Як вдається балансувати між політикою, яку диктує київський офіс партії, та прагматикою місцевого політичного процесу? Яка доля у найбільш комерційно привабливих комунальних підприємств області – дивіться та читайте у розлогому інтерв’ю із заступником голови Черкаської обласної ради Романом Сущенком.
“Нам пропонували цікаві схеми, які мали ознаки корупції”
– Якщо порівняти кількість засідань депутатів Черкаської обласної ради до і після повномасштабного вторгнення, то помітно, що вона скоротилася. Чим займаються нині голова облради та його заступники під час перерв між сесіями?
– У голови обласної ради за штатом три заступники. Але Сергій Лісовий підписав контракт, воював, отримав поранення і зараз лікується. Тобто фактично працюють двоє заступників: я і представник від “Батьківщини”.
Робочий день починається, як у всіх, вранці, з перегляду документів, розгляду доручень голови. В облради є багато комунальних закладів різного спрямування: охорони здоров’я, освіти, молоді та спорту, науки, заклади соціального захисту. Ще є заклади, що займаються підприємницькою діяльністю, комерційні. Тобто роботи дуже багато.
Є апарат – це 45 осіб, які готують усі розпорядження, що нам надходять від Черкаської ОВА, пропозиції депутатів, а також з ОТГ. Крім того, через Черкаську облраду проходять кошти за субвенціями, їх теж треба вивчати, підписувати угоди. Тобто процес кропіткий, рутинний, бюрократичний з одного боку, з іншого – це реагування на будь-які виклики.
Виклик номер один – від початку бойових дій обласна рада долучилася до процесу посилення спроможностей обороноздатності країни, стійкості області. Вся облрада, депутатський корпус, практично всі, за винятком двох депутатів, які зараз за межами України, включені в цей процес. Робота ради, я вважаю, стійка, конструктивна, на сесіях затверджують ті рішення, які виносять на пленарні засідання. Їх розглядають під час комісій, що працюють стабільно, починаючи від бюджетної і закінчуючи регламентною. Всі рішення ухвалюють консолідовано, більшістю.
– Наскільки змінилася згуртованість депутатського корпусу за час повномасштабного вторгнення?
– Ще до початку повномасштабного вторгнення частина однієї з фракцій, яка перебуває в опозиції, її куртор досить одіозна фігура на Черкащині – це народний депутат, не відвідує сесійні засідання (ідеться про фракцію “За майбутнє” і нардепа Антона Яценка, – ред.). Практично з 64-х мінус 5-6 депутатів, які не проявляють жодної активності. Це було ще до війни й вони продовжують цю політику. Решта депутатів постійно активно беруть участь у пленарних засіданнях, розглядах всіх питань. Тому я б не сказав, що згуртованість стала гіршою чи кращою, вона стабільна. Це число 40+ осіб постійне.
– Пам’ятаємо, що перед вторгненням були спроби похитнути керівництво Черкаської обласної ради. Були епопеї зі зміною керівництва облрад на Київщині, Харківщині, нещодавно на Тернопільщині. Яка ситуація в Черкасах? Чи були якісь рухи вже зараз? Наскільки є стабільною більшість?
– Така спроба була один раз, наскільки я пам’ятаю, в обласній раді цього скликання. Вона була пов’язана з серйозними протиріччями депутатського корпусу, керівництва облради з очільником ОДА. Тоді це був Олександр Скічко. Питання стосувалося одного з об’єктів комунальної власності – бункера для онкоцентру. Тоді нам пропонували цікаві схеми, які мали ознаки корупції. Якісь донори з грузинським прізвищем і пропискою в Албанії пропонували вкласти 12 млн євро, а через 5 років – 112 мали витягти з обласного бюджету.
За пакетами НСЗУ Черкаська область посідала третє місце в Україні. Наш центр досить потужний, має фахівців і великий успіх у трансплантології і не тільки. Тому схема ця була проаналізована й депутатський корпус чітко висловив свою позицію. Сьогодні ми маємо завершення будівництва цього бункера, де будуть встановлювати нові прискорювачі й будуть нові технології. Комунальний заклад матиме перспективу для розвитку.
