Рось: все тече, мало що змінюється

Війна ніколи не змінюється і завжди має одні і ті ж наслідки. Вона впливає на життя мільйонів до, під час та після ще тривалий час. Вплив від бойових дій може бути як прямий – безпосередні втрати та руйнування, так і опосередкований, коли причина проблеми в обмеженнях, накладених збройною агресією. 

Україна багато років страждала від дефіциту ресурсів, зокрема, і фінансових. Наслідком цього було фінансування окремих сфер за залишковим принципом, далеким від належного рівня. Війна лише загострила цю проблему, піднісши її в окремих випадках до абсолюту. Очевидно, що вона змінює багато речей і по-новому розставляє пріоритети для окремих родин, громад, міст та цілої країни. Разом з тим є сфери, невирішення проблем у яких сьогодні можуть призвести до катастрофи завтра, незалежно від результатів звитяг нашого війська на полі бою. І заплющувати очі на це не можна.

Велика концентрація таких болючих точок лежить у сфері екології. Роками недофінансовані екологічні програми цьогоріч взагалі опинилися або без будь-якого фінансування, або ж із ресурсом, достатнім виключно для звітності і галочки у чиновницьких документах. І звинувачувати у цьому можна виключно агресора. 

 “18000” розповідає історію з Черкащини про річку Рось, занедбаний стан якої призвів до відсутності питної води в цілому місті.

Річка Рось. Фото Галини Добровольської

Вниз за течією

Басейн річки Рось розташований одразу в чотирьох областях нашої держави – це Київська, Вінницька, Черкаська та Житомирська. Довжина річки майже 380 кілометрів. Вона бере свій початок із джерел на Вінниччині та впадає у Дніпро на Черкащині, таким чином є однією із численних приток найбільшої водної артерії України. Попри ненайбільшу протяжність, Рось є найзарегульованішою рікою України. Вплив людини та результатів її діяльності на неї величезний.

Річка слугує джерелом прісної води одразу для п’яти великих міст – Білої Церкви, Миронівки, Богуслава на Київщині і Умані з Корсунем на Черкащині. Крім того, тут розташовані сотні та тисячі інших менш потужних та все ж за сукупністю значущих водозаборів: як приватних, так і промислових. Щоб забезпечити промислові та господарські потреби, поступово одна за одною було збудовано одразу 66 водосховищ. У громадах, що проживають на березі річки, сформовано понад дві тисячі озер.

Ще під кінець радянської епохи став очевидним той факт, що річка поступово вмирає, і якщо не вживати заходів, кінець її очевидний – висихання. Якщо на подібні проблеми для якихось інших річок можна було заплющити очі, то забезпечення водою Білої Церкви, Умані та Корсуня потребувало заходів. Коли ресурси особливо ніхто не рахував, було ухвалено рішення створити водогін, яким з’єднати Дніпро та Рось і за його допомогою поповнювати басейн останньої. 

– Трубопровід заповнили один раз, він пропрацював два дні і навіть невідомо, чи дійшла вода до річки Рось. Величезні витрати енергії і відповідно від ідеї одразу відмовились. Згодом це все продали з аукціону та “утилізували”. І проблема як була, так і залишилася, – розповідає у коментарі “18000” керівник Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (далі РОВР) Петро Бабій. 

Нині основним джерелом поповнення водних запасів річки є танення снігів навесні. Зменшення кількості зимових опадів негативно впливає на повноводність, з року у рік зменшуюючи кількість води у річці, що призводить до зменшення течії і посилення негативних факторів антропогенної діяльності. Донедавна основним проявом зміління Росі була традиційна літня задуха, що призводила до масового мору риби та раків у річці.

Посилювалась задуха, крім іншого, діяльністю малих гідроелектростанцій, що сконцентровані на Росі. Зокрема мова про Стеблівську ГЕС, що розташована в однойменній громаді по сусідству з Корсунь-Шевченківським. Регуляція річки часто відбувається в інтересах саме генерації електрики, а не збереження природних ресурсів. Найдраматичнішим у цій ситуації є те, що відповідні гідроелектричні станції працюють за так званим “зеленим тарифом”, відповідно не мали би наносити природі жодної шкоди.

Стеблівська ГЕС. Фото “18000”

У 2022 році до проблем, викликаних станом Росі, несподівано додалась нова. У ніч з 4 на 5 липня містечко Корсунь-Шевченківський опинилося без централізованого водопостачання. Причина – різке зниження рівня води у водосховищі на Росі, де розташований водозабір місцевого водоканалу. Місцева влада оперативно відреагувала на інцидент і вже за ніч рівень водопостачання вдалося відновити шляхом скидання води зі Стеблівського водосховища, що розташоване вище по течії. 

– Зараз рівень води тримається на відмітці -10/-11. Коли зникло водопостачання, рівень був -35, – зазначає очільник місцевої громади Віталій Мацюк. – Проте у Стеблеві рівень води -31, вище у Богуславі уже розпочинається мор риби. Біда не в тому, що в Корсуні зникла вода, а те, що Рось взагалі зникає. Наша проблема із водою – це лише наслідок більш глобальної загрози. У кожному з восьми басейнів річки Рось щорічно зменшується рівень води. Від того, що з кількох водосховищ вище скинули воду нам, ситуація не змінилась. Від нашої дамби до Дніпра рівень води піднявся лише на 5 сантиметрів, а не на 25, як хотілося б.

