Черкаси в пошуках нового секретаря. Хто претендує на високу посаду?

Будь-який міський голова має два бажання – бюджет побільше і місцеву раду позручніше. На жаль, з реалізацією обох цих бажань для переобраного міського голови Анатолія Бондаренка не склалося. І рада вийшла далеко не найзручнішою і бюджетний ресурс стрімко зменшується. Тепер перед очільником міста стоїть стратегічне завдання – запропонувати депутатам такого секретаря, який не стільки забезпечуватиме 22 голоси, стільки не стане збирати проти нього 28.  

Реальним результатом місцевих виборів у Черкасах є тектонічні зміни, що відбулися у структурі місцевої ради. Із новообраних депутатів лише шестеро змогли поновити свої мандити. Як ми писали раніше, це Юрій Тренкін, Роман Діскант та Олексій Мельник із партії “Батьківщина”, а також Валерій Міняйло від цієї ж партії, який отримав мандат не за рахунок волевиявлення виборців, а внаслідок внутрішньопартійних переміщень. Задля цього в “батьківщинівців” відмовилися від мандата Юлія Темченко, а також Світлана Бєлова. Також поновив власний мандат Іван Сухарьков із партії “Черкащани” та Олександр Савенко з партії “Європейська солідарність”. 

Крім того, на порозі місцевої ради Олена Шевченко, яка може отримати мандат замість переобраного міського голови Анатолія Бондаренка. У 2015 році вона обиралася від партії “Самопоміч” та швидко увійшла у політичний фарватер Бондаренка.

Таким чином черкасці разом із політичними елітами – тримачами політичних акцій – продемонстрували певне незадоволення депутатами попередньої каденції, а також репрезентували ті тези, що довгий час нав‘язувалися Анатолієм Бондаренком – що у всіх бідах місцевого самоврядування винні саме депутати. 

Водночас усе найцікавіше у місцевій раді лише починається. Не за горами обрання нового секретаря міської ради. За традиціями місцевого самоврядування Черкас це має бути людина, яка здатна забезпечити результативне голосування всіх необхідних, насамперед головним бенефіціарам політичного процесу міста, рішень. 

Видання «18000» спробувало розібратися, хто претендує на цю ключову посаду.

Вихідні позиції

Риторика міського голови Анатолія Бондаренка протягом тривалого терміну не давала сумніватися в тому, що саме він із власною командою формуватиме порядок денний наступної каденції міської ради на прийдешні п’ять років. Втім результати волевиявлення черкасців виявились далекими від очікувань переобраного мера. Якщо в його оточенні до останнього сподівались на переконливу перемогу як на виборах місцевої ради, так і на виборах міського голови, то вибори 25 жовтня та 22 листопада продемонстрували зовсім іншу картину. 

Акумульована персональним рейтингом Бондаренка команда партії “За майбутнє” змогла отримати лише 8 мандатів. Звичайно, на перший погляд це здається переконливим результатом, особливо у світлі того, що це – найбільший показник серед партійних організацій. Проте це лише на перший погляд. Аналогічний показник також має і політична партія чинного президента Володимира Зеленського. Недалеко відстала також сила екс-президента. Відповідно, весь той агрегований за п’ять років результат освоєння майже 3 мільярдів бюджету розвитку та ще понад 10 мільярдів загального фонду дали явно не те представництво у місцевій раді, на яке розраховували Бондаренко та його оточення. Крім того, політичний сателіт “Батьківщина” також набрала лише 4 мандати. Цей результат сформовано виключно за рахунок двох переобраних депутатів місцевої ради Юрія Тренкіна та Олексія Мельника, що за роки власної каденції “вкатали” сотні мільйонів бюджетних гривень у власні округи. Таким чином доробком Бондаренка та його найближчого оточення є 12 мандатів депутатів місцевої ради. Саме таким є реальний політичний результат п’яти років їхньої попередньо каденції. Умовно сюди можна додати також і результати бізнесового оточення Бондаренка та тих осіб, які разом з ним святкували перемогу на виборах міського голови 22-го листопада.

 Зокрема, мова про персону одіозного екс-регіонала Ігоря Мельнікова, який має вплив на частину депутатів у не найбільш прийнятній черкащанами партії “Опозиційна платформа “За життя”. Мельніков є афілійованим до бізнесових структур, прийнятих у Черкасах називати “Нова якість”, і очевидно, саме він є гарантом політико-фінансової стабільності комунального гегемона в умовах мерства Бондаренка. 

