Очікування нової реальності: Черкаси все ще на етапі осмислення екологічних проблем

“18000” розповідає про кейси сортування сміття, шляхи вирішення екологічних питань, сміттєспалювальні заводи та еколайфхаки.

Із 2019 року людство користується ресурсами планети “в кредит” – саме такі дані оприлюднила міжнародна організація Global Footprint Network (Всесвітня мережа екологічного сліду), яка щороку визначає День екологічного боргу.

На жаль, у нас є лише одна Земля, яка завдяки поточній екологічній кризі вже не встигає відновлюватися. За останніми даними тієї ж GFN, люди використовують еквівалент 1,6 Землі для забезпечення ресурсів та поглинання відходів. Науковці не втомлюються нагадувати, що за такого способу життя вуглекислий апокаліпсис чи точка неповернення вже завтра можуть стати реальністю.

І все ж кроки людей до озонового фінішу (згадаємо популярні озонові діри) варто спостерігати в повсякденних та звичних для кожного речах. Безконтрольне викидання сміття в один контейнер, щоденне користування транспортом, використання одноразового пластику та пакетиків із супермаркету, необдуманий шопінг – усе це є каталізаторами глобального критичного стану довкілля.

Та розуміння такого непривабливого всесвітнього провалу – перший крок до змін, а подібна відвертість із собою в середньому займає близько 15 секунд. Варто лише проговорити: “Моє місто потопає у смітті”. А оскільки в цьому місті живете саме ви, то й проблема стає у рази вагомішою, чи не так?.

Всеукраїнський батарейковий джетлаг

Окей, припустимо, що етап усвідомлення вже пройдений і хочеться перейти до радикальних практичних дій. Тоді виникає логічне запитання: з чого ж почати?

Спершу можна (і варто) провести вдома побутову ревізію на наявність відпрацьованих батарейок і лампочок. Пояснення прозаїчне: у складі звичайних “пальчикових” батарейок достатньо марганцю, цинку та хімічних елементів, щоб вони вважалися одним із найтоксичніших побутовим сміттям на планеті. Тому якщо ви хочете зупинити зараження ґрунтових вод, не викидайте батарейки у смітник. Адже попри те, що в Черкасах немає офіційного місця збирання цих маленьких, але дуже небезпечних для екології елементів, у місті є досить багато локальних точок прийому відпрацьованих джерел струму.

Приміром, батарейки, дрібні енергозберігаючі лампочки й навіть довгі люмінісцентні лампи можна покласти в помаранчеві контейнери біля будівлі міської ради (вул. Байди Вишневецького, 36). 

Фото in.ck.ua

Також у другому корпусі ЧДТУ є спеціальні місткості для збирання батарейок. До речі, щойно університет отримує певну кількість заповнених мініконтейнерів, він передає їх управлінню екології Черкаської міської ради на зберігання. Потім вони мають відправлятися на завод “Tredi”, що розташований у Франції, саме з ним співпрацює Україна в питанні утилізації побутових хімічних джерел струму. Оскільки, за даними Всеукраїнської екологічної ліги, “жоден український завод не має ліцензії на утилізацію відпрацьованих джерел струму”. 

Більше місць для здавання енергоелементів можна знайти на інтерактивній мапі “Велика епоха”, яка пропонує кілька місць у мікрорайоні “Центральний”, зокрема: у приміщенні Будинку торгівлі (бул. Шевченка, 207) та в кафе “Фіка” за адресою вул. Лазарева, 6, а також мікрорайон “Припортовий” має затверджене на мапі місце збирання батарейок – магазин “Watsons”(бул. Шевченка, 398). Якщо ж позбутися батарейок необхідно за межами Черкас, ресурс “Recyclemap” дасть детальну інформацію про кількість таких пунктів на всій території України.

Є сміття, а є вторинна сировина

Та в більшому масштабі варто звернути увагу на речі, які продукуються щодня і мають право на ресайклінг в Україні, а саме: побутові відходи. Нині, на піднесеній хвилі порушення “зелених” тем, сортування сміття має стати провідною звичкою кожної свідомої людини. Ба більше, через майже повністю відсутню в Україні систему роздільного збирання та перероблення відходів найголовніше – відокремлювати лише скляну та пластикову тару, хоча це й призводить до того, що в нашій країні переробці підлягають 4,5% відходів, коли в європейських країнах цей показник стабільно тримається на 50-60%.