З чим пов’язане різке зменшення рівня води у Корсуні, ще мають визначити спеціально створена комісія та правоохоронці. Відповідна заява була подана місцевою журналісткою Ганною Добровольською, втім кримінальну справу досі у поліції не відкрили, вивчаючи обставини інциденту. Місцеві жителі та активісти пов’язують такий “скачок” із діяльністю підприємства ЗАТ “Новосвіт”, що обслуговує та експлуатує Стеблівську ГЕС.

– У неділю третього липня люди купалися у Шумках та бачили, що у річці дуже багато води – ділиться спостереженнями Галина Добровольська. – Турбіни були зупинені – це факт, але воду чомусь з Корсунь-Шевченківського водосховища скинули. 

У самому підприємстві ЗАТ “Новосвіт” від інциденту відхрещуються. Там заявляють, що не працювали у ті дні і ніяким чином на рівень води у водосховищі не впливали.

– На той час наше підприємство зупинило діяльність і досі не працює. Відновити роботу ми зможемо, коли поновиться водність річки. Коли це буде – невідомо. Дати дозвіл на це можуть лише у Регіональному офісі водних ресурсів річки Рось, але думаю, що не працюватимемо ми і наступного місяця, – говорить директор підприємства ЗЕА  “Новосвіт” Ігор Мікрюков.  

У зв’язку з тим, що рівень води в річці Рось упав до критичного рівня у Корсуні не було можливості наповнити резервуари на водозаборі. Фото Галини Добровольської

У профільній установі, що регулює діяльність на річці Рось, інцидент із водопостачанням Корсуня пов’язують із діяльністю агрохолдингів, що використовують водосховище для поливу власних насаджень, утім не дотримуються визначених лімітів. Але радять дочекатися офіційних результатів перевірки.

– Коли не падає зверху дощ, коли немає запасів снігу, то влітку річка просто пересохне і взагалі не буде течії. ГЕС воду не забирає, а пропускає через турбіни. Можливо, певний негативний вплив на екологію ці ГЕС і мають, але вони не впливають на водність – переконаний керівник Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось Петро Бабій. – ГЕС там не працювала три дні, був відкритий щит на 6 сантиметрів, а вода за ніч різко впала і десь поділося 90 тисяч метрів кубічних. Хтось викачав, а хто – невідомо. Думаю, що більшу частину викачала агрофірма “Урожай”, частину водоканал, решту ж, незначну частину, інші невстановлені водозабори. Хто це – невідомо, сьогодні викичали – завтра сховали. Треба квадрокоптер, щоб обстежити всі береги, адже, в нас по 18 кілометрів берегової лінії з кожного боку. 

Втім слова чиновника викликають певний скепсис, безвідносно до підприємств, що могли викачати таку кількість води із річки протягом короткого часу. Мова про десятки тисяч кубічних метрів води і у такому випадку десятки насосів, що використовують агрофірми, мали би працювати цілодобово протягом кількох діб. Зі скепсисом до цієї версії ставлять як пересічні жителі Корсуня, так і чиновники та представники влади. Зокрема серед таких і заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу Сергій Поліщук.

– Зараз там працює поліція і з’ясовує, чому він там так впав (рівень води, – ред.). Чи це управлінське рішення РОВР, чи це робота гідроелектростанції, чи дійсно був якийсь забір води. Але ж ви розумієте – 30 сантиметрів нижче критичної точки, жодне підприємство не може стільки води забрати за короткий час на поливну систему. Зі свого боку ми зафіксували порушення і беремо участь у роботі спеціальної комісії.

Чиновник хоч і не звинувачує прямо у скиді води чи інших порушеннях ЗЕА “Новосвіт”, втім зазначає, що підприємство має зробити оцінку впливу на довкілля власної діяльності.

– Ми зараз судимось із “Новосвітом” і наше бачення таке, що вони повинні зробити оцінку впливу на довкілля. Вони оскаржують наш припис. На сьогодні в частині проведення перевірок ми керуємося 303 постановою Уряду від 13 березня 2022 року, – зазначає Поліщук.

Постанова, на яку посилається чиновник, фактично забороняє в умовах воєнного стану проведення будь-яких перевірок та здійснення державного контролю на суб’єктах господарювання, незалежно від форм власності. Мова йде як про планові, так і позапланові перевірки.

Більш категоричний у висловлюваннях директор корсунського водоканалу Микола Бардадим.

– Скинули по “безпрідєлу”. Ніхто нічого не знає – скинули та і все. На 20 сантиметрів нижче нашого забору. Аби хтось ними керував, а так вони самі що хочуть те і роблять, – говорить комунальник.

