«Не розібрались та не встигли зрозуміти» – не аргумент про помилки, коли йдеться про ініціативи, що змінюють вектор розвитку держави на 180 градусів. Парламентський процес, вибори мають досить стрункі та жорсткі процедурні рамки, щоб всі встигли розібратись у відносно стислі терміни шаленого тиску часу і подій. Тому порушення регламенту аж настільки, щоб напередодні голосування в раді порядок денний був іншим, є першою ознакою наближення якоїсь хрєні, як і події на комітеті без голови та з розглядом стратегічного питання за 10 хв.
Законопроект про знищення незалежності антикорупційних органів обʼєднав антагоністів навколо подразника, тому багато депутатів голосували цілком свідомо та завзято, а от голосувати повторно за протилежні зміни буде значно складніше. Втім, і там може виникати спокуса планово не отримати результату. Мої колеги порахували, що за все скликання у нас було 1,6% законів, які підписані в день голосування, а середня тривалість розгляду проголосованого законопроекту президентом – 26 днів. Є і такі, що без руху лежать місяцями. Тож, це чітка ознака пріоритетності, що є очевидним.
На сьомий (7!) рік роботи поточного скликання парламенту хочеться нагадати банальні речі:
- якість та ясність (мотивів) роботи під час війни є запорукою довіри суспільства;
- щось приховати у цифровий час просто неможливо, а інформація циркулює в великих обʼємах і в короткі строки і про тіньову сторону процесу;
- регламент – закон такої ж ваги, як і про правовий режим воєнного стану та друг парламентаря.
Якщо подивитись на дослідження ОПОРИ щодо соціальної згуртованості, то довіра до державних інститутів падає і це не триматиметься на адреналіні війни вічно. Я б дуже хотіла, щоб ми всі взяли з цих подій певний урок. Це в інтересах кожної та кожного.
Допис Ольги Айвазовської у фейсбуці
