Персонал Черкаського СІЗО не забезпечений необхідною кількістю індивідуальних засобів захисту та змушений купувати їх за власні кошти.
Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини в Черкаській області Валерій Єфіменко та регіональний координатор взаємодії з громадськістю Людмила Проценко промоніторили слідчий ізолятор. Установу перевірили на стан забезпечення заходів із запобігання поширенню COVID-19 та прав утримуваних в умовах надзвичайної ситуації.
У ході візиту з’ясували, що СІЗО не може придбати засоби індивідуального захисту, оскільки Держказначейство до цього часу не перерахувало виділені із бюджету кошти на рахунки установи.
Зауважують, що медична частина не повністю підготовлена до роботи на випадок масового надходженні осіб з підозрою на COVID-19. Зокрема, у штаті наявний лише один лікар-інфекціоніст на 0,5 ставки. Передбачені штатом 0,5 ставки лікаря-терапевта і лікаря – рентгенолога є вакантними, внаслідок чого новий рентгенологічний апарат по суті не може використовуватися для обстеження утримуваних. Посада дезінфектора штатним розписом взагалі не передбачена.
Додатково призначено 2-х позаштатних дезінфекторів з числа засуджених. Проте, дезінфекцію у камерах ув’язнені проводять самостійно. Також відсутні письмові, затверджені керівництвом установи, графіки почасової обробки приміщень камер, місць загального користування (лазня, збірне відділення).
На випадок спалаху інфекції в установі визначено та облаштовано окремі приміщення (6 камер) на 16 ліжко-місць для тимчасової ізоляції та надання медичної допомоги утримуваним з підозрою на коронавірус.
У зв’язку з припиненням переміщення в’язнів між установами виконання покарань, у СІЗО на день візиту перебувало 2 особи, хворі на туберкульоз, які не отримують належне лікування через неможливість доправлення їх до медичних закладів ДКВС України.
Установа не забезпечена транспортними засобами для перевезення хворих утримуваних осіб. Наявний автомобіль УАЗ 1991року випуску повністю зношений і, зі слів адміністрації установи, непридатний для експлуатації з міркувань безпеки.
Не вирішено питання щодо довозу персоналу установи до місця роботи, значна частина якого проживає за межами міста . Через це працівники установи змушені добиратися на службу попутнім транспортом, наражаючи себе та в’язнів на небезпеку зараження.
Це неправильно,що магазини працюють,а до церкви не можна.Люди прекрасно розуміють ситуацію,тримають дистанцію між собою,одягають маски.Я вважаю,що освятити паску на вулиці можна,навіть не заходячи до церкви.