Фото ілюстративне
Черкаські волонтери продовжують привозити у прифронтові лікарні допомогу, доставляти необхідне захисникам. Це доводиться роботи по небезпечним дорогам, під час обстрілів.
Про це в подкасті «Тру сторі. Війна» розповів водій‐волонтер із Черкас Віктор Давидов.
- Спочатку війни ми доїжджали до Лисичанська, Сєвєродонецька, Солідара. Багато перевозили з бахмутської в інші лікарні поранених після фосфорних бомб, осколкових поранень. Зараз дорога туди змінилася. Доводилося шукати інші шляхи, дорога зникала під обстрілами, вона прострілювалась і була небезпечна. Біля Бахмуту є «дорога смерті», там загинули багато людей і машин також, але нам доводилося кілька разів і там проїжджати, – розповідає пан Віктор.
Каже, що в таких випадках думає лише про поранених і допомогу, яку везе в своєму автомобілі.
- Одного разу ми їхали по тій дорозі, вона біля великого тунелю. Приїхали за призначенням, привезли ліки, назад повернулися, а нам кажуть, що там оборону прорвали, й ДРГ розстрілює всі машини. А ми двома бусами і швидкою проїхали туди й повернулися назад двома машинами, – пригадує волонтер.
Однак поїздки на фронт не завжди завершувалися добре. Одного разу черкасці потрапили під обстріл. Дісталося автомобілю, та головне – всі залишилися живі.
- Потрапляли під обстріли. Кілька разів. Одного разу ми з Вікторією Хамазою везли п’ять-шість поранених. Вона сиділа збоку на пасажирському сидінні, позаду хлопці з крапельницями, після фосфорних бомб. Відчув, що бус починає колихатися. Подивився в бокові дзеркала і побачив, як позаду нас щось вибухає, – розповідає Віктор Давидов. – Ми вибралися звідти, передали поранених. Бус був перекошений, колеса спущені, в них осколки, а ми живі‐здорові.
Слухайте подкаст із Віктором Давидовим:
Також читайте: Раніше пропонували допомогу, тепер запитують про гроші: черкаський волонтер розповів про свої поїздки за кордон.
Перевірена оперативна інформація про ситуацію в Черкасах та Україні. Підписуйся на телеграм‐канал «18000 | Шо там у Черкасах?»