Цей камінь спотикання послужив якимсь незрозумілим рухам. А нині в нас все стабільно. Голова виконує свої функції, апарат теж. Звичайно, порядок денний диктує нові випробування, є різні бачення від різних фракцій. Але все це обговорюється, відбуваються погоджувальні наради за участі начальника обласної військової адміністрації. Звісно, що не всі запити або бажання задовольняються, зважаючи на воєнний стан, але всі фракції працюють злагоджено. Десь ми знаходимо точки порозуміння, десь не розуміємо одне одного. Це стосується і політичної діяльності по фракціях і, зокрема, господарських пропозицій.
– Які у вас робочі, політичні стосунки з начальником ОВА, зважаючи на вашу посаду? Наприклад, чи були телефонні дзвінки щодо дописів Геращенко, Гончаренка, Ар’єва?
– Ви чітко знаєте, яку політичну силу представляє голова Черкаської облради. Що стосується нашої діяльності, ми розуміємо і політичний контекст, і знаємо пріоритети обласної ради, головне – не втратити її стабільність. Так, є розбіжності за певними політичними питаннями. Вони виникають, їх вирішують консолідовано. Мою позицію, позицію фракції сприймають наші політичні партнери. Вони розуміють і, відповідно, ухвалюють рішення шляхом голосування кожної для себе. Тому ми маємо різні рішення по зверненнях політичного характеру. Що стосується загальної роботи, маю на увазі затвердження кошторису по головних статтях, підтримку життєдіяльності області, то тут рішення всі злагоджені, узгоджені й консолідовані.
– Уточню, що запитував не про стосунки з головою обласної ради, а з начальником ОВА.
– Із начальником обласної військової адміністрації весь депутатський корпус познайомився за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення. Він працював тоді радником у чинного голови ОДА. Потім відбулися кадрові зміни і депутати, обласна рада сприйняла його як призначеня досить потужне, стратегічне. Відповідно, з того часу почалася співпраця.
Звісно, що той ритм мирного часу змінився на військовий і в пріоритетах – безпека країни понад усе. Як ви знаєте, Черкаська область стала опорною. Вона допомагала окупованим територіям, переміщеним особам, які приїздили: 150 тисяч проїхали, хтось залишився, тому з перших днів усі депутати об’єдналися. Причому ви знаєте, що є депутати, які очолюють комунальні заклади, мають свої бізнеси, вони активно долучилися незалежно від своїх політичних переконань до спільної роботи.
Нині начальник ОВА відповідає за стійкість області, за її безпеку, стабільну роботу, зокрема, бюджетні пропозиції. Відповідно, Черкаська облрада на всіх засіданнях ухвалює рішення. Я не чув, щоб питання, які стосувалися безпеки й стійкості області, не пройшли засідання комісій чи не були ухвалені на пленарних засіданнях. Відбуваються погоджувальні ради: представники фракцій, керівництво обласної ради спільно з начальником ОВА обговорюють питання, які виникають, обмінюємося думками, шукаємо оптимальні рішення в тій ситуацій, в якій перебуваємо.
“Це воєнний час, заколотів не буде точно”
– У цей час активно обговорюють бюджет на наступний рік. Нині ні про бюджет обласного рівня, ні про місцеві бюджети практично ніхто не говорить у нашій області. Яка ситуація з ухваленням бюджету на наступний рік? Чому запитую, тому що колеги з сусідній областей уже говорять, що начальники ОВА переймають на себе цю функцію. Як у Черкасах?
– Ця тенденція поширюється і на Черкаську область. Деталей всіх ми поки що не знаємо. До останньої сесії все відбувалося за моделлю часів миру. Тобто йдеться про те, що були відповідні бюджетні пропозиції, їх розглядала бюджетна комісія, обговорювали різні напрямки, куди кошти спрямувати, в яких сумах, чому так. Опісля виносили це на засідання президії, за неї голосували члени, а потім вже в сесійній залі обговорювали питання й було колегіальне ухвалення. Черкаська облрада брала на себе відповідальність за той бюджет, який пропонувала ОВА.
Зараз тенденція, про яку ви згадали, буде поширена і на Черкаську обласну раду. Це пов’язано з багатьма факторами. З 1 жовтня набрав чинності законопроєкт про вилучення ПДФО з регіонів. Оцінка цьому рішенню Верховної Ради України неоднозначна. Наша політична сила пропонувала Верховній Раді дещо інший розклад: 10 відсотків залишити місцевим радам, щоб не руйнувати децентралізацію, 30 відсотків – військовим частинам, які тут дислокуються, і за їхнім запитом перераховувати кошти з обласного бюджету. А решту передати в центр, у Київ, щоб вони розпоряджалися коштами, оскільки є стратегічні питання. Знаємо, що нині триває розбудова різних підприємств оборонного комплексу і, зрештою, тут би облрада теж могли виступити, якби збереглися такі ПДФО. Наприклад, якісь майданчики, збирання тих же автомобілів, будівництво додаткових спроможностей по розвитку безпілотних авіаційних комплексів. У нас є такі можливості. Ви знаєте, що тут за часів Радянського Союзу були підприємства, що опікувалися питаннями, зокрема, оборонного характеру. Але Верховна Рада вирішила інакше.