Але підвищення культури поводження з відходами – лише один бік медалі. Зовсім інша мова, коли в українських реаліях немає забезпечення елементарних умов для утилізації та переробки.

– Люди, які хочуть зрозуміти екологічні проблеми, намагаються робити якісь дії, навіть банально сортувати сміття вдома. Проте потім перед ними виникає глухий кут, адже вийшовши з умовними шістьма відсортованими пакетами сміття на вулицю, бачиш лише два-три контейнери для пластику, скла та змішаних відходів. І далеко не на всіх вулицях навіть. Але ж це можна елементарно виправити, просто встановивши відділені баки для органічних відходів та сухого сміття. А всі залишки харчових відходів звозити на якийсь термінал, де воно буде самостійно перегнивати без жодних втручань, – розповідає директор ТОВ “Українських екологічних технологій Черкас” Олександр Савенко.

Та попри невибагливу систему, вторинну сировину здати в нашому місті цілком можливо. Приміром, “Українська макулатурна компанія” (вул. Різдвяна, 175), яка працює вже 10 років на території нашого міста, щомісячно сортує і перенаправляє на підприємства переробки близько 600-700 тонн вторинної сировини. Компанія приймає пластикові пляшки, плівки, стрейч-плівки, відходи твердого та побутового пластику, а також склобій. Щоб відвезти свої побутові матеріали в компанію, надзвичайних зусиль не потрібно.

– Матеріали, які ми приймаємо, мають бути розсортовані між собою, тобто окремо пластик, плівка, скло тощо. Ще вони обов’язково повинні бути чистими та сухими, щоб ми могли їх прийняти. Якщо якісь умови недотримані, вологоміром ми визначимо певний коефіцієнт і згідно з ним знімемо відсоток оплати. Але, наприклад, макулатура ідеально сухою бути не може, вона в будь-якому випадку набирає вологу від землі чи повітря, тому допустима норма для макулатури 12-15%, – зазначає головний спеціаліст відділу вторинної сировини УМК Андрій Наконечний.

Що ж, великих статків із цієї справи отримати не вийде, адже ціна може коливатися від 1 до 5 гривень за кілограм макулатури, але це вже схоже на мотивацію, адже як розповідає Андрій Наконечний: “хто не розуміється в екологічній темі, для них усе сміття, але насправді є сміття, а є вторинна сировина”. 

Культ пластику

А от науковий журнал Американської асоціації сприяння розвитку науки Science Advances на своїх сторінках зауважує, що впродовж історії продуктивне людство виготовило 8,3 мільярда тонн пластикової продукції, а пакувальний пластик має найкоротший термін використання – менше року.

І все ж покращити екологічну проблему з утилізацією пластику навколо себе цілком реально, якщо знати, куди саме потрібно звертатися. Для прикладу, ТОВ “Черкасивторресурси” більше 25 років займається переробкою пет-пляшок, поліетиленової плівки та флаконів з-під побутової хімії.

– Ми можемо лише ПЕТу (пластикові матеріали – ред.) переробляти на місяць до 400 тонн і поліетилену 200-300 тонн. Потім  сортуємо пляшки, миємо, знімаємо етикетки й кришки, а далі відправляємо їх на експорт – із них роблять зазвичай поліефірне волокно. Від синтепону й до виробництва синтетичних тканин – це поліефірне волокно. Взагалі майже вся синтетика містить такі волокна, від спортивного одягу до светрів. А поліетилен загалом переробляється у різноманітні вироби (повторні плівки, труби, каністри тощо), – розповідає директор ТОВ “Черкасивторресурси” Костянтин Фролов.

У компанію також можна ввозити відсортовані матеріали в різних кількостях. Підготовка для цього максимально проста: продукція має бути чистою та сухою, її необов’язково мити, але ПЕТ-тара повинна бути без залишків рідини, а також без етикеток. А вимог до плівки є лише дві – вона має бути поліетиленова й без забруднень органікою, маслом тощо.

Ця процедура нескладна й за бажанням виконувати її може кожен черкасець. Навіть не потрібно вмикати пластиковий економ-режим чи підтримувати zero waste простір, щоб допомогти усуненню пластикової проблеми. Однак доволі багато людей все ще відмовляють собі в найпростішому екосвідомому вкладенню в чисте місто. 

