В Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікували скандальне рішення судді Черкаського окружного адміністративного суду Петра Паламара, яким поновлено на посаді очільника управління архітектурно-будівельного контролю міськвиконкому Черкас Валентина Дяченка.
Дяченко був звільнений з посади у серпні минулого року, а перед цим був затриманий співробітниками Генеральної прокуратури під час отримання хабара. Заявником у справі про хабарництво став відомий у місті бізнесмен та меценат Віталій Ільченко.
На думку судді Паламара, Дяченко був звільнений з посади неправомірно, зокрема через те, що нібито двічі притягувався до відповідальності за одне ж і те ж порушення, яке було виявлено в межах проведеної службової перевірки. Спочатку Дяченко нібито отримав догану 23 травня, а потім за ті ж самі факти ще і 2-го серпня.
Додамо, що перед цим поновлений чиновник намагався у судовому порядку скасувати одну з власних доган. Черкаський окружний адміністративний суд у листопаді 2018 року його підтримав. Утім вже невдовзі це рішення було скасоване в Апеляційнійні інстанції, яка підтвердила правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності Дяченка у серпні 2018 року.
Втім рішення Апеляційного суду не вплинуло на думку судді Паламара, що поновив Валентина Дяченка на посаді. Окрім цього, скандальному чиновнику, згідно з рішенням суду, має бути виплачена компенсація з місцевого бюджету за термін вимушеного “відсторонення” у розмірі майже 458 тисяч гривень. Суд ухвалив таке рішення, виходячи із того, що середньоденний заробіток чиновника, який обгрунтовано підозрюєтся у вимаганні 30 тисяч доларів хабара, мав становити 1530,52 гривень.
Зазначимо, що в частині виплати компенсації рішення суду вступає в силу після терміну, відведеного на подання апеляції. Як зазначили в коментарі виданню 18000, місцева рада буде оскаржувати це рішення.
Свого часу Паламар став відомим у місті після того, як в 2012 році заборонив низці політичних партій проводити мирні зібрання під стінами Черкаської обласної державної адміністрації. Тоді серед партій, чії права були обмежені, була ВО “Свобода”.