Наскільки я знаю, за моїми даними, нам їх оприлюднили представники ОВА, дефіцит бюджету станом на сьогодні становить від 600 до 700 млн гривень. Це дефіцит бюджету на наступний рік. Захищені статті будуть наповнені, плюс всі коригування по енергоносіях, на підтримку критичної інфраструктури, матеріально-технічний резерв забезпечення є. Але ризики залишаються, тобто для розвитку в нас залишається дуже мало коштів. Як виходити з цієї ситуації… Я знаю, що облрада готова співпрацювати й надалі в цьому режимі, єдине, що тепер вся відповідальність лежатиме на ОВА. За ефективність тих чи тих рішень, зокрема, і в бюджетній сфері.
– Тобто депутати готові до цього рішення, готові передати ці повноваження начальнику ОВА і це не викличе певних політичних рухів усередині ради?
– Думки різні. Наразі є депутати, які відмовляються відвідувати сесії, бо в них є принципові позиції по певних бюджетних статтях. І, скажімо так, їхні очікування не відбулися в силу суб’єктивних і об’єктивних причин. Звісно, деякі депутати не погодяться з цим станом речей, але це воєнний час, заколотів не буде точно. Я не сумніваюся, що будуть серйозні розмови, обмін думками й пошук оптимальних рішень, але хитати корабель серед депутатів намірів немає.
“Ваше розслідування матиме наслідки”
– Яке ставлення до вилучення дорожнього фонду? По-різному можна ставитися до його освоєння й ефективності, але як перекриватимуть реально об’єктивні потреби, наприклад, забезпечення проїзду у зимовий час? Що буде, якщо вилучать цей спецфонд, хто буде забезпечувати цю потребу, чи є на це ресурс, зважаючи на той дефіцит, про який ви говорите?
– Я теж новини читаю, що дорожній фонд туди буде перераховано, але я думаю, що якісь асигнування на місцевих операторів обслуговування цих доріг виділятимуть. Це може ж спричинити транспортний колапс. Ми розташовані в центрі, через область проходить багато шляхів комунікації, зокрема, трафіки на фронт. Це і автотранспорт, і залізниця тощо. Обслуговувати дороги потрібно.
Питання в тому, чи відбудуться якісь капітальні ремонти, звісно, що навряд чи. За даними профільного управління цього року бюджет на дороги був освоєний лише на 40 відсотків. Є конфліктні ситуації в різних районах. Три райони зуміли консолідуватися, домовитися. В одному є проблемні історії. Це питання не до нас, а до тих, хто оперує. Чому так звані фахівці не змогли домовитися, переконати, знайти оптимальне рішення і ці дороги зробити. Знаю, що в Уманському районі багато обурених людей, які очікували від своїх депутатів допомоги. І депутати про цю проблему заявляли на бюджетній комісії. Неодноразово заслуховували профільного керівника підрозділу. Були зауваження, причому з вимогою. Але ми всі розуміємо, що до нового року навряд чи цей віз зрушить із місця.
– Останнім часом шириться назовні історія про конфлікт у Службі автомобільних доріг Черкаської обласної ради. Це одне з небагатьох комунальних підприємств, яке мало цього року суттєвий фінансовий ресурс і там зараз, наскільки розумію, не сильно здорова атмосфера: старі працівники сперечаються з новим керівництвом. Чи ви вивчали цю ситуацію? Наскільки це впливає на ті 40 % освоєння коштів, про які ви кажете?
– Цим займається інший профільний заступник. Про цей конфлікт в обласній раді серед депутатів відомо. Ми сподіваємося, що ті, хто керує саме цим підрозділом, мають зробити висновки. Знаю, що керівника викликали на зустріч з депутатами. Думаю, що діалог буде продовжено, питання в ефективності. Чотири місяці нічого не робилося. Ми до осені дійшли, дороги не були відремонтовані належним чином. А по деякий дорогах є питання щодо якості. В тій же Лисянці зробили дороги жахливо. Через неї прокладена стратегічна магістраль, там їздять вантажівки. Вони зіпсували цю дорогу ще гірше, ніж було. Є нарікання громади, чому це так. Запитань більше, ніж відповідей. Думаю, що діалог в цьому контексті продовжиться, чи закінчиться він якимись кадровими зрушеннями, мені важко спрогнозувати.
