Як Черкаська капела бандуристів популяризує народне мистецтво
Бандура, яку асоціювали переважно з кобзарями та народними думами, нині звучить по-сучасному. На ній виконують українські народні пісні, твори класичних композиторів і навіть сучасну естрадну музику. У Черкасах цим займається капела бандуристів – колектив, який поєднує жіночі голоси й бандури, чоловічий хор та оркестрові інструменти. За майже 35 років існування він став частиною культурного життя міста та продовжує знайомити слухачів, зокрема й з інших регіонів, з українською музичною спадщиною.
Повномасштабне вторгнення ще більше загострило питання ідентичності України. Для учасників капели музика стала способом протидії ідеологічному впливу ворога та підтримки українців.
Чим особлива Черкаська капела бандуристів, як змінилося сприйняття бандури за роки та чому цей інструмент важливо передавати наступним поколінням – розповідаємо у матеріалі «18000» до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, який відзначають 9 листопада.
«Її звучання сріблясте, ніжне»: бандура – не лише для народних пісень
У репертуарі Черкаської капели – українські народні пісні, твори українських композиторів, класична музика та сучасні композиції. Тут виконують «Туман яром», «Ой чий то кінь стоїть», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Ой у лузі червона калина», «Гей, соколи» та інші пісні.
Окреме місце в репертуарі посідають твори на слова Тараса Шевченка. Зокрема, капела виконує «Заповіт», «Три шляхи», «Реве та стогне Дніпр широкий» і «Борітеся – поборете». Музиканти знають і українську класику – «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Анатолія Кос-Анатольського та Мирослава Скорика, зокрема «Намалюй мені ніч» і композиція на вірш Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».
Водночас у виконанні капели звучать «Адажіо» Альбіноні, так звана «місячна» соната Бетховена та «Аве Марія» Каччіні. Є також різдвяний цикл та сучасні патріотичні твори.
- Ми намагаємося, щоб репертуар був різноманітним. Є народні пісні, класичні твори, сучасна музика. Важливо, щоб слухач міг почути бандуру в різних жанрах і зрозуміти, наскільки широкі її можливості, – пояснює художня керівниця та головна диригентка Світлана Кладій.
Світлана Кладій. Фото: Facebook художньої керівниці
Бандуристка Людмила Квартальова також переконана, що на бандурі можна виконувати будь-яку музику – все залежить від аранжування та майстерності музикантів.
- Бандура має дуже особливий тембр. Її звучання сріблясте, ніжне. Вона чудово поєднується з голосом, ніби продовжує його. Але це не означає, що на ній можна грати тільки народні пісні. Вона може звучати і в класичній музиці, і в сучасній, – каже пані Людмила.
Бандуристка Людмила Квартальова. Фото з архіву героїні
Вона порівнює бандуру з окремим кольором у симфонічному оркестрі: інструмент може доповнювати інші тембри й водночас залишатися впізнаваним.
Від бандурного ансамблю до унікального колективу
Черкаську капелу бандуристів створили у 1991 році. Ідея такого колективу була закономірною для Черкащини – батьківщини Тараса Шевченка та краю з багатими традиціями української культури. Бандура ж стала одним із її впізнаваних символів.
Упродовж років капела змінювалася та розвивалася. Як розповідає контрабасист Сергій Сергієць важливий етап становлення припав до 2015 року. Саме тоді в капелу до бандуристів долучилися вокальна група та інструментальний оркестр.
Сергій Сергієць грає на контрабасі, до капели приєднався у 1998 році, коли його порекомендував його батько, який до цього сім років був учасником капели.
- Бандура – це український символ. А Черкащина – Шевченківський край. Тому й виникла ідея створити тут капелу бандуристів, – пояснює пан Сергій.
Контрабасист Сергій Сергієць
Нині у колективі грають виконавці з різними музичними спеціальностями. Світлана Кладій працює в капелі з 2013 року. Спочатку була хормейстеркою, а згодом очолила колектив.
