Залишити не можна актуалізувати. Що не так з генеральним планом і чому це хвилює Бондаренка?

Сьогодні, 27 квітня, ми повторно публікуємо наш текст щодо актуалізації генплану, адже воно знову актуальне. Після невдалої спроби голосування 15 квітня, депутатський корпус ще раз спробує ухвалити скандальний документ

***

Вже кілька місяців поспіль у порядок денний сесійних засідань Черкаської міської ради намагаються “вписати” питання актуалізації генерального плану міста. Депутати вчергове мали перейти до розгляду цього питання і на минулій сесії. Утім щоразу цього не траплялося. От і напередодні чергової сесії міської ради, призначеної на 15 квітня, багатостраждальне питання і справді важливе питання знову активно “мусолять” в кулуарах міської ради в надії все таки віднайти необхідні 22 голоси на його підтримку.  

Лото-забава – виграшна справа

 Депутатів довго “налаштовували” на потрібний лад різними вербальними та невербальними методами. Зокрема, серед останніх використаних міським головою Анатолієм Бондаренком прийомів політичного “мотивування”  – ветування земельних питань окремих учасників АТО та навіть осіб з інвалідністю. Причина, мовляв, проста – невідповідність генеральному плану міста. Тож аби пересічні черкасці мали можливість реалізовувати своє конституційне право отримати безкоштовно 10 соток землі, депутати й мають прийняти запропонований їм документ. 

Втім пересічний черкащанин, як і будь-який інший житель нашої країни, знає, що реалізувати своє справді невід’ємне конституційне право на землю співмірне з виграшем у лотерею “Лото-забава” часів середини “нульових” – хтось постійно виграє, але не ти. Так само і з землею. Постійно і без проблем її отримують десятки людей, проте твоїх знайомих серед них немає, як і тебе самого. Проте серед новоспечених власників земельних ділянок є багато знайомих і друзів місцевих політиків, зокрема, вже згаданого Анатолія Бондаренка та та його найближчого політичного оточення. Про щасливу земельну історію рідного брата міського голови навіть не будемо окремо згадувати у світлі того, що є більш актуальні приклади, до того ж тісно сплетені з питанням актуалізації генерального плану міста.

Хто хоче стати мільйонером?

Без сумніву, політика – це найпростіший спосіб швидко розбагатіти. І хоч для багатьох це аксіома, яка не потребує додаткового підтвердження, втім науковий метод дослідження, зокрема, і корупції на місцевому рівні потребує саме обгрунтованих доказів. І зробити це доволі просто на прикладі земельних питань. Для початку варто відкрити будь-який профільний сайт оголошень і віднайти там інформацію про земельні ділянки, які перебувають у вільному продажу. Пропозицій, насправді, не так і багато. Найкоштовніші з них традиційно розміщені в районі Соснівки, у природно-заповідному фонді, посеред вікових насаджень та по сусідству з політичним, правоохоронним, суддівським та бізнесовим місцевим бомондом. Тут землі активно роздавалися всіма каденціями місцевої ради. Навіть новоспечені депутати вже встигли “ощасливити” на одній з останніх сесій близького до все того ж Бондаренка чиновника Андрія Крилова.

Ціна окремих земельних наділів може досягати мільйона гривень. Автори пропозицій і майбутні вигодонабувачі – окремі ділки, що за солідні гроші реалізують ділянки, виділені місцевими депутатами безкоштовно нібито пересічним черкасцям. Як ми вже зазначали, серед цих “пересічних” по-справжньому пересічних важко віднайти.