Таким чином на старті нового політичного сезону у доробку переобраного міського голови Анатолія Бондаренка орієнтовно 14 мандатів. Це краще результату, з якого він стартував у 2015 році, втім далеко не той результат, на який він розраховував. У колоді політичних ситуативних партнерів та вічних антагоністів залишається 28 мандатів, достатніх для ветування будь-якого рішення, а також, у разі потреби, оголошення недовіри самому голові. Цей факт, очевидно, не даватиме довго спокою Бондаренку, особливо в умовах жорсткого імперативного мандата, запровадженого змінами до законодавства у 2020 році. Одноосібно диктувати порядок денний з кабінету на другому поверсі по вулиці Байди Вишневецького, 36 не вдасться. Потрібно, як і раніше, шукати компромісів, ціна яких поки невідома.

Троє у човні

Очевидно, першою поступкою, на яку змушений буде піти Бондаренко, є персона секретаря міської ради. Як би не фантазували Анатолій Васильович та його оточення, друга за вагою персона місцевого самоврядування навряд чи опиниться в його руках. Ще донедавна в політичних колах циркулювала думка про те, що “батьком” для депутатів має стати чи не найбільш довірена особа Бондаренка останніх років Геннадій Шевченко, який уже встиг побувати як у ролі його заступника, так і в ролі його помічника. Втім зараз навряд чи варто розраховувати на те, що Шевченко отримає відповідну посаду. На горизонті є більш імовірні фігури.

За словами одразу кількох наших джерел із кіл політичного бомонду міста, які отримали мандати довіри виборців на виборах 25 жовтня, зараз активно розглядається кілька фігур. Серед них ми виокремили трьох, які, на наш суб’єктивний погляд, мають найбільше шансів знайти 22 голоси, необхідні для обрання на посаду секретаря міської ради.

Юрій Тренкін

Персона переобраного депутата від партії “Батьківщина” навряд чи потребує особливого представлення. Саме Тренкін протягом багатьох років був у місті символом реалізації політичної влади як на власну користь, так і на користь конкретного округу. Обраний у 2015 році від мікрорайону “Митниця” Тренкін швидко став вагомою персоною місцевого самоврядування і очільником бюджетної комісії міської ради. Маючи політичний та бізнесовий хист, він швидко зорієнтувався у нових для себе умовах і вибився в авангард політичного процесу.

Утім перебування в ньому не гарантувало йому успіху на виборах у жовтні 2020 року. Лише активізація під кінець кампанії дозволила йому та партії ВО “Батьківщина”, лідером обласного осередку якої він став, потрапити в останній електоральний вагон місцевої ради. 

Реалізуючи позицію київського керівництва партії, Тренкін не став публічно підтримувати жодного із кандидатів на посаду міського голови. У той час, як його однопартійці Роман Діскант та Олексій Мельник відкрито підтримували Анатолія Бондаренка, Тренкін відмовчувався та уникав будь-яких публічних коментарів. 

У довколаполітичних колах міста активно артикулювалась думка про конфлікт усередині партії, однак зараз саме персона Юрія Тренкіна є найбільш прийнятною на посаду секретаря міської ради для найближчого оточення Анатолія Бондаренка. Вони активно, проте дозовано, просувають цю думку назовні, роблячи акцент саме на нібито персональному протистоянні Тренкіна з Бондаренком. Але ніщо реально не свідчить про будь-яку серйозну конфронтацію. Очевидно, персона Тренкіна є більш аніж прийнятною Бондаренком на посаді секретаря і найкращою за нинішніх умов. Для нього це – майже ідеальний варіант.

Юрій Тренкін не позбавлений політичних амбіцій і неодноразово окреслював свої плани на “парламентаризм” і обрання до Верховної Ради. Проте реалізувати їх у 2019 році не вдалося. Тоді від його політичної сили на місцевому окрузі обиралася одіозна екс-очільниця “Черкасиобленерго” Світлана Кузьмінська, а самому Тренкіну було ввірено роль статиста. Зараз, виходячи із результатів волевиявлення черкасців на місцевих виборах, лише публічна посада секретаря міської ради може бодай теоретично дозволити реінкарнувати Тренкіна як рейтингову політичну фігуру та вселити надію на подальший політичний ріст. В іншому випадку вже у найближчому майбутньому Тренкін-політик може згаснути разом із залишками колись потужного рейтингу ВО “Батьківщина” як на місцевому, так і на національному рівні. 

