Уроки виживання замість віршів на пам’ять і таблички множення: досвід навчання черкащанки в Швейцарії

Багато українців через війну змушені були покинути свої домівки та поїхати за кордон. Понад 600 тисяч дітей перебували в інших країнах на момент початку навчального року – за інформацією МОН.

За даними освітньої інформаційної мережі Єврокомісії Eurydice Network «Підтримка учнів‐біженців з України в школах Європи», більшість українських школярів зареєстрована в Польщі – 528 тисяч, Німеччині – 290 тисяч та Чехії – 70,5 тисяч. В Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині — від 30 до 40 тисяч дітей.

Від початку повномасштабної війни до Швейцарії виїхали близько 70 тисяч українців, за інформацією на сайті «РБК – Україна». Серед них і Ольга Лисенко – черкащанка та мама восьмирічної доньки.

На їхньому досвіді ми розглянули систему освіти в іншій країні: її особливості та відмінності від української.

- Війна змусила мене поїхати за кордон. Я дуже переживала за життя своєї доньки, тому вирішила наважитись. Коли ми вже приїхали, я шукала спеціальні групи підтримки, розпитувала знайомих швейцарців, відвідувала гарні місця з донькою, – говорить Ольга.

Усі біженці з України спершу перебувають в спеціальному таборі, де чекають доки їх направлять в інше місце. Добиратися з одного пункту в інший люди мають самостійно, перед виїздом вони отримують квиток та мапу. Героїня розповідає, що всі переміщення біженців тримають у секреті задля їхньої безпеки. В кінці подорожі на кожного чекає зустріч з представниками соціальної служби, які мають всю інформацію про особу, зокрема з її звичками у вихованні дітей та побуті.

Для швейцарців дуже важлива репутація людини, вони серйозно опікуються українцями та створюють всі необхідні умови для комфортного життя.

- Я не обирала школу для своєї дитини, тут інший підхід для біженців. Працівник соціальної служби зустрілась з нами і надала папери: де ми будемо жити, до якої школи піде донька і навіть хто наш лікар, – все вже вирішено і відмовитись не можна було, – пригадує Ольга Лисенко.

Навчання в іноземній школі неможливе без знання мови, тому в Швейцарії для українських школярів призначені спеціальні заняття з вивчення німецької, а також спілкування з психологом для кращого освоєння. Швейцарські школи значно відрізняються від наших, дітей навчають бути самостійними та турбуватись про інших. Донька Ольги Жанна вже вдруге пішла до першого класу.

- Мене дуже вразило, що дітки з чотирьох років самі ходять до школи, адже дорога займає десь 25 хвилин. Цікаво також те, що першокласники можуть бути різного віку: від п’яти до восьми років. Старші дітки допомагають та піклуються про менших, а коли їм виповниться 9 років, переходять до другого класу, – пояснила пані Ольга.

У школах вивчають все, що стосується життя в суспільстві та природі: діти вчаться плавати, розпалювати вогонь, кататися на лижах та багато іншого. Швейцарська освіта спрямована на базові навички, які потрібні для життя. Також школярі серйозно ставляться до графіку навчання та дисципліни.

- У нас зовсім інший менталітет і підхід до навчання. В Україні діти більше вивчають різні предмети, а в Швейцарії – основи виживання. Тут вчителі не змушують вчити вірші чи табличку множення. Мені подобається, що у моєї дитини є графік навчання та активностей на цілий рік, і вона наперед знає, коли буде її улюблений предмет, – говорить черкащанка.

Освоїти необхідні для виживання навички діти можуть під час походів до лісу. Такі прогулянки відбуваються за будь‐якої погоди, школярі вчаться шукати правильне місце для багаття, збирають гілочки та ставлять намети. Це навчає дітей бути самостійними, рішучими та сміливими – чого не вистачає українським діткам у школах, вважає пані Ольга.

Основною проблемою, з якою мають справу всі біженці, – це мова. Швейцарія – єдина держава, в якій налічується чотири національні мови. Переважає німецька мова, але вона значно відрізняється від тієї, якою говорять німці. П’ята частина жителів розмовляє французькою мовою, італійська та ретороманська в меншості – за інформацією з сайту Poradnuk.com.ua. Особливістю є те, що всі ці мови мають неабиякий вплив одна на одну, створюючи нові діалекти.

- Труднощі є з мовою, бо не існує швейцарської мови, є лише діалект, який залежить від регіону. Ми перебуваємо в кантоні Цюрих, в селі Ельсау, де розмовляють на німецькій мові з швейцарським діалектом. Для мене і для дитини – це був найбільший бар’єр для життя в цій країні. Дуже багато жителів розмовляють на різних діалектах, що не зовсім зрозуміло, навіть після з другого чи третього разу, адже таких слів немає у перекладачі, – пояснює черкащанка.

Швейцарія – це одна з країн, де рівень злочинності вважається найнижчим у світі, а умови для життя – найкращими. Тоді як Україна посідає 57 місце в списку небезпечних країн зі злочинністю – за інформацією УНІАН. Саме в Швейцарії школярі безпечно без батьків ходять до школи, збирають цукерки на Хелоувін о 9 вечора або ж відвідують дитячі дискотеки о 7 ранку.

- Тут настільки високий рівень безпеки, що біля будинків немає парканів, автомобілі залишають відкритими, як і вхідні двері. Безпека тут на вищому рівні, що мене, як маму, дивує і розслабляє, я можу бути спокійна за свою доньку, – говорить Ольга Лисенко.

Попри незначні недоліки, життя та освіта в Швейцарії на значно вищому рівні ніж в Україні.

- Моїй доньці та мені дуже подобається жити в цій країні. Жанна з задоволеннями ходить до іноземної школи та продовжує навчатися онлайн в українській. Коли війна закінчиться, ми обов’язково повернемося, але поки ми тут, то ми використовуємо всі можливості, які нам надає держава. Рівень життя дуже відрізняється від українського і дуже б хотілося, щоб і в нас так було. Такий же рівень безпеки, дороги, повага один до одного, пунктуальність транспорту, можливість добре жити, бо тут ти можеш собі ні в чому не відмовляти абсолютно. Дуже багато плюсів саме в Швейцарії, що дає мотивацію зробити щось краще в Україні, – підсумувала черкащанка Ольга Лисенко.

Нагадаємо, «18000» готує низку матеріалів про навчання черкаських школярів за кордоном. Попередній текст у межах цього проєкту – «12 класів та іспити на знання мови: досвід навчання черкаських школярів в Естонії».

Підготувала Вероніка Чіпенко

Знайомся ближче з командою «18000» – підписуйся на інстаграм @18000_team