Колись аудиторія для студентів, а нині – мініштаб для плетіння кікімор. Така трансформація сталася з однією із кімнат черкаського університету через настання повномасштабної війни. Тепер замість зошитів на партах тут нарізані тканини та нитки, а замість студентів – волонтери та каркаси.
Від початку квітня тут сплели вже кілька десятків кікімор для захисників на передовій. Усе – завдяки “Черкаським павучками” – волонтерській спільноті, яка займається їхнім виготовленням ще з 2014 року. Нині тут і бувалі “павучки” і ті, хто приєднався до плетіння нещодавно: різні за віком та місцем народження, проте об’єднані спільною метою – плести перемогу.
“18000” поспілкувався із “Черкаськими павучками” та дізнався про процес виготовлення кікімор та потребу в матеріалах і “руках”
“У нас 8 років було те ж саме, що й 24 лютого”
Анна Іванівна плете маскувальні сітки та кікімори ще з 2015 року. Говорить: від початку війни з росією три роки плела лише кікімори, проте із 2017 року потреба в них знизилася, тож згодом повернулася до сіток. Так “працювала” до 24 лютого.
Повномасштабна війна майже не змінила життя пані Анни: прокинувшись того дня, перше, що зробила жінка, як і зазвичай, пішла на “роботу”. Так вона називає свою волонтерську діяльність в “Черкаських павучках”, де перебуває майже щодня з восьмої ранку до восьмої вечора.
– У нас нічого не змінилося. У нас 8 років було те ж саме, що й 24 лютого, – говорить Анна Іванівна.
Сітки та кікімори “Черкаські павучки” із 2014 року плели в 7 філях. Нині їх залишилося три. У квітні нову філію з плетіння кікімор відкрили в одному з корпусів ЧНУ ім. Б. Хмельницького. Саме її діяльність зараз координує Анна Іванівна. Жінка говорить: нині плетуть кікімори для трьох природних зон: степу, лісу та лісостепу. Для кожної з них використовують свою гаму кольорів.
– Раніше військові нам навіть надсилали фото пейзажів звідти, куди замовляли кікімори. Під них ми й підбирали кольори тканини й ниток. Нині (весною, – ред.) пейзажі за вікном швидко змінюються, тож кажу дівчатам, аби йшли на “роботу” й дивилися навкруги та запам’ятовували кольори, – ділиться пані Анна. – Наприклад, кікімора-степ – більш світла, тому до неї ми вплітаємо тканини світлих кольорів, які схожі на суху траву, зокрема мішковину. Також включаємо сюди й трохи зеленого.
Плетуть кікімори “павучки” з натуральних тканин, шерстяних або напівшерстяних ниток та мішковини. Саме такі матеріали волонтерки просять приносити черкащан. Кольори: зелено-коричневі та жовто-зелені. Наголошують: тканина не має бути легкозаймистою. Також не бажано приносити трикотажні матеріали, оскільки виготовлені з них кікімори зачіпатимуться об гілля та кущі, що ускладнюватиме пересування військових.
За словами Анни Іванівної, аби сплести одну кікімору, “павучкам” потрібно приблизно три дні, якщо працюють удвох біля одного каркаса. Більше часу потрібно новачкам.
– Ми вже наловчилися й знаємо хитрощі, як правильно в’язати, – говорить Анна Іванівна. – Вкладаємо в них (кікімори, – ред.) свою душу, адже знаємо, що вони мають захистити людину. Плетучи, молимося. Навіть всередину вкладаємо ангеликів у вигляді ляльок-мотанок, щоб вони їх оберігали.
“Сюди мене, мабуть, привели ноги або якась господня сила”
Нещодавно долучился до плетіння кікімор і пані Оксана. Жінка вже удруге була змушена тікати від війни. Покинувши дім на Донеччині, свій спокій вона знайшла в товаристві “павучків”.
– Сюди мене, мабуть, привели ноги або якась господня сила. Переїхавши нещодавно звідти, де дуже страшно й боляче, мені хотілося не кричати й показувати свій біль, а знайти йому вихід, створюючи щось корисне, – ділиться Оксана.
Вона додає: коли плете кікімори, вкладає у них всю свою любов та молитви за Батьківщину й захисників, а тому кожна ниточка як оберіг.
“Людей стає все менше, а потреба в сітках та кікіморах як була, так і залишається”
Як і Анна Іванівна, ще від початку волонтерської діяльності “павучків” плете сітки та кікімори для захисників і черкащанка Тетяна Григоренко. У цивільному житті жінка працює науковим співробітником Черкаського обласного краєзнавчого музею. Говорить: із 2014 року займається історією російсько-української війни. Нині, поки робота в музеї “на паузі”, усі дні проводить за плетінням.
– Коли почалася війна, хотіла чимось допомогти. Продукти й речі – це одне, але хотілося допомогти і якоюсь працею. Тож коли почула, що в 2014 організовувався волонтерський центр, приєдналася, – згадує пані Тетяна.
Жінка розповідає: із початком повномасштабної війни охочих плести кікімори було багато. Бувало й таке, що біля одного каркаса стояло близько десяти осіб. Проте з часом кількість людей почала зменшуватися: хтось повернувся на роботу, хтось вигорів.
– У нас є велика потреба в “руках”. У перший день прийшло дуже багато людей. Зараз, на жаль, їх стає все менше, а потреба в сітках та кікіморах як була, так і залишається, – ділиться Тетяна Григоренко.
Приходити плести сітки до “павучків” черкащани можуть як на весь день, так і на годину чи кілька. Філія відкрита не лише в будні, а й на вихідних та навіть під час свят.
– Можливо, хтось може прийти на кілька годин чи в обідню перерву. Ми так і робили спочатку: плели в обідню перерву чи ввечері після роботи, – розповідає пані Тетяна. – А зараз, навіть коли є вихідний, усе одно йдемо сюди. Здавалося б, можна зробити собі перерву? Але ні – усі приходять. Удома думки різні лізуть в голову, а тут, у гурті, і час минає швидше, і не так сумно.
Волонтерка додає: крім допомоги у безпосередньому плетінні кікімор, долучитися до забезпечення черкаських захисників маскуванням можна навіть удома: нарізати та приносити тканину чи розбирати мішковину на нитки. Така робота займає немало часу у “павучків”.
– На кікіморах робота дуже клопітка. Багато підготовчих клопот: треба розпустити ниточки по одній, правильно нарізати тканину. Різати її потрібно товщиною до 1 см, – говорить пані Тетяна. – Далі ці ниточки та стрічки потрібно вплести в кожну дірочку в сітці для кікімори. Звісно, очі втомлюються. Але ми звикли. Деякі люди лякаються, проте всьому можна навчитися.
ЯК ДОЛУЧИТИСЯ ДО ПЛЕТІННЯ КІКІМОР?
Прийти до корпусу ЧНУ ім. Б. Хмельницького №2 за адресою вул. Дашковича 24
Анастасія Небога