Об’єктивно, персона Тренкіна на посаді секретаря міської ради є прийнятною виключно для оточення чинного міського голови. Віднайти 22 голоси для результативного голосування буде вкрай складно і для цього доведеться докласти значних зусиль як у політичному плані, так і фінансово-бізнесовому. Поступки можуть опинитися значно більшими за реальний результат. Варіантів для пошуку голосів, що не вистачає, не так і багато. І кожна із сил, до якої прийдуть по голоси, матиме власне бачення як безпосередньо персони секретаря, так і поступок, на які варто йти. Як вдасться скласти цей пасьянс Бондаренку та Тренкіну, достеменно невідомо. 

У своєму коментарі «18000» Юрій Тренкін підтвердив інформацію про те, що його розглядають на посаду секретаря. Він вважає, що вже має достатній політичний досвід, аби гуртувати роботу депутатів довкола візій Анатолія Бондаренка. Крім того, останні роки він присвятив навчанню в Академії державного управління і перехід на службу в органи місцевого самоврядування його не страшить. Проте навряд чи це ті аргументи, які мотивують депутатів з інших політичних таборів.

Нагадаємо, що Тренкін та його оточення пов’язані із цілою низкою різних скандалів, зокрема в частині освоєння бюджетних коштів. Нині він і його екс-помічник Євген Щербина, який був обраний депутатом Черкаської районної ради, є підсудними у справі, пов‘язаній із ухиленням від сплати податків та розкраданні коштів місцевого бюджету. 

Сергій Дудка

 Ще одним імовірним розвитком подій може бути обрання секретарем міської ради когось із представників партії “Слуга народу”, що отримала, як і політична сила Бондаренка, 8 мандатів. Такий результат можливий унаслідок консолідації політичних сил, що у другому турі об’єдналися довкола Віктора Євпака, та доєднання до них частини іншого депутатського корпусу або ж компромісу між “Слугами” та новообраним міським головою. Нині, за нашою інформацією, перемовини паралельно ведуться для реалізації обох цих сценаріїв. 

Проте очевидними є дві речі. Перше – Бондаренко явно не допустить ворожої собі більшості. Принаймні поки що. Друге –  на порозі другої хвилі пандемії, а також глобальних її наслідків у частині поглиблення економічної кризи, будь-яка конфронтація із центральною владою є неприйнятною. Відповідно, поєднуючи ці дві тези, цілком можливо, що рано чи пізно складеться конфігурація, за якої 22 голоси депутатів знайдуться саме під персону депутата від партії “Слуга народу”.

І тут найцікавіше. Попри обширний кількісний склад фракції, її компетенції у площині політичної діяльності є вкрай обмежені. Суто теоретично на посаду секретаря від цієї політичної сили можуть претендувати лише три людини: Василь Мойсієнко – перший номер списку політичної сили та проректор Черкаського національного університету, Араік Мкртчян – відомий у місті бізнесмен, що здобув найбільше голосів виборців, а також Сергій Дудка – працівник підприємства, власником якого є Віталій Ільченко, екс-кандидат на посаду міського голови від партії “Слуга народу”.

Мойсієнко навряд чи стане покидати багаторічне місце наукової роботи, аби з головою зануритися у місцеве політичне болото. Схожа ситуація і з Араіком Мкртчяном, який також не раз артекулював думку, що жодна посада його не цікавить. Відповідно, єдиним варіантом, що може консолідувати позицію передусім самої фракції і її кураторів, є саме молодий Сергій Дудка.

Не дуже зрозуміло, наскільки його персона нині є прийнятною для решти депутатського корпусу. Водночас реалії місцевого самоврядування такі, що в жорстких умовах політичної нестабільності на персоналії вже можуть і не звертати увагу. Особливо якщо вони здатні як-не-як забезпечувати стабільне голосування та фінансово-адміністративний ресурс центральної влади. 

Сам Сергій Дудка у коментарі “18000” зазначив, що про власне висування на посаду секретаря міської ради говорити не готовий і про такі ідеї йому нічого невідомо. 

Зі свого боку зазначимо, що інформація про кандидатуру Дудки надходить від різних політичних полюсів як певне припущення імовірної компромісної фігури. Але зрозуміло, що до повноцінної оперативної реалізації цього проекту ментально поки не готові як в оточенні міського голови, так і в оточенні опозиційних до нього сил. Перші мають занадто багато політичної нахабності, другі – навпаки її дефіцит.  

