Під час бізнес-форуму “Open.Biz” у Черкасах одну з панелей присвятили обговоренню мрій, роботи та донатів. У ній взяли участь чотири спікери, один з яких – співзасновник медіа “18000” Сергій Макаренко.
Про що говорили спікери, розповідає “18000”.
Панель розпочалася з обговорення того, які процеси в українському суспільстві або у житті спікерів найбільше чіпляють за живе та морально тиснуть. Далі спікери по черзі висловлювали свої думки.
Стоматолог-імплантолог, медик евакуації поранених Володимир Соболевський:
Нещодавно у філармонії був захід, на якому родичам, дружинам, дітям загиблих воїнів вручали пам’ятні медалі та відзнаки “Герой Черкас”. Мені важко було порахувати кількість цих вручень. Точно більше ніж сто. Найбільш вразливе для мене – це саме смерть. Я пишаюсь, що ми вивезли більше ніж 230 поранених.
Не буду приховувати, що на початку вторгнення на війну пішли найбільш мотивовані та готові як морально, так і фізично. На жаль, саме цей квіт нації ми зараз втрачаємо або вже втратили. Це найбільше, що чіпляє за живе.
Засновниця фонду “МХП-Громаді” Тетяна Волочай:
Я очолюю національний фонд. Територія, на якій ми працюємо, – 13 областей України. Навіть за кордоном іноді доводиться виступати на форумах, спілкуватися з європейцями. Особистий мій виклик – динамічність і кількість всього, що відбувається. Наприклад, ми їдемо в Миронівку писати разом із громадою стратегію розвитку до 2030 року. Зібрали усіх і тут відбувається поховання героя. Ми всі стаємо на коліна, а потім йдемо далі писати стратегію. І це життя, яким воно є. Ми не можемо не звертати на це уваги, щось відкладати чи переносити.
Основним викликом є, мабуть, оця глобалізація і масштабування кількості проєктів, підтримка людей і вміння працювати з командою.
Я думала, що мене нічого не тригерить, але дещо віднайшла. Скажу словами фронтмена гурту “Kozak System”: “Якщо ти не в ЗСУ, то ти для ЗСУ”. Ти можеш розвивати свій бізнес, надавати робочі місця ветеранам або родинам військових. Якщо це тобі не по силі – донать. Не довіряєш фондам та благодійним організаціям? Бери машину і їдь сам за кордон, щоб привезти пікап. Не можеш цього – плети сітки. Якщо ти і на це не спроможний, то вивчи українську мову. Мене дуже тригерить те, що люди продовжують розмовляти російською всюди: з дітьми, на великих, національних та навіть культурних форумах.
Для мене краще, коли людина намагається перейти на українську. Не треба бути ідеальним, головне – старатися.
Співзасновник медіа “18000” Сергій Макаренко:
Нічого мене так не тригерить, як смерть і втрати. Виділю ще два нюанси. По-перше, розкол, який відбувається у нашому суспільстві. Коли вигнали російські війська із Сум та Києва, на жаль, втратили страх. Після цього почалось роз’єднання. І зараз наш зовнішній ворог виділяє великі суми на це. Внутрішній – також нікуди не зник. Я зараз говорю про розкол цивільно-військової лінії. Люди в тилу намагаються перекладати відповідальність одне з одного. Військові ж говорять, що ми програли, тил забув про війну тощо. На прикладі наших зборів я можу спростувати обидві тези.
Донатять дійсно всі: і сини депутатів, і чиновники, і політики. Ніхто про війну не забув. Є хіба що маленький відсоток, який дійсно не думає за неї. Але більшість людей включена в процес. У цьому напрямі треба працювати далі. Пам’ятати, що у нас спільна мета.
Також хотів сказати про комунікацію. Одна з причин, чому зараз суспільство деморалізоване – на початку великої війни у нас були дещо завищені очікування щодо перемоги. Інформація не зовсім відповідала дійсності. Вже після другої половини 2023 року ми зустрілися із суворою реальністю, через це багато хто втратив мотивацію.
Переглянути цей допис в Instagram
Отже, що ми можемо зробити? Бути правдивими, відвертими й дорослими в спілкуванні один з одним, а також побажати людям, що відповідають за комунікацію всередині держави, зробити висновки.