– У нашій країні зараз діє закон про роздільний збір, але інструментів для його виконання не забезпечили. На цей момент ми не можемо змусити людей навіть стискати ПЕТ-пляшки, які вони викидають, тому що містяни вважають, що це не суттєво, а процес насправді дуже важливий. Коли ми не стискаємо ПЕТ-пляшки, вага контейнера становить лише до 100 кг, а, за умови стискання, його вага буде втричі більша. Відповідно, забирати буде вигідніше, проте більшість людей нас не чують, – ділиться Костянтин Фролов, директор ТОВ “Черкасивторресурси”.

Також Костянтин Фролов розповів, що для забезпечення повноцінного перероблення, тобто за повним циклом, має бути власна лінія сортування на полігоні, проте питання такої переробки ширше та більш політичне, ніж екологічне.

Норми безпеки черкаського полігону

– Чому зараз перевантажене сміттєзвалище? Тому що на нього заїжджає  абсолютно все побутове і промислове сміття на одну купу. Воно змішується і тому виділяє так званий сміттєвий газ, який є токсичним і вибухонебезпечним. Горіння сміттєзвалищ – це проблема взагалі всіх цивілізованих країн, якщо починає горіти, то воно може не зупинятися десятиліттями, – розповідає голова ГО “Альтернативна реальність” Віктор Коваленко.

Віктор Коваленко

Не варто бути професійним науковцем, щоб зрозуміти – чинна система, коли все сміття вивозиться гуртом на полігон, а потім сортується на місці, неефективна. І хоча департамент архітектури вже котрий рік розробляє проєкт нового полігону на території нашого, нове сміттєзвалище ще й досі залишається на етапі планування.

Втім у Черкасах є компанії, які працюють із нинішнім міським полігоном твердих побутових відходів (ТПВ). Наприклад, КП “Черкаська служба чистоти” забирає близько 55-65 тисячів кубометрів черкаського сміття на місяць, яке потім відвозить на полігон. Також, за словами першого заступника директора КП “Черкаська служба чистоти” Олександра Савенка, у компанії є послуга самовивозу й нею може скористатися юридична та фізична особи  й самостійно вивезти його на полігон, який, як повідомляє Олександр, є цілком придатним для використання, адже:

– Черкаський полігон не порушує норми безпеки. У нас регулярно проводяться екологічні перевірки й там є приписи, але вони не суттєві.

Однак із таким вотумом довіри до екоперевірок цілком справедливо можуть не погодитися не лише читачі екологічних блогів, але й експерти. Приміром, голова Черкаської обласної організації “Всеукраїнська екологічна ліга”, членкиня Екологічної ради України та громадської Ради при Черкаській при ОДА Наталя Фоміна  заявляє, що черкаський полігон цілком порушує норми екологічної безпеки:

– По-перше, він уже давно переповнений і, попри постійні наміри провести реконструкцію полігону, нам уже давно треба повернутися до питання будівництва сміттєпереробного  заводу. Будівництво заводу необхідно планувати на одній з частин чинного полігону, провівши перед цим на ньому рекультивацію.

Також пані Фоміна розповіла, що вже багато років надходять пропозиції від різних інвесторів щодо будівництва сміттєпереробного заводу,  але під час розгляду технологій, що пропонувалися, виявляються показники, що не влаштовують громадськість, адже зменшивши кількість відходів, буде значно збільшено забруднення атмосферного повітря. 

Взагалі тема сміттєвих заводів у нашому місті культивується як панацея для будь-якого екологічного питання. Зараз в Черкаській  області розробляється регіональний план управління відходами до 2030 року. Згідно з ним в області планується будівництво сміттєпереробних заводів у чотирьох районах: Черкаському, Уманському, Золотоніському та Звенигородському. Що цілком логічно наводить на думку про те, що подібні шляхи вирішення проблеми мають планку зовсім не місцевого рівня.  

Однак, як повідомляє Наталія, варто розуміти, що на сьогодні весь непотріб та відходи, яке містяни скидають у загальні контейнери, зрештою потрапляє саме на багатостраждальний черкаський полігон, який нині переповнений. 