Для енциклопедичного та максимально наглядного прикладу можна взяти земельну ділянку, виділену ще у 2018 році Василю Монастирецькому. З профілю у соціальній мережі Фейсбук можна подумати, що пан Василь, здавалось би, і є тим простим пересічним черкасцем, який, немов вчителька молодших класів із Фастова, виграв у лотерею та замість мільйона отримав коштовну землю в Соснівці. Сім’янин, виховує доньку, полюбляє рибалку. Втім знавці місцевої політики швидко розвінчують нашу ілюзію, бо знають з біографії Монастирецького дещо більше, зокрема те, що довгий час він був водієм теперішнього секретаря міської ради і одного з найбільш довірених в політичній конструкції Анатолія Бондаренка персон – Юрія Васильовича Тренкіна. 

Однак не будемо поспішати радіти за не зовсім простого водія і його скарб. Останнім часом з ділянкою Монастирецького, як і низкою інших, здавалося б, щасливих землевласників у Соснівці виникли певні “труднощі”. Прокурори Черкаської місцевої прокуратури вимагають від них повернути землі у власність територіальної громади Черкас. Все через невідповідності цільового призначення генеральному плану міста. Якщо відкрити кадастрову карту та порівняти із генеральним планом, то ми побачимо, що велика частина ділянок, які активно роздавались депутатами попередньої каденції, перебувають у так званій “зеленій зоні”, де передбачені лісові насадження, але а ж ніякі не маєтки… чи автомийки.

До останнього розгляд таких справ відкладався через невизначеність у законодавстві. Під сумнівом було, чи справді місцеві прокурори мають право в інтересах органів державної влади, зокрема Держгеокадастру, позиватися до суду. Втім наприкінці минулого року це питання врегулювала Велика палата Верховного суду України, легалізувавши дії прокурорів, направлені на захист інтересу громади. З того моменту відновилася активна фаза судових засідань, ініційованих правоохоронцями.

Вже у січні 2021 року Соснівський суд постановив визнати реєстрацію права власності, як ми вже встановили, не зовсім пересічного черкасця, водія секретаря міської ради на землю незаконно. Та чиновники з мерії не опустили руки. Вони подали апеляцію на відповідне рішення, з тексту якого чітко вбачається, що підставою визнання права власності незаконним є саме невідповідність цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, в документі згадується і про актуалізацію генерального плану міста. Відповідач (міська рада) апелювала до того, що новим документом передбачено зміну цільового призначення. Але суд зазначив, що якщо актуалізація не ухвалена, хоч і розроблена, законних підстав віддавати землю під житлову забудову там, де мали б рости сосни чи інші дерева, у місцевих депутатів не було. Для наглядності розуміння “глибини” питання варто зазначити, що сусідня ділянка, що також є об’єктом позову прокурорів, виставлена на продаж і її ціна становить 42 тисячі доларів, що перевищує 1 млн гривень. 

Та Василь Монастирецький не один у своїй біді. В аналогічній ситуації опинилась, зокрема, і донька відомого у місті бізнесмена, директора ПАТ “Азот” Віталія Склярова – Аліна Склярова. У 2018 році вона придбала у двох місцевих жителів дві ділянки по вулиці Дахнівській, на якій уже встигли збудувати  та відкрити автомийку. Місцеві жителі, що продали Скляровій ділянки, отримали їх від міської ради у 2016 році. Мова про Артема Заболотнього та Яну Чернуху. Ці  ділянки у свій час продавали від імені цих людей по 50 тисяч доларів.

Окрім того, поряд розташовані ще дві аналогічні ділянки, що перебувають у власності дружини вже згаданого Заболотнього, а також Вадима Воробйова.  Тут також на найближчі дні призначені судові засідання за позовом місцевих прокурорів. Варто зазначити, що за інформацією нашого видання родина Заболотних перебуває у давніх дружніх відносинах із родиною міського голови Анатолія Бондаренка. Саме цим співрозмовники в кулуарах місцевої ради і пов’язують виділення їм у 2016 році одразу двох коштовних земельних наділів.

