Десь так із моменту, коли 21 липня з’явилася перша інформація про підрахунок голосів на виборчих дільницях, прийшло відчуття: ми живемо в новій політичній реальності. У реальності, де ортодоксальні політичні технології із непрямим підкупом, двійниками, технічними кандидатами і навіть «пахучими лідерами» легко множаться на нуль. Стара карта бита новим козирем під назвою «Слуга народу».
5 із 7 округів на Черкащині виграли кандидати саме від цієї партії. Шоумен, син бізнесмена та тріо ноунеймів за допомогою самого лиш бренду президента перемогли на своїх округах та невдовзі офіційно отримають депутатські мандати.
Зараз на вулиці догорає літо. Або цієї, або наступної осені на нас чекає наступний логічний крок перезавантаження – місцеві вибори. З приходом осінніх холодів прийнято змінювати взуття. Ось і черкаські політичні гравці, здається, вже вигукують: ми хочемо нове взуття, таке зручне, як носить президент!
Хто не зрозумів метафори: сезон політичного перевзування стартував. Як пройшли парламентські вибори і чому всі захотіли «служити народу», – в матеріалі «18000».
Фото – ОПОРА
Цього літа, щоб запустити виборчий механізм і поїхати, владці досить довго запрягали.
20 травня під час інавгурації Зеленський, як і прогнозувалося, повідомив, що розпускає Верховну Раду. Перевибори були призначені на 21 липня. І без того куций відрізок часу для проведення передвиборчої кампанії ще більше ущільнив Конституційний Суд. Ключові політичні гравці, затамувавши подих, чекали рішення суду щодо конституційності указу президента. До того часу вони не реєстрували ні свої виборчі списки, ні кандидатів-мажоритарників.
Феміда дала остаточну відмашку 20 червня, визнавши указ таким, що відповідає Конституції. При цьому варто зазначити, що ситуація навколо рішення суду, здається, до кінця не була однозначної і зрозумілою. Буквально за день до цього рішення джерела «18000» з-поміж народних депутатів запевняли, що виборів не буде. Але вони таки відбулися.
Після 20 червня маховики кандидатів запустилися у прискореному темпі, бо до дня голосування лишався по суті лише місяць і треба було кувати перемогу авральними темпами.
«Скільки разів це бачила земля». Традиційна виборча прелюдія
Уже після рішення Конституційного Суду на Черкащині розгорнулася бурхлива діяльність від потенційних та офіційних кандидатів. Штаби велосипеда не придумували і вирішили взяти виборця «дідівською» методологією із прямолінійною агітацією, непрямим підкупом і технічними кандидатами.
Фото – ОПОРА
Місто заполонили спочатку білборди, а далі пішла в хід хаотична і масова реклама на електроопорах та парканах, і куби на кожному сантиметрі, вкритої плиткою і вигорілою травою, черкаської землі. Загалом нічого примітного і неординарного. З непрямим підкупом – так само. Низка концертів охопила Черкащину на кілька тижнів, кандидатів (інколи навіть на різних округах) підтримували: Святослав Вакарчук, Олег Винник, Тіна Кароль, Оля Полякова, Ольга Цибульська, Катерина Бужинська, Альона Амаргалієва (донька кандидата в депутати по 198 окрузі Костянтина Омаргалієва) та інші. Окрім того, активно використовувався формат із роботою благодійних фондів (Людмила Русаліна на 197 окрузі), ремонтом доріг (наприклад, Геннадій Бобов, 196 округ) чи облаштуванням дитячих майданчиків (партія «Батьківщина», 194 округ). Вишнею на торті в сфері традиційних виборчих технологій став піар чинних нардепів на об’єктах, профінансованих з державного бюджету. Тут насамперед відзначилися Сергій Рудик та Антон Яценко.
Не обійшлося і без так званих технічних кандидатів та двійників. Як і в 2014 році, на 197 окрузі виявилося більше одного кандидата з одним прізвищем. На зміну трьом Даценкам цього разу прийшли два Голуби. Окрім того, на 195 окрузі зареєструвалися відразу п’ять осіб із Хмельницької області, а також ще дві з Київської області та одна зі Львова. З урахуванням того, що жодних активностей на окрузі вони не проводили, можна з великою долею вірогідності припускати, що це технічні кандидати, зареєстровані для заведення лояльних членів у виборчі комісії.
“Хмельницькі” кандидати 195 округу (фото – ОПОРИ)
Окремо можна згадати коштовну кампанію Євгенія Курбета (195 округ) із ставшим притчею во язиціх застосуванням «пахучого лідера» та перевіркою зору прямо в приміщенні ОВК. Проте загалом це лише яскрава ілюстрація звичного процесу, а не виняток з нього.
Загалом немає сенсу більш детально зосереджуватися на історіях із організацією безоплатних поїздок в цирк або зоопарк чи різних дрібних подарунків від кандидатів на зразок ноутбуків, принтерів тощо. Адже, як писав класик: «скільки разів це бачила земля».
Словом, все, за що частина виборців так не любить «мажоритарку», а середньостатистичний виборець навпаки її обожнює – все це було на Черкащині в період виборчої кампанії. Ні додати, ні відняти.
Поразки фаворитів як свідчення, що мажоритарка віджила своє
Для розуміння цього підпункту нашого матеріалу повернемося трохи в минуле.
Одним питанням з переліку ключових перед виборами став, власне, формат перегонів: бути чи не бути одномандатним виборчим округам, більш відомим у народі як «мажоритарка».
22 травня Верховна Рада навіть не внесла до порядку денного законопроект Зеленського щодо зміни виборчого законодавства, які передбачали запровадження пропорційної виборчої системи і зниження прохідного бар’єру до 3%. При цьому у проект хитро зашили саме закриті списки, а не відкриті, як це попередньо обіцялося. Таким чином по суті доля голосування була вирішена заздалегідь.
Як повідомляють співрозмовники «18000», напередодні дня голосування навіть відбулася неформальна зустріч прихильників «мажоритарки», серед яких, зокрема, були і деякі нардепи з Черкащини. На зустрічі було ухвалене рішення однозначно не голосувати за президентський законопроект. У підсумку жоден з черкаських нардепів не голосував «За». Більшість були відсутніми, натомість Владислав Голуб утримався, а Антон Яценко і взагалі голосував проти.
Після того, як стало зрозуміло, що одномандатні округи лишаються, автоматично кожен з чинних мажоритарників, окрім Олега Петренка, який пішов у список «Свободи», став фаворитом на своєму виборчому окрузі. Здавалося, що бажаний плацдарм для успішної кампанії «мажоритарники» отримали. Принаймні державні субвенції, адміністративний ресурс та елементарний досвід сприяли формуванню саме такої думки.
Втім підтримати своє фаворитське реноме вдалося лише двом народним обранцям із п’яти. Антон Яценко надпереконливо виграв 200-й округ, здобувши просто космічні 69% підтримки виборців. З горем (і з судами) пополам відстояв свою перемогу на 198-му Сергій Рудик.
Антон Яценко (фото – ОПОРА)
П’ять інших округів лишилися за кандидатами від «Слуги народу», що як фаворити перед виборами не розглядалися.
194-й виграє ректорка Східноєвропейського університету Любов Шпак. Її кампанія запам’яталася насамперед «списаною» програмою та хаотичною рекламою по всьому місту. Протягом виборчого процесу у штабі кандидатки тричі мінявся голова, при цьому двоє з очільників штабу перебували в такому статусі лише один день. Натомість всю кампанію пліч-о-пліч із Шпак відпрацював чинний депутат міськради і начальник муніципальної інспекції Віталій Косяк, який був у ролі неформального «переговорника».
Загалом цей округ не мав явного фаворита після того, як стало відомо, що тут не буде «парашутистів», а депутат міської ради Юрій Тренкін вирушив на непрохідне місце у список «Батьківщини». Тож Шпак здобула 41,27% голосів. Вона випередила ІТ-підприємця Віктора Євпака та представника «Нацкорпусу» Дмитра Кухарчука.
195-й округ виграв Олег Арсенюк. Він син Олексія Арсенюка – директора розважального комплексу «Бочка» та екс-депутата міської ради від Партії регіонів. Сам Олег свого часу балотувався до міської ради із іншими членами своєї сім’ї від «Опозиційного блоку».
На своєму окрузі Арсенюк-молодший набрав на 10 тисяч голосів більше, ніж Євгеній Курбет. Причому саме обласний військовий комісар бачився фаворитом цієї гонки. По-перше, причина у відсутності чинного нардепа Володимира Зубика. За інформацією наших співрозмовників, Зубик мав іти до ради по списку однієї з партій, проте в підсумку участі у виборах так і не взяв, а його колишня помічниця Лариса Малкова не виглядала на окрузі конкурентною. По-друге, штаб Курбета, який, за інформацією наших джерел, очолив столичний технолог Микола Лінський, почав грамотно працювати задовго до старту виборчого процесу. У своїй роботі штабісти Курбета, використали арсенал технологій, що раніше вже були успішно апробовані на цьому ж окрузі командою Зубика. Хіба що замість поїздок в монастир тепер возили в зоопарк, а от безоплатні страхові поліси так і лишилися в силі.