Засновник ТОВ “Фабрика кави” Олексій Лозин:
Наразі ми стоїмо перед найбільшою загрозою у нашому житті. Нам потрібна сильна армія. Але без потужної економіки це неможливо. Нам потрібно, щоб ці дві сфери розвивалися паралельно одна одній.
Друге питання панелі стосувалося особистого. Спікери розповіли про те, що їм дає сили продовжувати мріяти, працювати та донатити.
Стоматолог-імплантолог, медик евакуації поранених Володимир Соболевський:
Мені мріяти важко. Якщо говорити про те, що було до війни, то наразі це має вигляд забутого роману. Планувати якесь майбутнє складно. Той, хто потрапив до ЗСУ, має два шляхи повернутися додому: тяжкий 300 або 200. Інших варіантів немає. Хіба що за великі кошти.
Я розумію, що поки ми всі не об’єднаємось у цій боротьбі, війна не закінчиться. Ті, хто зараз на фронті, не зможуть її завершити без допомоги тилу. Якщо на фронт підуть всі, то нас уже точно ніхто не врятує, бо тут залишаться одній жінки. Чим раніше ми зрозуміємо, що в єдності наша сила, тим скоріше ми зможемо перемогти.
Засновниця фонду “МХП-Громаді” Тетяна Волочай:
По-перше, мені допомагають дії. Справи, які несуть користь для України в цей складний час. Це може бути спілкування з військовими, допомога їм, бути на зв’язку з ними. Також половина зусиль йде на розвиток громад, мікробізнесу, культурних проєктів тощо.
По-друге, мені дуже допомагає ідеальне взаєморозуміння в команді. По-третє, сон, прогулянки свіжим повітрям, харчування та заняття спортом. Коли я “провисаю”, то перше, що роблю – запитую себе, коли останній раз їла та гарно спала. Відновлення свого фізіологічного здоров’я має стати номер один у списку потреб.
Співзасновник медіа “18000” Сергій Макаренко:
Ключове, що мотивує мене та команду – люди. Те, як вони включаються, як вони допомагають, як вони працюють. Пам’ятаю історію, коли на початку великої війни ми з товаришем приїхали набрати води і завезти її людям від волонтерських центрів. До нас підійшла бабуся і дала 200 гривень. Сказала, що ви ж для військових збираєте, тож тримайте. Мене зачепила ця історія тим, що люди на початку війни були готові віддавати все, що в них є, для того, щоб допомогти нашій армії. Це був один з тих фундаментів, що допоміг нам вистояти.
Нещодавно ми оголосили збір на 500 тисяч гривень, щоб передати дрони на Харківщину. Хотіли зібрати швидко, щоб купити мінімум п’ять безпілотників. Але за три дні вдалося зібрати майже 700 000. Завдання збору перевиконали. Ми вирішили його не закривати, оскільки донати досі приходять. І факт в тому, що люди залучені в процес і працюють.
Також зараз є дуже багато ІПСО. Я бачу це, бо працюю в інформаційній сфері. Вдумайтесь, що хтось вкладає мільярди доларів, щоб у нас опустилися руки. Згадуйте це, коли відчуваєте зневіру та втрату сил.
Засновник ТОВ “Фабрика кави” Олексій Лозин:
Я думаю, що мрія зараз у всіх одна – перемогти. Щодо мотивації працювати, то я намагаюсь шукати варіанти покращити свою фабрику. Разом з колегами знаходимо те, чим ми можемо бути корисними. Нас це мотивує.
Нагадаємо, що 25 травня відбувся благодійний бізнес-форум “Open.Biz”. На ньому обговорили питання, що стосуються мікро, малого та середнього бізнесів Черкас. На форумі збирали кошти на закупівлю офтальмологічного обладнання для військових, які перебувають на реабілітації. Загалом “Open.Biz” має п’ятирічну історію, але через повномасштабну війну він був призупинений.
Читайте також: Бізнес на диму і в диму. Як заробляють на кальянному ринку в Україні?
Єдиний телеграм-канал новин у Черкасах, новинам якого можна довіряти. Підписуйся на “18000 | Шо там у Черкасах?”
