Черкащанки відправляють на фронт вакуумований борщ. Розповідаємо, як вони його готують

Найприємнішим для мене був перший відгук, коли хлопці сказали, що надійний тил дорівнює сильній армії і він не менш важливий для перемоги. Такі слова мотивують працювати далі”, – каже інспекторка Держенергонагляду Юлія Давидюк. 

Уже два місяці її будинок – це волонтерський хаб. Щотижня до Юлії приходять близько десятка жінок, які спільно куховарять для фронту. Вони називають себе “Черкаський територіальний вареничний батальйон”.

– Спочатку ми були “жіночий вареничний батальйон”, потім додали хімселищний. Але вже коли нас стало так багато з різних районів, вирішили себе назвати Черкаським територіальним вареничним батальйоном, – з усмішкою пояснює появу “батальйону” Юлія.

Нещодавно жінки крім вареників почали готувати борщ і голубці. Кореспондентка “18000” побувала на кухні “вареничного батальйону” і розповідає, як там усе влаштовано.

“Мабуть, у мирному житті ми б так не зібралися”

– Чоловіки стратегічно розбираються у війні, а ми – у тому, як зробити їх нагодованими. Щоб вони знали, що ми їх чекаємо, любимо і перемога буде за нами, – каже Людмила Іванченко.

Викладачка одного з черкаських вишів саме ліпить вареники. Зазначає, що за все життя не готувала їх стільки, як за три місяці повномасштабної війни.

– Усі тут різні, з різних сфер. Дивно, що разом. Мабуть, у мирному житті ми б так і не зібралися, – роздумує пані Людмила. 

На кухні з нею голова ОСББ, кондитерка, медик, жінки з інших професій. Щотижня ліплять близько 1500 вареників. Скільки їх відправили на фронт – ніхто тут назвати точно не може. Як і кількість відпрацьованих “змін”. 

Спочатку жінки готували у будинку. Нині ж взяли в оренду кілька електроплит і куховарять надворі – у холодку під черешнею. Локацію змінили, оскільки в будинку через спеку працювати стало душно. 

– Важливо, що хлопці знають – вони там не дарма стоять. Що є кого захищати. Ми не їдемо з України, стараємося для них, – каже Людмила Іванченко.

“Після перемоги теж будемо збиратися”

Поки одні жінки готують вареники, інші – фарш і капусту на голубці. Зокрема, цим займається власниця будинку Юлія Давидюк.

– Вирішили, що після перемоги будемо збиратися раз на місяць. Не обов’язково, аби ліпити вареники, – зазначає пані Юлія.

Щотижневі збори для черкащанок – не лише готування їжі, а й певна терапія. Тут вони можуть розділити свою тривогу. У частини близькі на фронті. Зокрема, днями воювати поїхав чоловік однієї з волонтерок. Він саме телефонує до неї і дякує за вареники. Радість на кухні часто сусідує з хвилюванням і, через останнє, сльозами. 

Робота волонтерок схожа на вулик, а жінки – на бджіл. Вони постійно спілкуються, жартують і метушаться. Певних визначених ролей на кухні немає – є лише обсяг роботи, який планують виконати за день. Коли хтось доліпив вареники – починає крутити голубці або різати інгредієнти на борщ.

– Коли готуємо, то новини обговорюємо. Особливо хороші. Говоримо, хто що почув. Ділимося інформацією, переживаємо. Як твій? А твій як? Намагаємося розвеселити тих, що журяться, – зазначає Юлія Давидюк.

Борщ без води

Жінки готують не класичний борщ, а концентрований. У ньому майже немає рідини. Для подальшої відправки і тривалішого зберігання суміш вакуумують. Для цього кілька тижнів тому за внески небайдужих закупили спеціальний вакууматор. Шість тисяч гривень на нього зібрали менше, ніж за дві доби.

– Сама я з Дніпропетровської області. Там у місті Верхньодніпровськ дівчата гуртуються і теж готують для фронту. Вони нам підкинули ідею із заготівлею борщового концентрату та поділилися досвідом, – розповідає голова ОСББ та членкиня “вареничного батальйону” Юлія Осаула.

Жінка вакуумує борщ у пакетик і чіпляє на нього спеціальну наліпку з терміном придатності: “До останнього орка”.

– Нам здається, ця фраза додає впевненості: хлопці його обов’язково з’їдять і останнього орка знищать, – пояснює пані Юлія.

Концентрат для фронту фактично готовий до споживання. Причому це може бути як концентроване рагу, так і борщ. Аби концентрат став борщем, потрібно лише додати окропу. Один пакетик містить близько 700 мл концентрату. Якщо додати до нього 2 літри води, можна нагодувати п’ятьох воїнів.

Минулої середи за день дівчата провакуумували 60 літрів борщу. Юлія Давидюк розповідає про технологію: 

– Зазвичай беремо 3 кілограми м’яса, купуємо курку або свинину. Нарізаємо дрібненько. Обсмажуємо спочатку м’ясо. Потім цибулю, моркву, буряк, капусту, болгарський перчик. Додаємо томатну пасту, сіль, перець. Усе тушкується у власному соку і в підсумку має мінімальну кількість рідини, – каже Юлія Давидюк.

Вакуумованим без холодильника борщ може зберігатися 3-4 дні. Якщо заморозити, термін придатності збільшується.

Дівчата поки що експериментують з пакетами різного розміру. “Дилема” пов’язана з ситуацією на фронті.

– Більший зручніший, якщо у хлопців є казан. Треба додати туди окропу, підсолити і можна вживати. Але бувають ситуації, коли бійцям складно навіть багаття розпалити. Тому тут зручнішим буде маленький пакетик – висипати його в чашку з окропом, і вже можна їсти, – каже Юлія.

Не борщем єдиним

Окрім борщу, нещодавно волонтерки вирішили вакуумувати і голубці. Для них жінки самотужки перекручують м’ясо на фарш, варять рис і готують зажарку. Згодом голубці так само тушкують, складають у пакети і вакуумують в один шар. Максимальний термін придатності дівчата ще не дослідили, проте оптимальний – ті самі 3-4 дні.

– 13 голубців. Треба ще один, бо не по феншую, – жартує, вакуумуючи, Юлія Осаула.

Перед відправкою всі страви дівчата кушують самі – переконатися, що вийшло смачно.

Волонтерки збираються на кухні щонайменше раз на тиждень. Зазвичай у середу. Оскільки готування триває із самого ранку до вечора, часом комусь не вдається відпроситися з роботи. 

– У такому разі вони ввечері вдома можуть пекти пиріжки, кекси. Коли знаємо за 2-3 дні, що буде їхати машина на передову, ми їх попереджаємо, – каже пані Юлія.

Нині волонтерів на кухні достатньо, а от продуктів постійно бракує. Допомогти гривнею можна на картку номер 5375414119368867 (Олександра Кравченко). Контактний номер “вареничного батальйону: +380634160708 (Юлія Осаула). 

Дивіться також відео

Як повідомляв “18000”, черкаська родина ліпить удома по 2000 вареників на передову щотижня. Читайте статтю про них.

Більше фото- та відеоконтенту – у нашому інстаграмі

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.