Іван Сухарьков

У перемоги завжди багато батьків, тоді як поразку ти забезпечуєш самотужки. Ця аксіома працює і на рівні місцевої політики. Очевидно, що після не надто переконливої перемоги Бондаренка у другому турі частина політичних сил публічно та непублічно почала заявляти про те, що саме їхні дії допомогли Бондаренку таки вийти з політичного оточення та перемогти. Серед них і “Черкащани”, що хоч офіційно і зайняли позицію нейтралітету, однак частиною активу підтримували саме Бондаренка. Серед таких латентних прихильників Бондаренка була й політична група, афілійована з хімічним гігантом “Азот”. Якщо аналізувати результати волевиявлення містян у другому турі, то чітко прослідковується певна перевага Бондаренка на дільницях 4 та 6 виборчих округів, де історично проживає значна частина “азотівців”, політичним фронтменом яких на сьогодні є Іван Сухарьков – депутат попередніх двох скликань. 

Представники партії “Черкащани” неодноразово наголошували на тому факті, що вони не можуть перебувати в опозиції до міської влади. Очевидно, вже зараз іде їхній об’єднавчий процес із командою Бондаренка. Втім лінії, довкола яких ідуть ці перемовини, до кінця не визначені і різняться. За словами наших джерел, йдеться про посаду заступника міського голови для обраного депутата Віктора Беззубенка, а також шефство над департаментом архітектури та містобудування. Принаймні так бачать амбіції “Черкащан” зовні. 

Втім припускаємо, що із середини це має трохи інший вигляд, аніж одна виконавча вертикаль та номенклатурна посада для досвідченого бюрократа, яким є Беззубенко. Амбіцій “Черкащан” достатньо для того, аби претендувати й на посаду секретаря міської ради. Окрім того, на користь такого розвитку ситуації свідчить і все таки хоч якийсь нейтралітет цієї політичної сили під час другого туру виборів міського голови. Попри активну підтримку Бондаренка з боку “азотівців”, частина активу партії підтримувала і Євпака. Відповідно, у разі необхідності у партії  можуть розраховувати на залучення голосів тих політичних сил, які перейдуть у чітку опозицію до міського голови.

Таким чином за активного переговорного процесу зібрати 22 голоси для підтримки саме когось із представників партії “Черкащани” буде цілком реалістично. Тут же методом виключення можна припустити, що єдиним прийнятним кандидатом всередині цієї сили на посаду секретаря є Іван Сухарьков, що вже має вагомий політичний досвід. Решта ж обраних депутатів або ж мають інші амбіції, або ж не мають належного комунікаційного та політичного досвіду. 

У коментарі “18000” Іван Сухарьков зазначив, що справді має відповідні амбіції на посаду секретаря міської ради, однак партія лише сьогодні буде формувати свої позиції стосовно тих чи тих кандидатур на ті чи ті посади. Таким чином депутат двох скликань підтвердив нашу тезу про готовність як його самого, так і партії акумулювати 22 голоси на власну підтримку.

Час, якого немає

Черкаси на межі медичного колапсу, викликаного наростаючою хвилею захворювання на коронавірус. Очевидно, багато часу розхитуватись і шукати компромісні дотичні фігури, які задовольняють усіх суб’єктів політичного процесу, немає. Новообрана рада має починати працювати максимально швидко та згуртовано. Будь-яка затримка насамперед грає проти міського голови. Хай він виграв вибори та забезпечив собі посаду на наступні 5 років, втім перемога далася значно важчою ціною і не тими ресурсами, на які було розраховано. Бондаренко змушений буде йти на поступки, до яких ще недавно був не готовий. Горизонт цих поступок достеменно невідомий і йому особисто. Зараз його оточення намагається втримати для себе рубіж зручного секретаря в персоні Юрія Тренкіна, та очевидно, що зовні це має вигляд не більш, аніж бажання задовольнити чиїсь персональні амбіції. Розуміння цих амбіцій у інших таборах – відсутнє, особливо, коли вони переповнені власними. Знайти компроміс буде достатньо складно, втім все ж можливо. І вже найближчими часом ми зрозуміємо, у чий бік дивиться більшість новообраних депутатів місцевої ради.  

Текст підготував Артур Чемирис

коментарі

1 Коментар

  1. А як щодо кримінальної справи, що “крутилася” не без участі Тренкіна? Пам”ятаю, що була серйозна справа. А потім все “здулося”. І Тренкін продовжує працювати на благо…Як і справа Артура Савіна у 2017 році. (https://hromadske.ck.ua/karyerni-shodynky-savina-obshuky-v-departamenti-nedovira-vid-deputativ-habar/). Чому голосно справи відкривають, а потім тихенько закривають, що люди, навіть, не занють про це?

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.