15 вересня у рамках святкування Дня міста в Черкасах відбулися перегони на саморобних тачках «Крутий спуск». Цьогоріч вперше переможців змогли обирати глядачі, а не судді. По Замковому узвозу спускалися найрізноманітніші автівки – у вигляді сміттєвого баку, переробленої ванни, пожежного автомобіля.
У підсумку переможцем став транспорт «майбутнього із минулого» DeLorean DMC-12. За кермом саморобного авто перебував черкащанин Віталій Пітвало, який вже не вперше брав участь у перегонах.
Про підготовку до заїзду та плани на майбутні «Круті спуски» Віталій розповів «18000».
«Я просто тегнув у фейсбуці друзів»
Цьогорічні змагання для Віталія Пітвала не стали першими, він вже брав участь у перегонах 2017 року. Тоді він також пішов додому з перемогою. У 2018 році вирішив взяти перерву, а вже в 2019 знову повернувся, щоб перемогти.
За словами Віталія, думка взяти участь у цьогорічних змаганнях виникла у нього раптово: побачивши інформацію про організацію перегонів, вирішив запропонувати друзям спробувати свої сили.
– Я просто тегнув у фейсбуці друзів, що потенційно могли взяти участь. Так і зібралась група людей, які захотіли. Тоді я зрозумів: є команда й потрібно щось робити, – розповідає Віталій Пітвало.
Загалом у команді Віталія було шестеро осіб, що допомагали вибороти перемогу.
«Назад у майбутнє» посеред Черкас
Розпочати підготовку потрібно за кілька місяців до спуску. Спочатку учасники вигадують ідею, тобто якою саме бачать майбутню автівку, потім розробляють її макет, майструють раму та каркас, оздоблюють. До того ж, саморобна тачка має відповідати критеріям «Крутого спуску»: автівка обов’язково має мати мінімум дві осі та три колеса, бути оснащеною рульовим механізмом, у конструкції не допускається наявність гострих предметів та виступаючих деталей, а найважливіше, транспорт не повинен містити двигунів чи будь-яких інших допоміжних пристроїв. Також заборонено використовувати модифіковані транспортні засоби, що мають базу стандартного автомобіля.
«Тачкою»-переможницею на «Крутому спуску» стала DeLorean DMC-12 – спортивне авто, яке стало культовим завдяки кінофраншизі «Назад у майбутнє». Саме Віталій Пітвало сів за кермо, за яким колись Док здійснював фантастичні «стрибки» із майбутнього в минуле й навпаки. Говорить, при виборі ідеї орієнтувався на смаки публіки.
– Ідею придумав сам. Говорили, що саме глядачі голосуватимуть за найкращу автівку, тож я відразу зрозумів, що люди голосуватимуть за те, що їм найбільше сподобається. Тому я й обрав відому модель машини, щоб у людей було більше асоціацій із фільмом. Хто знає, якщо б ми зробили інший автомобіль, то він, можливо, й не сподобався б народу, – розповідає Віталій.
Черкащанин зазначає, що цього року готуватися до перегонів йому було простіше, адже вже мав раму від попередньої «тачки». Залишилося разом із командою розробити макет та дизайн.
– Цього разу нам було легше, адже ми використали раму від попередньої машини й лише зробили інший макет і дизайн. Першого ж разу, щоб усе зробити до ладу, знадобилося приблизно три місяці, – говорить Віталій.
Віталій розповідає, що раму для автівки команда змайструвала з металопрофілю та велосипедних коліс, макет же роздрукували, використавши куплену міні-модель й збільшивши її масштаб.
– Раму ми робили з велосипедних коліс та звичайного металопрофілю. Щодо макету, до мене прийшла ідея, що можна зробити паперову модель в збільшеному вигляді. Бачив таке на ютубі. Отож, просто купив в Інтернеті готовий макет паперової моделі. Вона була маленька, тому ми її збільшили й розрахували як великі листи А1, вийшло приблизно 25 листів із картону. Після цього зробили металевий каркас, щоб корпус не прогинався. Правда, машина вийшла трохи нестійка, бо основна рама міцна, а зовнішній каркас – слабенький, – зізнається Віталій.
Аби DeLorean DMC-12 стала схожою на свій прототип, команда оздобила її спеціальною фарбою, що не знищує картон.
– Обробляли такою фарбою, щоб від неї не розкисав картон, бо якщо фарбувати звичайною масляною чи такою, що довго сохне, був би поганий вигляд. У нашій команді є люди, які займаються дизайном, тож вони порекомендували нам недорогу й хорошу фарбу, – додає Віталій Пітвало.
За словами переможця, під час спуску страх не відчувається, лише переповнюють емоції від підтримки людей, що поруч.
– Під час спуску найбільше подобаються люди, що підтримують та вітають тебе збоку. Страху немає, адже я сам все зробив, тож знаю механізм і впевнений в ньому, – ділиться емоціями Віталій.
«Потрібно брати участь там, де переможеш»
Наостанок Віталій Пітвало зізнається, що не проти взяти участь у «Крутому заїзді» і в наступному році, та лише за умови, що матиме круту ідею, в яку повірить.
– Ідеї є, однак я намагаюся дотримуватися думки, що потрібно брати участь там, де переможеш. Вийшло так, що у «Крутому спуску» я двічі перемагав. І участь брав теж двічі. Усе залежить від ідеї, наскільки я в неї повірю, наскільки мені сподобається. Якщо я буду впевнений, що саме з цим варіантом переможу, то візьму участь ще раз. Якщо гарної ідеї не виникне, то «пропущу разок». Побачимо, – констатує Віталій.
Усі фото взято із ФБ Віталія Пітвала
Спілкувалася Небога Анастасія
