Фото “Суспільного”
Команда проєкту “Народжені рікою” розповіла, як відбувалися зйомки річок Черкащини.
Емоціями вони поділилися із “Суспільним”.
“Народжені рікою” – проєкт про екологічний стан річок, у якому черкаські ведучі відправляють в експедицію водоймами області. Глядачі вже побачили історії річок Рось, Тясмин, Ірдинь, Вільшанка, Золотоношка, Сула та Дніпро. Команда проєкту – Любомир Коломієць, Євген Артеменко, Андрій Чернега та Анна Сакун – поділились спогадами про зйомки.
У процесі роботи черкащани здійснили сім експедицій.
– Найбільше захоплювали люди, яких ми зустрічали в нашій подорожі — їхні історії, любов до річок та їхні переживання від того, що з ними стається, — згадує він. — Проте, були і кардинально інші, що говорили “валіть звідси, і без вашої екології тут розберемось, і так нормально”, – розповідає Любомир Коломієць.
Фото “Суспільного”
Команда досліджувала, чи змінились водойми протягом кількох десятиліть, спілкувалася з місцевими жителями, екологами, краєзнавцями.
Анна Сакун згадує одного із героїв програми про Тясмин, Володимира Вовкогона.
– Володимир сказав, що річка для нього — це товариш. І мені б дуже хотілося, щоб кожен глядач почав сприймати річку, кожен — свою, саме так і, найголовніше, зрозумів ціну цієї дружби, – говорить Анна.
Із подорожей учасники експедицій привозили із собою історії людей, факти, розповіді екологів, коментарі службовців та свої зафільмовані враження.
Фото “Суспільного”
Євген Артеменко зазначає, найскладнішим було “величезний обсяг інформації і проблем втілити в 13-ти хвилинні серії. Знайти баланс між інформаційною та емоційною складовою”. Але все заплановане зробили.
Водночас Андрій Чернега наголошує: для того, аби вдався гарний кадр, потрібно ідеально знати свою камеру та вміти правильно налаштовувати параметри для зйомки.
– Тому для того, щоб “магія” вдалася, ми намагалися найкрасивіші кадри знімати рано-вранці або ж перед заходом сонця, коли світло найбільш цьому сприяє, шукали цікаві ракурси тощо. Але, напевно, найбільша складність полягала в тому, щоб бути максимально зібраним і швидким. Тому що за короткий проміжок часу потрібно було встигнути і з дрона познімати, і зі стедікамом, і наздогнати хлопців для того, щоб набрати матеріал з ними на сапах. Місцями доводилося і болотом в кросівках пройтися, і пробиратися через хащі несучи з собою важкий рюкзак із технікою, – розповідає Андрій Чернега.
Фото “Суспільного”
У кадрі глядачі бачили ведучого Євгена Артеменка і гіда Любомира Коломійця. Вони, здавалось, легко і невимушено продирались крізь хащі й сміливо виловлювали з води несподівані предмети. Над створенням цього “легко” і працював оператор Андрій Чернега.
– Ведучих знімав по-всякому. Інколи щастило, що наші спікери були на човні і я міг й інтерв’ю записати, і хлопців паралельно познімати. На деяких річках нам допомагав наш водій Тимур, який брав надувного човна. Місцями доводилося пробиратися через густу траву, кущі для того, щоб познімати ведучих з берега, а місцями я брів там, куди ні машиною не проїдеш, ні човном не пропливеш, – згадує він.
Брів, веслував і знімав також ведучий Євген Артеменко. Йому довелось швидко опанувати SUP-борд, щоб досліджувати річки, і навчитись фільмувати, балансуючи на сапі.
Фото “Суспільного”
– Щодо зйомки з сапу, тут словами не опишеш… Складність в тім, що треба балансувати, аби не впасти у воду, а сап ще й постійно кудись зносить, його неможливо жорстко зафіксувати. Тому мені під час зйомки для побудови композиції доводилось враховувати не тільки рух сапу Любомира чи того об’єкта, який я знімав, а ще й рух мого сапу. Процес досить складний і я адаптовувався до цього досить довго, – зізнався Євген.
У експедиціях було цікаво, інколи складно, а інколи смішно.
– У подорожі Золотоношкою на мій сап заліз хрущ, був названий Андрюхою. Він жив на сапі протягом кількох кілометрів і на місці, де ми мали виходити на берег, я взяв його і посадив на плече. Але Любомир слушно зауважив, що це не той хрущ, бо в того був один вусик, а у цього два. Мені було дуже смішно, – розповідає Євген Артеменко.
Фото “Суспільного”
Анна Сакун говорить, що він початку зародження ідеї проєкту команда хотіла показати природу, і річки Черкащини зокрема, не так, як усі звикли їх бачити й сприймати.
– Вважаю, глибинна мета проєкту — це створити на 13 хвилин програми метафоричний образ “Річка-Людина” й зрозумілою для всіх мовою познайомити глядача з цією людиною, – каже Анна.
Фото “Суспільного”
Розкрити річки, можливо, навіть підняти на широкий загал їхні проблеми, команді допомагали експерти.
– Нас мало цікавили класичні й давно всім відомі факти про ту чи іншу річку, тому ми сформували всередині своєї команди такий собі дослідницький центр, головними фахівцями якого були історик Сергій Ганницький та еколог Олександр Спрягайло. Вони і відшукували потрібні факти та цікавості, й допомагали нам із контактами “на місцях”. У нас була певна база фахівців із відповідних експлуатаційних дільниць кожної річки – підрозділів Водних ресурсів, але більшість із них або не хотіли, або боялися йти на контакт, – розповідає Анна Сакун. – Друзі нам підказували цікавих особистостей, фахівців. Ми досліджували тему через пошукові системи, соціальні мережі, тематичні групи. Так знаходили людей, які підказували нам інших людей. Така собі майже детективна ланцюгова реакція (сміється).