Автор цих рядків дозволить собі сміливість припустити, що питання актуалізації генерального плану з боку політичної еліти міста пов’язана саме із прецедентом по ділянці ймовірного водія Тренкіна, коли землю, а разом з нею майже 50 тисяч американських доларів, зобов’язують повернути у власність громади. Наближення дати апеляційного розгляду цієї скарги, а також винесення рішень по інших подібних справах змушує політичний бомонд активізуватися, тому що на кону, як ми вже переконалися, сотні тисяч доларів доходу для наближених осіб, а можливо і їхніх.

Підсилити позиції відповідачів у цій справі, а саме Черкаської міської ради та власників земельних ділянок, може саме актуалізація генерального плану, яка переводить спірні землі із лісових насаджень у категорію житлової забудови. Звичайно, хоч і новоспечені, та вже все ж таки дещо обстріляні політичними перипетіями депутати могли б піти на зустріч “відповідачам” та підставити плече допомоги. Втім, як бачимо, у конкретно цих випадках жодної мови про реалізацію права на житло немає. Очевидно, ключові політики та наближені до них особи перетворили конституційне право всіх українців на джерело власного миттєвого збагачення, банально монетизувавши доступ до найкоштовнішого матеріального ресурсу будь-якої громади. Характерним є те, що у своїй жадобі окремі політики-ділки зайшли настільки далеко, що навіть певний час не дуже “рефлексували” на наявність належних документів. Час розкидати каміння, а час його збирати. Чи допоможуть депутати нової каденції зібрати каміння своїх попередників і тих, кому вдалося перебратися,  – питання риторичне.

За все хороше і проти всього поганого 

Втім не Соснівкою єдиною, хоч вона, цілком ймовірно, для багатьох стейкхолдерів політичного процесу є рушійною силою. Взагалі основний містобудівний документ був розроблений у далекому 2009 році і вже очевидно не відповідає сучасним вимогам. Його актуалізацією почали займатися ще шість років тому, та чи сильно ці напрацювання якісно відрізняється від того, що мають замінити і настільки громаді потрібні ці політичні маневри, питання риторичне. Чиновники, що від початку повторювали мантру про панацею у вигляді цієї актуалізації, зараз же говорять про банальну необхідність ухвалити документ, аби він “не пропадав”. Проте й він уже потребує оновлення. 

Актуалізація генерального плану була замовлена міським департаментом архітектури та містобудування у 2015 році, виконавець – приватне харківське товариство, отримало завдання наприкінці 2015 року, тобто більше 5 років тому. Громадські обговорення потенційних змін, а також їхнє погодження відбулось у 2017 році. Далі вже у серпні 2018 року розробник отримав експертний звіт про відповідність документа вимогам законодавства і фактично завершив свою роботу. Все це обійшлося міському бюджету близько 1 млн гривень. Депутати попередньої каденції тричі пробували затвердити документ, втім добре знаючи реальні інтереси одне одного під кінець каденції, так і не назбирали необхідних 22 голоси. Фактично тоді цей документ підтримували лише наближені до Бондаренка депутати із фракції “Батьківщина” та їхні сателіти, а також “Черкащани”, які історично підтримують все, що пов’язане із землею, тому що все це історично пов’язане із ними самими. 

Зараз же ситуація із підтримкою кардинально не змінилась. Як і раніше, за затвердження документа в теперішньому вигляді виступає найближче політичне оточення Анатолія Бондаренка на чолі із Юрієм Тренкіним, а також представники партії “Черкащани”.

Одним із небагатьох масштабних козирів документа є врегулювання ситуації з колишнім військовим полігоном – територією у понад 100 гектарів, яка за задумкою депутатів має бути реалізована з молотка, а за виручені кошти нібито буде наповнений цьогорічний бюджет розвитку. Ділянку планують повністю віддати під житлову забудову, поклавши кілька нових вулиць, зокрема Квіткової, Містобудівної, Автомобілістів.

