Від ідеї до дії: як працює «Майстерня міста» у Черкасах
Розвиток міста починається не лише з рішення, ухваленого у високих кабінетах. Іноді шлях до позитивних змін пролягає від людини, якій болить конкретна проблема: покинута собака на узбіччі траси, відсутність діалогу з міськими службами або відчуття, що жіночий голос у політиці досі звучить надто тихо.
У Черкасах для містян, які хочуть перейти від ідеї до дії, працює навчально‐наставницька програма «Майстерня міста». Її учасники вчаться формулювати власні ідеї, шукати однодумців, планувати проєкти, комунікувати та використовувати інструменти громадської участі. Цьогоріч до кінця програми дійшли 22 учасники та учасниці, які працювали над 16 міськими проєктами.
Серед цих ініціатив – проєкти про відповідальне ставлення до тварин, доступність міста, культуру, політичну участь жінок, взаємодію з військовими та ветеранами, розвиток ветеранської реабілітації, безперебійне живлення в ОСББ та інші локальні проблеми. Розповідаємо про дві такі ініціативи та про те, як працює «Майстерня міста» у Черкасах.
Від зооволонтерства до власної організації
Коли зооволонтерка Лілія Наумейко разом із колегою Марією Лазько прийшли до «Майстерні міста» у листопаді 2025, вони вже мали конкретну проблему, яку хотіли вирішити: як зробити систему поводження з безпритульними тваринами в Черкасах більш комплексною. Зокрема, учасниці хотіли, щоб міська програма працювала не лише із собаками, а й із котами – передбачала їхню стерилізацію та вакцинацію.
Лілія Наумейко та Марія Лазько з менторкою Вікторією Феофіловою. Фото: Світлана Корабльова
Лілія до цього вже кілька років допомагала тваринам: спочатку волонтерила у міському притулку, а згодом почала реагувати на випадки з безпритульними тваринами, яких бачила на вулицях чи дорогах. Саме практичний досвід підштовхнув її до ширшого погляду на проблему: окремим тваринам можна допомогти, але без системної роботи кількість таких випадків не зменшуватиметься.
У «Майстерні» учасниці почали розбиратися, як працює міська система поводження з тваринами, хто відповідає за її окремі напрямки та які інструменти громадської участі можна використати. Вони надсилали офіційні запити, намагалися налагодити комунікацію з відповідальними міськими службами та шукали можливості впливати на ситуацію не лише через волонтерську допомогу.
Лілія Наумейко на «Майстерні Міста». Фото: Світлана Корабльова
За словами Наумейко, повноцінного діалогу з міськими структурами налагодити не вдалося. Водночас саме під час роботи над проблемою команда зрозуміла, що їй бракує даних, щоб говорити про неї не лише на рівні власного волонтерського досвіду.
Тому одним із результатів участі в «Майстерні» стало триетапне дослідження проблеми безпритульних тварин у Черкасах. Учасниці проаналізували досвід інших громад, які реалізують програми поводження з безпритульними тваринами, вивчили практики громадських організацій та їхню взаємодію з владою і зооволонтерами, а також дослідили рівень обізнаності черкасців щодо взаємодії з одомашненими тваринами.
Частина Дослідження
Дослідження ще планують допрацювати, однак уже на цьому етапі команда побачила проблему у взаємодії трьох сторін – влади, волонтерів та мешканців. За висновками учасниць, містяни загалом співчувають тваринам, але часто не знають, як правильно діяти, а системної співпраці між ними та волонтерами й міськими структурами бракує.
Для Лілії «Майстерня» стала не лише способом розібратися з конкретною проблемою, а й можливістю навчитися працювати з нею системніше.
– Я зрозуміла, які є кращі інструменти адвокації, як просувати це правильно, – розповідає вона.
Поступово команда зрозуміла, що може працювати ширше, ніж над окремими випадками допомоги тваринам. Разом із Людмилою Яструб, Оленою Молчановою та Марією Лазько Наумейко заснувала громадську організацію «Зоокультурні».
Команда «Зоокультурних». Фото: Лілія Наумейко
Її мета – формувати культуру відповідального ставлення до тварин через просвіту, волонтерство, роботу зі спільнотою та адвокацію. Організацію зареєстрували близько двох місяців тому, хоча, за словами Наумейко, до цього рішення команда поступово йшла ще від початку участі в «Майстерні» у листопаді 2025 року.
Один із напрямів роботи «Зоокультурних» – популяризація вигулу собак із притулку. Коли Лілія тільки починала приходити туди, у вихідний день тварин вигулювали лише кілька людей – близько п’яти на майже 300 собак. Волонтери почали розповідати про вигул у соцмережах, показувати, як він відбувається, і запрошувати містян долучатися.
