В Україні періодично різні видання піднімають тему зброї. Проте часто ці публікації або занадто специфічні, або навпаки – занадто загальні. Коли хтось мене запитує щось про зброю, відповідати доводиться приблизно на одні й ті ж питання.
Вирішив викласти типові питання і відповіді на них тут для широкого загалу. Хочу наголосити, що автор цього боку – цивільний спортсмен-любитель.
Я не претендую на звання експерта. Водночас можу логічно пояснити тези, наведені нижче, з точки зору практики цивільного стрільця, за умови, що особа, якій спрямовані поради, діє з раціональних міркувань, готова присвячувати вдосконаленню своїх навичок певний час та виділяти гроші на регулярній основі. Поради так само не спрямовані на військовослужбовців, адже я не знайомий із специфікою. Цей і, можливо, інші дописи стосуються безпосередньо зброї. Вони не торкаються юридичних моментів самозахисту чи військової справи.
Отже, я виходу з припущення, що читач зацікавлений питанням придбання зброї у власність та хоче навчитися стріляти. Саме тут і постають кілька основних питань, про які б я хотів розповісти.
Перше питання – найбільш суперечливе, якщо дивитись наше телебачення. Навколо нього більше всього міфів. Так ідеться про легалізацію зброї. Писати на цю тему багато не хочу, довгоствольна зброя в Україні – дозволена та легальна. Можна купити великий спектр, включаючи зброю, здатну вражати ціль за кілометр чи більше.
І, на відміну від країни балалаєк, в нас не потрібно мати якийсь стаж володіння іншими видами зброї, щоб купити нарізний карабін. Потрібно лише досягнути 25-річного віку. З хорошого – в нас не контролюється додатково використання саундмодераторів (відомих як глушники), які є корисним пристроєм для захисту органів слуху оточуючих.
Фактично ви можете купити зброю, яка відрізняється від військової:
- лімітованою довжиною – 80 см;
- цивільна зброя не стріляє чергами. Але насправді можливість стріляти чергами потрібна тільки військовим із регулярними тренуваннями. Так званий спліт – проміжок часу між пострілами з напівавтоматичного карабіну буде дорівнювати 0.15-0.2 секунди. І це із контролем прицілу.
Цього більш ніж достатньо для будь-яких завдань цивільного стрільця.
Друге питання – отримання дозволу на придбання. Це нескладно, корупція (з власного досвіду) відсутня. Жодного разу не платив більше, ніж за бланки тощо. Документи збираються десь тижні два. Хоча, якщо постаратись, можна це зробити і за пару днів,
Перейдемо до третього питання – придбання. Тут робиться велика кількість помилок. Коротка відповідь – купуйте зброю, з якою ви знаєте, де зможете потренуватися. Ще один нюанс – у вас має вистачати грошей на набої. Як першу зброю варто брати достатньо популярну систему – буде легше знайти вирішення дрібних проблем, які іноді трапляються. Але найголовніше у вашій зброї – ви маєте із нею тренуватися, вона не має стояти у сейфі весь час. Сподівання на те, що ви без тренувань можете себе нею захистити – небезпечне!
На мою думку, раціональним вибором для початківця в умовах Черкас є гладкоствольні рушниці всіх калібрів та типів, нарізні карабіни із ручним та напівавтоматичним перезаряджанням в калібрах .22LR,.223(5,56х45), 7,62х39, .308, 9х21.
У нас є кілька тирів та стрільбищ. Клуб, у якому я беру участь, проводить тренування на стрільбищі НГУ відповідно до договору. Є тири у 9 школі та на Спортохоті, де можна стріляти на відстані до 50 метрів. Я сильно не рекомендую стріляти просто у лісі, бо санкція за таке правопорушення включає вилучення зброї. До того ж є потенційно небезпечною справою.
Четверте питання. Вдосконалення навичок. Найпростіший спосіб – займатися практичною стрільбою. Це спорт, яким я сам займаюся. Саме так найпростіше цивільному навчитися безпечно, влучно та швидко стріляти. Значна частина роботи при цьому відбувається вдома, під час холостих тренувань. Навички здобуваються тільки тривалим повторенням, а не знанням таємних технік. З точки зору підтримання себе у фізичній формі практична стрільба також є не поганим спортом.
Практична стрільба народилася, щоб принципово змінити спосіб підготовки стрільців армії США та інших структур. І в процесі розвитку народився спорт, яким займаються сотні тисяч людей у світі. Головною перевагою практичної стрільби є те, що вона виховує відчуття дотримання техніки безпеки на рівні рефлексів. З іншого боку, перед вами на вправах стоятимуть нестандартні завдання, які треба виконувати із максимальною швидкістю та точністю.
Окремим пунктом хотів розглянути семінари, курси, вишколи тощо. Їх останнім часом стало дуже багато і дуже різної якості. Є хороші стартові курси. Їхня головна ознака: вам не обіцяють нічого надзвичайного і одразу говорять, що це є заняття певного рівня, заняття мають бути достатньо довгими по часу. В описі не повинен фігурувати пафос про унікальність, таємність тощо. Навчитися стріляти – справа багатьох годин. І якщо інструктор каже одразу, що він вам кілька годин ставитиме стрілецьку стойку – правильні люди, вірте їм, ідіть на їхні курси!
Не витрачайте гроші на “таємні” методики, не ведіться на розповіді про армійське минуле інструктора та службу у вітчизняних чи закордонних спецпідрозділах. Це вам не потрібно.
Чому? Бо цивільний громадянин не є членом спецпідрозділу. Перед ним стоять зовсім інші завдання. Більше того, ймовірна ситуація застосування зброї буде діаметрально протилежна тому, яка стоїть перед військовим. Вам не треба вести якісь активні дії.
Ви маєте убезпечити себе та родину та мати можливість викликати та дочекатися поліції. Цивільна зброя – фактор стримування нападників, а не знаряддя помсти чи відплати.
Хорошою ознакою професійності інструктора є пояснення через анатомію та раціональність, а не загальні слова чи власний авторитет. Так само не дуже хорошою ознакою є “універсальність” інструктора, деякі з відомих спеціалістів з самозахисту без зброї, видають просто феєричні нісенітниці про вогнепальну зброю.
Участь у стрілецьких матчах натомість є дуже корисною, бо створює для вас умови легкого стресу. Таким чином ви будете розуміти свої слабкі сторони краще. На першому матчі в мене пульс підскочив десь до 160-170 ударів. При тому, що ніяких підстав для цього не було – була проста вправа, але на якій я примудрився наробити помилок. На цьому ненав’язлива агітація займатися практичною стрільбою завершується :).
На завершення власні рекомендації для підбору вашої першою зброї:
- Ви готові витрачати близько 1000 грн за тренування – карабіни на базі AR-15, карабіни під пістолетні набої 9х21;
- Ви готові витрачати близько 500 грн за тренування – гладкоствольні рушниці 12-го калібру, із ручним чи напівавтоматичним перезаряджанням;
- Ви готові витрачати близько 250 грн за тренування – карабіни під набій .22LR, із ручним чи напівавтоматичним перезаряджанням.
Описане вище стосується двох основних способів тренування/дозвілля із зброєю:
- заняття практичною стрільбою;
- просто вправи зі стрільби на дистанції до 100 метрів.
із витрачанням приблизно 50 набоїв – мінімальна кількість пострілів за тренування.
Сподіваюся, мої поради були цікавими та корисними. Радо відповім на ваші питання з теми!
