Кожен з нас хоча б раз у житті переживав якісь травматичні, тривожні або хвилюючі для себе події. Нерідко, коли після цього ми стараємось жити у звичайному руслі, але відчуваємо, що ніби щось не так.
Іноді з’являються ознаки, які сигналізують про те, що ми потребуємо допомоги психолога. Втім ми не завжди здатні їх розпізнати і зрозуміти, в чому причина, наприклад, поганої працездатності, роздратування або апатії.
“18000” вирішив поспілкуватися про це детальніше зі психологинею, докторкою психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології в ЧНУ ім. Б. Хмельницького Інною Лук’янець.
Інна Лук’янець. Фото з архіву героїні публікації
Які найбільш розповсюджені та впізнавані сигнали того, що людина потребує допомоги психолога?
– Найбільш сильна ознака цього – це погане самопочуття людини в цілому. Ніби все добре, є і робота, і сім’я, все в порядку зі здоров’ям, а людина себе почуває погано. У неї немає настрою, апатія, дуже важко збирається на роботу, немає сил, відсутність енергії. Або є відчуття, ніби щось турбує, але людина не розуміє, що саме. Це може проявлятися у формі роздратування на рідних, може бути незадоволення собою. Тобто навіть такі ознаки показують, що людині потрібно до психолога. Також висока імовірність виникнення сімейних конфліктів, непорозуміння із дітьми, підлітками, – зазначає Інна Лук’янець.
Також, за словами психологині, бувають і глибші сигнали. Коли з’являються проблеми зі сном, підвищений рівень тривоги, коли людина не здатна впоратися зі своїми страхами, коли стаються панічні атаки. А лікарське обстеження показує, що вона здорова, але самопочуття все одно погане.
Крім цього, людина може зіткнутися з тим, що не розуміє, куди їй рухатися і що робити далі. Це теж може бути запитом для роботи з психологом.
– Часто після пропрацювання певних проблем з’являється більше енергії для роботи і її вистачає для того, щоб рухатися далі; людина бачить більше можливостей і розуміє, як ними скористатися, бо на це з’явились сили, – додає пані Інна.
Що може статися, якщо ігнорувати ці знаки?
Можна сміливо сказати, що психіка, як і будь-який орган, може хворіти, і її, як і будь-який орган, треба лікувати. Утім у нас в суспільстві до цього дуже упереджене ставлення, є страхи, пов’язані з цим, та стереотипи. На противагу цьому в європейських країнах уже давно спокійне ставлення до психології та потреби людини у психотерапії.
– Краще займатися профілактикою, адже лікування буде переноситись набагато складніше. Людина може ввійти в депресивний стан, а якщо це клінічна депресія – з неї завжди важко виходити та досить складне лікування. Або можуть виникнути панічні розлади, неврози доволі сильної форми. Тобто це вже хвороби на межі психіатрії. Тому я б радила заздалегідь відвідувати психолога, щоб це все не перетворилось на хвороби, які досить виснажливо й довго лікувати, – рекомендує Інна Лук’янець.
Психологиня наголошує, що це стосується і дітей та підлітків:
– Конфлікти з дітьми також краще вирішувати на початку, ніж коли дитина піде з дому, почне вживати небезпечні препарати чи займеться самопошкодженням. І звичайно, величезна помилка багатьох батьків – це порівнювати дітей із собою. «Ну ми ж це все пройшли і виросли нормальними людьми», але вони не враховують, що кожне покоління зовсім інше, – каже психологиня.
Виходить, що якщо своєчасно не звернутись по допомогу, то висока імовірність появи незворотних процесів, яких краще не допускати. Краще хоча б раз відвідати консультацію, обговорити питання, які турбують, щоб прояснити загальну картину і вже розуміти, що потрібно робити.
Як подбати про себе, якщо немає можливості звернутися до психолога?
Для початку можна знайти для себе психологів, наприклад, у соцмережах, де вони діляться корисною та потрібною для вас інформацією. Також, як варіант – запитати у знайомих, можливо, вони зможуть вам порадити спеціаліста.
– Ви читаєте, знайомитесь із людиною, її форматом спілкування, методами, які застосовує, дізнаєтесь більше про психолога загалом. Тоді можна легше визначитися, хто вам підходить, а хто – ні. Якщо це відеоформат, то обов’язково звертайте увагу на тембр голосу, жести, міміку, тобто наскільки ви цій людині довіряєте. Тому що, коли ви дивитесь на людину, а вас в ній дратує все, то яку б корисну інформацію вона не говорила – ви її не сприймете, – наголошує Інна Лук’янець.
Тобто якщо постаратися, то можна знайти відповіді на запитання, які хвилюють вас у цей момент, хоч і не на особистій консультації, а у психологів із мережі. І цього вже буде достатньо для того, щоб щось робити.
Як ми можемо запобігати виникненню таких тривожних сигналів?
– Звичайно, їх можна уникати, але в цьому аспекті краще говорити про вміння чути себе. Це такий модний сьогодні напрям як «емоційний інтелект», а саме вміння не ігнорувати свої почуття, емоції, не змушувати себе терпіти щось.
Також поняття «емоційного інтелекту» означає бути чесним із самим собою і розуміти, коли щось не подобається, дратує, з’являється відчуття дискомфорту, і намагатися знайти причини і шляхи вирішення цих проблем. Адже коли ви починаєте зчитувати свої відчуття і розуміти, що з вами відбувається, тоді вже можна щось робити.
– Проблема нашого суспільства полягає у тому, що є ніби така негласна заборона на почуття. Це все йде ще з пострадянського виховання, а може й раніше, тому що були революції, війни і людям було не до почуттів, всіх турбувало лише виживання.
У радянському та пострадянському просторі про «відчуття себе» та почуття не було навіть й мови, всі мали не виділятися, бути як всі.
Наших батьків так виростили і тому зараз вони застосовують ті самі моделі виховання, їм важко ростити дітей інакше, тому що вони не знають, як це робити по-іншому. Але зараз йде така тенденція, що ми вчимося себе відчувати і розуміти, що з нами відбувається. Це потрібно розвивати і звертати на це увагу.
Спілкувалася Ірина Горпинчук
Оперативні новини від команди “18000” – у нашому телеграм-каналі “Шо там у Черкасах?”