– Поступово це стало одним із способів залучення нових людей. Хтось приходить просто погуляти із собакою. Хтось після цього починає допомагати тваринам у місті. Хтось бере тварину на перетримку або забирає її в родину, – розповідає волонтерка.
Переглянути цей допис в Instagram
Нині навколо організації, за словами Лілії, сформувалася активна спільнота приблизно з 15–20 людей. Ще один напрям – просвіта: команда проводить лекції у таборах, школах та університетах, а також планує освітній мінікурс із ветеринаром і юристом, поєднаний із практичним волонтерством.
Лілія Наумеко зауважує, для неї це означає, що громадська участь – це не лише спроба змінити рішення влади, а й створення спільноти, яка поступово може збільшувати свій вплив.
Читайте також: Місто для людей: що таке урбаністика і чому вона важлива для Черкас.
Від цікавості до політики – як черкащанка об’єднала жінок
Психологиня Людмила Братцева приєдналася до «Майстерні міста», не маючи готового проєкту. Каже, що спочатку хотіла лише прийти, подивитися, як усе працює, і, можливо, приєднатися до чиєїсь ініціативи. Її цікавила політика, але конкретної ідеї для власного проєкту не було.
Людмила Братцева на «Черкаській Майстерні Міста». Фото: Світлана Корабльова
До цього Братцева вже проходила навчання з політичної освіти та політичного лідерства, тому коли під час «Майстерні» з’явилася можливість реалізувати власну ідею, вона почала думати про проєкт, пов’язаний із політикою. Поступово виникла ідея створити жіночу групу, учасниці якої разом вивчатимуть політичні процеси, розбиратимуться в роботі місцевої влади та вчитимуться критично аналізувати політичну комунікацію, щоб почуватися впевненіше у громадсько‐політичному житті.
– Я зрозуміла,що треба об’єднувати людей. Тобі болить те, що зараз відбувається, ти відчуваєш у собі сили, навіть якщо в тебе є страх – я теж боюся, давай робити разом, – пояснює Братцева.
Одна із зустрічей жінок. Фото Людмили Братцевої
Так з’явилася група жінок, які разом вивчають політичні процеси. Пошук учасниць зайняв близько двох місяців і, за словами Братцевої, виявився найбільшим викликом усього проєкту. Перші зустрічі почалися у березні. У результаті до групи долучилися вісім жінок, більшість із них залишаються активними учасницями. Серед них – психологиня, освітянка, працівниця Черкаського інституту міста, волонтерка ДФТГ та жінки‐ВПО.
Зустрічі відбуваються приблизно раз на два тижні. Це не класичні лекції: учасниці слухають запрошених спікерів про право, бюджет, журналістику та психологію, отримують завдання й обговорюють їх на наступних зустрічах.
Навіщо учасницям вивчати політичні процеси
Мета проєкту – не зробити з усіх учасниць політикинь, а допомогти їм краще розуміти політичні процеси й почуватися впевненіше у громадсько‐політичному житті.
– Це вже не про страх. Я вже не боюся – от в принципі не боюся, а тим паче в політику. А раніше було: «Боже, зараз скажи, куди ти лізеш – сиди у своїй психології, не лізь, де розумні дядьки працюють», – розповідає вона.
Водночас група стала для учасниць простором взаємної підтримки.
– Ми одне одного розуміємо, у нас плюс‐мінус однакові пріоритети й цінності… Мабуть, оце і є сенс усього цього проєкту – перестати боятися рухатись, – каже Братцева.
Зустріч з фахівцем. Фото: Людмила Братцева
Перші результати учасниці «Майстерні міста»вже помітні. Жінки почали самостійно звертати увагу на політичну комунікацію: якщо бачать у мережі певну заяву чи поведінку політика, можуть надіслати її Братцевій і пояснити, що саме здається їм маніпулятивним. Для організаторки це означає, що учасниці поступово вчаться критично сприймати інформацію та розуміти, що відбувається навколо них.
Із міською владою проєкт майже не перетинався: єдиним контактом стала розмова з директорка Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради Тетяною Харенко про міський бюджет, ніякої іншої підтримки чи допомоги команда не просила й не отримувала.
Сам проєкт має тривати до вересня. У майбутньому Братцева хотіла б його масштабувати, зокрема подавши заявку на грант, але поки що реалізує його власними силами та за власний час..
Як працює «Майстерня міста» у Черкасах
За словами Івана Подоляна, одного з організаторів програми та голови ГО «Черкаський інститут міста», нині «Майстерня міста» передбачає навчально‐наставницьку програму для людей, які хочуть реалізувати власні громадські ідеї. Учасники проходять навчання, працюють із наставниками та розвивають свої проєкти від формування ідеї до планування її реалізації.