За її словами, капела має особливий склад, який вирізняє її серед інших музичних ансамблів. Жінки не лише грають на бандурах, а також співають. Чоловіки переважно формують вокальну групу. Звучання також доповнюють інструменти оркестрової групи: дві скрипки, баян, флейта, кобза та контрабас.
Таке поєднання створює насичене й глибоке звучання, в якому бандура взаємодіє з голосами та іншими музичними партіями, – пояснює музикантка.
«Це інструмент, через який можна відчути себе українцем»
Для Людмили Квартальової бандура – один із символів України. Вона говорить про неї як про духовну цінність і частину національної пам’яті.
- Для мене – це струни душі. Бандура – ніби рідна душа. Це інструмент, через який можна відчути себе українцем, самоствердитися, згадати про своє коріння, – розповідає музикантка.
Черкаська капела бандуристів. Фото з архіву Світлани Кладій
За словами бандуристки, історично інструмент був пов’язаний з кобзарською традицією. Музиканти виконували думи та пісні, передавали через них історії про важливі події, героїв і життя українців. Тому інструмент став культурним символом.
Пані Людмила помічає, що ставлення до бандури і сприйняття знайомих пісень, і реакція слухачів на виступи капели змінилося після повномасштабного вторгнення.
- Буває, що люди після концерту підходять і дякують. Особливо ті, хто був змушений залишити свій дім. Для нас це дуже важливо. Розуміємо, що українська пісня потрібна людям, що вона підтримує їх. Це спосіб боротися з ворогом, – говорить бандуристка.
Читайте також. Привиди минулого та скелети сучасності: що відомо про закинуті й недобудовані будівлі у Черкасах.
«Шевченко ніби передбачав»: як повномасштабна війна змінила звучання знайомих пісень
Для учасників капели повномасштабне вторгнення стало переломним моментом. Людмила Квартальова пригадує концерт 23 лютого 2022 року. Тоді колектив фіналізував виступ піснею «Реве та стогне Дніпр широкий».
- Ми заспівали її, і було якесь дивне відчуття. Ніби всі розуміли, що щось насувається. Пісня прозвучала дуже по-особливому, – пригадує черкащанка.
Бандуристи під час виступу. Фото з Facebook капели
Після початку повномасштабної війни пані Людмила певний час не могла співати й грати. Їй було незручно виходити на сцену в яскравому одязі, коли в країні відбувалися страшні події. Згодом вона зрозуміла, що роботу потрібно продовжувати. Адже українська пісня, музика та культура також важливі для людей, які переживають війну.
- Після 24 лютого твори, які ми грали тривалий час, набули нових сенсів. Наприклад, «Ой у лузі червона калина» та «Гей, соколи» стали для нас символами спротиву й національної єдності, – пояснює музикантка.
За словами диригентки пані Світлани, під час виконання поезії Тараса Шевченка виникає відчуття, ніби він передбачав, через що доводитиметься проходити українцям.
Заслужений артист України Юрій Ільчук співає в капелі вісім років. Він говорить, що українська пісня завжди була основою репертуару. Водночас після 2022 року побільшало сучасних патріотичних творів. Тож репертуар капели постійно оновлюється, зокрема у ньому з’явилися – «Там в Бахмуті», «Встань, земле моя», «За Україну» Олександра Пономарьова.
- Культура і пісня – це те, що нас об’єднує. росія намагається знищити все українське. Тому важливо, щоб ми продовжували співати рідною мовою і показували, хто ми є, – каже пан Юрій.
Юрій Ільчук під час виступу. Скрин із відео
Також колектив готує твори, які говорять про переживання українців, їхню боротьбу та віру в майбутнє країни.
Контрабасист Сергій Сергієнко каже, що після початку великої війни музиканти на певний час припинили роботу, а влітку 2022 року поступово повернулися до репетицій.
- Ми не беремо до рук зброю, але можемо підтримувати людей, нагадувати про нашу культуру, нашу мову, нашу пісню, – говорить музикант.
Інструмент ховали у підвалі, тому їх довелося ремонтувати і налаштовувати
Після початку повномасштабного вторгнення капела зіткнулася не лише з емоційними викликами, а й із побутовими труднощами. Інструменти доводилося зберігати в непростих умовах, а деякі з них потребували ремонту.
