Інтерв’ю з черкаським молодіжним гуртом «Шутки в сторону»

Дехто з вас міг вперше почути їхню музику, повертаючись із шопінгу з ТРЦ «LUBAVA» або дорогою на зупинку біля «Будинку Торгівлі». Вашу увагу привернули їхні кавери на улюблену пісню або фраза з приспіву, що на кілька днів засяде в голові: «Шутки в сторону, когда девочка теряет голову».

Ви зупинилися, бо це щось, нове, свіже та цікаве. Послухали, потанцювали і, коли вирішили залишити грошовий бонус, біля скриньки побачили напис «Шутки в сторону», усміхнулись і зрозуміли, що вечір видався вдалим.

Для вас старався незмінний склад гурту «Шутки в сторону», що вже зігрався від гармонійного звучання до сімейної підписки на Youtube Music: Настя Парфенюк (вокал, тексти, кахон), Даня Кривко (гітара, аранжування), Люба Кривко (вокал, кахон, перкусія) та Толя Охрименко (бас-гітара).

Кореспондентка «18000» поспілкувалася із черкаським акустичним інді-поп гуртом, які розповіли про історію створення «Шуток в сторону»: як першої авторської пісні, так і гурту, а ще про власний досвід гри на вулицях міста.

«Щоб енергію отримати, треба її кудись витратити. Ми витрачаємо свою енергію на музику, то вона й повертається. Якщо не грати, то нічого не буде. Ще дуже надихають музичні дедлайни» 

Анастасія Парфенюк, вокалістка та авторка текстів

 Жарти в сторону. Познайомимось із «Шутками в сторону»

 – Як ви прийшли в музику?

Настя: Музика прийшла в нас. Одного разу в гості до бабусі, що була вчителькою математики, прийшла подруга, яка викладала музику. І вона вирішила перевірити, як я співаю. Після цього вона сказала: «Нам потрібно швидко віддавати її в музичну школу!». Але віддали лише в 5 класі, бо в мене губи тоді були не жваві і я погано вимовляла слова. Потім я закінчила музичну школу, вступила в університет, де почала співати, писати пісні, копіювати інших виконавців, що допомогло мені прийти до мого власного звучання.

Толя: Мама довго казала мені піти на гітару. Коли я нарешті погодився, то 5 років йшов від гітари до гітари, кожна з яких все одно моя. Перед цим гуртом був ще один колектив, що називався «Планета Ом», де я грав на бас-гітарі.

Люба: Я з 4 років ходила в музичну школу, яку закінчила у 13. Я не дуже її любила з дитинства, але полюбила в останні 2 роки – та так, щоб ходила туди свідомо та з бажанням. Спочатку грала на фортепіано. Потім перевелась на вокал і все змінилось. Після випуску з музичної школи вивчала нові техніки, розвивала свій голос. У 15 років потрапила у гурт «Шановні пішоходи», де вже був Даня, який і покликав мене. Я грала там близько трьох років, а потім ми розпались, бо всі закінчили школу. Після року пропуску (коли навчалася в медичній академії), вступила в ЧДТУ, де ми і створили гурт.

Даня: Музика прийшла до мене як спадок. Мої батьки познайомилися в Черкаському музичному училищі. Тому з самого дитинства я співав скрізь: і в дитячому садочку, і в школі. Потім пішов у музичну школу на естрадне відділення, де у складі естрадного гурту «Квітограй» їздили всією Україною. Закінчив школу, у якій познайомився із другом, з яким заснували гурт «Шановні пішоходи». Це був гарний бекграунд для нашого формату, який є зараз. Був вчитель, який направляв, писав партії, аранжування. Саме цей досвід у колективі став хорошою базою, щоб ми могли робити те, що ми робимо зараз. І мені, як тому, хто пише партії, аранжування, займається менеджментом, легше це нині виконувати.

– Як ви створили гурт? Що вас на це надихнуло та чия це була ідея?

Даня: Насправді були дві паралельні ініціативи. Ми з Любою хотіли знайти музикантів і в Насті була ініціатива, про яку ми не знали. Ми зустрілись на прослуховуванні – я так і не зрозумів, хто кого прослуховував, але ми всі послухали як грає кожен і так зібрався певний колектив. Хоч це були перші люди, перші спроби, у нас вже була концепція – всі грають і співають – це більш гнучко.