Перша зустріч учасників «Черкаської майстерні міста»
Водночас організатори працюють і над іншим форматом – тематичними «майстернями», які мають стати своєрідними гуртками для дорослих за інтересами. Вони об’єднуватимуть жителів навколо окремих тем міського життя та управління. Цей формат поки перебуває на етапі запуску: організатори вже розповідають про нього та планують запрошувати охочих долучитися восени.
Сама інкубаційна програма не є абсолютно новою для Черкас. Вона виросла з проєкту «Ідея – Дія – Результат», який започаткували ще у 2014 році. Учасників навчали проєктного менеджменту, роботи з командою, залучення людей та ресурсів, маркетингу й просування власних ідей. За словами Подоляна, за 12 років роботи проєкту в Черкасах з’явилася чимала кількість ініціатив, деякі з учасників навіть зареєстрували власні громадські організації.
Одне із занять. Фото: Світлана Корабльова
Після початку повномасштабної війни інкубаційні програми поставили на паузу, оскільки команда повністю перемкнулася на допомогу військовим підрозділам. Минулого року програму перезапустили вже під назвою «Майстерня міста» у партнерстві з ГО «Горизонт змін» – це стало можливим завдяки грантовому фінансуванню, яке дало змогу оплатити роботу команди, що координує процес.
Як відбувається навчання у «Майстерні міста»
Цьогорічний навчальний цикл тривав близько дев’яти місяців – із листопада до липня. Зустрічі відбувалися у вечірній час, щоб учасники могли поєднувати навчання з роботою.
Програма складається з кількох форматів:
- перший – тренінговий, під час якого учасники відпрацьовують навички групової роботи;
- другий – лекційний, у форматі «Політпросвіт». Цьогоріч його оновили новими темами разом із ГО «Горизонт змін»;
- третій – індивідуальна робота з наставниками. Учасник може домовлятися з одним або кількома менторами про окремі зустрічі, щоб відпрацьовувати власну ідею та кроки її реалізації;
- четвертий – групові зустрічі самих учасників, де вони діляться досвідом, ідеями та допомагають одне одному.
Тренінг «Черкаської майстерні міста»
Які проєкти створили учасники «Майстерні міста»
У циклі «Майстерні міста» 2025–2026 років до кінця програми дійшли 22 учасники та учасниці – це 71 % від тих, хто прийшов на першу зустріч у листопаді 2025 року. Разом вони працювали над 16 міськими проєктами, які тепер перебувають на різних етапах втілення.
При цьому готова ідея була далеко не у всіх. Лише 37 % учасників прийшли на «Майстерню» вже зі своїм задумом. У 63 % ідея сформувалася безпосередньо під час навчання та консультацій.
Зустріч учасників «Черкаської майстерні міста». Фото: Світлана Корабльова
Тобто програма працює не тільки з людьми, які вже знають, що саме хочуть змінити. Для значної частини учасників вона стає місцем, де ця ідея взагалі виникає.
– Бувають люди, які приходять уже з викристалізуваною ідеєю. А є люди, які приходять тому, що відчувають, що в них є потреба в якійсь громадській роботі, але ще без ідеї, – каже Подолян.
Між зустрічами учасники самостійно працюють над проєктами й поступово переходять від формування ідеї до проєктного менеджменту, комунікації, фандрейзингу, інструментів громадської участі та адвокації. Окрім навчання й наставницької підтримки, програма не передбачає прямого фінансування проєктів.
Учасники «Майстерні міста». Фото: Світлана Корабльова
За словами Подоляна, головне завдання – дати учасникам досвід повного циклу роботи над ідеєю: від перевірки її потреби та пошуку команди до планування, комунікації й реалізації.
Тобто програма працює не лише для тих, хто вже назбирав команду та має готовий план. Вона може бути точкою входу для людини, яка просто розуміє: «Я хочу щось змінити, але поки не знаю, як».
Як наставники допомагають реалізувати міські проєкти
Цьогоріч до програми залучили 15 наставників. Це люди з досвідом громадської діяльності, які готові ділитися власними знаннями. Серед менторів були також нинішні та колишні депутати міської ради.
Їхня роль, пояснює Подолян, не обов’язково полягає у прямому діалозі з міською владою. Вони можуть допомогти учасникам розібратися в процедурах, які для жителів часто залишаються незрозумілими.
Тренінг «Майстерні міста». Фото: Світлана Корабльова
– Про безпосередній діалог із чинною міською владою чи правлячою коаліцією йдеться не завжди – радше про те, що депутати добре знають бюрократичні процедури, у яких більшість містян не розбираються, і допомагають запускати ці процедури на рівні міських чиновників, – каже олова ГО «Черкаський інститут міста» Іван Подолян.
За словами менторки «Майстерні міста» та голови ГО «Горизонт змін» Вікторії Феофілової, її завданням було не просто консультувати учасників, а допомогти їм самостійно вибудовувати роботу над власними ініціативами.
