Під час повномасштабної війни Лілія та Микола Михайлови, які виховують трьох доньок, замислились, як допомогти дітям, що потребують уваги та підтримки в скрутний час. Почали шукати інформацію й натрапили на відеоролики про сімейний патронат. Дізналися, що є така форма тимчасового влаштування дитини. Патронатна сім’я дає тимчасовий прихисток дитині, доки її батьки долають складні життєві обставини. А якщо повернення дитини в рідну сім’ю неможливе, або не період пошуку нової сім’ї.
Сім’я Михайлових з доньками. Фото з архіву сім’ї
Навчання для батьків
Після обговорення у сімейному колі на початку 2024 року подружжя звернулося до служби у справах дітей Тальнівської міської ради. Написали заяву, зібрали необхідні документи та отримали направлення на навчання. Спершу поставилися до цього скептично: мовляв, чого нового можуть навчити нас, багатодітних батьків? Але курси виявилися для майбутньої патронатної сім’ї справді корисними, подружжя дізналося більше, ніж очікувало.
— Нам розповіли, що дитина може бути травмована попереднім досвідом, демонструвати агресію чи навпаки — апатію. Навчили, як реагувати та правильно поводитися залежно від віку дитини — від малюка до підлітка. Як адаптуватися самим та допомогти у цьому влаштованій дитині. Це були не просто сухі лекції, а приклади з життя та практичні вправи. Словом, дуже корисне навчання, — поділилася Лілія.
За результатами курсів подружжя отримало позитивну рекомендацію від обласного центру соціальних служб про можливість надання послуги патронату над дитиною. Вона передбачає, що про дитину разом піклуються патронатний вихователь та його помічник. Микола, чоловік Лілії, став патронатним вихователем, а жінка взяла на себе роль помічниці.
На фото зліва направо: Лідія Юрченко – начальниця відділу Черкаського обласного центру соціальних служб, патронатна сім’я Миколи та Лілії Михайлових, регіональний координатор Благодійної організації «Партнерство «Кожній Дитині» Богдан Санжарівець
До того, як стати патронатною сім’єю, родина жила у квартирі. Але мали і старенький будинок, яким користувались як дачею. Тож вирішили — дітям потрібен простір та комфорт. Зробили ремонт, провели воду, привели до ладу подвір’я. Робота тривала кілька місяців. Нині переїхали й дуже задоволені. Донькам подобається, бо тут свіже повітря, своє подвір’я та більше місця — буде окрема кімната і для влаштованої дитини.
“Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату”
Виховання й реабілітація дитини в родині — це не лише допомога найвразливішим, але й можливість реалізувати свій потенціал, бути корисними своїй громаді — переконана Лілія.
Щоб патронатних сімей по всій Україні стало більше, у лютому розпочав роботу загальнонаціональний проєкт “Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату”. Конкурсний відбір пройшли 184 громади, зокрема і шість громад Черкаської області: Черкаська, Жашківська, Селищенська, Тальнівська, Маньківська та Паланська.
Громади матимуть матеріальну, інформаційну та консультаційну підтримку. Експерти та експертки проєкту будуть проводити навчання, щоб підвищити професійну компетентність спеціалістів служб у справах дітей, фахівців із соціальної роботи, психологів, членів міждисциплінарних команд. Самі сім’ї, які захочуть стати патронатними, отримають соціальний та психологічний супровід, підтримку міждисциплінарної команди.
Свідомих та вмотивованих людей, які можуть стати кандидатами у патронатні вихователі, у громаді шукали близько року, ділиться Богдан Санжарівець, регіональний координатор благодійної організації “Партнерство «Кожній Дитині”. Саме ця організація 15 років тому започаткувала послугу патронату над дитиною, а нині працює над тим, щоб патронатних сімей стало більше. Подружжя Михайлових стало вже 33-ю патронатною родиною на Черкащині, але потреба у вихователях досі дуже велика.
— Сотні дітей у складних життєвих обставинах потребують влаштування не до інституційних закладів, а у сім’ї, де безпечно та є увага до потреб. Лише там вони можуть отримати належний догляд та реабілітацію, — зауважив Богдан Санжарівець.
Алгоритм створення патронатної сім’ї
Після створення патронатної сім’ї вихователі не лишаються сам на сам із питаннями, можливими проблемами та викликами. До роботи долучається міждисциплінарна команда фахівців, до якої входять сімейний лікар, юрист, психолог та поліціянт.
— Ми познайомились з усією командою, нам пояснили в якому випадку і до кого можна звертатися, — розповіла Лілія.
Нещодавно до сім’ї Михайлових під патронат влаштували трьох дітей: десятирічного хлопчика та двох дівчаток — восьми і трьох років. Зараз відбувається адаптація до нових умов та оточення. Жінка говорить, що отримані під час навчання знання, допомагають їй знаходити з дітьми спільну мову.
Загалом від ідеї до реалізації у Михайлових минуло п’ять місяців, адже створення патронатної сім’ї — це певний алгоритм дій.
Спершу треба звернутися до служби у справах дітей своєї територіальної громади. Контакти та адреси можна знайти в інтернеті, на сайтах міських та обласних адміністрацій, територіальних громад. Далі подати заяву про намір стати патронатним вихователем та необхідні документи.
Якщо кандидат чи кандидатка пройшли первинний відбір, то одержують направлення на навчання. За результатами навчання людина отримує рекомендацію про можливість надання послуги патронату. Зрештою орган опіки та піклування, який ухвалював рішення про створення / запровадження послуги патронату, патронатний вихователь та помічник укладають договір.
Нині в Україні створено близько 300 патронатних сімей.Очікується, що завдяки проєкту “Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату”, який працюватиме півтора року, кількість патронатних сімей в Україні зросте вдвічі.
Ольга Робейко
Також читайте. Не плакати, а жити: черкащанка про першу книгу і власне видавництво, назване на честь полеглого чоловіка.
Оперативна інформація про Черкаси та область. Підписуйся на вайбер-канал “18000”