– Продовжуючи тему комунальних підприємств. Велика галузь під опікою обласної ради – це соціальні заклади, зокрема, психоневрологічні інтернати. Наше видання систематично публікує матеріали, починаючи з 2019 року, про них. В цьому році також було кілька розслідувань, які свідчать про те, що ситуація з освоєнням коштів цими підприємствами стає лише гіршою. Чи вивчали ви особисто цю ситуацію? Чи є бачення обласної ради, що робити з цими закладами в наступному році, особливо з дефіцитом у бюджеті?
– Я дивився ваш матеріал, Артуре. Дуже якісна журналістика, практично для Черкащини це новий рівень. Він актуальний і глибокий. Вам повага за підготовку цього матеріалу, це насправді суттєвий резонанс. Ми обговорювали цей скандал із конкретним закладом, який розташований у Смілі. Але хочу зазначити, що обласна рада в межах своїх повноважень здійснює лише управління майном, оформлення землі під цими закладами і вирішує кадрові призначення керівників. Тобто відбувається конкурсна комісія, на якій присутні представники обласної ради. Як правило, головою конкурсів є один із заступників, присутні представники закладу, громадськість. Будь-яка людина, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, може подати свої документи. Оголошення відбувається в інтернеті на офіційному сайті обласної ради. Тобто будь-хто може податися й брати участь у цьому конкурсі. Якщо його конкурентні переваги будуть найкращі, то комісія ухвалить відповідне рішення. Після цього ці кадрові приначення розглядають у профільних комісіях, у цьому випадку – це комісія з охорони здоров’я, регламентна комісія, навіть на бюджетній розглядають, можуть заслуховувати цих людей із їхніми перспективним планами. Потім рішенням сесії затверджують цю людину на посаді. Так відбулося з конкретним менеджером.
Водночас оперативне управління здійснює департамент соціального захисту. Чому відбулося перерахування коштів, тендерні процедури, їх мають контролювати там і громадськість, як у вашому випадку. Чому це відбулося, запитання не зовсім за адресою. Але я думаю, що цей скандал, ваше розслідування матиме наслідки, оскільки саме цю людину й паралельно ще кількох у такі заклади призначали на два роки, термін спливає наступного року. Думаю, це вплине й на долю самого закладу, і на його розвиток. Я сам був у цьому закладі, неодноразово відвозив гуманітарну допомогу із Заходу, американці іноді надсилають памперси, там є й лежачі люди. Крім того, туди перевезли підопічних із прифронтових областей, здається, понад 60 людей. Заклад забезпечений генераторами, якісь ремонти відбуваються, але з приводу закупівель є запитання.
Також це питання до держзакупівель, наскільки цей механізм прозорий, наскільки конкурентно здатний. Ми всі знаємо, як це відбувається. Тим більше зараз в умовах воєнного часу ми знаємо, що відбувається з майданчиком “Прозоро”, є прямі угоди. І це мають контролювати правоохоронні органи.
– У компетенції обласної ради – кадрові рішення для комунальних підприємств. Що відбувається з обранням кандидатур на тій самій “Фармації”, про яку було багато розмов і до вторгнення? На крайній сесії обласної ради для неї призначали керівника. Чому вона залишається в тому стані, в якому є, і чи не було б краще позбутися цього підприємства? На мою думку, це могло би зняти велику кількість питань усередині депутатського корпусу.
– Стратегічно це була б помилка, якби ми відмовилися від цієї мережі. Це понад 60 аптек. Вони перебувають у різних частинах нашого регіону, зокрема, в селах. Вони несуть соціальну функцію, оскільки допомагають населенню із забезпеченням ліків, надають інші послуги. Це важливо. Це й програма “Доступні ліки”, триває реімбурсація, електронний рецепт. Не скрізь це можливо, але аптеки виконують соціальну функцію.