– Моїм завданням було підтримати учасників своєю експертизою, досвідом і контактами. Тож я працювала з ними так, щоб вони вміли планувати свої дії, досліджувати проблему, залучати на свою підтримку інших людей, комунікувати про свої ініціативи зі ЗМІ, в соцмережах тощо, – розповідає Феофілова.
Вікторія Феофілова на «Черкаській майстерні міста». Фото: Світлана Корабльова
За її словами, результатом такої роботи стали, зокрема, дослідження, які дві команди провели під час програми й тепер використовують у своїй роботі. Одна з цих команд зареєструвала громадську організацію «Зоокультурні», інша – розробила навчальну програму та вже провела перші тренінги для психологів, освітян і соціальних працівників.
Водночас менторська підтримка потрібна не лише на етапі планування. За словами Феофілової, у процесі реалізації ініціатив учасники стикаються і з труднощами, які можуть змусити їх зупинитися.
– Рано чи пізно кожен із них стикається із втратою мотивації: стрес від війни, побутові складнощі, якісь невдачі, все це сприяє тому, що хочеться покинути ініціативу. І ось тут дуже важливо, щоб був ментор, який підтримає, надихне або дасть «чарівного копняка», – говорить Феофілова.
Учасники «Майстерні міста» у Черкасах. Фото: Світлана Корабльова
Таким чином, роль наставника в «Майстерні» – не лише передати знання, а й допомогти учаснику не зупинитися, коли перші спроби не дають очікуваного результату.
Чому результат – не лише реалізовані проєкти
Громадська участь потребує не лише бажання. Людина має мати час, сили та хоча б мінімальний ресурс, щоб займатися чимось, що не приносить прямого доходу.
Учасниця проєкту Людмила Братцева вважає: якщо людина змушена витрачати весь час на роботу та забезпечення базових потреб, громадська активність часто відходить на другий план. Для жінок додатковим фактором можуть бути діти, робота та необхідність поєднувати кілька ролей – а через те, що багато чоловіків зараз на війні, жінкам доводиться розподіляти час між роботою, дітьми та підтримкою родини ще інтенсивніше.
Одне із завдань «Майстерні». Фото: Світлана Корабльова
Тому можливість прийти в програму, де є менторська підтримка, навчання та безпечний простір для тестування власних ідей, теж є інструментом залучення людей до життя громади.
– Для дорослих зараз досить мало таких можливостей – спробувати щось зробити, ніби граючи, без грантових коштів і без розуміння наперед, чи потягнеш ти це, – каже вона.
Важливий результат «Майстерні» – не лише кількість проєктів. Частина учасників за час програми отримала досвід, якого раніше не мала: провела дослідження, почала працювати зі спільнотою, створила громадську організацію або розробила власну навчальну програму.
Для менторки Вікторії Феофілової це показник того, що низові ініціативи можуть ставати одним із механізмів розвитку міста.
– Для Черкас, як і для будь‐якого міста чи села, низові ініціативи від жителів є дуже важливими! Адже місто будується не лише згори вниз – від влади до громади, – але і навпаки. І чим більше буде активних і грамотних людей, тим місто ставатиме більш розвиненим і комфортним, – говорить Феофілова.
Випускний «Черкаської майстерні міста». Фото: Світлана Корабльова
Не кожна ініціатива одразу змінює міську політику. Не кожен проєкт перетворюється на громадську організацію, а частина учасників може зупинитися через брак часу, ресурсів чи мотивації. Але досвід сформулювати проблему, знайти однодумців, спланувати проєкт, звернутися до відповідальної установи, використати інструменти адвокації та спробувати знову після першої невдачі вже змінює спосіб взаємодії людини зі своїм містом.
– «Майстерня міста» у цьому процесі не дає готового рецепта і не гарантує, що кожна ідея одразу стане успішною. Її завдання – дати людині знання, інструменти, контакти та підтримку, щоб вона могла спробувати. А те, чи перетвориться ця спроба на довгострокову зміну, залежить уже від самих учасників, їхніх команд, ресурсів та готовності інших міських інституцій до взаємодії, – вважає Іван Подолян.
Учасники «Черкаської майстерні міста». Фото: Світлана Корабльова
Громадянська участь у такому випадку починається не з великого рішення міської ради. Вона може початися значно раніше – з моменту, коли мешканець перестає сприймати проблему як «чиюсь іншу справу» і запитує себе: що я можу зробити, щоб це змінилося?
Читайте також: Рукавички у лікарні Черкас за ціною Lexus: схема не зникла, вона просто переїхала – розслідування.
Розслідування, моніторинг судових справ та оперативна інформація про найбільш резонансні події. Читайте більше новин Черкаської області на «18000». Підписуйся на телеграм‐канал «Шо там у Черкасах?»