“Особливих надій нам ніхто не подає”, – мати полоненого моряка з Черкащини поїде на суд до Москви

Мати ув’язненого в Росії моряка Владислава Костишина Людмила Костишина збирається на суд до Москви. У цей же час батько іншого моряка – Олега Мельничука – ще досі не спілкувався з сином. 

Про це пишуть “Вечірні Черкаси“.

Востаннє бачилася з сином на попередньому засіданні 26 січня, – каже Людмила Анатоліївна. – Поговорити дали не більше аніж півтори хвилини. Владік нічого не розповідав. Питав тільки, які новини в Україні. Вони там живуть у повній ізоляції. Абсолютно нічого не знають. Недавно було засідання апеляційного суду в їхній справі. То не допустили навіть Владикового адвоката. Він востаннє спілкувався із сином місяць тому. Зараз я знову збираюся до Москви. Поїду 15 квітня, а повернуся звідти у п’ятницю, 19 квітня.

Людмила говорить, що українська влада каже, що справа просувається дуже помалу.

– Я говорила із українським консулом у Москві. Він каже, що справа рухається черепашачими кроками. Ніяких особливих надій нам зараз ніхто не подає.

Людмила Костишина працює вихователем у дитсадку міста Христиніка Черкаської області. Батько Владислава має інвалідність, але працює водієм. Окрім сина подружжя має 19-річну доньку Олену.

24-річний Олег Мельничук зі Сміли Черкаської області зараз сидить в одиночній камері. Його залишили без гарячої води. Батько Михайло Мельничук досі не говорив із сином.

– Жодного разу з моменту захоплення наших хлопців я не спілкувався з Олегом, – каже Михайло Мельничук. – ФСБ так вирішило. Жодних дзвінків. Навіть листів майже не отримує. Їх передають хіба тоді, коли з ними зустрічається консул чи адвокат. Віддавати написане в руки не можна. Тому лист зачитують і забирають потім. Я писав про те, як сина всі підтримують, як за ним ми скучили. У відповідь розповідає, що в нього все добре, тримається. Нещодавно його перевели з попередньої камери. Гарячої води немає. Поселили в «одиночці». Хлопці один одного не бачать й на прогулянках не перетинаються. Зустрічаються лише на суді. Позиція Олега не міняється: визнає себе військовополоненим. Говорить лише українською на всіх засіданнях і допитах. Я ще не їздив на суд. Мати Олега їздила. 16-17 квітня знову має бути у нього.  Їжу передавати не може. Навіть говорити з ним не дозволяють. У зал суду матерів не запускають. Засідання ж закриті. Олега може побачити в коридорі, коли йдуть на слухання. Під час виголошення вироку запускали таки до залу. Перемигувалися між собою.

Російські слідчі навмисно затягують справу, каже Мельничук.

– Адвокат жодних шансів на звільнення моряків не дає. Слідчі їм нічого не дають робити.  Лише 2 тижні тому почали перевіряти озброєння катерів. Це все політичне. Від Путіна тільки залежить, посадять хлопців чи відпустять. Наші ж політики нуль до цього всього. Воно їм байдуже. Вручили Олегу орден в Одесі. А далі що з ними робити? Всі батьки пишуть листи до керівництва інших країн, аби ті втрутилися в ситуацію. Єдина допомога від посольства – безкоштовне проживання батьків, коли ті приїжджають на суд. Харчування й проїзд за свої гроші.

Вилучені документи й особисті речі Олегу Мельничуку досі не повернули. Російська сторона постійно відповідає відмовами на запити адвоката.

Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Реклама МХП

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *