Мати ув’язненого в Росії моряка Владислава Костишина Людмила Костишина збирається на суд до Москви. У цей же час батько іншого моряка – Олега Мельничука – ще досі не спілкувався з сином.
Про це пишуть “Вечірні Черкаси“.
Востаннє бачилася з сином на попередньому засіданні 26 січня, – каже Людмила Анатоліївна. – Поговорити дали не більше аніж півтори хвилини. Владік нічого не розповідав. Питав тільки, які новини в Україні. Вони там живуть у повній ізоляції. Абсолютно нічого не знають. Недавно було засідання апеляційного суду в їхній справі. То не допустили навіть Владикового адвоката. Він востаннє спілкувався із сином місяць тому. Зараз я знову збираюся до Москви. Поїду 15 квітня, а повернуся звідти у п’ятницю, 19 квітня.
Людмила говорить, що українська влада каже, що справа просувається дуже помалу.
– Я говорила із українським консулом у Москві. Він каже, що справа рухається черепашачими кроками. Ніяких особливих надій нам зараз ніхто не подає.
Людмила Костишина працює вихователем у дитсадку міста Христиніка Черкаської області. Батько Владислава має інвалідність, але працює водієм. Окрім сина подружжя має 19-річну доньку Олену.
24-річний Олег Мельничук зі Сміли Черкаської області зараз сидить в одиночній камері. Його залишили без гарячої води. Батько Михайло Мельничук досі не говорив із сином.
– Жодного разу з моменту захоплення наших хлопців я не спілкувався з Олегом, – каже Михайло Мельничук. – ФСБ так вирішило. Жодних дзвінків. Навіть листів майже не отримує. Їх передають хіба тоді, коли з ними зустрічається консул чи адвокат. Віддавати написане в руки не можна. Тому лист зачитують і забирають потім. Я писав про те, як сина всі підтримують, як за ним ми скучили. У відповідь розповідає, що в нього все добре, тримається. Нещодавно його перевели з попередньої камери. Гарячої води немає. Поселили в «одиночці». Хлопці один одного не бачать й на прогулянках не перетинаються. Зустрічаються лише на суді. Позиція Олега не міняється: визнає себе військовополоненим. Говорить лише українською на всіх засіданнях і допитах. Я ще не їздив на суд. Мати Олега їздила. 16-17 квітня знову має бути у нього. Їжу передавати не може. Навіть говорити з ним не дозволяють. У зал суду матерів не запускають. Засідання ж закриті. Олега може побачити в коридорі, коли йдуть на слухання. Під час виголошення вироку запускали таки до залу. Перемигувалися між собою.
Російські слідчі навмисно затягують справу, каже Мельничук.
– Адвокат жодних шансів на звільнення моряків не дає. Слідчі їм нічого не дають робити. Лише 2 тижні тому почали перевіряти озброєння катерів. Це все політичне. Від Путіна тільки залежить, посадять хлопців чи відпустять. Наші ж політики нуль до цього всього. Воно їм байдуже. Вручили Олегу орден в Одесі. А далі що з ними робити? Всі батьки пишуть листи до керівництва інших країн, аби ті втрутилися в ситуацію. Єдина допомога від посольства – безкоштовне проживання батьків, коли ті приїжджають на суд. Харчування й проїзд за свої гроші.
Вилучені документи й особисті речі Олегу Мельничуку досі не повернули. Російська сторона постійно відповідає відмовами на запити адвоката.