Люба: Така концепція, коли одна кількість людей може й зіграти, і заспівати будь-яку пісню, дуже крута. Ми притіснилися, «притерлися» і тепер за тиждень можемо підготувати будь-яку нову пісню. Пазл зійшовся, бо нас небагато.

– Чому саме «Шутки в сторону», чия це була ідея та який меседж у цих трьох словах? І все ж таки ви перекладаєте назву українською чи ні?

Настя: Ми довго над цим думали й Люба каже: «А чого б нам не назватися як наша перша авторська пісня?». Ще один чоловік пропонував назватися «Доріан Ґрей». Досі в коментарях про це нагадує. А назву ми не змінюємо. Це як «Hardkiss». Вони ж себе не називають «Жорсткий поцілунок».

Люба: Як тільки я подумала про назву, то вирішила, що це геніально.

Даня: Ніби так просто й водночас це крилата фраза, яка у всіх на слуху. Нюанси лише у мові. Але у нас вже є крутий український аналог назви. Коли ми виступали у драмтеатрі, нас відрекомендували як «Жарти геть»».

Толя: Це фішка нашої назви. Тому що просто «Шутки в сторону».

Настя: І водночас ми завжди жартуємо.

– Ви створили «Шутки в сторону» восени 2020 року. Які відбулись зміни у складі гурту за такий невеликий проміжок часу?

У цьому гурті були не одні зміни. Єдиними постійними, навіть незмінними, членами колективу залишалися Настя, Даня і Люба.

На початку в складі гурту був ще піаніст, який залишив команду та зосередився на власному проєкті. Потім прийшли ще троє учасників і у складі «Шуток в сторону» було шестеро людей. 

Ось як про це згадує одна з учасниць гурту:

«У нас був виступ в університеті на Дебюті першокурсника. Ми виступали з кавером пісні «What’s up». Для новоствореного гурту це було те, що треба».

Любов Кривко, вокалістка та майстриня гри на кахоні

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Шутки В Сторону (@shutki_vs_band)

Потім прийшов Толя (бас-гітара) зі своїм другом, який грав на електрогітарі. Але з них пройшов випробувальний термін тільки Толя. В учасників гурту були побоювання через відсутність звучання електрогітари, але вони не прогадали.

Настя: Зараз у нас такий склад, де кожен з нас приносить щось в музику. Толя – це наш четвертий пазл, який і склав цілісну картинку. Зараз ми нерозлучні. І якщо когось із нас замінити, то це вже будуть не «Шутки в сторону»».

Люба: А на початку були новачки-ентузіасти. Коли людина грала сама, то в команді вона хоче виділитися. І це нормально. Це звичайна людська натура. Але в колективі треба працювати та співпрацювати, щоб усі зійшлись на одній думці.

Про найголовніше для кожного гурту. Про музику

«Ти не обираєш стиль. Стиль обирає тебе. Спочатку ти просто граєш музику. Про які жанри може йти мова? Але у нас симбіоз смаків і жанрів».

Даниїл Кривко, гітарист та автор аранжувань

– Поки ви більш відомі як кавер-гурт, але у вас є і дві авторські пісні. Чому ви обрали саме цей напрям?

Даня: Бо кавери – це легка формула, щоб зігратись разом, щоб здобути досвід, і це гарний варіант для виступів, коли ви ще не маєте авторського звучання. Для нашого улюбленого формату вуличної музики кавери – це крута формула.

Настя: У нас два паралельних проєкти: гурт з авторським матеріалом і кавер-бенд.

– Яка історія створення такої значимої пісні «Шутки в сторону» та який меседж у неї закладений?

Даня: Автор цієї пісні Настя. Вона написала її 2017 року.

Настя: Вся моя творчість достатньо іронічна. І я не прямолінійно говорю, а через метафори. І це для мене як висміювання. Я пишу щось із розряду «як можна страждати від кохання». У плані того, що ти, ніби з майбутнього, дивишся на себе в минулому й думаєш про це. У мене спершу виник і крутився в голові рядок «Шутки в сторону, когда девочка теряет голову». І я вирішила висловити його в рядках пісні, після чого одразу написала ще один трек. Але опісля цих двох я не писала нічого, поки не переїхала в Черкаси й не потрапила в таку круту музичну тусовку.

