Останнім часом при деяких державних структурах почали з’являтися посади гендерних радників. Наприкінці жовтня торік радниця з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків з’явилася і в голови Черкаської ОДА. Обійняла цю посаду викладачка Черкаського національного університету, фахівчиня із запобігання гендернозумовленому насильству ГО «Десяте квітня» Наталія Байдюк. Що ж робить гендерна радниця, які повноваження має і чи «на часі» питання рівності прав чоловіків і жінок під час війни – у матеріалі.
«Війна посилила тиск гендерних стереотипів»
Посаду радниці голови ОДА Наталія Байдюк обіймає на громадських засадах. Серед її повноважень, серед інших – участь у моніторингу дотримання вітчизняного та міжнародного законодавства у сфері гендерної рівності в Черкаській області. Втім пані Наталія каже: через нестабільну ситуацію в країні жодних аудитів чи досліджень про стан рівності прав жінок у Черкаській області не проводиться:
– Ми можемо лише фіксувати окремі тенденції та ризики. Війна 2014 року, а згодом і повномасштабне вторгнення 2022 року справді мають вплив на ситуацію з гендерною рівністю. Так, найменш захищеною категорією є жінки з дітьми. Тому слід очікувати зниження саме їхнього рівня життя. Водночас війна посилила тиск гендерних стереотипів та очікувань, що призводить до відтворення традиційних гендерних ролей: всі чоловіки нібито мають бути захисниками, а всі жінки – народжувати дітей, щоб покращити демографічну ситуацію. Але це дуже негативний момент, оскільки може звести до мінімуму надбання України у сфері гендерної рівності за весь період незалежності.
На її думку, серед змін також слід очікувати посилення присутності жінок у «традиційно чоловічих професіях», що пов’язане з браком «чоловічого» трудового ресурсу. Такими є IT-технології, логістика, будівництво, механізоване сільське господарство.
– Важливо, щоб умови роботи у цих сферах були достатньо безпечними та дозволяли поєднувати роботу та сімейне життя, що, у принципі, є важливим як для жінок, так і для чоловіків, – зазначає пані Наталія. – Також уже відчутним є зростання рівня гендернозумовленого насильства. Негативний психологічний стан, депресії, травми, спричинені війною, часто є причиною насильства в родинах. В умовах війни домашнє насильство може сприйматися як другорядна проблема, однак існують суттєві ризики, пов’язані з загальною напругою у суспільстві.
Згідно з офіційною статистикою, з початку 2024 року в Україні було відкрито на 36 % більше проваджень про домашнє насильство, ніж за аналогічний період минулого року.
За словами Наталії Байдюк, найпоширеніші порушення прав жінок в Черкаській області:
- гендернозумовлене насильство, постраждалими від якого переважно є жінки,
- гендерний розрив в оплаті праці,
- нижчий рівень зайнятості на ринку праці,
- дискримінація при працевлаштуванні,
- подвійна зайнятість (жінка, відпрацювавши на роботі 8 годин, виконує вдома доглядову працю ще 4-5 годин),
- недостатній рівень доступності соціальних, медичних послуг для жінок з сільської місцевості,
- труднощі в пошуках роботи з гідною оплатою жінкам передпенсійного віку,
- працевлаштування, пошук житла, ефективної інтеграції для жінок із-поміж ВПО.
«Дуже помітно, в яких державних структурах гендерних радників/радниць нема»
Координаторка всеукраїнської Мережі гендерних радниць та радників, радниця голови Волинської ОВА Наталія Рябушенко розповідає, що посада радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі є складовою національного механізму забезпечення гендерної рівності для міністерств та органів виконавчої влади всіх рівнів із жовтня 2020 року. Відтоді набула чинності постанова Кабміну про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Оскільки не зауважено її обов’язковість, не всі відповідні структури мають таких радників чи радниць.
