КВН у наші дні є невід’ємною складовою телебачення, завдяки жартам та гумору, які доносяться через екран, глядачі можуть забути про повсякденні негаразди, зарядитися позитивом. Черкащанин Андрій Приходько дарує цей настрій людям уже 15 років. Ще зі шкільних років його вабила сцена КВН, він підкорив її та до сьогодні не розлучається з цією справою.
Андрій неодноразово брав участь у відборах до проекту “Ліга сміху” та у фестивалі Асоціації “КВН України”, тричі був переможцем Черкаської обласної ліги.
Як це – бути КВНщиком, Андрій розповів у міні-інтерв’ю.
КВНщиком не народжуються
Як кажуть: «КВНщиком не народжуються, КВНщиком стають». Із п’ятого класу школи я пішов до завуча з позакласної роботи, в нас на той момент була команда КВН в школі і я сказав, що хочу грати в ній. Із того часу минуло більше 15 років.
Найбільш пам’ятні виступи
Найяскравіші враження – перша поїздка в складі команди КВН міста Черкаси та на фестиваль Асоціації команд КВН України. Ну і далі відповідно різні виступи в лізі КВН. І ось нещодавно, коли в Україні стартував проект «Ліга сміху», ми з командою мали за щастя брати участь у відбіркових турах два роки поспіль. “Прикольно” спілкуватися з медійними особистостями та акторами, які вже досягли чогось.
Краща нагорода – оплески
Чому людина йде на сцену? – для того, щоб отримати оплески! Кажуть, краща нагорода для артиста – це оплески. Важлива енергетика! Коли ти виходиш на сцену, а зал від 300 до 15000 глядачів сміється і плескає, – це енергетика.
КВН – це великий труд
Насправді, КВН – це великий труд, тобто мало хто знає, що команди за тиждень-два готуються до виступу, ночами не сплять, пишуть, створюють. Потім ідуть до редакторів і редактори кажуть, що “те не так”, і “те не так”. Переписуйте! Коли ти вже виходиш на сцену – тоді кайфуєш, отримуєш насолоду, коли чуєш, що зал дійсно сміється і глядачам близький твій гумор.
Найважливіше в житті – чотири синочки і лапочка дочка
Хотілось би бути здоровим, весь час розвиватися, знайти своє кохання і бути з нею до кінця життя, “чотири синочки і лапочка-дочка”.
Таїсія Мастрос