Мер Черкас Бондаренко та його команда кожну третю гривню витрачають із порушеннями

Як черкаська влада витратила за півтора роки 3,6 млрд грн і стала лідером серед усіх обласних центрів за зафіксованими корупційними порушеннями.

У 2019-2020 роках влада Черкас витратила 3,66 млрд грн (станом на 14 вересня). На що були спрямовані ці кошти, скільки з них було задіяно у сумнівних оборудках, та який вигляд  мають Черкаси порівняно з іншими обласними центрами?

Відкриті дані “Prozorro” свідчать про те, що кошти бюджету міста витрачається непрозоро і з порушеннями. Від слів перейдемо до фактів.

З початку 2019 року і станом на 14 вересня 2020 року місто і підпорядковані йому замовники з числа департаментів міськради та комунальних підприємств провели 12 523 окремі закупівлі. Лише 13% з них відбулись за відкритими конкурентними процедурами (інші – це допорогові неконкурентні закупівлі, зокрема Переговорні процедури та Звіт про закупівлю).

Щоб зрозуміти, добре це чи погано, слід подивитись, як витрачають кошти інші міста. До того ж, треба враховувати, що чим більше місто, тим більше грошей воно витрачає і проводить більшу кількість процедур. І тим важче у кожній із них дотримуватись однакових складних умов відкритості та проводити їх за конкурентною процедурою.  В Івано-Франківську, бюджет якого майже ідентичний черкаському,  наприклад, показник конкурентних процедур  склав 25,6%. А у Вінниці (бюджет трохи більший) – взагалі 42%.

У 2020 році частка конкурентних процедур зменшилась до 10,5%, що цілком очікувано у всіх містах, які почали нашвидкуруч проводити так звані «COVID- закупівлі» за спеціальною кабмінівською неконкурентною швидкою процедурою. Але показник Черкас чи не найгірший – п’яте місце з кінця серед 24 обласних центрів і Києва.

Якщо з питанням відкритості ще можна посперечатись, то серед затятих порушників Черкаси – беззаперечний лідер. У 2019-2020 роках було зафіксовано 290 закупівель із порушеннями.

Це майже в п’ять разів більше, ніж у Хмельницькому, Івано-Франківську чи Вінниці.

Зокрема, 59 лотів були із задоволеною скаргою на замовника в орган оскарження Антимонопольного комітету, а із порушеннями, зафіксованими органами моніторингу (Держаудитслужбою) – 231 лот. За кількістю порушень Черкаси займають впевнене друге місце після Дніпра, в якого ця цифра сягає 395 (третє місце в Одеси із 236 порушеннями).

Однак треба зважати на кількість процедур і витрачені суми. У тому ж Дніпрі вони набагато більші. За цей час там провели 30,2 тис тендерів на 27,3 млрд грн проти всього 12,5 тис лотів на 3,66 млрд грн у Черкасах. Якщо врахувати це, то вийде, що в місті Анатолія Бондаренка кожна третя витрачена гривня  (33% або 1,21 млрд грн) із міського бюджету проведена із зафіксованими порушеннями – це абсолютний український антирекорд (у того ж Дніпра – 17%, у більшості міст в межах 10-15%).

Майже половину цього “здобутку” (138 порушень) генерує Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради. Відповісти на питання, що коїться в цьому закупівельному «бермудському трикутнику»,  допомогла б перевірка Державної аудиторської служби, запланована на липень 2020 року. Але вона не відбулась. Очільниця Черкаського управління Північного офісу Державної аудиторської служби Тетяна Велько повідомила, що працівників відомства просто не допустили до проведення запланованих заходів у зв’язку з відсутністю на робочому місці керівництва департаменту, замість якого їх зустрів професійний адвокат, найнятий – за іронією долі –  в рамках неконкурентної процедури за 199 тис грн.

Не дивно, що свого часу Черкаси на чолі із Анатолієм Бондаренком найчастіше в країні пручалися впровадженню на своїй території електронних закупівель за принципом “усі бачать усе”. Після того, як восени 2016 року вся країна перейшла на обов’язкове використання системи Prozorro замість паперових закупівель (де пропозиції учасників надходили у конвертах в буквальному сенсі цього слова), в Черкасах ще майже рік діяв “сепаратистський” Єдиний тендерний комітет (ЄТК). Деякий час цей “динозавр” підтримувався на «стероїдах» у вигляді ухвал місцевого окружного адмінсуду. Але остаточно згорнув свою роботу лише тоді, коли Державна казначейська служба врешті-решт зупинила реєстрацію бюджетних зобов’язань за договорами, укладеними в результаті проведених ЄТК-процедур. Тоді департаменти міської ради та комунальні підприємства отримали попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та були відправлені самостійно проводити закупівлі.

Сказати, що закупівлі міста з тих часів стали прозорішими, навряд чи можна. В Черкасах ще пам’ятають майже анекдотичну історію дворічної давнини із закупівлею піскачів – навісного обладнання для нанесення піщано-соляної суміші на проїжджу частину. Комунальники купили його на 3,5 млн грн, а потім орендували вантажні автомобілі, на які чіпляються ці піскачі, за 60 тисяч гривень на добу і при майже безсніжній зимі.

На початку цього року Черкаси відзначились закупівлею чи не найдорожчої в країні картоплі. У березні згаданий вище департамент освіти уклав неконкурентну угоду на постачання 13113 кг картоплі за ціною 15,25 грн за кілограм. Згідно Укрстату, роздрібна ціна картоплі в Черкаськиій області тоді складала 11.87 грн за кг, а освітяни отримали чергове кримінальне провадження від місцевої прокуратури.

А буквально 12 вересня комунальне підприємство “Черкаська служба чистоти” відмінило закупівлю піску – нібито через раптове зникнення потреби –  коли не вдалось перемогти традиційному постачальнику ТОВ “Колтех-транс”, яке належить члену команди Анатолія Бондаренка Сергію Колесніченко. Підприємства Колесніченка є одними із фаворитів місцевих комунальників та за останні роки отримали підрядів від міста на суму майже 200 млн гривень. У цьому році вони продавали пісок місту по 153 гривні за тонну при ціні на ринку – 120 грн за тонну.

Тож не слід дивуватись, що сам бізнес поставив Черкаси аж на 19 сходинку у нещодавно опублікованому рейтингу конкурентоспроможності серед усіх міст-обласних центрів, який склав Інститут економічних досліджень та політичних консультацій в рамках Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Проблеми бізнесу – проблеми з роботою в місті, що окремо зазначено укладачами рейтингу. Все зазначене вище наочно і на цифрах засвідчує занепад – на фоні інших обласних міст – Черкас, які, вочевидь, бурно розвиваються лише у фейсбук-включеннях пана Бондаренка.