Американський бізнесмен і філантроп Гарі Сведбек – один із багатьох, хто по-новому відкрив для себе Україну після початку повномасштабного вторгнення. Нині він активно допомагає українцям бороти ворога. Водночас він один із небагатьох, хто, схоже, разом з Україною відкрив для себе і наш регіон. Допомогли йому в цьому місцеві бізнесмени та представники влади. Американець переконаний, що Черкаси можуть стати потужним логістичним хабом, але для цього, звичайно, треба перемога.
Розповідаємо історію Гарі, а також ділимося його думками про те, чому зараз Україна поступається інформаційно локальним конфліктам на Сході і що треба змінити у підходах до ветеранів війни.
Волонтер Гарі Сведбек
Гарі Сведбек – успішний бізнесмен та СЕО мексиканської філії транснаціональної компанії NAI, що займається будівництвом і розвитком комерційної нерухомості по всьому світу, зокрема в Україні. Втім з нашою країною Гарі до 2022-го справ не мав і тут працювала інша команда йому незнайомих менеджерів. Після повномасштабного вторгнення та появи першої хвилі біженців майже 30 тисяч українців опинилися у Мексиці з надією потрапити до США. На пропускному пункті Тіхуана внаслідок цього утворилися черги, які привернули увагу Гарі.
– Я бачив цих людей у Тіхуані. Коли я прийшов додому до дружини, я їй сказав, що ми повинні допомагати українцям – чому б нам не взяти кілька сімей і не дозволити їм жити з нами в Каліфорнії? Ми дивилися CNN і бачили, що відбувалося в Бучі та інших українських містах, бачили, що робили загарбники. Відповідь дружини була: «Так, нам потрібно щось зробити. Роби те, що знаєш», – згадує Гарі Сведбек.
Згодом Гарі зателефонував один із його колег із Сан-Дієго. Він повідомив, що юні українські гімнастки з Харкова, які представляли національну збірну, потребують допомоги з евакуацією з міста, яке на той момент атакували росіяни. Ці спортсменки – дівчата від 12 до 19 років.
– Я знову запитав дружину, що вона думає про це, і вона знову сказала: «Давайте зробимо це». За допомогою кількох інших каліфорнійських сімей ми допомогли дев’ятьом дівчатам дістатися до США. Спочатку вони їхали з Харкова до Києва, звідти до Львова, потім до Варшави, Мадрида, потім до Боготи, потім до Канкуна, потім до Мехіко, а звідти до Тіхуани. Швидко та без зайвих питань перетнути кордон з дівчатами нам допомогли високопосадовці внутрішньої безпеки США. Витратили на це 30 хвилин і ми змогли забрати дівчат до Каліфорнії, де оселили п’ятьох у нашому домі та чотирьох у наших сусідів. Це був мій перший волонтерський досвід, пов’язаний з Україною, і ці дівчата стали мені, як доньки.
Допомога українським військовим і ветеранам, їхнім родинам з Америки
Після цього Гарі спробував зв’язатися зі штаб-квартирою компанії NAI Global у Нью-Йорку, аби дізнатися про долю та контакти своїх українських колег, з якими він на той момент фактично не був знайомий. Втім одразу зв’язатися з українцями в його компанії не вдалось. Генеральний директор NAI Ukraine, з яким він намагався сконтактувати, через два дні після вторгнення добровільно став до лав української армії. Йдеться про Віталія Бойка, який зараз служить в одному з підрозділів Національної гвардії України.
– Коли я зателефонував Віталію, він мені сказав щось на кшталт: «Вибач, я не взяв слухавку, пішов добровольцем у Нацгвардію, і мене зробили спочатку кулеметником». Тобто Віталій – генеральний директор, успішний бізнесмен, непрофесійний військовий, пішов в армію, тому що він патріот своєї родини та своєї країни. І я йому тоді сказав, що приїду до нього. Тож у березні 2023-го, не знаючи, чого чекати, я полетів до Польщі і вперше потрапив до України, – згадує американець.
Перша зустріч і спілкування з Віталієм повністю змінили мотивацію Гарі допомагати Україні та українцям. Разом з українським партнером та іншими бізнесменами, які пішли в Нацгвардію, американець створив посттравматичний центр у Карпатах для дітей, які втратили на війні батьків. Крім того, допомагали й іншим родинам, постраждалим від війни. Також окремим напрямкам допомоги стало забезпечення новобранців якісним спорядженням.
Тепер Гарі називає Віталія та його колег “братами по зброї” за аналогією із поширеним американським висловом. Він продовжує забезпечувати окремі групи військовослужбовців, які проходять навчання на полігонах, закуповуючи, зокрема, безпілотники та інше обладнання. За словами Гарі, програма навчання, яку забезпечує він та його партнери, допомагає зменшити смертність на полі бою на 35 %. Такою статистикою з ним ділилися командири. Гарі філософськи резюмує, що хоч він і не знає всіх цих бійців, втім те, що у них буде більше шансів вижити у цій війні і народити дітей після неї, його та Віталія втішає.