Свою версію того, що відбулось, має відомий у місті та області активіст Олег Собченко. Він уже багато років слідкує за ситуацією довкола басейну річки Рось та неодноразово критикував діяльність ЗЕА “Новосвіт”, а також РОВРу. Зараз Собченко проходить військову службу в одному із військових підрозділів, втім знаходить час на відслідковування та аналіз ситуації, яка розгортається у його рідному місті.

– Криза з водопостачанням у Корсуні цілком може бути штучною. Інтерес “Новосвіту” полягає в отриманні додаткової води з резерву верхніх ставків та водосховищ протягом літа. І створивши кризу з водопостачанням у  Корсуні, вони ці ресурси отримали – Бабій розпорядився скинути рівень ставків і водосховищ вище за течією на 30 см, тому рівень у Стеблівському водосховищі постійно зростає, а екоскид досі затиснутий і в Стеблеві, і в Корсуні. На цих ресурсах “Новосвіт” таки планує цього літа запустити велику турбіну у Стеблеві, напевно знаючи, що саме це може вбити рибу у Яблунівці. Але нікого не покарано за мор риби і раків 2018 року, тому і цьогоріч, якщо і буде мор, ризик для винуватців – мінімальний, а заробіток – мільйонний, – пише Собченко ну своїй сторінці у фейсбуці. 

На зараз є очевидним той факт, що чиновники із РОВР намагаються відмежувати приватне підприємство ЗЕО “Новосвіт” від “участі” в інциденті з відсутністю водопостачання. Разом з тим сукупність факторів свідчить про те, що найбільш імовірною причиною зменшення рівня води стало таки її скидання нижче по течії. Це могло стати або ж за результатами спланованих дій з метою наповнення рівня Стеблівського водосховища, або ж, що більш імовірно, наслідком банальної людської халатності, що лише підкреслила критичний стан справ із водоймою як на території Корсунської громади, так і в інших містах, що залежать від Росі та її повноводності.

В обласній військовій адміністрації також відреагували на інцидент. Наступного дня після зупинення водопостачання до міста приїхав начальник ОВА Ігор Табурець. 

– Разом із фахівцями ми зараз напрацюємо дорожню карту для нормалізації рівня води. Зі свого боку місцева влада має подбати про модернізацію системи водозабору. Якщо говорити в цілому, то обміління Росі (а місцеві жителі добре пам’ятають її повноводною) – це не проблема самого лише Корсуня. Це глобальна проблема річки. І тут потрібні комплексні рішення, – зазначив очільник області.

З поглядом у майбутнє

Проблеми на річці Рось накопичуються із року в рік і несуть в собі дедалі більше ризику для громад, що проживають на її берегах. Якщо у попередні роки прояви цих проблем мали локальний характер, то зараз же ситуація змінюється. Попри те, що чиновники та екологи запевняють, що рівень води у річці хоч і малий, втім достатній для забезпечення Умані та Білої Церкви, втім ситуація може різко змінитися, якщо проблему пустити на самотік.

Комплексне вирішення проблем Росі потребує консолідації зусиль як місцевої, так і центральної влади, а також чималих фінансових інвестицій у реконструкцію систем водозабору та водоочищення, що застарівають як технічно, так і морально. Крім того, потребує посилення і контроль за діяльністю ГЕС, що і досі експлуатують ресурс річки, який із року в рік зменшується.  

Мер міста Корсунь Віталій Мацюк

– Ще восени ми винесли на розгляд сесії міської ради договір про співпрацю територіальних громад, які перебувають на березі річки Рось. Мова про 14 громад. Ми ухвалили відповідне рішення і переслали їм, – говорить очільник Корсуні Віталій Мацюк. – Ми чекаємо, коли всі ухвалять відповідне рішення. Нам вдалося вже організувати одну спільну онлайн нараду, розробимо спільне звернення на Уряд та профільні міністерства. Підключаємо до роботи також і народних депутатів. Ми хочемо, аби всі зрозуміли, що це спільна проблема всіх міст, що перебувають на річці Рось, і Умані, що бере звідси воду.

Річка Рось пересихає. Фото Галини Добровольської

Від ефективності кроків, які вживатимуть місцеві чиновники, і наскільки активною буде втручання центральних органів влади до вирішення проблематики річки Рось, залежить майбутнє сотень тисяч людей, які щодня споживають воду із цієї річки, не задумуючись про її проблеми. Поки інформаційний фокус та весь державний потенціал спрямований на боротьбу із зовнішнім агресором, природа продовжує вносити свої корективи у повсякденне життя, на які кожен має реагувати у міру наявного ресурсу. Заплющуючи очі на проблему або ж пускаючи її на самотік, можна отримати наслідки, збитки від яких співмірні із безпосередніми бойовими діями. Зокрема, зникнення води в кількох населених пунктах, які “живить” річка. Втім якщо на дії агресора ми мало можемо вплинути і покладаємось на успіхи Збройних Сил України, то діяльність окремих суб’єктів господарювання ми можемо та зобов’язані контролювати задля збереження продовольчої та екологічної безпеки Черкащини. 

Підготував Артур Чемирис

Підписуйтеся на новини “18000” у вайбері. Нас уже більше 5000!

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu