У шкільному сараї в селі Тимошівка Кам’янського району знайшли мозаїку відомого художника Миколи Теліженка. Там панно пробуло тридцять років.
Про це розповідають у сюжеті “Суспільного“.
За словами директора Юрія Погорілого, мозаїка тридцять років пролежала у сараї Тимошівської школи. Вона мала прикрасити центральну стіну будівлі, але з невідомих причин цього не сталося і панно залишили зберігати в цьому приміщенні допоки в листопаді ним не зацікавилися люди.
Аби зібрати мозаїку знадобилося три години.
За словами краєзнавця Сергія Ганницького, таких зображень з кольорових каменів нині в Черкасах лишилося небагато.
– Створювалися вони з 60-х до 80-х років і вони мали своє направлення. Більшість з них відображають епоху, яка вже минула – трудівники, досягнення, прагнення в майбутнє. Гадаю, ніхто ці об’єкти не брав на баланс, – зазначає краєзнавець.
Із мозаїк, що пережили декомунізацію – казкові герої в дитячому парку, зображення біля театру ляльок та на будівлі по вулиці Смілянській. Найвідоміше панно в місті – це жовто-блакитний козак Мамай Миколи Теліженка. Саме він виявився автором знайденої мозаїки.
– До мене підійшов хтось із Тимошівки і запропонував роботу на школі. Тоді були тяжкі часи, тож я погодився і зробив ескіз. У мене була бригада, яка виконувала роботу, – розповідає Микола Теліженко.
У мозаїці, пригадав художник, показати хотів тему материнства, але роботи пішли не за планом. За його словами, він досі не знав, що за його ескізом було зроблено роботу.
– Сказали, що не сподобався ескіз, бо мати була схожа на Матір Божу, а тематика там була по Шевченку: “і на оновленій землі, врага не буде супостата, а буде син і буде мати…”. Але хлопці схитрували – вони взяли мій ескіз, перевели у фрагменти і повезли туди, щоб змонтувати. Потім мені стало відомо, що вони працювали по бартеру, і що голова колгоспу п’ять кабанів заколов за цю мозаїку, – згадує художник.
Зі слів Миколи Теліженка, за 30 років ця робота, як і ще одна його на фасаді школи села Будище, не втратила актуальності.
Заступник міського голови Кам’янки Олександр Потапенко говорить, що мозаїці планують подарувати нове життя – обміняти на техніку для школи, і тоді витвір мистецтва нарешті побачать глядачі.