”. До цього працював на 1+1 та на місцевому телеканалі ВІККА. Павлові було 42 роки. Служив стрільцем у складі 118 бригади в 157 окремому батальйоні Територіальної оборони Черкаської області. Мав позивний “Знахар”. У нього залишилося троє дітей.
30 квітня 2022 року в боях за Попасну (Луганщина) загинув ексменеджер філії Суспільне.Черкаси Євген Старинець. З 2012 року він працював тоді ще на Черкаській обласній державній телерадіокомпанії заступником генерального директора з фінансів, а з 2017 по 2019-ий – менеджером черкаської філії Суспільного. У червні Президент посмертно нагородив його орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Журналісти також активно долучаються і до волонтерства, використовуючи свої медіамайданчики та особисті сторінки у соцмережах як для промоції тих чи інших зборів, так і реалізовуючи масштабні проекти. Вищезагаданий Сергій Халупінський, навіть безпосередньо боронячи Україну в складі підрозділу артилерійської розвідки однієї з механізованих бригад, відкрив збір 14 тисяч євро на спеціальний дрон, який допоможе виявляти ворожу артилерію та техніку. Також, до прикладу, серед недавніх великих проектів збір на 10 дронів ініційований колективом видання “18000” та журналісткою Суспільного Вікторією Хамазою. Медійникам усього за тиждень вдалося зібрати 1,63 мільйони гривень і придбати аж 14 “пташок”, які вже допомагають Збройним силам. П’ять із них в гарячі точки особисто доставляла Вікторія. Це вже третій їхній спільний великий збір. Раніше цим же тандемом було зібрано кошти на шість пікапів, а згодом і на швидку для воєнних медиків, що працюють у Бахмуті.
Загалом, ситуацію в медіа можна вважати стабільною та задовільною. Однак додаткові можливості для фінансування проектів, навчань, закупки обладнання, превентивної підготовки до можливих надзвичайних ситуацій були би дуже до речі. Оскільки ризик зникнення деяких ЗМ зберігається. Як і перехід їх у тій чи іншій мірі під контроль “меценатів”.
