Про агенцію розвитку міста і карго-культ

Тегнули мене на днях у прямій трансляції на тему створення Агенції розвитку міста/Інституту міста.

Там годинне відео. І то серйозний тест на терплячість. Я вас попередив. 🙂

Ось ТУТ мікро замєточка на Прочерку.

І я не можу навіть іронізувати чи засуджувати людей, які хочуть втілити в життя щось дійсно цінне і важливе. Не повертається язик і мозок сказати і подумати про них щось погане.

Я не переживаю за те, що ідею агенції місцевого розвитку не зможуть втілити конкретно ці люди. І конкретно на тому рівні готовності і згуртованості міських еліт, який зараз є в Черкасах. Я переживаю за те, що правильну ідею дискредитують непрофесійним втіленням. Бо це значить, що після провалу у міської еліти виробиться стійке несприйняття цієї ідеї ще років на 5. А це для мене занадто довго. Хочеться швидше перейти до прискореного агресивного розвитку міста.

І от я слухаю ці промови і згадую про корінних меланезійців, які після 2-ї світової війни будували дерев’яні літаки, злітно-посадкові смуги з пальм, імітували дії солдат, які висаджувалися на острів, прикладали до вух половинки кокосів, в надії почути голоси богів з “навушників”. Це явище назвали карго-культом. Поклоніння вантажам, які скидали на острови з літаків.

Створення Черкаської агенції регіонального розвитку в 2017 році теж було значною мірою карго-культом. І коли через рік очікуваного дива очікувано не сталося, майже усі адепти махнули рукою і розійшлися по домам.

Хоча Черкаська АРР залишається визнаним взірцем для наслідування іншими обласними агенціями, проте протягом 2018 року наглядова рада АРР не зібралася жодного разу. Я вже не кажу про те, що бізнес не готовий продовжувати фінансування АРР після 2017 року.

Це щодо спільного інтересу влади громадскості та бізнесу у створенні агенцій розвитку. Немає такого інтересу, бо немає для учасників швидких і прямих вигод від агенції місцевого розвитку. І по Україні дуже мало по-справжньому успішних кейсів. Я б сказав, що успішний кейс в Україні лише один – це Інститут міста у Львові. Решта агенцій, які подавали надії (Миколаїв, Біла Церква) упали жертвами політичної боротьби.

До речі, на мою суб’єктивно думку, агенція розвитку міста може стати більш спроможним інструментом, ніж агенція розвитку регіону. Але загрози перед нею будуть стояти ті ж.

1. Кадри

По-перше, в країні не готують фахівців з економічного розвитку територій. Тому перші 2-3 роки діяльності значна частина часу має іти на отримання спеціальних знань координаторами напрямків. І не в Україні. Оптимально: Польща, Прибалтика, Румунія.

По-друге, класні проектні менеджери не прийдуть на некласну зарплату. І тут ми одразу переходимо до другого виклику.

2. Фінансування

Розмір фінансування має бути таким, щоб можна було зацікавити винагородою і залучити в команду найкращих фахівців. І краще – тих, які вже показували хороші результати, тобто конкурс на посаду має бути всеукраїнським, а винагорода цікавою для переїзду.

У протилежному випадку результатів чекати доведеться довго, бо виростити своїх фахівців – це час.

Джерела фінансування

Коли ми розказували нашим польським колегам, що нас частково фінансує бізнес – вони були в захваті.

Коли ми розказувати, що засновники АРР хочуть, щоб вона стала самоокупною, то вони були в легкому шоці.

Агенція не повинна заробляти на своє функціонування. Агенція повинна виконувати задачі, які не може виконати в місті більше ніхто.

Агенція не повинна займатися наданням платних послуг, які може надавати бізнес.

Агенція має розвивати місцеві бізнеси, а не конкурувати з ними.

Тому в Польщі, наприклад, такі агенції повністю фінансуються з місцевих бюджетів.

Грантові проекти ніхто не відміняє. Але тут теж є кілька але:

– Вигравати гранти в перший рік діяльності майже неможливо. У більшості донорів є серйозні вимоги до тривалості існування організації і до попередньої грантової історії. Єдине, на що нам в АРР вдалося залучити мікрофінансування в перший рік роботи – це на залучення експертів для навчання команди і проведення стратегічної сесії.

– Грантове фінансування в більшості випадків проектне (тимчасове) і не передбачає оплату праці команди

– Донори, надаючи фінансування через грантові конкурси, прагнуть досягти своїх цілей. І це далеко не завжди ті ж цілі, які є першочерговими для розвитку міста.