Що стосується останнього кадрового рішення, як ви знаєте, я в Черкаській облраді працюю із 2020 року. Ця історія щодо нарікань і зауважень до менеджменту “Фармації” була ще до того, як я був обраний. Наскільки я знаю, керівниця прийшла на цю посаду, коли підприємство мало борги. Нині воно не має боргів, біль- менш усе врівноважено. Є прибуток, він незначний, але це також показник її роботи. Була конкурсна комісія напередодні пленарного засідання. Всі охочі прийшли. Було оголошення, були подані конкурентні пропозиції. Обговорювали дві кандидатури, причому дуже активно: і депутати були, і громадськість. Комісія ухвалила рішення і, відповідно, ми зараз маємо керівника – Валентину Максимівну. Вона продовжує виконувати ці функції. До того передували різні перемовини фракцій. Не сказав би, що був консенсус, але останочне рішення ухвалювали депутати в сесійній залі. Ми всі знаємо, що цю кандидатуру підтримали шляхом прямого голосування, тому колективна відповідальність на всіх, зокрема, за цей комунальний заклад.
“Успішність таких ідей наближаються до нуля”
– Ще один коштовний ресурс у руках обласної влади – це готель “Дніпро”, який, як мені здається, використовують не надто ефективно. Яке його майбутнє, чому він залишається у власності обласної ради і в чому його стратегічне існування?
– Це теж цікавий об’єкт, до цієї каденції він теж був проблемним, тому що там накопичилося багато боргів. Є підозри в моїх колег із минулої каденції, що його умисно вводили в банкрутство, щоб потім за безцінь забрати чи викупити. В цій каденції було кілька керівників, частина з них проявила неефективність і некомпетентність, і сьогодні ми маємо виконуючого обов’язки. Людина з досвідом, вона працює, борги погашені, відкрита кредитна лінія. Готель розвивається, були проведені ремонти в його житловому фонді. Здається, ресторанний бізнес почав працювати більш-менш на рівні. Перспектива розвитку є.
Що далі буде з готелем, залежить від ефективності його менеджменту, від ухвалення обласної програми приватизації. Поки як такої її немає, але амбіція є. Не знаю, чи відбудеться це за каденції цього складу ради чи наступного, але є чітке стратегічне бачення, що обласна програма приватизації має бути заснована і об’єкти, що нерентабельні, можна продавати. На мою думку, це може відбутися після перемоги. Звісно, що зараз цим ніхто не буде займатися, але думки є. Є депутати, які ініціюють заснування цієї програми, і є об’єкти, які туди можна включати. Не знаю, чи готель “Дніпро” буде там першочерговий, може, складеться так, що він стане успішним і наповнюватиме бюджет і не буде сенсу його виставляти на приватизацію.
Я неодноразово за ці три роки залучав, починаючи від друзів і закінчуючи навіть урядовими організаціями, щоб вони приїздили й проживали в цьому готелі. Цього року в Черкасах відбувався чемпіонат України з вітрильного спорту. Ми домовлялися, щоб у готелі проживали суддівські команди і багато інших звернень було. Приїжджають люди, проживають там, навіть мають невеликі знижки. Ця гнучка система дозволяє нам наповнювати бюджет самого закладу, а заклад може зробити собі поліпшення житлового фонду.
– Ще існує такий актив готелю “Дніпро” – так звана дача Андрєєва. Рухи навколо неї, які колись мали суттєвий резонанс у місті, нині публічно відсутні. Яка ситуація в непублічній площині, чи зняте це питання з порядку денного, чи є спроби окремих людей повернутися до цієї теми?
– Краще запитати цих бізнесменів, чи мають вони апетити. Але інтуїція мені підказує, що інтерес буде. Зараз жодних розмов з цього приводу немає. Це позиція політична, тому такі токсичні історії не вітаються. Було кілька спроб щодо інших об’єктів, але все це вийшло в діалог між депутатами і жодних рухів не було здійснено. Успішність таких ідей наближаються до нуля.
“У Черкаській області понад 450 приходів, парафій, церков, які належать українській православній церкві московського патріархату”
– Резонансне питання останніх днів – перехід однієї з парафій у Черкасах від УПЦ нібито не московського патріархату до ПЦУ. На вашу думку, як це питання має вирішуватися, яка ситуація з цим в Черкаській обласній раді? Суб’єктивно здається, що в стінах ради за рахунок великих бізнесменів з регіону існує велике лоно московського патріархату, яке може впливати на ухвалення рішень.
– Ви знаєте позицію нашої політичної сили. Ми ще торік виступали з відповідними зверненнями на сесіях. Головна перемога в тому, що нам вдалося з нашими політичними партнерами, навіть опонентами, домовитися і, відповідно, звернення про заборону було ухвалене навесні цього року. Потім було ще кілька звернень.