– І знаєте, часто дуже помітно, в яких структурах такої посади нема. От нещодавно трапилася дуже показова ситуація. Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту оголосило сімейні змагання «Тато, мама, я – активна сім’я», запросивши таким зверненням до участі тільки повні сім’ї – маму, тата, дитину. Тобто відразу дискримінували дітей, у яких тато служить у війську, загинув, зник безвісти або взагалі відсутній, те ж саме стосується й мам. Замість того, щоб цю дитину підтримати, їй створили штучний бар’єр для участі у змаганнях. Так-от, саме в цьому міністерстві радниці чи радника з гендерних питань немає. Якби така людина була, то напевно, вона б не допустила такої ситуації, адже дивилась би на кожну програму, ініціативу, рішення, розпорядження через гендерну оптику.
Аби гендерним радницям і радникам було легше реалізувати свої повноваження, в Україні напрацьовано Порадник для гендерних радниць і радників. Наталія Рябушенко – одна з його співавторок. Каже: таким чином намагались передати досвід від більш досвідчених фахівців і фахівчинь у галузі гендерної рівності – і менш досвідченим новопризначеним, і майбутнім радникам та радницям. Втім, корисним він є не тільки для людей, які обіймають цю посаду, а й усім, хто хоче налаштувати гендерну оптику для себе і розбиратися в темі.
– У Мережі гендерних радників і радниць – не тільки ті, хто зараз займають цю посаду, а й колишні, – говорить пані Наталія. – Ми маємо таке ком’юніті, де можемо скористатися експертизою, запитати поради у тих, хто давно працює в цій темі. Часто така експертиза є безцінною. Посада гендерних радників і радниць не нова. Але ж робота у напрямку досягнення гендерної рівності, лобіювання відповідних законодавчих актів, стратегій, політик, зокрема і ратифікації Стамбульської конвенції тощо триває в Україні з моменту проголошення незалежності. Насправді і довше: цього року виповнюється 145 років жіночому руху. І люди, які роками і десятиріччями докладали зусиль до досягнення нинішнього рівня гендерної рівності, охоче діляться знаннями, інструментами, досвідом.
Гендерні радники і радниці працюють на громадських засадах. Тобто зарплату за свою роботу не отримують.
– Тому ефективність діяльності радниці чи радника у кожній окремій структурі і в кожній області тримається на ентузіазмі й особистій мотивації конкретної людини, призначеної на цю посаду, – вважає пані Наталія. – Так, можливо, є й випадки, коли на посаду призначено певну особу формально, щоб поставити галочку про виконання якогось розпорядження.
Але, за словами Наталії Рябушенко, є багато чудових прикладів в різних областях України, де радниці і радники голів ОВА використовують цю посаду як важіль впливу, як інструмент для змін у своєму регіоні – і в плані досягнення гендерної рівності, і в плані боротьби з гендерно зумовленим насильством, і в плані досягнення соціальної інклюзії, створення безбар’єрних публічних просторів.
– Тобто раніше вони й так це робили як громадські активіст(к)и, представниці(ки) громадського сектора, а тепер використовують свої можливості для гендерного мейнстримінгу: проведення гендерних аналізів, аудитів, напрацювання та оновлення стратегічних чи програмних документів, – зазначає пані Наталія. – Особливо це важливо сьогодні, коли ми формуємо стратегію відбудови країни. Тобто вони справді сприяють змінам у процесах формування та реалізації політики гендерної рівності. Звісно, робота ця непроста. Інколи не вдається досягти бажаного результату так швидко, як би хотілось. От наприклад, я теж у посвідченні зазначена як радник, а не радниця голови ОВА. А це тому, що досі є дискусія щодо важливості фемінітивів у класифікаторах, положеннях тощо. Часом несприйняття спостерігається і з боку жінок – така собі мізогінія. Це означає, що роботи в цьому напрямку ще багато. І я радію, коли Мережа радників і радниць розширюється і людей, які докладають зусиль в протидії будь якій дискримінації, стає більше.
Юлія Фомічова
Матеріал створено у партнерстві з Волинським пресклубом
Також читайте. Бійки, заручники, вбивства: як працює єдина дівчина у спецроті черкаської патрульної.
Єдиний телеграм-канал новин у Черкасах, новинам якого можна довіряти. Підписуйся на “18000 | Шо там у Черкасах?”