– Донори мають жорсткі обмеження щодо організаційно-правової форми подавачів. І якщо агенція – це комунальне підприємство, то доступ до грантових коштів у неї різко звужуються. А якщо робити її у формі громадської організації, то з’являються проблеми з фінансуванням з місцевого бюджету.

3. Зони відповідальності та показники ефективності

Усім чомусь хочеться залучення інвестицій в місто. І обов’язково іноземних. Іноземні інвестиції – це ще один карго-культ, який затьмарює всі інші способи розвивати територію.

Так, залучення інвестицій теж має бути напрямком роботи агенції. Але не варто чекати швидких і вражаючих результатів. Цьому є кілька причин:

– Інвестиційна привабливість України в цілому ще досить низька через війну і корупцію. Тому попит на наші території у інвесторів, м’яко кажучи, скромний.

– Ті інвестори, з якими ми вели діалоги в 2017-2018 роках, і які заходять в Україну після 2015 року вказують на тенденцію: великі інвестиції можливі в галузях, де ми виграємо у співвідношенні якість/ціна трудових ресурсів. Тобто, великі світові гравці зацікавлені перемістити в Україну свої виробництва на період, тому що і до тих пір поки ми дешево продаємо свою працю. І на безриб’ї і такий варіант – ок. Хоча назвати його стратегічним можна з натяжечкою.

Тому, на моє особисте переконання, фокус діяльності міської агенції має бути зміщений на ті напрямки, які розвивають наш місцевий бізнес і приводять сюди не іноземні інвестиції, а прибутки (нагадаю, що інвестори свої прибутки виводять з міста):

– Розвиток експорту. Причому не обов’язково за межі України. Головне, щоб виручка надходила з-за має міста і витрачалася в місті. Такий собі урбан меркантелізм (не всі оцінять жарт, знаю)

– Масштабування дрібних підприємств у середні, середніх у великі.

– Найрізноманітніші інкубаційні програми для підприємців-початківців

– Рекрутинг бізнесів з інших міст, тобто створення привабливих умов для релокації і перереєстрації підприємств в Черкасах.

– Розвиток людського капіталу.

Кожен пункт можна розкласти на швидкі і довгострокові вигоди, і в кожному із пунктів довгострокових вигод більше, ніж у залученні іноземних інвесторів.

4. Залежність Агенції місцевого розвитку від політичних турбулентностей і розкладів у міськраді

Я вже казав, що мерсько-депутатські війни згубили принаймні дві толкові команди агенцій в Україні. Це Біла Церква та Миколаїв.

І ще, знаєте, оця вічна історія з бажанням працевлаштувати “своїх”, а не найкращих. Не оминула ця історія і Черкаську АРР свого часу. За що мені досі боляче і соромно.

Ці ризики можна обійти. Важко, але можна.

5. Утром дєньгі, ввечері результати

Десятиліттями (якщо не століттями) нас привчали не будувати довгих планів. Жити сьогодні на сьогодні. Бізнеси будувати з окупністю протягом кількох місяців, місцеву політику розробляти від виборів до виборів.

Результат від чарівної таблетки має бути негайним.

Цей підхід інфантильний, але я розумію причини його розповсюдженості.

Так от, агенція – не чарівна таблетка. І відсутність швидких результатів у деяких напрямках роботи не означає непрофесіоналізм команди (хоча і це можливо, якщо наймати шопопало), а означає повільну природу процесів, які агенція має рухати вперед.

Власне, усі перераховані вище напрямки при хорошому темпі роботи дають перші яскраві результати через 1-2 роки (перші великі експортні проекти, перші заведені інвестиції, перші по-справжньому успішні стартапи в інкубаторі і т.д.). Принаймні такий наш досвід у Черкаській АРР і тепер в Черкаській школі підприємництва СМРНК. Наші польські  колеги розказували, що у них відчутний ефект стався років через 5 після старту агенцій.

Чи готові наші місцеві політики грати в довгу? Обласні показали, що не готові. Чомусь у міських я теж не впевнений. Тим більше, в рік виборів.

На цій оптимістичній ноті резюмую:

Агенція місцевого розвитку може стати справді дієвим інструментом. Це доводить досвід інших країн світу, зокрема і пострадянських. Це доводить і невеликий український досвід. Але не варто прикладати агенцію до вуха і шепотіти заклинання типу “влада-громада-бізнес” в надії почути голоси богів, які нашепчуть секретні секрети успішного успіху.