В Україні майже пів мільйона людей мають проблеми з заїканням. Цікавщо, що з них майже 0,3 млн – це чоловіки.
Згідно з Міжнародним класифікатором хвороб МКХ-10, заїкання – це порушення мовлення, що характеризується частим повторенням або пролонгацією звуків, складів або слів. Логопеди також відзначають, що заїкання – це порушення темпо-ритму мовлення, що зумовлено судомним станом м’язів мовного апарату.
Хто в групі ризику та що радять лікарі, читайте у матеріалі Центру громадського здоров’я.
Хто заїкається частіше?
Розповсюдженість людей, що заїкались хоча б один раз за життя, складає 5%. Заїкання спостерігається у 2-5 разів частіше серед чоловіків.
Заїкання найчастіше виникає у дитячому віці. Відповідно до досліджень, 2,5% дітей у віці до 5 років мають проблеми з мовою. В цьому віці кількість хлопчиків та дівчат з заїканням однакова, але співвідношення статей змінюється з віком. У перших класах школи дівчат, що заїкаються, вже в 2-5 разів менше: зазвичай 1:3 у першому класі і 1:5 у п’ятому класі.
Захворюваність на заїкання у дорослому віці складає 1% для населення Європи та Америки. Такий же показник є актуальним і для України. Серед африканського населення ця проблема розповсюджена сильніше. Відповідно до досліджень, серед африканського населення, особливо – представників Західної Африки, розповсюдженість заїкання становить 6-9% у дорослому віці.
Хто в групі ризику?
Точна причина заїкання на сьогодні до кінця не зрозуміла, але вчені вважають, що основними чинниками є генетика і нейрофізіологія. Але вчені виділяють групи дітей з підвищеним ризиком розвитку заїкання.
До таких дітей належать:
- Діти з деякими захворюваннями, що мають підвищену судомну активність.
- Діти з генетичними факторами ризику, тобто діти з ознаками ліворукості, а також мають родичів із заїканням або ліворукістю (виявляється генетична обумовленість мовної патології).
- Діти з тривожними рисами характеру. Зазвичай вони дуже прив’язані до матері, реагують на зміни її настрою. Такі діти нерідко дають реакцію у вигляді порушення сну, апетиту, дратівливості, плаксивості у відповідь на різку зміну оточення.
- Діти, що спостерігають конфліктні ситуації в сім’ї.
- Діти із затримкою мовного розвитку у віці від 3-6 років; Фразова мова формується після 3-х років, фаза її інтенсивного розвитку падає на вік 3,6 року. Мова таких дітей часто невиразна з істотним порушенням вимову звуків.
- Діти з раннім прискореним мовним розвитком, У таких дітей перші слова з’являються до 1-го року. В 1,6-1,8 року у них формується фразова мова. Заїкання може виникути при занадко швидкому додаванні нових слів в лексикон, коли пред’являються непосильні для дитини вимоги і відбуваються інформаційні перевантаження.
- Діти, що мають в найближчому мовному оточенні осіб, які страждають заїканням, схильні до цієї мовної патології частіше, ніж інші.
- Діти з двомовністю: раннє вивчення двох і більше мов провокує зниження адаптивних можливостей центральної нервової системи;
- Соціально депривованих діти, які проводять більшу частину свого часу за комп’ютером і телевізором, маючи брак живого мовного спілкування з оточенням.
Що робити?
Існує багато методів фармакологічної терапії та логопедичних методів, які можуть допомогти зменшити прояви заїкання у деяких людей до такого ступеню, що нетренованим вухом неможливо відзначити проблему. Однак засобів, щоб остаточно вилікувати людину, не існує. Щоб скоригувати стан при тяжкому порушенні, потрібна пролонгована терапія і кропітка робота, щоб досягти певних результатів.
Насамперед батькам, в яких є діти з проблемою заїкання, рекомендується створити для дитини спокійні та комфортні умови життя, не спонукати дитину «бути сміливішою», не насміхатися над проблемами мови і, тим більш, не карати за вади мови.
Важливими моментами є дотримання режиму, правильне збалансоване харчування, уникнення перевантажень (як психічних, так і фізичних), створення сприятливого емоційного клімату в сім’ї.
Слід звернути увагу батьків на те, що для дітей у віці від 1-го до 6-7-ми років мова батьків є зразком. Загальні правила мовної поведінки батьків:
- Мова повинна бути досить плавною, емоційно-виразною, помірною за темпом.
- Мова батьків повинна бути чіткою, без «заглотування» окремих звуків.
- Не можна говорити з дітьми їх «лепетною» мовою або спотворювати звуковимову.
- Мова дорослих не повинна бути перевантажена складними для дітей словами.
- Дорослі не повинні включати в мову при спілкуванні з дитиною складні лексико-граматичні обороти, фрази по конструкції повинні бути досить простими.
- При спілкуванні з дитиною слід задавати тільки конкретні питання, не квапити з відповіддю.
- Дитину не можна карати за похибки в мові, передражнювати його або роздратовано поправляти.
Корисно читати дітям віршовані тексти, відповідні їх віку. Діти легко запам’ятовують їх, а ритмизованная мова сприяє виробленню правильних мовних автоматизмів.
Водночас слід пам’ятати, що заїкання є медичною проблемою, тому вирішувати її потрібно комплексно, звернувшись за допомогою до фахівців.