Звісно, що не завжди ми знаходимо підтримку в таких питаннях як свобода релігії. І оцінка цій церкві є на високому рівні. Питання в тому, як переконати громаду, яка ще не визріла до конкретного кроку. У Черкаській області понад 450 приходів, парафій, церков, які належать українській православній церкві московського патріархату. Перехід триває. Якщо раніше це навіть блокувалося, то зараз процес є. Але ми всі маємо усвідомлювати, що на це треба час.
Важливу роль мають відігравати і журналісти, і просвіта, і роз’яснювальні кампанії на державному рівні. Їх треба проводити, щоб люди зрозуміли, яка пагубність цієї верхівки, цієї церкви з одного боку, з іншого – самі священики визначилися для себе про перехід.
– Депутати від забороненої партії “опжз” та їхня доля в стінах обласної ради. Чому не була перейнята практика Черкаської міської ради, де заборонили присутність цих депутатів у стінах сесійної зали? Вони моментально понесли політичну відповідальність.
– Наголошу, що наша фракція не голосувала ще на початку каденції за цю політсилу, щодо її представництва в керівництві. На наступний день після початку повномасштабного вторгнення 5 із 6 депутатів цієї фракції написали заяви про вихід і створення позафракційного об’єднання. Долю одного депутата ми досі не знаємо, десь поїхав.
Із перших днів на цих сесіях вони активно підтримували всі рішення обласної ради. До того ж торік їхній заступник написав заяву і звільнився з керівної посади. Ми знаємо, що Верховна Рада ухвалила відповідне рішення і воно не було доведено до логічного завершення. Не в наших повноваженнях позбавляти статусу депутатів. Ми на цій сесії теж зареєстрували своє звернення. Комісія з регламенту відправила у комітет Ради запит за роз’ясненням, як діяти радам на місцях із цього питання. Ми знаємо, що ці депутати, які заходили сюди, це була франшиза. Вони там не зовсім ідейні, зараз мають свої репутаційні проблеми й так далі.
Тут ще виникає питання стабільності роботи самої обласної ради. Ми спілкуємося з політичними партнерами і є ризики того, що рішення не будуть ухвалені під час сесійних засідань через відсутність кворуму. Ці ризики є, і зважаючи на це, депутати пішли таким шляхом, щоб зберегти стабільність роботи обласної ради на певний час, час війни.
Ми також спілкуємося з колегами з інших обласних рад. То в них кількість депутатів цієї політичної сили є по 20-25 осіб, і в них всі рішення не будуть ухвалені. Це також пояснює тенденцію щодо затвердження бюджетів начальниками ОВА. Ризик всі чітко розуміють і, швидше за все, ці рішення ухвалюють, щоб бюджетні процеси не зупинялись, бо від цього залежить безпеки країни.
“Є певні протиріччя: хтось поміркований, хтось акселерує деякі рухи, але консенсусу доходимо”
– Останній блок запитань про те, що стосується вашої політичної посади – очільника обласного осередку політичної сили “Європейська солідарність”. Яка ситуація у фракціях? Чи відслідковуєте те, що відбувається у міських радах?
– В обласній раді фракція працює досить непогано. Є певні розбіжності, але ми це обговорюємо на засіданнях фракції. Є певні протиріччя: хтось поміркований, хтось акселерує деякі рухи, але консенсусу доходимо, відповідно – голосуємо. Якщо це принципові питання, то в сесійній залі голосують депутати, відчуваючи відповідальність за певне питання. Бо їх обрали виборці, які делегували їм повноваження.
Що стосується фракцій в інших міських радах, то скрізь по-різному. Наприклад, у нас в кожному районі є свій осередок, в ОТГ є осередки. Не скажу, що це тотально по всій області, але показники десь вище за середній по Україні. Відповідно є діалог, різні контроверсійні історії.
Наприклад, візьмемо осередок у Ватутіному. Коли постало питання щодо перейменування міста, виникла дилема, бо наш представник лобіював іншу назву. Перейменування ми стовісотко ініціювали, але назву він хотів іншу, бо його делегували виборці з цією ініціативою. І він не знайшов порозуміння з іншою громадою. Проте наші опоненти почали казати, що “Європейська солідарність” категорично проти перейменування Ватутіного. Тут була маніпуляція. Але знайшли консенсус, подали звернення у Верховну Раду. Сподіваюся, що найближчим часом рішення буде ухвалено.
