Місце молодята обрали теж з огляду на обмеження, у цілях безпеки та безперечно – атмосфери. Вони зняли на дві доби готельно‐ресторанний комплекс у лісі.

– Насправді планувати було важко. Ми визначалися довго з місцем, не знали, де краще відсвяткувати. Плюс ці всі обмеження, що з’являлися потім у процесі. Скільки людей можна було покликати? Скільки не можна, аби перебували одночасно в закритому приміщенні? Що з цим робити? – пригадує, що ускладнювало планування, Дар’я. – Ми навіть радилися зі знайомими юристами. На відкритому повітрі, де площа дозволяє зібрати таку кількість людей, не було обмеження. Тому домовилися, що повністю заселяємо весь комплекс і більше нікого, окрім нас та запрошених, там не буде.

Через карантин не всі гості змогли приїхати на весілля Діми й Даші. Це близько 15 друзів та рідних, як зі Швеції та Росії, так і зі Львова, Харкова, Чернігова, Києва. Тоді ще нормально не функціонував залізничний транспорт. Окрім того, панічні настрої панували більше, аніж зараз, коли статистика зросла в десятки разів.

– Ми склали список тих людей, яких ми хочемо бачити, усім перетелефонували, запросили. І повторили цю процедуру за тиждень до весілля. Адже багато хто хотів, але така можливість у них відпала, – додає Дар’я.

Запитували молодята й про самопочуття своїх гостей перед весіллям. Забігаючи наперед, додають: відслідковували стан здоров’я гостей і після святкування. На щастя, ніхто не захворів.

У лісі на десяти локаціях облаштували додаткові санітайзери для гостей. Для цього молодята на весілля придбали ще десять літрів антисептику. Подружжя додає, достатньо місць помити та продезінфікувати руки було в орендованому ними готельно‐ресторанному комплексі.

Розважали гостей ілюзіоністи та інші творчі друзі молодят. Заспівала на своєму ж святі й сама наречена. А співведучим – був наречений зі своїм другом Тарасом з Іспанії.

Не обійшлося на весіллі без викрадення нареченої. Її повернули Дімі в обмін на обіцянку пройти по слеклайну через басейн. Це й стало ключовим акордом вечора.

– Було далеко за 12 годину ночі. Основна частина весілля фінішувала. Хлопці натягнули через басейн слеклайн, а Діма дійшов по ньому до середини й скочив у басейн. За кілька секунд усі почали стрибати. Навіть мої подружки у своїх святкових вбраннях і з мейком. Одна з букетом, який щойно піймала, і в босоніжках опинилася у воді, – розповідає Дар’я.

Частина гостей повернулася по домівках. Для них орендували трансфер. Головною вимогою було, аби в автобусі всі пасажири одягали маски.

– І це було логічно, адже кілька десятків людей опинялися в закритому просторі. Окрім того, у той період перевізників зупиняли, перевіряли, штрафували. Тому ті наші рідні та друзі, які приїздили автобусом та їхали зі свята ним назад у місто, були в масках, – говорить Діма.

Решта гостей залишилася на ночівлю: розташувалися в готелі, палатках чи в сусідньому селі. Після купання в басейні всі перевдяглися й до ранку святкували в теплій атмосфері біля багаття. Другий день був не менш насиченим: від конкурсу найшаленіших стрибків у басейн, битви на сапборді до гастрономічних сюрпризів.

– На ту суму, на яку ми розраховували, ми б відсвяткували весілля. Але воно було б іншим. Нам вдалося не те що зекономити, ми просто зробили трішки більше, ніж могли, – говорить Діма. – Нам бонусом зробили чимало подарунків друзі. У нас було близько 20 підрядників та організатор, який все гармонійно вписав у концепцію свята. Я до кінця не знаю навіть, в який момент і за яких умов додавалися локації чи розважальні блоки, але коли ми побачили й оцінили весь масштаб… Це було класно.

Тішаться, що в карантин їм удалося організувати весілля з мінімальними ризиками. На питання, чим відрізняється святкування в період пандемії від буденного, відповідають:

– Відсутністю на святі всіх гостей, на яких чекаєш. І не лише з‐за кордону, – каже Діма, а Дар’я додає: – Ти не зможеш наобійматися з усіма, як зазвичай, бо все ж є певний стримувальний фактор. Ми намагалися не акцентувати увагу на карантині, обмеженнях, не казали гостям: «Оберіть собі місце й не рухайтеся». Усі відпочивали, як їм комфортно, але певний ореол накладався.

Аби статистика в той період була іншою, наприклад, як зараз, то очевидно свята могло б і не бути. Пара припускає, що в нинішніх умовах весілля перенесли б.

– Сьогодні діє карантинне зонування, обмеження, а тоді були рекомендації. Чесно кажучи, якщо логічно глянути, у липні ще не було такої небезпеки, але всі ходили й боялися, бо десь у Чернівцях хтось захворів. А зараз, коли в місті, умовно кажучи, кожен п’ятий – інфікований, усе працює, – говорить Діма.

Подружжя переконане, що попри вірус та карантин від життєвих як негараздів, так і приємнощів – не подітися. І тому радять усім, хто святкує весілля, або кого запросили:

– Якщо ти боїшся, не йди. Бери на себе відповідальність і не йди, не плануй. Якщо відчуваєш, що можеш убезпечити себе, і немає загрози – уперед.