Корисно було глянути виступ путіна 21 лютого.
Його монотонна промова, зачитана з листочка, інтересу не викликала, казочки про от-от «встанемо з колін», «київський режим» і «ми воюємо проти НАТО» нічим не нові.
Любо було дивитися і спостерігати, як пристаркувата «еліта», розкормлена багаторічним розподіленням внутрішніх ресурсів, по сценарію слухняно, але без ентузіазму оплодувала, вставала, сідала, а в перервах між цим засинала або намагалися не померти, в прямому сенсі цього слова.
Зал був просто переповнений великим відсотком пенсіонерів, яким пора тішитися внуками, а не думати про важливі справи своєї держави.
Мені це нагадує не що інше, як з‘їзд кпсс і всієї їхньої партійної номенклатури, пристаркуватої верхівки перед розвалом радянської епохи.
Не дарма Україна серед «постсовка» має одного з наймолодших Президентів та Урядів.
Бо ми дивимося в майбутнє, а вони в минуле.
Допис Костянтина Мірошниченка з його телеграм-каналу