Парадокс ситуації в тому, що реалізація відповідної концепції потребує з міського бюджету інвестицій, що у сумі в рази перевищує будь-який можливий дохід від продажу землі потенційним інвесторам. Ще у далекому 2017 році чиновники з проєктантами оцінили роботи лише по вулиці Квіткова у 42 млн гривень, а за сучасних умов ця сума лише збільшиться. Жоден інвестор не візьме на себе такі витрати в інфраструктуру, допоки є альтернативні об’єкти, а вони є і у достатній кількості. Можна припустити, що міське керівництво і профільні чиновники добре розуміють утопічність картини, яку малюють перед депутатами, і реально сприймають ситуацію довкола полігону не стільки у площині інвестицій, стільки у площині майбутніх витрат.

 Провідні забудовники поки забезпечені простором для розгортання власних будівельних майданчиків. Для цього відкритий шматок набережної на перехресті Козацької та Героїв Дніпра, де свої об’єкти зводять партнери впливового місцевого політика-бізнесмена Михайла Мушієка. Вони ж на основі вже затвердженого детального плану території “освоюють” території колишнього заводу ЧПК, де зводять так званий ЖК “Андорра”, крім того, готують ще кілька будівельних майданчиків. 

Місцеві будівельники, афілейовані із політичною силою “Черкащани”, ПП “Надія” також уже мають кілька перспективних об’єктів для забудови. У їхніх планах також амбітна забудова Замкового узвозу, час якої, судячи з усього, плавно наближається. У цьому питанні також може допомогти актуалізація, яка змінює цільове призначення частини землі довкола узвозу з громадської забудови на житлову – саме відповідно до концепцій та розроблених проєктів відомого місцевого забудовника.  

Крім того, нещодавно депутати без торгів роздали низку земельних ділянок на Митниці та у центрі міста, зокрема по вулиці Байди Вишевецького та Верхній Горовій. Ці всі об’єкти є більш цікавими для короткотермінових інвестицій, аніж “розрекламований” полігон. 

Уважний читач слушно зауважить, що питання генерального плану – це не лише про великих забудовників, це і про пересічного жителя Черкас, про його садибну забудову, червоні лінії і навіть про вивезення сміття. Втім у реальних умовах всі справді “прості люди”, до проблематики яких поки ще прийнято апелювати до, під час та трохи після пленарних засідань сесії міської ради навчилися вирішувати свої проблеми без допомоги владців, тим більше, що доволі часто їхня допомога завершується лише додатковими клопотами.  І насправді єдиним завданням генерального плану міста, у якому досі відсутня стратегія розвитку, – це забезпечення комфортного розвитку бізнесу окремих забудовників та політиків – все інше похідне.  Підтверджень цьому безліч. 

Кому що… Або їхні думки тихі

Звичайно, документ, розроблений у 2009 році, вже морально застарів і потребує коригування. Втім це коригування має відбуватися, виходячи з інтересів громади, а не окремих політиків, бізнесменів чи землевласників або ж політиків-бізнесменів, які до того ж і є тіньовими землевласниками. Віднайти таких у стінах міської ради не так і важко. І ні для кого не секрет, що саме вони найбільш активно форсують тему ухвалення цього питання. Форсують з єдиною метою: аби не повторити проблему попереднього скликання, коли всі депутати стали добре обізнані в реальних інтересах одне одного і навіть “фантазували” стосовно суспільного інтересу.

Можна лише уявити тягар, який навис на плечах окремих депутатів. Не маючи власного інтересу в питаннях землі та її відведення, вони мають проголосувати за рішення, що однозначно збагатить багатьох їхніх колег. Натиснути чи не натиснути зелену кнопку – вирішувати кожному окремо. І яка буде мотивація того чи того – голосування також в індивідуальній площині. Та варто пам’ятати, що вже от-от чергові суди за Соснівку, де справи об’єктивно кепські. До того ж провідні автобренди поступово презентують оновлені модельні лінійки своїх люксових авто. Зволікати, якщо коротко, вже немає часу. Саме такі думки панують у президії міської ради, повірте на слово. 

Артур Чемирис