Контрабасист Сергій Сергієць пригадує, що частину інструментів перенесли до підвального приміщення, де була підвищена вологість. Це вплинуло на їхній стан: зокрема, пошкоджень зазнали окремі дерев’яні частини. Контрабас довелося ремонтувати, а бандури – налаштовувати.
- Бандура потребує уваги. Її не можна залишити будь-де, адже дерево реагує на зміну температури й вологості. Інструмент має бути в належних умовах, – розповідає вона, – додає Людмила Квартальова.
Бандури в чохлах. Фото з соцмереж музикантів
За словами пані Людмили, сучасна бандура з перемикачами може коштувати близько 60 тисяч гривень. Тому оновлення інструментів та умови для їхнього зберігання потребують ресурсів.
Повернення до репетицій також було непростим. Музиканти працювали під час відключень електроенергії, іноді – при світлі ліхтариків. Узимку виникали проблеми з опаленням, тому доводилося шукати інші приміщення для занять.
Та попри все, як каже Світлана Кладій, репетиції та виступи в капелі – інша частина життя для кожного із музикантів. Ця капела – колектив однодумців.
- Люди приходять на репетиції після основної роботи, іноді втомлені. Але творчість нас об’єднує, надихає, дає сили. Ми ніби отримуємо крила. Культура – це генетичний код, пам’ять і душа народу. Її потрібно нести в родинах з молоком матері, – каже пані Світлана.
Концерти, гастролі та слухачі, які повертаються
Черкаська капела бандуристів регулярно виступає у місті та області – зокрема, у художньому музеї, філармонії та театрах. У колективу є постійні слухачі – і молодь, і люди старшого віку.
Виступ капели. Фото: Черкаська міська рада
Капела також гастролювала в Києві, Чернігові, Вінниці, Полтаві, Дніпрі. Серед майданчиків, де виступали музиканти – Національний палац мистецтв «Україна» та київська філармонія.
Художня керівниця капели Світлана Кладій хотіла б розширити географію виступів, зокрема виступати за кордоном. Адже інтерес до репертуару капели є і за межами України.
- Мені телефонували й просили: «Поділіться репертуаром, дайте щось ваше, тому що ми знаємо, як у вас в Україні (під час повномасштабного вторгнення, – ред.)». Музика – частина нашого національного коду, через яку ми можемо розповідати про Україну, – говорить Світлана Кладій.
Виступ бандуристів. Фото з архіву пані Світлани
Також, за словами керівниці, у планах колективу виступати перед військовими, зокрема у шпиталях та для поранених захисників.
- Люди у лікарнях, військові ще глибше розуміють музику й дякують нам, – каже пані Світлана.
«Діти свідомо обирають бандуру»: цей інструмент має майбутнє
Людмила Квартальова помічає, що дедалі більше людей цікавляться українськими інструментами. Водночас вона вважає: щоб бандура залишалася ще більш впізнаваною, потрібно працювати з молоддю, розширювати репертуар і показувати, що цей інструмент може звучати по-різному.
- Я також працюю у дитячій музичній школі і розумію, що зараз діти свідомо приходять саме на бандуру, мене це неабияк тішить, – зазначає музикантка.
Пані Людмила. Фото із соціальних мереж
Світлана Кладій розповідає, що також побільшало майстер-класів, конкурсів і можливостей для молодих виконавців. У Черкасах, зокрема, відбувається конкурс «Бандурна плеяда» для досвідчених музикантів та тих, хто починає опановувати інструмент.
- Навчитися грати на бандурі непросто. Проте, коли мої учні беруть до рук бандуру, я бачу в цьому продовження української історії, традиції, з якою сама познайомилася ще в дитинстві, – зауважує музикантка Людмила Квартальова.
Валерія Кісільова
Читайте також. Два парники, 18 тисяч живців і власна ферма: як переселенка з Криму розвиває бізнес на Черкащині.
Читайте новини Черкас та області – актуальна інформація щодня. А ще відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди «18000» – у нашому інстаграмі