Черговий допис на тему зброї хочу присвятити важливому кроку, який не долають 90% нових власників зброї, а саме – цілеспрямовано та систематично вчитися поводженню із власною зброєю.
Що мені завжди подобалося в людях, так це вроджена “експертність” і небажання вчитися. У нас є цілі пласти знань, в яких у нас повно прихованих “експертів” – політика, медицина, правоохоронна діяльність, дороги, будівництво і так далі. Зокрема і зброя, експертна думка навколо якої складається із “переказів давніх часів” про те, як “сусід діда, прапор зі спецназу, від стегна на 200 метрів влучав у пачку цигарок”, до різної маячні, яку можна начитатися на збройових форумах нашого північного недосусіда.
У чому тут проблема? На мою думку, у відсутності зв’язку між позицією та навичками. Так, думка кожного про манеру спілкування лікаря має високу вагу, так само думка кожного жителя міста щодо будівлі, її призначення, розмірів, стилю має вагу. Але точно ніякої ваги не мають поради лікарям як лікувати від будівельника і як будувати від лікаря.
По факту навичка поводження з вогнепальною зброєю не є природною для людини і такою, яку можна набути автоматично чи із якою можна народитися. Щоб навчитися влучно стріляти – треба стріляти.
Це звучить наче очевидно, але НІТ!
У мене зацікавленість стрільбою як такою тривала років 10. Проте робив я для того, щоб просунутися в цьому – нічого. Читав і дивився відосікі. Як зростали мої навички за цей час? Вочевидь ніяк. Навчатися чомусь людському та тренуватися я почав взимку 2016 року.
Під поводженням зі зброєю я не маю на увазі нічого специфічного, лише здатність впевнено влучати в ціль за умови 100% безпечного оточення.
Чого не вистачає більшості власників зброї? Скажу очевидну річ – практики. Зазвичай історія купівлі зброї закінчується кількома поїздками “кудись” і відстрілом до 100 набоїв. Після цього власник вважає, що він уже з усім розібрався, і “тренування” закінчуються.
Чому це погано? Бо це поєднує відсутність навичок і системності зі впевненістю, що з усім уже розібрався. Класикою жанру для таких власників зброї є “засіювання” мішені при стрільбі на 100 метрів з оптикою, коли нормальний результат – близько 6-10 сантиметрів. Нормальний для людини, яка тільки починає стріляти, і не допомагає те, що карабін коштує 5000 євро, а приціл 2000 євро. Просто потрібна практика і розуміння.
Одним із наслідків нехтування навичок стрільби є численні нещасні випадки на полюванні та під час необережного поводження зі зброєю.
В деяких країнах для отримання дозволу на полювання треба скласти іспит зі стрільби, зокрема по рухомій мішені, а в нас – скласти теоретичній іспит. Це якщо не “порішать”.
Велика кількість людей купує зброю, щоб була, і щоб у разі надзвичайних ситуацій мати змогу захистити себе і свою родину. Цілком зрозуміле бажання, але є одне але: щоб у стресових умовах не нашкодити невинним людям, кожному потрібна практика.
Практика складається з кількох моментів:
- Ви маєте зрозуміти базові компоненти, з яких складається влучний постріл. З власного досвіду: ефективно, коли інша людина дивиться на ваші дії та підказує. Бо зрозуміти власні помилки важко.
- Потрібна систематичність. Для напрацювання рухів потрібно їх повторювати тисячі разів. Це робиться вдома, під час холостих тренувань. Холості тренування – основа основ, без них ви не зможете відпрацювати базові речі. Точніше, зможете, але витративши 10-15 тис. у.о. На набої.
- Навички треба періодично перевіряти в умовах хоча б мінімального стресу, який створюється, коли ви змушені стріляти от саме зараз після звуку таймера, а не через 3-4 хвилини, коли буде комфортно.
Я не буду переставати агітувати щодо двох речей:
1. власник зброї має із неї стріляти
2. стрілецький спорт – найбільш адекватний спосіб вдосконалення навичок для цивільної особи.
Саме тоді, коли я почав тренуватися у клубі, коли можеш порівняти власні результати із результатами інших, і коли є кому вказати на твої помилки, ти розумієш динаміку та прогрес. А заняття практичною стрільбою – це ще досить весело, про що можна пересвідчитись на відео.
Відео карабін
Відео рушниця