Пахучі подарунки
По факту ж після старту підрахунку голосів швидко стало зрозуміло, що Курбет цей округ відчутно програє. У частині Черкас перевага Арсенюка була абсолютною, лише на дільницях Драбівського району фіксувалася невелика перевага Курбета, але для перемоги на окрузі цього, звичайно, виявилося замало.
Насамкінець зазначимо, як розповіли наші співрозмовники, майже до самої презентації кандидатів-мажоритарників партією «Слуга народу» не було відомо, хто від команди Президента побореться за перемогу на цьому окрузі. Зокрема, окрім Арсенюка, ще одним із претендентів розглядався депутат обласної ради Григорій Плічко.
На 196-му окрузі після двох поспіль перемог (2012 та 2014 роки) складає свої депутатські повноваження Геннадій Бобов. Цьогоріч тут майже на 8 тисяч голосів більше за нього набрав київський забудовник Андрій Стріхарський. При цьому до виборів головною конкуренткою для Бобова тут вважалася представниця МХП Ірина Ванникова, яка в підсумку стала лише третьою.
Стріхарський запам’ятався насамперед інтелектуальною дискусією із аксакалом черкаської політики Миколою Булатецьким та кількома концертами на окрузі із масовим використанням брендованої продукції. Окрім того, заходи за участі Стріхарського проводив черкаський юрист Валерій Макеєв, який публічно агітував голосувати за «Слугу народу», при цьому будучи кандидатом в депутати від партії «Сила і честь» на 194-му окрузі.
Тим не менш цього виявилося достатньо, щоб Стріхарський виграв округ, здобувши майже 38,9% голосів виборців.
Стріхарський у Корсуні-Шевченківському (фото – ОПОРА)
На 197-й окрузі переконливо переміг шоумен Олександр Скічко.
Шалені відсотки (понад 40% – ред.), які малювали чинному нардепу Владиславу Голубу у так званій «формуючій соціології», розбилися об вищезгадану «нову політичну реальність». Скічко, який запам’ятався гарною посмішкою, хаотичною рекламою в невстановлених місцях і концертом Тіни Кароль в Золотоноші, набрав більше 50% голосів виборців і випередив Голуба на 23 тисячі голосів. Третім на цьому окрузі став «аграрій» Віктор Полозов. Отримати кращий результат йому навіть не допоміг концерт кумира всіх вовчиць Олега Винника з вічноюним орлом Михайлом Поплавським.
Перемогу на 199-му окрузі вирвав Сергій Нагорняк. Про його існування в Жашкові навряд здогадувалися ще до початку виборчого процесу і, можливо, досі знають далеко не всі. Тим не менш Нагорняк, який є депутатом Вишневої міської ради на Київщині і невідомо як потрапив на Черкащину, здобув 36,59% голосів виборців і випередив місцевого титана Валентина Ничипоренка. Третьою із 7,32% голосів тут стала тепер уже екс-депутатка і «поціновувач» села Світлана Заліщук.
Світлана Заліщук (фото із “Фейсбуку”)
З огляду на результати, припускаємо, що ці вибори – лебедина пісня «мажоритарки». Вона втрачає свою актуальність для кандидатів разом із традиційними виборчими технологіями. Концерти і піар на субвенціях допоможе кандидату тільки тоді, якщо його звати Антон і його опонент жодного разу не приїхав на округ.
Після виборів черкаські політики почали «ЗЕленіти»
Результати партії «Слуга народу» в мажоритарних виборчих округах на Черкащині без перебільшення шокували місцеві політичні еліти і перевершили будь-які прогнози.
На черзі – місцеві вибори. І хоч поки незрозуміло, коли вони відбудуться, місцеві політичні гравці уже намагаються налаштувати ніс за вітром. Черкаські політики взялися оперативно завойовувати симпатії нового президента та його політсили.
Поки що лідером пелотону симпатиків, що рушив за президентом, сміливо можна вважати міського голову Черкас Анатолія Бондаренка.
Під час візиту до Черкас Володимира Зеленського Бондаренко заявив, що «накази президента не обговорює». Зокрема, пообіцяв будівництво дитсадка та аптеки в районі вулиці Корольова та в районі молокозаводу.
– Яким темпом скажете, таким і зробимо, – сказав Бондаренко під час зустрічі з гарантом у приміщенні обласної ради. У підсумку на реалізацію обіцянок він отримав від Зеленського півроку.
Відео – Прочерк
Тут не можна не відзначити те, як змінилася риторика міського голови щодо президента, після зміни глави держави. Для порівняння: якщо зараз мер накази «не обговорює», то ще в квітні Бондаренко заявляв, що демонтує в Черкасах борди Порошенка, також обіцяв судитися з адміністрацією президента і навіть називав чинного на той момент президента «боягузом».
