Черкаський обласний краєзнавчий музей фіксує докази російсько‐української війни. З 2014 року тут отримали «прописку» близько тисячі експонатів, ще сотні чекають на опис.
«18000» відвідав музей і послухав історії експонатів. Детально про них розповіла старша наукова співробітниця сектору воєнної історії Тетяна Григоренко.
«Майдан очима черкащан»
Краєзнавчий музей фіксує російсько‐українську війну з подій Майдану, тобто з осені 2013 року. Пані Тетяна розповіла, що за першими експонатами вона особисто їздила в столицю. Пригадує й протести на Соборній площі в Черкасах.
- Пам’ятаю, в різних областях країни вже відбувались заворушки, знімали владу. Не могла уявити, як це буде в нас. Одного дня доходжу до перехрестя неподалік музею, а там стоять автобуси чорного кольору й багато тітушок, – згадує науковиця. – Тоді ходили щодня на мітинги.
У віртуальному сховищі музею, зокрема, є фото та відеодокази протесту на центральній площі Черкас, а також із так званого Корсунського інциденту, коли антимайданівців, які поверталися з Києва до Криму автобусами, затримали активісти Євромайдану в Корсунь‐Шевченківському. Тоді пасажирів вивели на вулицю й декого побили, а автобуси спалили. На прохання відвідувачів ці відео можуть демонструвати в одній із виставкових залів.
Водночас у музеї є експонати, які займають чільне місце виставки, присвяченій подіям Євромайдану та Революції Гідності 2013–2014 років, – «Майдан очима черкащан». Серед них бруківка з Києва, яку привезла для музею Тетяна Григоренко, номерний знак автобуса з тітушками, який був на Черкащині, каски, протигази, коктейль «Молотова», плакати з закликами на кшталт «Банду геть!». Є й одяг революціонерів, прапори, щити і навіть шини, серед цінного – це кулі й гільзи, знайдені на Майдані. Доповнюють експозицію світлини тих події. За словами пані Тетяни, їх ретельно відбирали, довго шукали, наприклад, обстановку з‐за барикад. Тут же є стенд із восьми світлинами черкасців, які стали воїнами Небесної Сотні.
Із 24 лютого фонд музею поповнили вже близько сотні експонатів
За вісім років від початку війни в музеї зібрали чимало експонатів, а за минулий рік повномасштабної – додалось ще кілька сотень. Ці речі ще пахнуть фронтом, на деяких лишились сліди крові, на інших – отвори від куль та осколків.
Точну кількість експонатів, яку прийняли 2022 року, Тетяна Григоренко не змогла назвати. За її словами, коли річ потрапляє в музей, її мають описати. Так, вона може певний час бути на виставці, але для неї мають створити картку, тоді вона стає державною власністю й «прописується» в музеї. Пані Тетяна каже, що описаних експонатів повномасштабної війни близько п’ятдесяти. В її кабінеті можна знайти російські газети, листи руському солдату, плитоноску й каску «азовців», «хвости» від мін – усе це їй доставили з передової наші захисники.
- Речі до музею потрапляють кількома способами. Найбільше ми отримали завдяки волонтерам і військовим. Комусь я писала у фейсбуці, чиїсь контакти шукала через знайомих. Також ми надсилаємо листи до військових частин, спецслужб і посадовців. Поки відгукнулись тільки наші рятувальники, які їздять розміновувати деокуповані території. Рідше в музей звертаються люди самостійно, наприклад, щоб віддати речі своїх рідних. Ми розуміємо, що їм важко віддавати пам’ять, – пояснює науковиця.
«Війна триває»
Поряд із виставкою Євромайдану облаштували залу «Війна триває», яка розповідає про російсько‐українську війну, що почалася у 2014 році з анексії Криму. Ще рік тому ця виставкова зала мала інший вигляд. Тоді тут стояв бліндаж – інсталяція життя військових на передовій: там була буржуйка, залишки зброї, висіли речі. Перша виставка російсько‐української війни в музеї була створена в 2015 році, а зал був облаштований за рік.
Фото Тетяни Григоренко
Нині ж у залі заповнений весь простір, навіть стеля – до неї підвішені синьо‐жовті прапори. На вході відвідувачів символічно зустрічає прапор агресора – російської федерації.
- Перший експонат повномасштабної війни – це залишки літального об’єкту, що збили наприкінці лютого 2022 року над Черкасами. Я тоді пішла на місце події й знайшла кілька невеликих уламків, попередньо там вже відпрацювали спеціальні служби, – пригадує Тетяна Григоренко.
У темній залі представлені речі полеглих захисників і тих черкащан, які продовжують виборювати перемогу. Дерев’яні ящики з‐під снарядів, що розташовані по периметру кімнати, зберігають як предмети ворогів, так і українських воїнів, капеланів, волонтерів. Головне – кожний із них має свою історію. Тут можна побачити шапку «кубанку», що в 2014 році здобув черкаський боєць, російські газети й рюкзаки, а ще монети й запальнички.
Поряд – портрет українського прикордонника, а пізніше морського піхотинця Вадима Сухаревського – «Перший постріл», який, як вважають, першим відкрив вогонь по ворогу. Далі – спогади про Іловайськ. У наступному ящику – аптечка українського захисника, пасок, шеврони, що переносять відвідувачів виставки в 2015–2016 роки. З‐поміж експонатів – різні види зброї, а на стінах – стенди зі світлинами, зроблені бійцями 128‐ї окремої гірсько‐штурмової Закарпатської бригади, та короткими розповідями про черкаських воїнів.
Із протилежного боку зали на стінах, окрім архівних фото, портрети полеглих бійців. На підлозі також ящики з фронтовими артефактами.
На центральній стіні – сонце з дитячих малюнків, які стали оберегами для військових. Нижче чільне місце у вітринах під склом займають нарукавні нашивки. За словами пані Тетяни, для захисників вони дуже цінні, однак побачивши колекцію, військові часто знімають свої та дарують їх музею.
Навпроти – стіна пам’яті полеглим «азовцям». Там же стоїть ящик, що береже пам’ять про загиблого на фронті «Історика» – Павла Наконечного.
- У центрі зали наш найцінніший експонат цієї війни – «поранений» бронежилет черкащанина Івана Заїки, на ньому є ще залишки крові. Він служив у 118 бригаді черкаської ТрО. Загинув поблизу Бахмута на Донеччині, – розповідає Тетяна Григоренко.
У цій залі є ще одна помітна інсталяція – це «Дерево пам’яті». На гілках висохлого дерева розвішені військові жетони тих, віддав життя за Батьківщину.
- Якось прийшли до цього залу школярі. Триває екскурсія. Це дерево, я називаю «деревом сліз», бо жетони військових схожі на сльози. Цю інсталяцію неможливо оминути, а дітям все кортить спробувати на дотик. Так і цього разу біля дерева стояв хлопчик, який перебирав жетони. Я підійшла до нього нагадати, що музейні експонати не можна чіпати. А він відповів, що шукав з‐поміж них свого тата, – пригадує пані Тетяна, а по її щоці покотилась сльоза.
Музей продовжує фіксувати події сучасної війни
Після початку повномасштабного вторгнення музей довгий час був зачинений. Перша воєнна виставка була представлена у вересні 2022 року. Потім на першому поверсі музею відбувались й інші тимчасові виставки. Нині ж там діє безкоштовна й перша велика після повномасштабного вторгнення виставка – «Лютий. Війна. Тримаймо стрій!». Тут можна побачити пускові контейнери з ПТУРів як трофейних, так і іноземних, патрони, снаряди, залишки від ракет і збитих літальних апаратів, трофейні контейнери гранатометів, речі українців із розбомлених росіянами будинків на Донеччині, листи дітей російським солдатам, відомі воєнні марки й конверти Укрпошти.
Ще одна виставка, що розташована на першому поверсі музею, присвячена роботі черкаських волонтерів. Там – кікімори, унікальні сухпайки, розписані гільзи, плитоноски місцевих розробників і світлини, які зафіксували непереможний дух черкащан.
За словами Тетяни Григоренко, тепер музей приймає більше відвідувачів. Приходять військові, переселенці, місцеві. Зі свого боку працівники краєзнавчого музею готові й надалі приймати знакові речі російсько‐української війни, щоб фіксувати злочини росіян та берегти пам’ять про українських героїв.
Вікторія Нянько
Статтю створено за підтримки Institute for War & Peace Reporting
Також читайте: На Черкащині вшанували пам’ять льотчика, який врятував Житомир та два села.
Відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди «18000» - підписуйся на наш інстаграм