Окрім того, Гарі впроваджував в Україні проєкти, пов’язані не лише з військовими на лінії фронту, а і з членами їхніх родин, а також ветеранами, які намагаються повернутися до цивільного життя після важких поранень.
– Спочатку ми організували табір у Карпатах для дітей, які втратили своїх батьків. Там вони отримували необхідну психологічну допомогу. Далі була допомога вже ветеранам, які зазнали важких поранень і втратили свої кінцівки. Деяким ми змогли допомогти пройти сеанси протезування у Мексиці, це все завдяки нашій команді Ukrainian Diaspora Mexico – каже Гарі Сведбек.
Американський волонтер усвідомлює проблему і масштаби виклику, які стоять перед Україною як державою та українцями як суспільством у питанні реабілітації військових та їхній інтеграції у повоєнне життя. За підрахунками, які наводить Гарі, від 30 до 50 тисяч солдатів уже зазнали важких поранень на цій війні, та українські ресурси і центри з протезуванням не справляються з навантаженням. Нині його ініціатива допомагає частині військових отримувати протезування у Мексиці. Але справа не лише у фізичній реабілітації.
– У нас у Харкові є військовий, молодий хлопець, який закінчив школу, через COVID-19 не зміг вступити до університету, потім почалася війна і у Бахмуті, він отримав поранення, зараз йому треба допомога. Таким хлопцям варто давати можливість спочатку пройти належну реабілітацію, а потім повернутися у суспільство, зокрема через навчання новим навичкам і спеціальностям, яких вони не мали до війни. Є ще інша категорія ветеранів, які втратили постійну роботу через війну, і зараз їм варто допомогти повернутися у спеціальність або дати приватне фінансування, аби вони розпочати власний бізнес. Але також треба бути відвертими і говорити, що є і третя категорія ветеранів, які хочуть залишатися військовими, люди, яким подобається війна. Вони можуть повернутися додому і бути нещасливими, а можуть стати найманцями десь у Африці, – розмірковує американець.
“Тримати Україну у фокусі світових новин можливо”, – Гарі Сведбек
Зважаючи на досвід США, Гарі переконаний, що цивільні українці повинні ледь не щодня розповідати про подвиги, які здійснюють на фронті, бо лише так можна виховати культуру до ветеранів у повоєнній країні. За свою історію США пережила багато війн і у них, як ні в кого, сформований культ ветеранів, до якого Україні та українцям варто пройти свій шлях.
Також американець радить українцям із розумінням ставитись до того, що Україна подекуди зникає з перших шпальт світових ЗМІ, тут немає нічого дивного, тому треба сконцентрувати зусилля на тому, аби змінювати це. Крім того, такі зміщення інформаційного фокусу впливають на розмір коштів, які вдається залучати для допомоги українцям і цьому є пояснення.
– Багато тих, хто в Америці, міг би допомогти грошима військовим. Минулого жовтня ми з Віталієм збирали гроші для України у Вашингтоні, округ Колумбія. Протягом кількох тижнів у нас було кілька великих заходів зі збору коштів. Багато з наших найкращих донорів – це єврейські сім’ї у Каліфорнії. Коли ХАМАС атакував Ізраїль 7 жовтня минулого року, велика частина моїх друзів наскільки була шокована цим, що вирішила частину своїх коштів перенаправити на допомогу Ізраїлю. Таку їхню реакцію я цілком розумію. Зараз ці благодійники повертаються, але вони витратили дуже багато на допомогу Ізраїлю. Відновлення їхнього фінансового ресурсу відбувається не так швидко. Крім того, деякі донори хочуть допомогти у вирішенні гуманітарних проблем, вони можуть допомогти з фінансуванням протезування для більшої кількості українських воїнів у Мексиці, – каже волонтер.
Водночас Гарі переконаний, що тримати Україну у фокусі світових новин можливо. Це можна робити, пропагуючи і розповідаючи про різноманітні локальні проєкти з допомоги війську і волонтерам, зокрема такі, які він побачив і у Черкасах.
– Я бачив невеликі регіональні організації, які мають потребу, важливу потребу у грошах, бо вони навчають пілотів FPV. Такі освітні програми – це дуже добре, особливо те, що це роблять люди на місцях, локально. Але в США багато хто не знає про такі ініціативи і про них треба розповідати, що я власне планую робити і роблю, зокрема через свої соціальні медіа. Я розповідаю про всі подібні ініціативи, які бачив у різних містах України: Києві, Харкові, Львові і тепер от у Черкасах. І це краще, що можна робити.
