Фронтові історії від черкащан
Зам повернувся з відпустки, вперше з початку служби, з рідного Чернігова і одразу потрапив на шикарну проливну дощову зміну з 02:00 до 06:00. Разом зі мною і Кавою. Я кажу йому, що це так, аби він не розслаблявся. Хоча чудово знаю, наскільки виснажливо стиснуті у просторі і ділянках серця подорожі додому, коли тільки приїжджаючи ти вже готуєшся до найстрашнішого – до миті слізного прощання із найдорожчими.
Трішки болить горло. Взяв з собою для бадьорості лимон. Хоча вартові не їдять, не п’ють, не базікають зайвого у бездонні мережі інтернету і взагалі the king’s guard of buckingham palace (rip dear Queen). Непохитні у своїй пильності та відданості кіборги‐машини, які подібно козацьким пластунам, несуть службу нічного дозору у здичавілій місцевості. Татарин попередив нас бути обережними. Навколо «грибка» сьогодні промишляють люті хижаки – їжачки..
Сьогодні писав про спогади дитинства і подумки помандрував у 2005‐ий. На диван у нашій залі, де поруч із заведеним будильником під боком я віддано чекав на головну подію для мене тих часів.. Концерт «Океану Ельзи» у київському палаці спорту в підтримку туру «Глорія». Він транслювався по плюсам о 01:25 ночі і я провів спеціальну підготовку. Поставив під старенький телік колону із книжок і підпер під динамік мікрофон‐караоке, аби записати звук концерту на касету. Ось така моя діджаталізація була початку 2000‐их. (І з якою метеоричною швидкістю я проводив тоді перекидання касет зі сторони на сторону, боячись головного – не забути це зробити! Нехай думаю тепер програє це все хоча б подумки, а і концерт Queen на Wembley 86′ буде далі по моїй соліпстичній програмі).
Із Замом я вперше познайомився ще в Червонограді. Я часто спостерігав девіантну молоду людину на стометрівці до їдальні. Холеричного у рухах блондина‐русича педанта, який нетипово граційно для таких місць, як по одеській набережній, розхожував дбайливим рухом, поправляючи дизайнерське мирне волосся. У Зама гарна шевелюра. І коли він нині постійно стрижеться під нуль, я дивуюсь як швидко і густо в нього відростає волосся.
Зам – класний чувак. Поки він не дав посумніватися в цьому. Не залишивши каменя на камені від червоноградського враження токсичності, яке зникло після мого першого ж привітання з ним. Я інколи вдивляюся у його риси і бачу дійсно людину часів Київської Русі – справжнього полянина. От так. Не знаю чому. Його риси. Чесний, щирий, відкритий, експресивний, гучний, веселий, бадьорий навіть коли сумує. З таким можна йти в розвідку. Такий не підведе. Заряду батарейок у нього вагон. І це дозволяє йому невимушено підкорювати наші круті підйоми у броніку та сигареткою. Із Замом ми вперше пограли дружньо на гітарі. І я з захопленням слухав його стиль виконання. Від нього віяло 100% трушністю. І я часто нагадував у грі міст‐асоціацій йому про чернігівську прив’язку Dymna Sumish.
Чомусь так склалося під Божим провидіння, що усіх чимось особливих у своїй інакшості нас зібрало і сколотило разом у один взвод. Тоді у Червонограді. А, можливо, це рука Божа від комбата? Його дар провіденційного передбачення? Яке поміж матюками‐вставками із неймовірною мілашністю інколи обривалося на наші неотесані голови? Не знаю. Бог знає. Знаю точно. Тому я вже тоді придивлявся до цієї невипадковості і космічного незрозумілого зв’язку і знав – якщо чувак чимось виглядає мені незвично і особливо, значить буду в одній обоймі разом з ним.
P. S. А поки буду пильним. Їжаки почали точити «грибок» із двох направлєній.
Публікація черкащанина Олександра Дубини у фейсбуці.
Також читайте. Олександр Дубина: «Ти вже без декількох днів пів року на війні. На своїй. На нашій».
Долучайся до телеграм‐каналу «Шо там у Черкасах?». Оперативно повідомляємо про повітряні тривоги і першими повідомимо про нашу перемогу