– Яка ваша друга авторська пісня?

Настя: Одна – наполовину авторська. Я написала музику на вірші мого друга. Я відповіла йому, коли він виклав свої вірші, із пропозицією написати пісню до одного з них. І він дав вірш, про який йому всі казали, що той схожий на пісню. Але я місяця 3 до нього не підходила. У нього немає такої типової структури, як куплет – приспів – куплет.

Даня: Усі кажуть, що це пісня. Але це не формула пісні. Там потік думок.

Настя: Ці пісні про любов. Тема другої у цих рядках: «Я відкриваю фіранки, заливаю чай в банку, обожнюю такі ранки. Ти любиш зелений крупний лист, а я люблю тебе і твій розум чистий, коли ми разом, усе за змістом». 

–    Що вам найбільше подобається у музиці?

Люба: Ось цей потік, що йде від музики, коли ти співаєш, граєш – коли ти вплітаєшся у музику, вона вплітається у тебе. Ось це відчуття, коли ти реально занурюєшся у неї, і у тебе не виникає інших думок. Ти настільки кайфуєш, що пробираєшся мурашками зсередини. Ти твориш, імпровізуєш у потоці. І ось ця свобода, коли це все разом переплітається.

Настя: Музика – це можливість самовиразитися. Багато хто виражає себе у своїй професії, а для нас музика – це можливість проявити свою індивідуальність. І це здатність бути особливим.

Даня: Багато різних речей. І ти повертаєшся до музики знову й знову. А у процесі забуваєш про всі проблеми, забуваєш про все. Навіть стан здоров’я покращується. Це приносить задоволення. Навіть так: я приношу задоволення собі через те, що дарую задоволення іншим.

Толя: Мені найбільше подобається те, що ти можеш весь час удосконалюватися. Я завжди можу стати краще. Скільки я б не займався, я завжди можу підвищувати свою майстерність. І це мені дуже подобається.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Шутки В Сторону (@shutki_vs_band)

Перша гра на публіці. Досвід гурту

– Коли ви вперше почали виступати для публіки? Що ви тоді виконували та де це було?

Почати виступати влітку як вуличні музиканти була ініціатива Дані. Вперше це було біля ТРЦ «LUBAVA». Даня сказав іншим учасникам гурту знайти місце, де можна буде позичити електроенергію, необхідну для виступів. І, хоч надій було мало, але погоджувалися усі. Перші виступи були біля кафе «Франсуа», що біля ТРЦ «LUBAVA», біля «KFС» та один раз біля ТРЦ «Дніпроплаза».

«Є один секрет. Він називається 220. Це розетка без нагляду».

Анатолій Охрименко, бас-гітарист

Поштовхом продовжити грати на вулицях Черкас став швидкий успіх на першому ж виступі (біля ТРЦ «LUBAVA»).

– Яким був ваш поки що останній виступ?

Даня: Останній наш виступ був найбільш хардкорним. Ми виступали на головній ялинці  міста 26 грудня при -2°. Двічі по пів години. Головне, що людям дуже сподобалось.

Настя: Хлопці голими руками грали. Борг музиканта.

Толя: У мене тоді ліва рука оніміла, а верхні частини пальців взагалі відморозились. А я граю і думаю, як мені їх зігріти після перших 30 хв виступу. І у мене ще була температура 38°.

Люба: Толя ще тоді без шапки був. 

Плани на майбутнє: від першого релізу пісні до альбому

– Чи плануєте і коли випустити свій перший альбом?

Даня: Це час анонсів. За попередніми підрахунками, у нас на горизонті видніється ЕР (мініальбом, – ред.), де буде 5 пісень, з яких дві ви вже знаєте, ще дві написала Настя і одну написав я. Я не певен, що в частини з них є назва, але вони вже знаходяться в Департаменті глибоких розробок.

Настя: Мої пісні про любов.

Люба: А у Дані пісня про пошук істини, заглиблення всередину себе – про внутрішній пошук.