Також читайте: “Черкащина може давати таких футболістів і наше завдання залишати їх тут”. Інтерв’ю з гендиректором ЛНЗ Андрієм Колісником.
Американський волонтер у Черкасах
Говорячи про те, як у своєрідному турне великими містами України з’явилися Черкаси, американець розповідає про свого друга Данила, з яким познайомився у США минулого року. Йдеться про місцевого бізнесмена Данила Нападайла, який був учасником однієї з програм дипломатичного обміну, організованої урядом Сполучених Штатів після початку повномасштабного вторгнення.
– Данило був серед п’яти учасників програми обміну досвідом між українськими та американськими бізнесменами. Минулого року він приїздив до Сан Дієго, де ми з ним познайомились. Мені зателефонував мій американський приятель і розповів про цю п’ятірку українських бізнесменів, з якими мені варто зустрітися. Ми зустрілися, пообідали і відтоді стали друзями. Ще тоді запланували поїздку до Черкас, – розповідає Гарі Сведбек.
Данило, який був для Гарі у Черкасах і перекладачем, розповідає, що завдяки тій поїздці їм вдалося сформувати справжнє коло бізнесменів, які намагаються допомагати одне одному не лише у розвитку бізнесу.
– Це тепер команда з 15-ти друзів у різних містах України, які розвивають бізнес-ідеї разом. У кожного є свої знайомства, які зараз тут об’єднуємо. Ми привозимо сюди людей, зокрема американських друзів. Це нове велике ком’юніті з дуже цікавих людей з дуже великими можливостями, – каже Данило Нападайло.
Уже у Черкасах Гарі познайомився з очільником місцевого комунального стадіону “Дніпро” Юрієм Гончаровим, який разом з колегами розвиває ветеранський спорт. Також зустрівся з активними учасниками цього руху, зокрема Євгеном Дорошком, про історії та спортивні здобутки яких раніше неодноразово писав “18000”. Крім того, до організації візиту волонтера на Черкащині були залучені й представники Черкаської районної ради.
– Ми намагаємося активно співпрацювати з іноземцями і показувати їм, що не лише беремо їхні ресурси, аби передати допомогу та пропіаритись. Це не про нас. Із Гарі ми вже домовились про допомогу черкаському військовому з реабілітацією, також він зацікавився інвестиційними парками, зокрема у Смілі, пообіцяв допомогти з пошуком інвесторів, – говорить голова Черкаської райради Олександр Василенко.
Що з цього вдасться реалізувати, покаже час, але вже зараз Василенко переконаний, що варто працювати над тим, аби таких зустрічей та візитів було якомога більше.
“Наші партнери приїдуть відбудовувати Україну”
Американець вважає, що потрібно говорити про майбутнє, яке очікує Черкаси після перемоги на війні та стабілізацію ситуації всередині держави. Він переконаний, що вслід за військовою допомогою потрібна буде допомога для відновлення держави та створення нових робочих місць. Тому кожному розумному менеджеру та бізнесмену потрібно готуватися до цього вже зараз, не забуваючи головного, що наразі ключове – допомога війську.
– Моє серце завжди сконцентроване на двох пріоритетах – гуманітарна та військова допомога. Проте все, що я робив останні 25 років, – це будував глобальну компанію, зокрема у Мексиці. І наші партнери, які допомагали мені це робити, коли ситуація стабілізується тут, також приїдуть відбудовувати Україну. Я маю бути готовий до цього, маю їм потім сказати: “Поїхали до Києва, Львова, Черкас, там ми можемо зробити те і те”. Зараз я допомагаю виграти цю війну, проте чекаю на той час, коли ми зможемо реалізувати й інші проєкти, – каже Гарі Сведбек.
Перевагами Черкас Гарі бачить логістичну складову через вигідне місце розташування – у центрі України з доступом до великої води та залізниці. У свій час він мав досвід реалізації проєктів будівництва портів у Мексиці і переконаний, що, зокрема в Одеси та Черкас, ще більший потенціал.
Але він знову і знову говорить, що все це можливо лише після перемоги, яка дасть впевненість у свободі, миру та нормальному житті в Україні. Гарі Сведбек переконаний, що ця перемога можлива тільки за рахунок належної концентрації всіх зусиль і можливостей як всередині країни, так і за її межами. І концентрація має бути не лише серед українців, а і серед всіх їх друзів та партнерів – волонтерів, міжнародних організацій та цілих країн, які мають одну ціль і разом працюють над її досягненням.
Резюмуючи, Гарі вчергове просить ніколи не забувати подвиг українських ветеранів та учасників цієї війни, і робити все, щоб вони отримали максимум уваги та поваги від суспільства, а також радить ніколи не здаватися.
Також читайте: Мандрівка з книгою: як черкащанка створила книжковий клуб.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами