Черкаський обласний краєзнавчий музей фіксує докази російсько-української війни. З 2014 року тут отримали “прописку” близько тисячі експонатів, ще сотні чекають на опис.
“18000” відвідав музей і послухав історії експонатів. Детально про них розповіла старша наукова співробітниця сектору воєнної історії Тетяна Григоренко.
“Майдан очима черкащан”
Краєзнавчий музей фіксує російсько-українську війну з подій Майдану, тобто з осені 2013 року. Пані Тетяна розповіла, що за першими експонатами вона особисто їздила в столицю. Пригадує й протести на Соборній площі в Черкасах.
– Пам’ятаю, в різних областях країни вже відбувались заворушки, знімали владу. Не могла уявити, як це буде в нас. Одного дня доходжу до перехрестя неподалік музею, а там стоять автобуси чорного кольору й багато тітушок, – згадує науковиця. – Тоді ходили щодня на мітинги.
У віртуальному сховищі музею, зокрема, є фото та відеодокази протесту на центральній площі Черкас, а також із так званого Корсунського інциденту, коли антимайданівців, які поверталися з Києва до Криму автобусами, затримали активісти Євромайдану в Корсунь-Шевченківському. Тоді пасажирів вивели на вулицю й декого побили, а автобуси спалили. На прохання відвідувачів ці відео можуть демонструвати в одній із виставкових залів.
Водночас у музеї є експонати, які займають чільне місце виставки, присвяченій подіям Євромайдану та Революції Гідності 2013-2014 років, – “Майдан очима черкащан”. Серед них бруківка з Києва, яку привезла для музею Тетяна Григоренко, номерний знак автобуса з тітушками, який був на Черкащині, каски, протигази, коктейль “Молотова”, плакати з закликами на кшталт “Банду геть!”. Є й одяг революціонерів, прапори, щити і навіть шини, серед цінного – це кулі й гільзи, знайдені на Майдані. Доповнюють експозицію світлини тих події. За словами пані Тетяни, їх ретельно відбирали, довго шукали, наприклад, обстановку з-за барикад. Тут же є стенд із восьми світлинами черкасців, які стали воїнами Небесної Сотні.
Із 24 лютого фонд музею поповнили вже близько сотні експонатів
За вісім років від початку війни в музеї зібрали чимало експонатів, а за минулий рік повномасштабної – додалось ще кілька сотень. Ці речі ще пахнуть фронтом, на деяких лишились сліди крові, на інших – отвори від куль та осколків.
Точну кількість експонатів, яку прийняли 2022 року, Тетяна Григоренко не змогла назвати. За її словами, коли річ потрапляє в музей, її мають описати. Так, вона може певний час бути на виставці, але для неї мають створити картку, тоді вона стає державною власністю й “прописується” в музеї. Пані Тетяна каже, що описаних експонатів повномасштабної війни близько п’ятдесяти. В її кабінеті можна знайти російські газети, листи руському солдату, плитоноску й каску “азовців”, “хвости” від мін – усе це їй доставили з передової наші захисники.
– Речі до музею потрапляють кількома способами. Найбільше ми отримали завдяки волонтерам і військовим. Комусь я писала у фейсбуці, чиїсь контакти шукала через знайомих. Також ми надсилаємо листи до військових частин, спецслужб і посадовців. Поки відгукнулись тільки наші рятувальники, які їздять розміновувати деокуповані території. Рідше в музей звертаються люди самостійно, наприклад, щоб віддати речі своїх рідних. Ми розуміємо, що їм важко віддавати пам’ять, – пояснює науковиця.
“Війна триває”
Поряд із виставкою Євромайдану облаштували залу “Війна триває”, яка розповідає про російсько-українську війну, що почалася у 2014 році з анексії Криму. Ще рік тому ця виставкова зала мала інший вигляд. Тоді тут стояв бліндаж – інсталяція життя військових на передовій: там була буржуйка, залишки зброї, висіли речі. Перша виставка російсько-української війни в музеї була створена в 2015 році, а зал був облаштований за рік.
Фото Тетяни Григоренко
Нині ж у залі заповнений весь простір, навіть стеля – до неї підвішені синьо-жовті прапори. На вході відвідувачів символічно зустрічає прапор агресора – російської федерації.
– Перший експонат повномасштабної війни – це залишки літального об’єкту, що збили наприкінці лютого 2022 року над Черкасами. Я тоді пішла на місце події й знайшла кілька невеликих уламків, попередньо там вже відпрацювали спеціальні служби, – пригадує Тетяна Григоренко.
У темній залі представлені речі полеглих захисників і тих черкащан, які продовжують виборювати перемогу. Дерев’яні ящики з-під снарядів, що розташовані по периметру кімнати, зберігають як предмети ворогів, так і українських воїнів, капеланів, волонтерів. Головне – кожний із них має свою історію. Тут можна побачити шапку “кубанку”, що в 2014 році здобув черкаський боєць, російські газети й рюкзаки, а ще монети й запальнички.
Поряд – портрет українського прикордонника, а пізніше морського піхотинця Вадима Сухаревського – “Перший постріл”, який, як вважають, першим відкрив вогонь по ворогу. Далі – спогади про Іловайськ. У наступному ящику – аптечка українського захисника, пасок, шеврони, що переносять відвідувачів виставки в 2015-2016 роки. З-поміж експонатів – різні види зброї, а на стінах – стенди зі світлинами, зроблені бійцями 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, та короткими розповідями про черкаських воїнів.
Із протилежного боку зали на стінах, окрім архівних фото, портрети полеглих бійців. На підлозі також ящики з фронтовими артефактами.
На центральній стіні – сонце з дитячих малюнків, які стали оберегами для військових. Нижче чільне місце у вітринах під склом займають нарукавні нашивки. За словами пані Тетяни, для захисників вони дуже цінні, однак побачивши колекцію, військові часто знімають свої та дарують їх музею.
Навпроти – стіна пам’яті полеглим “азовцям”. Там же стоїть ящик, що береже пам’ять про загиблого на фронті “Історика” – Павла Наконечного.
– У центрі зали наш найцінніший експонат цієї війни – “поранений” бронежилет черкащанина Івана Заїки, на ньому є ще залишки крові. Він служив у 118 бригаді черкаської ТрО. Загинув поблизу Бахмута на Донеччині, – розповідає Тетяна Григоренко.
У цій залі є ще одна помітна інсталяція – це “Дерево пам’яті”. На гілках висохлого дерева розвішені військові жетони тих, віддав життя за Батьківщину.
– Якось прийшли до цього залу школярі. Триває екскурсія. Це дерево, я називаю “деревом сліз”, бо жетони військових схожі на сльози. Цю інсталяцію неможливо оминути, а дітям все кортить спробувати на дотик. Так і цього разу біля дерева стояв хлопчик, який перебирав жетони. Я підійшла до нього нагадати, що музейні експонати не можна чіпати. А він відповів, що шукав з-поміж них свого тата, – пригадує пані Тетяна, а по її щоці покотилась сльоза.
Музей продовжує фіксувати події сучасної війни
Після початку повномасштабного вторгнення музей довгий час був зачинений. Перша воєнна виставка була представлена у вересні 2022 року. Потім на першому поверсі музею відбувались й інші тимчасові виставки. Нині ж там діє безкоштовна й перша велика після повномасштабного вторгнення виставка – “Лютий. Війна. Тримаймо стрій!”. Тут можна побачити пускові контейнери з ПТУРів як трофейних, так і іноземних, патрони, снаряди, залишки від ракет і збитих літальних апаратів, трофейні контейнери гранатометів, речі українців із розбомлених росіянами будинків на Донеччині, листи дітей російським солдатам, відомі воєнні марки й конверти Укрпошти.
Ще одна виставка, що розташована на першому поверсі музею, присвячена роботі черкаських волонтерів. Там – кікімори, унікальні сухпайки, розписані гільзи, плитоноски місцевих розробників і світлини, які зафіксували непереможний дух черкащан.
За словами Тетяни Григоренко, тепер музей приймає більше відвідувачів. Приходять військові, переселенці, місцеві. Зі свого боку працівники краєзнавчого музею готові й надалі приймати знакові речі російсько-української війни, щоб фіксувати злочини росіян та берегти пам’ять про українських героїв.
Вікторія Нянько
Статтю створено за підтримки Institute for War & Peace Reporting
Також читайте: На Черкащині вшанували пам’ять льотчика, який врятував Житомир та два села.
Відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди “18000” – підписуйся на наш інстаграм