– Яка можлива назва цього альбому і коли плануєте випустити ці пісні?

Люба: Ми жартували, що назва гурту й першої пісні – «Шутки в сторону», то можна спробувати таке й тут. Але це було давно й неправда.

Настя: Ще жартували, що назвемо «Цікаві розмови з цікавою людиною». Ми з ідейним другом Дані думали якийсь альбом назвати «Звуки у твоєму телефоні». Але це точно не для цього. Може просто назвати «Альбом 1».

Даня: Тут також постає питання у тому, як їх випускати. Бо в нас насправді немає жодного релізу пісні. Ми їх виконуємо поки виключно наживо. Бо релізнути пісню – це серйозно, а ми хочемо робити все на відповідному рівні. Просто написати й записати пісню – цього мало. Має бути пресреліз, реліз на радіо, кліп, лайв-відео. А поки в мережі послухати не можна. Тільки відео у лайв-форматі. Тому є амбіції розвивати Youtube, Instagram. В останньому, наприклад, ми постійно викладаємо інформацію стосовно всіх наших виступів.

– У шапці профілю вашої інстаграм-сторінки зазначено: «Слухайте нас на вулицях міста (поки що)». Що означає це «поки що»?

Люба: Ми плануємо вихід альбому, а це означає, що ви зможете слухати нас на всіх аудіомайданчиках в інтернеті. І, як тільки буде перший реліз, то нас можна буде слухати постійно.

Даня: Одного разу там з’явиться посилання, де можна буде послухати наші пісні, а поки нас можна чути на вулицях міста (і закладах харчування, – ред.).

– З якими змінами будете входити в новий сезон?

Даня: У нас трохи зміниться формат. У нас з’явився другий кахон (ударний музичний інструмент, – ред.) – це з технічних оновлень.

Настя: Ми вже готуємо новий список пісень, щоб не грати одне й те ж. Хоч і кажуть, що багато людей і старих пісень не чули, і ніби можна не ламати собі голову з цим.

Люба: Ми записали один демо-запис на «Шутки в сторону», але він поки сируватий. Ми готували його на один конкурс, але не змогли подати. Хочемо доробити з гарною якістю. Проте зараз ми вирішили випустити першим релізом «Фіранки», а не «Шутки в сторону.

Даня: Дату анонсувати поки не можемо. Це до Департаменту глибоких розробок.

Люба: Важко приділяти весь час музиці, бо ми все ж таки не музиканти на 100%. У нас ще є життя, робота, навчання. Музика – це не хобі, але важко поки що цьому віддаватися повністю. Однак ми розвиваємось. Не так швидко, як хотілось би, але точно буде. І ось це «точно» надихає.

– Чому вас варто послухати?

Настя: Наша авторська музика – це не набір якихось кліше. Це не просто музика, щоб написати музику. Це втілення того, що ми думаємо, втілення нас. І мені здається, що варто слухати молодих виконавців. Кожен із нас – це певний прояв сучасності. І треба йти в ногу з часом, із сьогоденням.

Даня: У нас дуже незвичний формат. У нас не один соліст і це дає змогу нам бути свіжими від однієї пісні до іншої. Вам не наскучить одне й те ж виконання, бо наші дівчата звучать по-різному і можуть інакше заспівати будь-яку пісню. І це важливо, що в нас є ф’южн (поєднання, суміш, – ред.) з різних жанрів. Кожному своє, але при цьому серед нас є що обрати. Тому є великий шанс, що ми вам сподобаємось.

Люба: Нас варто послухати, бо ми – це різні голоси, що дуже рятує, коли один голос стає більш впізнаваним. А так ми створені для широкої аудиторії. Кожен у нас знайде щось своє.

Толя: Кожна наша пісня складається із багатьох дрібниць, над якими ми старанно працюємо й тому кожна наша пісня – це значно пророблена й дуже глибока праця. Її можна слухати й людям, які люблять музику, й інструменталістам, і людям, які живуть музикою. Бо ми дуже якісно робимо кожну з пісень. І приділяємо багато уваги дрібницям. Все криється у дрібницях і в цьому є глибина.

Love. Kiss. Шутки в сторону.

Спілкувалася Олександра Литвин