Є інша ситуація в Золотоноші, представниця осередку – секретарка місцевої ради, яка повністю співпрацює з народним депутатом від “Слуг народу”. Це було ще на виборах по округу. Там повна колаборація і великі до неї претензії як з боку нашої політсили, так і громади щодо перерозподілу коштів.
Взагалі кадрові зміни будуть. Ми готуємося до цього. Те саме стосується й інших міських рад. У нас є низка депутатів, яким буде висунуто імператив, бо є реальні факти, Це буде вирішувати з’їзд у Києві.
– Ситуація в Черкаській міській раді, де був один із публічних скандалів усередині фракції. Йдеться про пана Батира та пана Кудактіна. Яка ваша позиція щодо цього, чому не було реакції керівництва партії?
– Реакція була на нашій сторінці, там була заява партії. Особисто я затверджував її текст. Насправді скандал несподівано вибухнув із заяв військового. Вони були винесені в публічний простір. Я розумію, що обидві сторони не знайшли можливості не просто слухати, а й чути один одного. Було доручено мені вивчити ситуацію: я зустрічався і з Русланом Батиром і з Сергієм Кудактіним, і з фракцією, в мене є певні враження.
Скажу коротко, що не всі ті закиди і заяви знайшли повністю підтвердження. Є претензії у сторін. Цю інформацію було запропоновано в Києві для вивчення. Рішення буде, певно, ухвалене. Я думаю, що в найближчі тижні вони покажуть результат. Скандал є, я вбачаю в його причинах певні амбіції обох політиків або обох груп політиків, вони мають міжособистісні непорозуміння. Тому вирішення скандалу залежить від угодоспроможності.
– Також резонансна ситуація з паном Рубаном. Він став студентом. Як це оцінюють усередині політичної сили?
– Я вивчав цю ситуацію. Насправді в аспірантурі Черкаського національного університету в цьому році створено п’ять груп – там навчається 140 аспірантів. Серед списків студентів – не тільки прізвище Рубан, а і ще кількох депутатів Черкаської міської ради. В ЧДТУ така ж історія. Там вчиться в аспірантурі один із депутатів облради з моєї фракції Олександр Радуцький, а також ще один депутат Семен Радченко. Причому вони вступили ще до війни. Я не вбачаю в цьому якийсь задум.
– Сергій Рубан навчається на магістратурі. Цікаво почути позицію партії.
– Є ж чинне законодавство. Воно не трактує, як молодих людей можуть мобілізувати, зокрема студентів, які отримують другу і третю вищу освіту. Знаю, що пан Рубан із перших днів став на облік у ТЦК та СП. Йому дали відстрочку. Вона цілком законна. Право отримувати освіту має кожний громадянин. Чи варто це робити в такий час, це його власний вибір. Але він не один.
Такі речі є. По-перше, це життя, по-друге, це також впливає на репутацію партії і депутата. Якщо він для себе вирішив таким чином іти – це його шлях. Ми внутрішньо розберемося з цим випадком, зокрема. Реакція вже є. Більш того, вся фракція також стоїть на обліку, хтось має відстрочку, хтось ні, але немає потреби в мобілізації. Я з цими питаннями розбирався досконало.
А є й депутат, який став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення саме з цієї фракції.
– Ви загадували одіозного нардепа, який вам вплив на Уманську міську раду. Зараз цього впливу, наскільки ми можемо зовні судити, немає. Наскільки представники “Європейської солідарності” мають тісну співпрацю з місцевою владою Умані?
– Я не впевнений, чи втратив вплив цей депутат, оскільки в нього потужна фракція і вплив зберігається. Думаю, що після війни він все одно братиме участь у виборчому процесі і в цьому регіоні теж.
На початку війни міська голова, яка була від його політичної сили, втратила підтримку. Вона не знала, що робити. Вона і начальник ОВА звернулися за підтримкою до нашої політичної сили. Що було зроблено, коли була загроза в недовірі до міської голови. Здається, це було навесні 2022 року. Фракція підтримала рішення одноголосно. Більш того, були натяки на провокації й до цього ми були готові. Хоча частина депутатів була в роті охорони ТЦК, вони готові були прийти на сесію, виступити з позицією. Всі розуміли, що не варто розхитувати навіть представника від іншої політичної сили, яка насправді є менеджером, керує серйозним регіоном. І тоді пам’ятаємо, йшов наступ із різних напрямків, загроза зберігалася. Наша позиція була однозначна – підтримати.