Та маленькими кроками, якщо не вирішити, то запобігти вивезенню понаднормової кількості відходів можливо. Просте зменшення використання пластикової тари, стискання ПЕТ-пляшок та консервних бляшанок, а також сортування однотипної вторсировини (для прикладу, “пакет з пакетами”) може  суттєво вплинути на масштаби збільшення сміттєзвалища. Адже дрібне сміття (10%) та пластик (8%) мають найбільші відсотки серед матеріалів на полігоні, принаймні так повідомляє Черкаська міська рада. 

Траєкторія важливих екопитань Черкас

Але що точно не потрібно робити у своєму екострімовому русі за полігон – це вивозити власне сміття на лісосмугу чи яр. І все ж “стихійних” сміттєзвалищ у Черкаському районі сотні. На законодавчому рівні влада прийняла перелік законів, які зобов’язують державні органи місцевого самоврядування доводити до логічного завершення питання зі сміттям. Але це здебільшого для того, щоб органи влади могли приїхати з перевірками й правильно заповнити папери.

– Держава лише розводить руками й нарікає, що в неї немає ні ресурсів, ні повноважень, ні бажання ловити людей, які вантажівками вивозять сміття в ліс, – зазначає директор ТОВ “Українських екологічних технологій Черкас” Олександр Савенко .

До речі, саме такими вантажівками, поряд із вашим авто, легко можуть їхати не лише найобговорюваніші побутові відходи, але й будівельні, медичні (залишки відходів від операцій, зокрема людські), промислові чи біологічні. Якщо говорити мовою цифр, на території Черкас є лише один офіційний скотомогильник. Але куди ж тоді подорожують усі загиблі тварини?

Окрім цього, за словами голови Черкаської обласної організації “ВЕЛ” Наталії Фоміної, на території зачинених підприємств лежить достатньо й промислових відходів:

– Наприклад, на ділянці колишнього “Хімволокна” є велика кількість відходів, які  містять цинк на вже непрацюючих підприємствах: заводі телеграфної апаратури, приладобудівних заводах – і до сьогодні зберігаються відходи гальванічних виробництв, що мають у складі шкідливі речовини.

Загалом, коли розумієш картинку навколишньої екологічної ситуації, складається враження, що Україна дотримується курсу на Європу,зовсім не переймаючи її досвіду.  У нас створюються дедалі більше законів загальнодержавного призначення, але небезпечні речовини все ще продовжують відпочивати у підвалах непрацюючих підприємств, можливо, по сусідству із українським роздільним збором відходів.

За словами пані Наталі, ці підприємства (за умови реальних напрацювань із боку місцевої влади) можна використати з більшою користю, ніж архітектурні елементи міста. Наприклад, колишній завод стінових матеріалів, який раніше виготовляв цеглу, має на своїй території печі та конвеєри, тому його можна перебудувати на сортувальний або переробний завод із значно меншими витратами, адже це готові будівлі з певним обладнанням.

Проте, зауважує Наталія Фоміна, завжди є місце важливішим питанням:

– Часто депутати просто лобіюють свої інтереси і їх не цікавить, що буде потім, я бачила багато таких прикладів за свою 30-річну екологічну діяльність. До прикладу, екологічний фонд Черкаської області, який мав кошторис близько 18 млн грн минулого та цього року й має фінансувати природоохоронні проєкти, спрямовані на вирішення екологічних проблем по всій території Черкаської області, але міські ради знову й знову подають проєкти на придбання контейнерів для збору відходів, а  водночас в області ефективно не працюють  жодні очисні споруди. Неочищені стічні води скидаються в річки та Дніпро, а потім є величезні проблеми з питною водою для населення. Але ми все ще закуповуємо контейнери. 

Вочевидь, епоха ввімкнення екомислення тягнеться надто довго й колись слід буде перейти до реальних дій, адже навіть незначні вчинки мають наслідки. Та попри відсутність популяризації культури поводження з відходами, насправді, щоб стати частиною когорти екоспільноти, не обов’язково мати план ліквідації глобальної екологічної кризи чи горіти екопроблемами. Всього лише варто почати зі зміни у своїй голові та власному побуті.

Дарія Прудіус

Також новини “18000” є в Telegram і Viber, слідкуйте за нами в Instagram.