Окрім того, згідно із статутом Черкас, міський голова «є підзвітним і відповідальними перед територіальною громадою, відповідальним – перед міською радою». З огляду на те, що ця посада, крім всього, є виборною, доволі важко зрозуміти логіку Бондаренка щодо «наказів президента».
Мер Черкас, який був у досить «натягнутих» стосунках з двома попередніми главами області Ткаченком та Вельбівцем, уже встиг відрапортувати про зустріч з новим головою Черкаської ОДА Ігорем Шевченком, якого приїздив представляти Зеленський. Міський голова повідомив, що «міська влада є надійним партнером для обласної». При тому, що новоспечений губернатор поки що виглядає досить неоднозначною кандидатурою.
На сьогодні Бондаренко лишається головою черкаського обласного осередку партії «Батьківщина». Його позицію щодо нового президента вже підтримали деякі однопартійці. Це все доволі просто зрозуміти. Для цього достатньо поглянути на результати «Батьківщини» у черкаському регіоні.
По-перше, по семи округах партія висунула лише одного кандидата. Для порівняння, на парламентських виборах 2014 року партія була представлена у всіх семи виборчих округах.
По-друге, цим єдиним кандидатом, що балотувався по черкаському 194-му округу, виявився не хтось місцевий, як це прогнозувалося, а нав’язана згори Світлана Кузьмінська. Вона свого часу була головою правління ПАТ «Черкасиобленерго» і є фігурантом кримінального провадження щодо «вимивання» коштів з підприємства в особливо великих розмірах. Настільки неоднозначна кандидатура дещо спантеличила місцевих «батьківщинівців» і змусили мера навіть піти у відпустку, щоб публічно підтримати не висуванку своєї партії, а члена «Національного корпусу» Дмитра Кухарчука.
Проте ця ставка не зіграла. 194-й округ із розгромною перевагою виграла «слуга народу» Любов Шпак. Кузьмінська ж здобула близько 2,5 тисяч голосів, що склало лише 3,8%.
Загалом, якщо взяти до уваги суто міський 194-й округ, то тут «Батьківщина» отримала лиш 7,74%. Це лише трохи більше, ніж «Сила і честь», і менше ніж партії Медведчука та Порошенка. І ще це на 27 тисяч голосів менше, ніж «Слуга народу».
Звичайно, неможливо повністю спроектувати ці цифри на майбутні місцеві вибори, проте вони (цифри – ред.), як мінімум, повинні змусити представників «Батьківщини» задуматися над своїми перспективами.
Якщо в «Батьківщині» вже визначилися із лояльністю до нової влади, то позицію партії Порошенка в Черкасах поки що важко зрозуміти. Можна стверджувати одне – публічної критики дій нового президента від «порошенківців» поки що не видно.
Припустимо, що свою позицію щодо «Зе!команди» представники команди тепер уже екс-президента у міській раді продемонстрували під час голосування за передачу земельної ділянки у власність Володимира Зозулі – представника команди Зеленського в Черкасах. На сесії міськради після президентських виборів за це питання проголосували 26 депутатів. Зокрема, 4 з 6 депутатів від БПП «Солідарність».
Ми навели лише кілька прикладів “перевзування”, які, так би мовити, лежать на поверхні. При цьому варто розуміти, що ключові рішення і ходи в цій політичній грі будуть ухвалюватися за результатами виснажливих переговорів, адже майбутніх політичних перебіжчиків, охочих стати під прапори «Слуги народу», в Черкасах уже зараз хоч греблю гати. І чим ближче вибори до тої ж таки Черкаської міської ради, тим більше буде бажаючих «перевзутися» в такі зручні черевики, як носять президент й інші «слуги народу».
Замість епілогу
Із всього написаного вище хочеться зробити лаконічний висновок. Концерти, подарунки різного ґатунку, примітивні виборчі технології та награні зустрічі з виборцями на округах – це те, що в сучасній виборчій історії тісно асоціюється із поняттям «мажоритарка». І як показали останні вибори, у 2019 році це не працює так, як було у 2014 чи 2012. Така виборча система застаріла і більше не є ефективною у протистоянні з брендом, розкрученим за допомогою телебачення й інтернету.
Парламентська кампанія продемонструвала, що рівень підтримки кандидатів від «Зе!команди» не лише повністю нівелює будь-які виборчі технології від опонентів, а й здатен принести мандат людині, незалежно від її статусу чи ролі в соціумі. З наближенням місцевих виборів кількість охочих «примазатися» до нього буде тільки рости.
Тож якщо ви сумуєте за розлогими виступами Стріхарського чи захоплюючою кампанією Любові Шпак, хочеться вас заспокоїти: найцікавіше – ще попереду.
Сергій Макаренко