Зараз фракція працює, вона згуртована, вирішують по місцю господарські справи. Бо серед неї є й бізнесмени, які допомагають. Вони не лише депутати, а й партійці, які включені в процес обороноздатності. Наскільки я знаю, в Умані зведені зразкові фортифікаційні укріплення. Місто було готове зустріти ворога досить гідно.
Також депутати долучені до різних процесів: виробництво освітлювальної техніки для боротьби з шахедами, проєкти штучного інтелекту, у військкоматі зробили ремонт.
Усі розуміють, що є представники влади й опозиції, є спірні питання, які можна вирішувати на користь громади, а є принципові позиції, від яких ми ні на крок.
– Наскільки вам вдається вивчати питання, які рішення ухвалюють на місцях вашими фракціями, чи ви їх аналізуєте? Наприклад, із останнього рішення: Черкаська міська рада за безцінь віддає земельну ділянку й три ключові голоси надходить від “Європейської солідарності”, які дозволяють ухвалити це рішення.
– У нас чітко структурована політична організація. Працює секретаріат, ми напряму співпрацюємо з Києвом, відбувається аналіз всіх рішень і звернень, триває звітування, облік. Це стала європейська політика і механізм її роботи. Є рішення, які стосуються розвитку місцевих громад, їх також вивчають, єдине, що аналіз проводять із часом. Якщо це токсичні питання, їх обговорюють заздалегідь або вже після того.
Також є питання довіри. Керівники фракцій були обрані представниками, депутатами, які утворили більшість у сільських, селищних районних радах. Відповідно, вони між собою домовляються. Всі підписали кодекс доброчесності, в якому є питання про корупцію. Все це моніториться, зокрема, завдяки публікаціям ЗМІ, робляться висновки і будуть певні наслідки. Якщо критична маса набирається, то доведеться відповідати людям за це. Причому не тільки на виборах, а і до них.
Це рішення, про яке ви говорите, ще не аналізували, бо сесія нещодавно відбулася. Так, ми обмінюємся думками з тих чи тих питань. Звісно, не завжди встигаєш реагувати, бо завдань багато. Але комунікація є постійно. Щодо цього рішення уточню голові фракції.
– Яке ваше ставлення як політика до проведення нині виборів, про які багато говорять представники вашої політичної сили?
– Я особисто підтримую й поділяю, що не на часі проводити вибори, поки триває війна. Є загрози проведення прозорих і демократичних виборів на територіях у прифронтових зонах. Багато людей виїхало і проведення онлайн виборів – це порушення всіх демократичних принципів, оскільки є ризики того, що вибори можуть бути сфальсифіковані. Плюс, якщо їх проводити, особливо стосується виборів до Верховної Ради і місцевих рад, то чи будуть гідно представлені ті, хто воюють? Якщо не дати можливість їм балотуватися, то це буде несправедливість вищого рівня. А якщо дати, то як це влаштувати на фронті?
Про президентські, наскільки я розумію, є можливість відповідно до Конституції їх провести. Чи будуть вони проведені, поки складно говорити. Я так розумію, що влада запускає опитування, вивчає громадську думку, радиться із нашими союзниками, стратегічними партнерами. І невдовзі рішення буде ухвалено.
Хоча ми паралельно спостерігаємо посилення політичного авторитаризму. Є ризики і в цьому контексті, чи відповідатиме Україна критеріям вступу до Євросоюзу, оскільки ми бачимо контроль інформаційного простору для суспільства, обмеження місцевих органів самоврядування – вилучення ПДФО, посилення інституту президента, немає контролю за діяльністю влади серед журналістів.
З іншого боку питання стійкості. Ми знаємо, що й ворог розхитує цю карту, розколоти суспільство – це для них номер один завдання, щоб отримати легку перемогу. Це також виклик, який потрібно вирішувати, зокрема, політикам, владі й опозиції.
– Чи вірите в проведення президентських виборів у 2024 році?
– Я не вірю в це.
Артур Чемирис
Також читайте інтерв’ю. “План “Б” є, але він дуже поганий”, – черкащанка Підласа про міжнародну підтримку, державний та місцевий бюджети під час війни.
Стань Миколайчиком для воїна! Долучайся до мегазбору “18000” і Хамази та збирай з нами 3 мільйони на подарунки захисникам. Відправляй свій важливий донат на банку.