Репортаж зі Сміли: як купити смілянські маковики

Смілянські маковички: де й коли можна купити

Цього літа станція Шевченка у Смілі стала відомою завдяки пиріжкам із маком. Все почалося з короткого відео в TikTok. Користувачка з ніком «Анжелікин блог» 19‐го липня опублікувала відео про смілянські пиріжки з маком. Мовляв, якщо ваш потяг зупиняється на станції Шевченка — обов’язково треба купити там собі пиріжка. В коментарях люди почали писати свої історії про ці пиріжки і назвали станцію пиріжковою. Смілянські маковики стали вірусним трендом. Люди їдуть на станцію Шевченка, купують пиріжки, знімають відео, розповідають про те, скільки в пиріжках маку. 

Тож щоб самим поглянути на славетні пиріжки, ми теж їдемо у Смілу.

Скриншот з відео в TikTok про смілянські пиріжки

День перший

Андрій і я приїхали на станцію Шевченка у вівторок, близько 16‐ї години. Ми їхали своїм авто і потім з’ясувалося, що це було нашою першою помилкою — треба було їхати дизелем. Другою помилкою було сказати продавчиням, що я — журналістка. 

Готуючись фотографувати продавчинь з пиріжками, я дістала фотоапарат і петличку, взяла готівку і разом з Андрієм пішла шукати пиріжки. Оскільки на станції Шевченка я бувала десятки, а то й сотні разів, то знала: треба йти в бік ринку. Якщо ви стоїте обличчям до пам’ятника Шевченку, то з правого боку від вас — вхід у ринок. Недалеко біля входу ростуть ялинки, біля них зазвичай можна знайти продавчинь з пиріжками. 

Продавчині пиріжків на станції імені Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська

Тож з усім своїм обладнанням ми пішли в той бік. Під ялинками було три жінки. Я підійшла до тієї, що стояла найближче. Жінка назвалася бабусею Любою. У неї смажені пиріжки. Бабуся Люба вийшла на пенсію 30 років тому і з того часу почала продавати пиріжки. Каже, їх купують гарно: «Оці дівчата тільки поприходили», — вона вказує на колег, що стоять поряд, — «І вже все продали. Я прийшла ось, щоб не збрехати, без чогось четверта, і продала вже чотири біляші та трохи пиріжків». 

Поспілкувавшись з бабусею Любою, підходжу до двох інших продавчинь. Бачу, що в них печені пиріжки, тож планую розпитати про ті самі пиріжки із маком. Але в мене нічого не виходить. Продавчині хапають сумки з пиріжками, стільчики — і тікати! Я гукаю: «Та хоч скажіть, скільки коштують пиріжки з маком!» А вони мені: «Ми ще без роботи залишимось!» Я пробую підійти ближче. Чесно кажу, що нічого не записую, нічого не буду фотографувати, але ж прошу сказати хоч два слова про пиріжки з маком. Ні, мені різко відмовляють. Засмучена, я повертаюся до бабусі Люби. Ми купуємо в неї три пиріжки з картоплею (по 30 гривень за один).

Йдемо до машини, щоб покласти пиріжки, й вирішуємо пройтися пероном. Я припускаю, що побачу зараз натовп з пиріжками, але цього не було. Дехто, кого я бачила з пиріжками, сказав, що купував не тут, а двоє хлопців говорять, що вони ніколи не куштували тих пиріжків, хоча й місцеві. Не було ні натовпу з пиріжками, ні натовпу продавчинь. А ті, що стояли під ялинками, пильно за нами слідкували. 

Люди на станції імені Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська

Андрій мав працювати, а я вирішила випити кави у кав’ярні-магазинчику, що навпроти вокзалу. Замовляючи каву, розмовляю з продавчинею про пиріжки. Дізналася таке: вона з маком не любить, а любить із сиром. Її чоловік — любить з маком і йому лише кілька разів попалися такі, де було мало начинки, бо він знає, у кого купувати. Ще вона розповіла мені, що до неї часто заходять люди з потягів і запитують, де купити смілянські пиріжки. Вона припускає, що ставши популярними в TikTok, «маковички» (я почула це слово у Смілі — так там люди називали продавчинь випічки з маком) почнуть «добросовісно» класти багато начинки. 

П’ю свою каву надворі й бачу, що до ялинок підходять ще кілька продавчинь, але навіть вони дивляться у мій бік. Я розуміла: сьогодні мені не вдасться купити пиріжків. Тим часом приїхав потяг. Люди вибігали за своїми пиріжками й швидко бігли назад. А ми з Андрієм вирішили залишитися на ніч у мого тата (він живе у Смілі), а наступного дня — змінити стратегію і спробувати ще раз купити пиріжків. 

Поїзд на станції імені Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська

Читайте також. Мариновані, квашені й з корицею: добірка рецептів огірків від черкащанки. 

День другий

Наступного ранку ми приїхали на станцію Шевченка близько 9. На стоянці перед вокзалом – стихійний ринок, а під ялинками, на своєму традиційному місці, стоять «маковички». 

Стихійний ринок біля будівлі вокзалу станції Імені Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська

Цього разу я залишила фотоапарат і петличку в машині. Ми взяли в руки лише гаманець і купили кукурудзи, щоб мати переконливіший вигляд у ролі покупців. Підійшли до продавчинь, а вони кажуть: пізно прийшли, всі пиріжки давно вже розкупили. На годиннику дев’ята з хвостиком і це вже було запізно. Нам сказали, що пиріжки зараз розкуповують швидко й що інші продавчині мають прийти в той час, коли приїде дизель. Наступний дизель мав прибути об 11:34. Ми вирішили пройтися і пошукати пиріжки на ринку поряд, проте нічого там не знайшли. 

Ми сиділи в машині і чекали 11:34. На наше нещастя, дизель приїхав раніше і ми побігли на перон. Нам на зустріч йшла продавчиня, яка казала прийти до дизеля і гукнула: «Чого ж ви так довго?! Зараз все розкуплять!» Ми поспішали. Андрій з грошима побіг до «маковички», а я йшла позаду, щоб зробити кілька фото. 

Люди купують смілянські пиріжки на пероні станції імені Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська

Андрій чемно став у чергу і це виявилося нашою третьою помилкою. Бо черга за смілянськими пиріжками не спрацювала — треба було тицяти гроші й кричати: «Два з маком». На годиннику була 11:30 і в продавчині залишився лише один біляш. 

Продаж пиріжків на пероні станції імені Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська

У сподіванні на те, що треба буде вмістити в себе ще немаленький смілянський пиріжок із маком, вранці того дня я з’їла на сніданок зовсім небагато. Але, на жаль, голодні ми поїхали додому. Залишалася надія лише на родичів, які пообіцяли поїхати після роботи і дочекатися пиріжків. 

Дорога зі Сміли до Черкас. Фото: Ірина Ямборська

Вечір другого дня

Ще коли ми були у тата, його дружина розповіла, що знає жінок, які печуть пиріжки, зокрема одну, в якої іноді замовляє випічку. Тож у нас був її номер і вона погодилася на коротку розмову ввечері. Жінка просила не називати її ім’я. Вона говорила, намагаючись швидко завершити розмову і хвилювалася, що скаже щось зайве. Ми розмовляли 7 хвилин і вона постійно повторювала: поспішає, бо саме буде діставати пиріжки з печі. Попри це, ось що вдалося дізнатися.

Більшість продавчинь пиріжків — пенсійного віку. Вони займаються цим десятиліттями, щоб отримати додатковий заробіток до пенсії. Жінка не сказала, скільки продає пиріжків за день, мовляв, «це нікому не треба», і не зізналася, чи зросли продажі разом із популярністю TikTok. Натомість сказала, що тепер люди стали люб’язніші: підходять, дякують і говорять, що бачили відео про смілянські маковики. Жінка має клієнтів, яких знає вже близько 10 років. Але каже, що продажі зменшилися ще з часів пандемії. Єдиного рецепта пиріжків немає, все можна знайти в інтернеті. «Як у кожної господині різний борщ, так само і пиріжки», — каже продавчиня. 

Коли були на вокзалі, то запитали в людей, коли найкраще приходити по пиріжки. Нам сказали, що найкраще приходити до дизеля або після 20‐ї години. Ми не мали часу чекати ще, тож цього разу по пиріжки поїхав мій тато. Він купив їх у трьох «маковичок»: у тієї, з якою я розмовляла телефоном — по 40 гривень, у двох інших — по 45. У всіх трьох пиріжках було багато маку. 

Розрізані смілянські пиріжки з маком

Підсумок

За своє життя я їла смілянські пиріжки багато разів. Зі станції Шевченка я їздила на навчання, на відпочинок, на дизелі до бабусі з дідусем чи до тата. І часто купити того пиріжка — це було як невелика традиція, особливо, коли їдеш в дизелі, попереду довга дорога, а продавчині заходять у вагон і самі закликають купити. Але виявилося, що спеціально вполювати пиріжка — не так і просто. Особливо, коли прагнеш ще й розмови з продавчинями. Тож ось що варто знати, щоб все ж купити смілянського маковика:

• приїхати до Сміли дизелем чи поїздом;
• одразу наготувати гроші;
• швидко йти до продавчинь, як тільки їх вгледіли (на пероні або під ялинками з правого боку від будівлі вокзалу);
• пам’ятати, що дотримуватися черги — не завжди ефективно. 

Смілянський пиріжок з маком

Ірина Ямборська

Читайте також. Вітряні млини Черкащини: історії тих, що збереглися до нашого часу.

Усі актуальні новини Черкас та області за сьогодні – у вайбер‐каналі «18000». Підписуйся, аби не пропустити!